Постанова № 23673802, 13.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2012 року № 2а-1763/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокон Україна" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврокон Україна" (надалі Позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі Відповідач) з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного повідомлення рішення Відповідачем порушено норми чинного законодавства, а відтак на думку Позивача воно не відображає дійсних обставин справи та порушує його законні права та інтереси. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважав його необґрунтованим та безпідставним, оскаржуване рішення таким, що у повній мірі відповідає нормам чинного законодавства. У задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 25 жовтня 2011р. Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток за квартал 2011 року №9005547181 від 29 липня 2011 року. За результатами вищезазначеної перевірки Відповідачем складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №3545/15-127/32302931 від 25 жовтня 2011 року (надалі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено, не правомірне визначення Позивачем р.06.6 декларації (від'ємне значення об'єкта оподаткувань попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8 944 184 грн., тобто перевіркою виявлено порушення ст.3 Підрозділу 4 Розділу XX та п.54.1 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року.

Відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України №2755- VI від 02 грудня 2010 року розділ III "Податок на прибуток" набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України №2755- VI від 02 грудня 2010 року застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно з пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу України №2755- VI від 02 грудня 2010 року, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України №2755- VI від 02 грудня 2010 року визначено, що пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України №2755- VI від 02 грудня 2010 року застосовується в 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, в умовах дії Податкового кодексу України №2755- VI від 02 грудня 2010 року при розрахунку об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне (8 944 184 гривень) значення об'єкта оподаткування, отримане ТОВ «Єврокон Україна»за наслідками І кварталу 2011 року.

При цьому суд приходить до висновку про те, що твердження Позивача про те, що оскаржуване рішення прийнято Відповідачем внаслідок хибного тлумачення норм чинного законодавства із перевищенням наданих йому повноважень є нічим іншим як субєктивним ставленням Позивача до спірних правовідносин і не знаходять документального підтвердження.

Особливу увагу суд звертає увагу на те, що вимога щодо скасування податкового повідомлення рішення Позивачем умотивовується також порушенням порядку надсилання податкового повідомлення рішення. Проте, проаналізувавши вимоги чинного законодавства України, усталенну судовому практику, суд приходить до висновку про те, що вищевказані твердження Позивача не є обґрунтованими, і порушення процедури надіслання рішення субєкта владних повноважень не є підставою для його скасування.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного вітчизняного законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість, безпідставність заявлених позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як субєктом владних повноважень доведено правомірність прийнятого рішення, а відтак воно скасуванню не підлягає.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Керуючись статями 9, 69-71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Єврокон Україна,, до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур