Постанова № 23673192, 06.02.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2012 року 10:17 № 2а-15140/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістичний склад № 1" до за участі Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Прокуратури Дніпровського району м. Києвапро скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача: Гаврилюк А.В.

від відповідача: Тернова Г.В.

від прокуратури: Мухаїр Л.Б.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06.02.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 19.05.2011 р. №0000452390; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 20.05.2011 р. №0000262302; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 20.05.2011 р. №0000272302.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Представник Позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3. пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Логістичний склад №1»в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 983 131 грн., у тому числі за 2008 рік на суму 1 983 131 грн.; пп. 7.2.4, пп 7.2.6. п.7.2, пп.7.4.1. пп. 7.4.4 п. 7.4 ст., 7.5.1 п.7.5 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищенно залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010 року на загальну суму 1 586 505 грн.; ст. 2, 13, 14, 15 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю»(із змінами та доповненнями), а саме, неподання до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкового розрахунку земельного податку за 2010 рік на суму 365 725,97 грн., а отже, податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

Відповідач наполягає на відмовлені в задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1»(надалі по тексту Позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2008 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 18.04.2011 р. за № 1161/23-222-35912697 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3. пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Логістичний склад №1»в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 983 131 грн., у тому числі за 2008 рік на суму 1 983 131 грн.; пп. 7.2.4, пп 7.2.6. п.7.2, пп.7.4.1. пп. 7.4.4 п. 7.4 ст., 7.5.1 п.7.5 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.97 (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010 року на загальну суму 1 586 505 грн.; ст. 2, 13, 14, 15 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю»(із змінами та доповненнями), а саме неподання до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкового розрахунку земельного податку за 2010 рік на суму 365 725,97 грн.

На підставі даного акту перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення: від 19.05.2011 р. № 0000452390 про сплату 365 725,97 грн. земельного податку та 91 601,49 грн. штрафних санкцій, всього - 457 327,46 грн. застосованих за порушення ст. 2, 13,14,15 Закону України від 03.07.1992р. № 2535-ХП «Про плату за землю»(зі змінами та доповненнями); від 20.05.2011 р. № 0000262302 про сплату 1 586 505,00 грн. податку на додану вартість, застосованих за порушення пп. 7.2.4., пп. 7.2.6. п 7.2., пп. 7.4.4. п.7.4., пп. 7.5.1. та пп. 7.5.7. п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями); від 20.05.2011 р. № 0000272302 про сплату 1 983 130,87 грн. податку на прибуток та 495 782,72 грн. штрафних санкцій, всього - 478 913,59 застосованих за порушення пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.1., абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.З., пп. 5.5.1., н, 5.5., ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скаргу до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва, рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва скарги Позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Також, Рішенням ДПС України від 06.10.2011 р. №3078/6/10-2215 податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишено без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

По-перше.

В частині щодо виявлених порушень пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3. пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України від 28.12.94р. №334/94 - ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Логістичний склад №1»в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 983 131 грн., у тому числі за 2008 рік на суму 1 983 131 грн., суд зазначає наступне:

Судом встановлено, що між ТОВ «Логістичний склад №1»(Покупець) та ТОВ «Тополя»(Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №125/Т від 19.12.2008 р. (надалі по тексту Договір №125/Т) та Договір купівлі-продажу №129/Т від 23.12.2008 р. (надалі по тексту Договір №129/Т).

Згідно з р. 1 Договорів №125/Т, 129/Т Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти Товар (продукти харчування) в термін та на умовах передбаченим даним договором.

У відповідності до р. 2 Договору №125/Т, Покупець здійснює 100% передплату за поставлений Товар шляхом перерахування вартості Товару (в тому числі ПДВ-20%) на розрахунковий рахунок Постачальника в національній валюті України, або шляхом видачі векселя (п. 2.1 Договору №125/Т). Загальна сума договору складає 2 840 000 грн. в т.ч. ПДВ 473333,33 грн. (п. 2.2 Договору №125/Т).

Згідно, р. 2 Договору №129/Т, Покупець здійснює 100% передплату за поставлений Товар шляхом перерахування вартості Товару (в тому числі ПДВ-20%) на розрахунковий рахунок Постачальника в національній валюті України, або шляхом видачі векселя (п. 2.1 Договору №129/Т). Загальна сума договору складає 3 360 000 грн. в т.ч. ПДВ 560 000,00 грн. (п. 2.2 Договору №129/Т).

В матеріалах справи міститься виписка з банківських рахунків Позивача, в яких зазначено, що Позивачем виконано умови договорів, а саме, зазначені кошти сплачено за товар.

Зобов'язання Позивача за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується податковими накладними, випискою з банківських рахунків (копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Крім того, в матеріалах справи містяться Попередні договори поставки: за № 8407/19-01 від 19.12.2008 р.; за №9412/19-02 від 23.12.2008 р., укладених між Позивачем «Продавець»та Закритим акціонерним товариством «Фоззі». У відповідності до даних договорів Позивач повинен був укласти до певної дати з ЗАТ «Фоззі»договори купівлі-продажу продуктів харчування.

З заперечень, які подані відповідачем та наявної в матеріалах справи копії акту перевірки, судом встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом предметом дослідження перевіряючих були лише декларації з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагента та дані «АІС співставлення ПЗ та ПК», при цьому будь-яких відомостей, в тому числі і податкових накладних на підставі яких позивачем у перевіряємому періоді віднесено суми до податкового кредиту, податковим органом при здійсненні перевірки не витребовувалось.

В Акті перевірки зазначено, що згідно бази даних АІС ОР "Податки" ДПА у м. Києві та реєстраційних даних ТОВ «Тополя ЛТД», засновником, директором та головним бухгалтером зазначеного підприємства є ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4). Також згідно бази даних АІС ОР "Податки" ДПА у м. Києві ТОВ «Тополя ЛТД»має стан „припинено, але не знято з обліку (кор не пусті)", визнано банкрутом 22.12.2009, скасування держреєстрації від 25.03.2010 №10741170004030049.

До ГВПМ ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва направлено службову записку від 30.03.11 №445/23-216 щодо відпрацювання постачальників ТОВ «Логістичний склад №1», згідно отриманої відповіді від 14.04.11 №1853/7/26-4/38 повідомлено, що ТОВ «Тополя ЛТД»(код ЄДРПОУ 35912697) має ознаки «фіктивності». Також від ГВПМ ДПІ у м. Дніпровському р-ні м. Києва отримано протокол допиту директора ТОВ «Тополя ЛТД»ОСОБА_4 від 03 грудня 2009 року. Допитаний по справі ОСОБА_4 показав, що засновником та директором ТОВ «Тополя ЛТД»він рахувався формально, зареєструвавши підприємство за грошову винагороду на пропозицію невідомої особи, без наміру здійснювати будь-яку господарську діяльність. Ніяких документів фінансово-господарської діяльності не підписував. Договір купівлі-продажу, податкові накладні та акти прийому-передачі, як директор ТОВ «Логістичний склад №1»він ніколи не підписував. Після огляду наданих йому документів, складених від його імені, як директора ТОВ «Тополя ЛТД», ОСОБА_4 вказав, що документи йому не знайомі та він їх бачить вперше. Отже, реєстраційні, первинні документи та податкова звітність складені та підписані невідомими особами.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Поруч з тим, протоколи допиту свідків не є допустимими доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, згідно з положеннями ст.323 Кримінально-процесуального кодексу України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому, згідно ст.76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на винесення вироків посадовим особам підприємств, порушення кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В Акті перевірки, зазначається, що Позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість рекламних послуг, наданих контрагентами Позивача, а саме: ТОВ «Аквабумторг», ТОВ «Апекс-Гео», ТОВ «Євротехнологія»на загальну суму 2 221 357,31 грн. та до податкового кредиту суму ПДВ, з підстав того, що надані до перевірки рекламні листівки (кінцевий продукт наданих Позивачу рекламних послуг) не містять чітко відокремленої інформації (логотипу або назви СГД) щодо ТОВ «Логістичний склад №1», отже, вказані листівки не можливо ідентифікувати, як рекламу та встановити доцільність використання рекламних послуг в господарській діяльності.

З висновком, який міститься в Акті перевірки Суд не погоджується з наступних підстав:

Між Позивачем та ТОВ «Аквабумторг»07.09.2008 р. було укладено Договір №028 на виготовлення поліграфічної продукції.

Сторонами 29.09.2008р. було складено Акт виконаних робіт, згідно якого було виготовлено 32 000 шт. рекламних листівок на суму 182 720,00 грн. без ПДВ та здійснено їх розповсюдження на станціях метро м. Києва, що коштувало 81 000 грн. без ПДВ, 52 744,00 грн. -ПДВ та податок з реклами - 1 318,6 грн. Загальна сума отриманих послуг склала 317 783,6 грн.

ТОВ «Аквабумторг»29.09.2008р. виписало податкові накладні № 290902 з номенклатурою «розповсюдження рекламних листівок»на суму 91 605,00 грн. в тому числі ПДВ 16 200,00 грн. та 290903 з номенклатурою товарів «рекламна листівка»на суму 220 177,60 грн. в тому числі ПДВ 36 544,00 грн.

Також, між Позивачем та ТОВ «Євротехнолопя»10.10.2008 було укладено Договір № 810 р та Договір № 109/1 -03 від 01.11.2008 на виготовлення поліграфічної продукції.

Сторонами 31.10.2008 р. було складено Акт виконаних робіт до Договору № 810р від 10.10.2008р., згідно якого було виготовлено 25 000 шт. рекламних листівок на суму 150 000,00 грн. без ПДВ та здійснено їх розповсюдження на станціях метро м. Києва, що коштувало 79875,52 грн. без ПДВ, із них ПДВ склало 45 975,10 грн. та податок з реклами - 1 149,38 грн. Загальна сума отриманих послуг склала 277 000,00 грн.

ТОВ «Євротехнологія»31.10.2008р. виписало податкову накладну №311029 з номенклатурою «рекламна листівка»на суму 150 000,00 грн. та «розповсюдження рекламних листівок»на суму 79 875,52 грн. ПДВ -45 975,10 грн.

Сторонами 28.11.2008р. було підписано Акт виконаних робіт до Договору 109/1-03 від 01.11.2008р., згідно якого було виготовлено 56 064 шт. рекламних листівок на суму 308 912,64 грн. без ПДВ та здійснено їх розповсюдження на станціях метро м. Києва, що коштувало 159 137,15 грн. без ПДВ, ПДВ -93 609,96 грн. та податок з реклами 2 340,25 грн. Загальна сума отриманих послуг склала 564 000,00 грн.

ТОВ «Євротехнологія»28.11.2008р. виписало податкову накладну №281128 з номенклатурою «рекламна листівка»на суму 308 912,64 грн. та «розповсюдження рекламних листівок»на суму 159 137,15 грн. ПДВ склало 93 609,96 грн.

Між Позивачем та ТОВ «Апекс-Гео»01.12.2008р. було укладено Договір №15/2 на виготовлення поліграфічної продукції.

Сторонами 31.12.2008р. було укладено Акт виконаних робіт до Договору №15/2 від 01.12.2008 у відповідності до якого було виготовлено 138 126 шт. рекламних листівок на суму 828 756,00 грн. без ПДВ та здійснено їх розповсюдження на станціях метро м, Києва, що коштувало 430 956,57 грн. без ПДВ, ПДВ -251 942,47 грн. та податок з реклами 6 298,56 грн. Загальна сума отриманих послуг склала 1517 953,40 грн.

ТОВ «Апекс-Гео»31.12.2008р. виписало податкову накладну № 311202 з номенклатурою «рекламна листівка»на суму 828 756,00 грн. та «розповсюдження рекламних листівок»на суму 430 956,57 грн. ПДВ склало 251 942,47 грн.

Судом встановлено, що за період з 07.09.2008 по 31.12.2008 контрагентами ТОВ «Логістичний склад №1»було розповсюджено 251 190,00 шт. листівок., копії листівок, що розповсюджувалися залучені до матеріалів справи.

Крім того, як свідчить зміст Листівок, які було розповсюджено, на них зазначалися реквізити Позивача та, як вбачається з довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, одним з основних видів господарської діяльності ТОВ «Логістичний склад №1»є здавання в оренду власного нерухомого майна, зокрема складського комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 35-А. Позивач є єдиним власником вказаного майнового комплексу.

Відповідач зазначає, що Позивачем до складу валових витрат безпідставно віднесено вартість інформаційно-консультаційних послуг (складання бізнес плану, консультації по роботі з банками, консультації з питань залучення кредитів, аналіз кредитного портфелю підприємства) отриманих від ТОВ «Едельф-Гео»на загальну суму 544 500,00 грн.

Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Едельф-Гео»було укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 5/12 від 01.12.2008р.

Згідно Додатку №1 та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) Виконавець в грудні надав Замовнику такі інформаційно-консультаційні послуги з складання бізнес-плану; консультацій по роботі з банками; консультацій з питань залучення кредитів; аналізу кредитного портфелю підприємства.

У відповідності до п. 2.1 Договору Виконавець надає Замовнику консультації, як в усній так і в письмовій та і або електронній формі в залежності від вказівки Замовника. Замовлення Замовника на виконання конкретного завдання може подаватися Виконавцю як усно так і письмово (п. 2.2).

Згідно п. 5.1 вищезазначеного Договору було визначено розмір винагороди, який становив 653 400,00 грн. в т.ч. ПДВ 108 900,00 грн., Термін дії Договору до 31.12.2008 р.(п.7.1).

В матеріалах справи містяться докази належно виконання умов договорів в повному обсязі, що підтверджується, актами виконаних робіт, накладними.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу»від 03.07.1996 р. №270/96-ВР з наступними змінами та доповненнями, рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Згідно ст. 9 цього ж Закону реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлює, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно п.п.5.2.1, п.5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні»від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 20.05.2011 р. № 0000272302, а отже вимоги Позивача є обґрунтованими.

По-друге.

В частині щодо виявлених порушень пп. 7.2.4., пп. 7.2.6. п 7.2., пп. 7.4.4. п.7.4., пп. 7.5.1. та пп. 7.5.7. п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями), суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Логістичний склад №1»(Покупець) та ТОВ «Тополя ЛТД»(Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №125/Т від 19.12.2008 р. (надалі по тексту Договір №125/Т) та Договір купівлі-продажу №129/Т від 23.12.2008 р. (надалі по тексту Договір №129/Т).

Згідно з р. 1 Договорів №125/Т, 129/Т Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти Товар (продукти харчування) в термін та на умовах передбаченим даним договором.

У відповідності до р. 2 Договору №125/Т, Покупець здійснює 100% передплату за поставлений Товар шляхом перерахування вартості Товару (в тому числі ПДВ-20%) на розрахунковий рахунок Постачальника в національній валюті України, або шляхом видачі векселя (п. 2.1 Договору №125/Т). Загальна сума договору складає 2 840 000 грн. в т.ч. ПДВ 473333,33 грн. (п. 2.2 Договору №125/Т).

Згідно, р. 2 Договору №129/Т, Покупець здійснює 100% передплату за поставлений Товар шляхом перерахування вартості Товару (в тому числі ПДВ-20%) на розрахунковий рахунок Постачальника в національній валюті України, або шляхом видачі векселя (п. 2.1 Договору №129/Т). Загальна сума договору складає 3 360 000 грн. в т.ч. ПДВ 560 000,00 грн. (п. 2.2 Договору №129/Т).

В матеріалах справи містяться виписка з банківських рахунків Позивача, в якій зазначено, що Позивачем виконано умови договорів, а саме, сплачено за товар.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: копії видаткових накладних; копії податкових накладних; копії Договорів, копії актів прийому -передачі, податкових накладних, видаткових накладних та платіжних доручень.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам п. 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

В матеріалах справи містяться докази виконання сторонами умов договору в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, договори, а також, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати ТОВ «Тополя ЛТД»податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. а) пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем правомірно включені до податкового кредиту в періоді з 14.05.2008 р. по 31.12.2010 р. суми ПДВ на підставі виписаних ТОВ «Тополя»податкових накладних, а також правомірно з дотриманням вимог п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», заявлені до бюджетного відшкодування відповідні суми.

З аналізу вищезазначених норм законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновків про безпідставність висновків податкового органу, а тому, податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 р. № 0000262302 підлягають скасуванню в повному обсязі.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 01.11.2011 р. по справі за №К0000/9991/8783/11, від 02.062011 р. № В/9991/1186/11, К/9991/2957/11.

По-третє.

В частині щодо виявлених порушень ст. 2, 13, 14, 15 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю»(із змінами та доповненнями), а саме, неподання до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкового розрахунку земельного податку за 2010 рік на суму 365 725,97 грн. Суд зазначає наступне:

В Акті перевірки зазначено, що Позивач повинен був нараховувати та сплачувати земельний податок за земельну ділянку загальною площею 46513,21 кв.м. з кадастровим номером 66:259:001, що розташована за адресою: м. Київ. Дніпровський район, вул. Алма-Атинська, буд. 35-А за період з 14.05.2010 по 31.12.2010. Також зазначається, перевіркою встановлено, що ТОВ «Логістичний склад №1»порушило ст. 2, 13, 14, 15 Закону України «Про плату за землю», а саме, не подання до ДП1 у Дніпровському районі м, Києва податкового розрахунку земельного податку за 2010 рік на суму 365725,97 грн.

Висновки ґрунтуються на тому, що «за період з 14.05.2008 по 31.12.2010р. ТОВ «Логістичний склад №1» не було платником плати за землю в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, але повинно було подавати розрахунки та сплачувати земельний податок за період з 14.05.2010 по 31.12.2010, відповідно до Земельного кодексу України від 25.10.2001р., Закону України «Про плату за землю»та Рішення Київської міської ради від 26.07.07 № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення».

В матеріалах справи міститься Лист Головного управління земельних ресурсів від 19.04.2011 р. №07-387/11244 в якому зазначено: «Документи, що посвідчують право власності чи користування (оренди) землі, згідно норм чинного земельного законодавства, на вищезазначену земельну ділянку в Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані».

З вищезазначеного вбачається, що ТОВ «Логістичний склад №1»не реєструвало право постійного користування, не реєструвало право користування шляхом оренди та не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 66:259:001 загальною площею 46513,21 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Алма-Атинська, буд. 35-А.

В матеріалах справи вбачається, що Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради №1652 від 21.09.1965 р., користувачем земельної ділянки є ТОВ «Фірма «Бакалія».

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-XII (у редакції, чинній у періоді, за який було визначено земельний податок) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 15 вказаного закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Крім того в матеріалах справи містяться докази того, що земельний податок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 66:259:00! загальною площею 46513,21 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Алма-Атинська, буд. З 5-А за період з 14.05.2008 по 31.12.2010р. було сплачено в повному обсязі платником.

ТОВ «Фірма «Бакалія»25.01.2010р. було подано Податковий розрахунок земельного податку за 2010 рік та сплачено в повному обсязі за 2010 рік земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 66:259:001 загальною площею 46513,21 кв.м.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка не належить позивачу на праві власності чи на праві користування, яке б підтверджувалося відповідними правовстановлюючими документами, а тому позивач не є суб'єктом плати за вказану земельну ділянку у вигляді земельного податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд дійшов до висновку про неправомірність визначення позивачеві за спірні періоди податкового зобов'язання з податку за землю, а отже, податкове повідомлення-рішення від 19.05.2011 р. № 0000452390 підлягає скасуванню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 19.05.2011 р. № 0000452390.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 20.05.2011 р. № 0000262302.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 20.05.2011 р. № 0000272302.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук