Постанова № 23673446, 12.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2012 року № 2а-14458/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень.

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги заявлено про скасування податкових повідомлень рішень.

У травні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм»(надалі -Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі -Відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007302312/0 від 27.09.2007 року №0007312312/0 від 27.09.2007 року; № 0010312312/0 від 25.12.2007 року №0007312312/1 від 25.12.2007 року; №0007302312/1 від 25.12.2007року №0007302312/2 від 25.02.2008 року; №0007312312/2 від 25.02.2008 року №0010312312/1 від 25.02.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2008 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2009 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2008 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.09.2011р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2008р. та постанову від Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2009р. скасовано і направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2011р. справу прийнято до свого провадження суддею І.А. Качуром і призначено судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним, порушує законні права та інтереси позивача, а відтак підлягає скасуванню. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав його необґрунтованості та безпідставності. При цьому, зазначав, що дане рішення прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, і ніяким чином не порушує прав та інтересів позивача.

Відповідно до частини шостої ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 41, 122, ч.6 ст.128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового а іншого законодавства за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено Акт № 2970/1/23-12/32385604 від 17.09.2007 року (далі -Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки та за результатами апеляційного оскарження прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.02.2008 року №0007302312/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49 120,00 грн., у тому числі 32 747,00 грн. основного платежу та 6 373,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0007312312/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 59 742,30 грн., у тому числі 40 974,00 грн. осиного платежу та 18 768,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій, №0010312312/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 718,00 грн.

Окрім того, в ході розгляду справи встановлено, що одним з основних видів діяльності Позивача є оптова торгівля хімічними продуктами (підклас 51.55.0 за КВЕД). Вказаний підклас включає, зокрема, оптову торгівлю добривами та агрохімічними продуктами.

Як свідчать обставини справи, Позивачем укладено договір від 24 лютого 2006 року № 6Д/18 з ТОВ «Мас Медіа Інвест Груп» (Виконавець) на проведення маркетингових досліджень за напрямком „Аналіз ринку мінеральних добрив на території України" та на отримання рекомендацій щодо присутності Замовника на ринку мінеральних добрив на території України. На підставі акта приймання - передачі виконаних робіт від 30 березня 2006 року Позивачем віднесено до складу валових витрат за перший квартал 2006 року вартість маркетингових досліджень в сумі 49 780 грн. та згідно з податковою накладною від 1 квітня 2006 року № 1066/1 включено до складу податкового кредиту за квітень 2006 року 9 956 грн. ПДВ по вказаній операції. В акті перевірки вчинено записи, що операції маркетингового дослідження ринку азотних міндобрив України не пов'язані з господарською діяльністю Позивача. В подальшому Позивач не здійснював операції купівлі - продажу азотних добрив, та не отримував і не надавав пов'язаних з цим послуг. Перевіркою зроблено висновок, що Позивачем в порушення пункту 5.1 статті 5 Закону України оподаткування прибутку підприємств" включено до складу валових витрат вар маркетингових досліджень ринку міндобрив в сумі 49 780 грн. та в порушення підпункту пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" віднесло до складу податкового кредиту 9 956 грн. ПДВ по вказаній операції.

Як свідчать обставини справи, Позивачем укладено з ТОВ «ТК «Нафта -Гефест»(Повірений) договір доручення від 1 грудня 2005 року № 12/01-02 та з ТОВ «Дока -Техно (Виконавець) договір співпраці від 1 березня 2007 року № 07-03/01. Предметом вказаних договорів є пошук покупців (споживачів) паливно - мастильних матеріалів (далі-ПММ) а також підготовка договорів купівлі - продажу, сприяння виконанню замовлень споживачів, а також дослідження ринку збуту нафтопродуктів і скраплених газів. Згідно з актом прийманні передачі виконаних робіт від 30 грудня 2005 року ТОВ «ТК «Нафта - Гефест»пропонувало Позивачу в якості покупця ПММ ТОВ ВКФ «Гефест - Трейд», з яким в 2005 році Позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини. Згідно з реєстром виконаних робіт до договору співпраці від 1 березня 2007 року № 07-03/01 ТОВ «Дока - Техно» пропонувало Позивачу у якості покупця ПММ ТОВ «Астра - Київ», з яким Позивач мав фінансово -господарські взаємовідносини протягом 2006 року і 1 кварталу 2007 року. В акті перевірки вчинено запис, що доцільність зазначених витрат Позивача не підтверджена документально, оскільки ТОВ «Нафта - Гефест»і ТОВ «Дока - Техно»не знайшли нових покупців. Перевіркою зроблено висновок, що Позивачем в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесло до складу валових витрат витраті пошуку вказаних покупців ПММ в сумі 40 983 грн. (за 4 квартал 2005 року - 18 066 грн. за 1 квартал 2007 року - 22 917 грн.), та в порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 За України "Про податок на додану вартість" включило до складу податкового кредиту 8 195 грн. ПДВ по зазначених операціях (за грудень 2005 року - 3 613 грн., за березень 2007 року - 4 583 грн.).

Також матеріалами справи підтверджено, що Позивачем згідно з актами виконаних робіт і податковими накладними по договорах, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична консалтингова компанія»і ТОВ «Ліста -Т», віднесло до складу валових витрат за третій -четвертий квартали 2004 року вартість юридичних і консалтингових послуг в сумі 72 977 грн. 50 коп. та включило до складу податкового кредиту на вересень -жовтень 2004р. -14 595 грн. ПДВ по вказаним операціях. Про те, встановлено, що в ході проведення перевірки Позивачем не надано письмових звітів ТОВ «Юридична консалтингова компанія»і ТОВ «Ліста -Т» про проведення юридичних та консалтингових послуг. Одночасно слід звернути увагу на те, що за наслідками проведення перевірки було встановлено, що директором ТОВ «Юридична консалтингова компанія»та ТОВ «Ліста -Т»був ОСОБА_3, при цьому чисельність працюючих 1 особа. Фактичне місцезнаходження ТОВ «Юридична консалтингова компанія» не встановлено, товариство знаходиться у розшуку, останній звіт з податку на прибуток був наданий до податкового органу за півріччя 2004, з ПДВ -за грудень 2004р., свідоцтво ПДВ анульовано 22 квітня 2007 року. ТОВ «Ліста - Т»господарським судом м. Києва визнано банкрутом, свідоцтво ПДВ анульовано -10.12.2006р.,остання звітність надавалась до податкового органу за 3 квартал 2005р.

Таким чином позивачем допущено порушення підпункту 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств»і підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» по операціях з ТОВ «Юридична консалтингова компанія»і ТОВ «Ліста -Т»та завищено валові витрати за третій -четвертий квартали 2004 року -на 72 977 грн. 50 коп. і податкового кредиту за вересень -жовтень 2004 року -на 14 595 грн. ПДВ.

Відповідно до приписів пунктів 5.1 та 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 -ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон України і 28.12.1994 року № 334/94 -ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові трати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), і придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених рахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарська діяльність -це будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь -яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

При цьому, враховуючи вимоги Ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.09.2011р., в ході розгляду справи судом особлива увага звернута на дослідження питань щодо необхідності укладення Позивачем з контрагентами (ТОВ «Юридична консалтингова компанія», ТОВ «Ліста -Т») договорів.

Виходячи із системного аналізу норм законодавства України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що при здійсненні правовідносин з іншими суб'єктами господарювання Позивач повинен був укласти договори, позаяк правомірність включення до складу валових витрат, відповідних сум може бути підтверджена лише документально.

Окрім того, судом більш детально досліджено договірні відносини Позивача з ТОВ «Дока - Техно»та встановлено недоведеність Позивачем реального надання йому відповідних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийнятих рішень, а відтак позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 11,71,72, 94. 98, 128, 158, 161-163, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень рішень, - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур