Постанова № 23673780, 15.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 березня 2012 року № 2а-19548/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов.від 27.10.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 17.01.2012р. № 299/9/10-009);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.03.2012 року в 11 год. 45 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа»(надалі -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (надалі - Відповідач) про визнання дій протиправними.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на його думку при прийняті Акту від 14.12.2011р. представниками Відповідача порушили норми чинного законодавства, що призвело до відображення в ньому відомостей, що не відповідають дійсним обставинам справи. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. При цьому свою позицію, обґрунтовує тим, що при складанні Акту від 14.12.2011р. Відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначені законодавством. У задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.

Відповідачем з метою отримання інформації відповідно до п 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було вчинено дії по проведенню зустрічної звірки щодо наявності господарських відносин у Позивача. В результаті проведених заходів складено Акт від 14.12.11 №1498/3-23-40-37033120 „Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ „Снайпер Медіа" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період вересень 2011 p."

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 73.5. ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальної повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Одночасно суд звертає увагу на те, що Відповідачем не було проведено зустрічну звірку з Позивача у зв'язку з відсутністю підприємства за юридичною адресою, про що складено Акт не встановлення місцезнаходження Позивача.

Відповідно до п.п. 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом України від 22 квітня 2011 року № 236, у разі встановлення фактів, що не дають провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з о встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Враховуючи вищевикладене слідує, що Відповідачем складено Акт від 14.12.2011р. №1498/3-23-40-37033120 відповідно до вимог податкового законодавства України.

При цьому, виходячи із аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що Акт від 14.12.2011р. є виключно службовим документом, який при цьому ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів Позивача.

Одночасно суд звертає увагу на те, що обов'язковою ознакою, як будь-якого нормативно-правового акту, так і правового акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень є юридичний характер, тобто обов'язковість (імперативність) його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Крім того, як вбачається із системного аналізу Акту від 14.12.2011р., він не породжує правових наслідків для Позивача, не порушує охоронюваних законом прав та інтересів та в той же час не є підставою для виникнення прав та обов'язків Позивача, а відтак дане не може бути визнано протиправним та скасовано.

Так, відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності) як наявність порушеного права нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно-правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Виходячи із меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення суб'єкта владних повноважень, яке є предметом даного спору, не порушує охоронюваних законом прав та інтересів Позивача, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними і задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем не підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Снайпер Медіа,, до Держаної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними дій, - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур