Постанова № 23673067, 12.10.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1752/2011

12 жовтня 2011 року 15год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Баглика В.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Острозьке комунальне підприємство "Теплоенергія" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач Острозьке комунальне підприємство "Теплоенергія" звернулося до суду з адміністративним позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2011 року № 0000032300 в частині нарахованої суми податку на додану вартість на суму 35274 грн. та штрафної санкції на суму 8818,50 грн., та податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2011 року № 0000042300.

В обґрунтування позову покликається на невірне визначення податковим органом сутності одержаних підприємством в періоді, який перевірявся, сум дотацій з бюджету, що призвело до невірного застосування норм Закону про ПДВ до даних операцій. Зазначає, що пунктом 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року, із змінами та доповненнями, визначено, що у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку, що передбачено пунктом 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Вказує, що, відповідно до наведених норм Закону, ніяких бюджетних дотацій, наданих в межах тарифу, підприємство не отримує. Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", базою оподаткування операцій з поставки населенню послуг, ціни на які регулюються державою, є тариф, затверджений органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Перерахування бюджетних дотацій в періоді, який перевірявся, здійснювалося для покриття понесених витрат підприємством в попередніх періодах в процесі виконання статутних завдань, якими його наділила Держава, а тому бюджетні дотації не є продажем товарів (робіт, послуг). Зазначає про безпідставність застосування відповідачем підпункту 3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також позивач вказує на безпідставність зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та нарахування штрафних санкцій. Зазначає, що збільшення суми валових доходів здійснено в порушення вимог пп.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки даною нормою закону передбачено, що не є об'єктом оподаткування суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку. В акті перевірки зазначено, що підприємство отримувало кошти від Острозької міської ради на поповнення статутного фонду в загальній сумі 21200 грн., в бухгалтерському обліку дані операції відображені відповідно до цільового призначення, а зміни до статуту підприємства щодо збільшення розміру статутного капіталу зареєстровано до початку перевірки. Відтак, позивач вказує, що віднесення даних коштів податковим органом до безповоротної фінансової допомоги є безпідставним.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.91-92). В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, що відповідають наведеному в запереченні. Зокрема, пояснив, що податковим органом встановлено порушення Острозьким комунальним підприємством "Теплоенергія" пп.3.2.7 п.3.2, пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит в частині його подальшого використання в неоподаткованих операціях, на загальну суму 35274 грн., в тому числі по періодах: липень 2009 року на суму 980 грн., листопад 2009 року на суму 20209 грн., грудень 2009 року на суму 14085 грн.

Вказує, що діючим законодавством встановлено окремий порядок оплати вартості житлово-комунальних послуг. Перша частина складається з тарифу на оплату таких послуг, який сплачується населенням, а друга частина - з дотації з бюджету на покриття збитків від продажу послуг по тарифу. Оплата вартості комунальних послуг, надана населенню за тарифом, може здійснюватися в два етапи: оплата безпосередньо населенням та оплата за рахунок бюджетних субсидій, наданих в межах тарифу. Оскільки пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), а послуги з теплопостачання на даний час підлягають державному регулюванню та реалізуються за встановленими тарифами, то базою оподаткування таких послуг є встановлений тариф. Враховуючи, що частка сплати за послуги з теплопостачання у сукупному доході громадянина визначається виходячи з розміру тарифу, затвердженого з урахуванням податку на додану вартість, то і розмір субсидії, отриманої у вигляді вищезазначеної різниці, містить в собі податок на додану вартість. Таким чином, ці кошти (субсидії) разом з коштами, сплаченими безпосередньо кожним одержувачем субсидії, включаються до об'єкта оподаткування, базою якого є тариф. У разі відшкодування з місцевого бюджету частини тарифу, встановленого органами виконавчої влади, що не сплачено населенням у зв'язку з отриманням будь-яких категорій пільг та субсидій по оплаті послуг з теплопостачання, то такі відшкодування як складові частини регульованого тарифу включаються до об'єкта оподаткування, базою якого є тариф. Крім бюджетних субсидій і дотацій для пільгових категорій населення підприємства з бюджету отримують дотації на покриття від'ємної різниці, яка склалася між витратами на виготовлення (надання) послуг і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифами. Така бюджетна дотація підпадає під дію пп.3.2.7 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" і не є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

При цьому, у відповідності до норм підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільняються від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, повинен суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), відносити відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) і до податкового кредиту не включати. У разі, коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

А тому, на думку відповідача, право на податковий кредит у підприємства по придбаних товарах (роботах, послугах) є лише в частині, яка відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях, тобто частці пропорційно затвердженого тарифу.

Крім цього, представник відповідача пояснила, що в порушення пп.4.1.6 п.4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем не включено до інших доходів за 1 півріччя 2010 року отримані кошти від Острозької міської ради на поповнення статутного фонду в сумі 7500 грн., за 9 місяців 2010 року - 21200 грн. (за III квартал 2010 року 13700 грн.). На думку відповідача, вказані кошти є іншими доходами - безповоротною фінансовою допомогою, отриманою платником у звітному періоді, оскільки зміни до статуту підприємства щодо збільшення статутного фонду на час надходження вказаних коштів внесені не були. Внаслідок цього проведеною перевіркою встановлено заниження валових доходів за I півріччя 2010 року на 7500 грн., за 9 місяців 2010 року - 21200 грн. (за III квартал 2010 року 13700 грн.), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на загальну суму 21200 грн., у тому числі II квартал 2010 року на суму 7500 грн., за III квартал 2010 року на суму 13700 грн.

Представник відповідача спірні податкові повідомлення-рішення вважає правомірними, в задоволенні позову просить відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що з 21 лютого по 15 березня 2011 року працівниками Здолбунівської ОДПІ на підставі направлення від 21.02.2011 року № 028/23, відповідно до наказу Здолбунівської ОДПІ № 61 від 08.02.2011 року, згідно зі ст. 20 розділу I, ст.75,77,81,82 розділу II Податкового кодексу України, проведена планова виїзна документальна перевірка Острозького КП "Теплоенергія" код ЄДРПОУ 32522899 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 092/23-32522899 від 22.03.2011 року (а.с.8-37).

Згідно з розділом 4 "Висновок" акту перевірки, перевіркою встановлено порушення Острозьким КП "Теплоенергія":

пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21200 грн., у тому числі за II квартал 2010 року на суму 7500 грн., за III квартал 2010 року на 13700 грн.;

пп.3.2.7 п.3.2 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 35340 грн., у тому числі:

липень 2009 року на загальну суму 980 грн.,

листопад 2009 року на загальну суму 14130 грн.,

грудень 2009 року на загальну суму 20230 грн.

На підставі акта перевірки акт № 092/23-32522899 від 22.03.2011 року Здолбунівською ОДПІ 04.04.2011 року прийнято:

податкове повідомлення-рішення форма "Р" № 0000032300, яким Острозькому КП "Теплоенергія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" на загальну суму 44175,00 грн., у тому числі за основним платежем 35340 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8835 грн. (а.с.45);

податкове повідомлення-рішення форма "П" № 0000042300, яким Острозькому КП "Теплоенергія" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 21200 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 5300 грн. (а.с.46).

Судом встановлено, що Острозьке КП "Теплоенергія" зареєстроване розпорядженням міського голови м. Острог, реєстраційний № 186-р від 30.04.2004 року, а також цим же розпорядженням зареєстрований його статут, затверджений рішенням сесії Острозької міської ради № 351 від 19.04.2004 року (а.с.60). Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи Острозьке КП "Теплоенергія" від 30.04.2004 року № 16071200000000091. Код форми власності 32 "комунальна". Платник податків перебуває на обліку в Острозькому відділенні Здолбунівської ОДПІ (а.с.9-10). Основний вид діяльності за КВЕД відповідно до довідки АБ № 162383, виданої відділом статистики в Острозькому районі Головного управління статистики у Рівненській області, - 40.30.0 "Постачання пари та гарячої води" (а.с.7). Відповідно до п.2.2 Статуту підприємства, одним з основних видів діяльності підприємства є виробництво, транспортування та розподіл теплової енергії на опалення і водопостачання та паропостачання об'єктів житлово-комунального, соціально-культурного та іншого призначення (а.с.60).

При перевірці правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000032300 від 04.04.2011 року суд встановив та врахував таке.

Як стверджено актом перевірки, Острозьке КП "Комуненергія" протягом періоду з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року отримувало з бюджету дотації на покриття від'ємної різниці, яка склалася між витратами на виготовлення (надання) послуг, і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифами на загальну суму 331866,27 грн., а саме:

- платіжне доручення № U 833209 від 21.07.2009 року на суму 103122,87 грн.,

- платіжне доручення № U137476 від 17.11.2009 року на суму 138150,84 грн.,

- платіжне доручення № U1605889 від 25.12.2009 року на суму 58560,52 грн.,

- платіжне доручення № U1605880 від 25.12.2009 року на суму 58560,52 грн. (а.с.49-50).

На думку відповідача, отримана бюджетна дотація на покриття від'ємної різниці, яка склалася між витратами на виготовлення (надання) послуг і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифами в сумі 331866,27 грн., підпадає під дію підпункту 3.2.7 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем з покликанням на пп.7.4.3 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зроблено розрахунок частки податкового кредиту в оподатковуваних операціях за липень, листопад, грудень 2009 року, відповідно до якого, з урахуванням частки оподатковуваних операцій в загальному обсязі (3/5), частка податкового кредиту, що відповідає частці неоподаткованих операцій в загальному обсязі операцій становить усього 35274 грн.

Відповідач вважає, що платником не враховано пп.3.2.7 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", порушено підпункти 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 статті 7 цього Закону, відповідно до яких платник податку, який здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'ктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 цього Закону, повинен суми податку. Сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), відносити відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) і до податкового кредиту не включати. Відтак, податковий орган дійшов висновку про безпідставність включення позивачем до податкового кредиту суми 35274 грн., збільшив податкове зобов'язання з податку на додану вартість на вказану суму, та застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 25% донарахованого зобов'язання, що складає 8818,5 грн. (а.с.47).

Правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 66 грн. (а.с.24), та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 25% від суми донарахованого зобов'язання, позивачем не заперечується, предмета спору не стосується.

Оцінюючи доводи та заперечення сторін, суд приймає до уваги, що відповідно до п.4 ст.31 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час одержання позивачем бюджетних дотацій), у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року № 835-VI установлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Перерахування зазначеної субвенції може здійснюватися також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року N 510 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення народного господарства і населення електричною і тепловою енергією в осінньо-зимовий період 1994/95 року".

Порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 193 від 05.03.2009 року "Питання реалізації статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Згідно з названим вище Порядком, субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - розрахунки) перераховується на умовах, визначених цим Порядком, на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 1 січня 1998 року по 1 жовтня 2009 року з урахуванням проведених у 2006 і 2008 роках розрахунків і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості учасників розрахунків, у межах щомісячних лімітів, установлених Мінфіном (пункт 2).

Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості з урахуванням пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані підприємствам теплоенергетики на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1998 року по 1 жовтня 2009 року (пункт 3).

Обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами (пункт 4 Порядку).

Обсяг заборгованості з різниці в тарифах обчислюється учасниками розрахунків на підставі таких підтвердних документів:

1) розрахунок фактичної собівартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи учасника розрахунків, скріпленим печаткою;

2) копія рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про затвердження (погодження) тарифів на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення;

3) звіт про витрати з надання послуг з тепло-, водопостачання та водовідведення і фінансові показники діяльності підприємства за формою № 1С, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи учасника розрахунків, скріпленим печаткою;

4) звіт про постачання теплової енергії або звіт про роботу водопроводу та/або звіт про роботу каналізації, звітний кошторис витрат на виробництво електро- та теплоенергії, довідка про корисний відпуск електричної та теплової енергії і розрахунки за неї (пункт 5 Порядку).

Розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах складається за формою згідно з додатком, погоджується із структурним підрозділом з питань фінансів відповідного органу виконавчої влади або виконавчого органу органу місцевого самоврядування, який приймав рішення про затвердження (погодження) тарифів, та разом з підтвердними документами подається територіальним комісіям з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу (далі - територіальні комісії), утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 190, для прийняття рішення про узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах (пункт 6)

Таким чином, вказаними вище правовими нормами законодавчо врегульовано, що виконавцям/виробникам житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з постачання теплової енергії, з державного бюджету підлягає до відшкодування різниця між встановленим тарифом на такі послуги та їх фактичною собівартістю. Надання виробникам/виконавцям таких послуг бюджетних дотацій в межах встановленого тарифу законом не передбачено.

Судом встановлено, що відповідно до вказаних вище приписів закону, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, територіальна комісія з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу за результатами розгляду розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах (без податку на додану вартість) на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), що постачалася населенню, яка утворилася у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органам місцевого самоврядування, на підставі наданого КП "Теплоенергія" м. Острог розрахунку (а.с.68) та інших документів, що підтверджують наявність і розмір заборгованості з різниці в тарифах, узгодила заборгованість минулих років з різниці в тарифах в обсязі 407 070 грн., що стверджується протоколом № 03 від 03.07.2008 року засідання комісії (а.с.67).

Судом встановлено, що для організації взаєморозрахунків при одержанні бюджетних коштів на погашення вищевказаної заборгованості, відповідно до ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 193, Острозьким комунальним підприємством "Теплоенергія" було укладено з Головним управлінням Державного казначейства в Рівненській області, Головним фінансовим управлінням Рівненської облдержадміністрації, Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Рівненської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Острозької міської ради у Рівненській області, Острозькою міською радою, Волинської філією дочірньої компанії "Газ України", Дочірньою компанією "Газ України", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" договори про організацію взаєморозрахунків, а саме: № 55/193 від 29.06.2009 року, № 517/193 від 24.09.2009 року, № 993/193 від 08.12.2009 року, № 1101/193 від 17.12.2009 року (а.с.99-108).

Відповідно до умов п.п.2.2-2.11 зазначених договорів передбачено:

- обов'язок Державного казначейства України на підставі рішення Мінфіну перерахувати кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку, Головному управлінню Державного казначейства в Рівненській області (п.2.2);

- обов'язок Головного управління Державного казначейства в Рівненській області перерахувати ці ж самі грошові суми Головному фінансовому управлінню облдержадміністрації для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення (п.2.3);

- обов'язок Головного фінансового управління облдержадміністрації перерахувати ці кошти Головному управлінню промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (п.2.4);

- обов'язок Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації перерахувати ці кошти Фінансовому управлінню Острозької міської ради для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (п.2.5);

- обов'язок Фінансового управління Острозької міської ради перерахувати ці ж самі грошові суми Острозькій міській раді для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (п.2.6);

- обов'язок Острозької міської ради перерахувати ці ж самі кошти Острозькому КП "Теплоенергія" для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію (п.2.7);

- обов'язок Острозького КП "Теплоенергія" перерахувати ці ж самі грошові суми, в тому числі податок на додану вартість, Волинській філії ДК "Газ України" для погашення заборгованості за природний газ згідно договорів: від 30.12.2005 року № 06/05-2321-ТЕ-28 за 2006 рік, від 01.10.2008 року № 06/08-26/03-ТЕ-1 за 2008 рік, за 2009 рік) (п.2.8);

- обов'язок Волинської філії дочірньої компанії "Газ України" перерахувати ці ж самі грошові суми, в тому числі ПДВ, Дочірній компанії "Газ України" за природній газ (п.2.9 );

- обов'язок Дочірньої компанії "Газ України" перерахувати ці ж самі грошові суми, в тому числі ПДВ, Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" для погашення заборгованості за природній газ (п.2.10);

- обов'язок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" перерахувати ці ж самі грошові кошти до спеціального фонду державного бюджету у вигляді податків (п.2.11).

Позивач відповідно до вимог Законів України про Державний бюджет на 2009 рік, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, одержав субвенції з державного бюджету, які перераховувалися місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, після чого одержані кошти перерахував відповідно до зобов'язань, визначених наведеними вище договорами, що підтверджується дослідженими судом виписками банку по рахунку (а.с.76-78).

Таким чином, отримані Острозьким КП "Теплоенергія" субвенції (дотації), призначені для покриття збитків підприємства у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів, є неоплатними і не пов'язані з компенсацією населенню вартості наданих позивачем послуг по постачанню теплової енергії.

Перерахування бюджетних дотацій здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, якими його наділила Держава, а тому бюджетні субвенції (дотації) не є продажем товарів (робіт, послуг).

Формування податкового кредиту платниками, які отримали зазначені субвенції як різницю в тарифах на теплову енергію, на час виникнення спірних правовідносин регламентувалось нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п. 7.4.1).

Згідно з п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з ст. ст. 3, 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів, нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Перелік операцій, які обмежують право підприємства на податковий кредит, визначений статтями 3 та 5 Закону України "Про податок на додану вартість", не містить операцій з продажу теплової енергії споживачам та операцій з отримання підприємствами субвенцій (дотацій) у зв'язку з державним регулюванням цін.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що операцій, що не є об'єктом оподаткування, та операцій, які звільнені від оподаткування, підприємство не здійснювало. Даний факт підтверджується дослідженими судом податковими деклараціями з податку на додану вартість за липень, листопад та грудень 2009 року, де в рядках 3 "Операції, що не є об'єктом оподаткування" та 4 "Операції, які звільнені від оподаткування" дані відсутні (а.с.51-59).

Крім того, чинним законодавством не встановлено будь-яких винятків з передбаченого п.7.4 і п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю субвенцій з бюджету на покриття збитків.

Законодавчо встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Під час проведення перевірки контролюючим органом не було встановлено порушень у податкових накладних, на підставі яких підприємство формувало податковий кредит.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на п.3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки отримані позивачем субвенції не є виплатами (дотацій, субвенцій, інших грошових виплат) позивачем фізичним особам.

Чинне законодавство України не містить норми, яка б зобов'язала платника податків у разі отримання з бюджету субвенцій, відносити їх у періоді одержання до неоподатковуваних товарних операцій та визначати частку податкового кредиту у відсотковому відношенні до частки оподатковуваних операцій, як розраховано у акті перевірки (а.с.26).

Оцінюючи зібрані в справі докази відповідно до приписів закону, суд приходить до переконання про помилковість висновку податкового органу щодо порушення позивачем порядку формування податкового кредиту, а відтак збільшення податкового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість в сумі 35274 грн. податковим органом здійснено безпідставно, що виключає застосування штрафної санкції (8818,5 грн.).

З врахуванням досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що позовна вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2011 року № 0000032300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем 35274 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8818,5 грн., - підлягає до задоволення.

При перевірці правомірності податкового повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПІ від 04.04.2011 року № 0000042300, суд встановив та врахував таке.

Матеріалами справи стверджується, що Острозьким КП "Теплоенергія" від Острозької міської ради одержано кошти з призначенням платежу "внески органів місцевого самоврядування у статутний фонд підприємства" згідно платіжних доручень № U674730 від 24.06.2010 року в сумі 7500 грн., № U1124746 від 28.09.2010 року в сумі 21200 грн. (а.с.65,66).

В акті перевірки зазначено і позивачем не заперечується, що в бухгалтерському обліку дані операції відображені проводками Д-т рахунка 31 "Поточний рахунок у банку" К-т рахунку 40 "Статутний фонд" сума 21200 грн.

Згідно бухгалтерських даних розмір статутного фонду становить:

станом на 01.01.2010 року - 1 910 131,07 грн.

станом на 31.12.2010 року - 1 931 331,07 грн.

Зміни до статуту Острозького КП "Теплоенергія", якими передбачено розмір статутного фонду в сумі 1 910 331,07 грн., зареєстровані державним реєстратором Острозької міської ради 13.01.2009 року за № 16071050004000091, були чинними в період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року.

Зміни до статуту Острозького КП "Теплоенергія", якими передбачено збільшення статутного фонду до 1 931 331,07 грн. (на 21200 грн.), зареєстровані державним реєстратором Острозької міської ради 31.01.2011 року за № 16071050007000091 (а.с.63-64).

Відповідно до частини 3 стаття 62 Господарського кодексу України, підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Згідно ч.4 ст. 57 Господарського Кодексу України, статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Тобто, відповідно до вказаної вище норми закону, розмір статутного капіталу та інших фондів господарюючого суб'єкта підлягає обов'язковому відображенню в установчих документах такого господарюючого суб'єкта.

Відповідно до статті 89 Цивільного кодексу України, до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництв, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах з третіми особами, які діяли з урахуванням таких змін.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (частина 1). 3. Зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом (частина 3).

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 755-IV, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Системний аналіз вказаних вище норм права дає суду підстави дійти висновку, що відображення позивачем в бухгалтерському обліку коштів, отриманих від Острозької міської ради в 2010 році, як поповнення статутного фонду, є неправомірним, позаяк такі надходження перевищують зареєстрований розмір статутного фонду підприємства.

Відповідно до пп.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

При цьому, відповідно до п. 1.8. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

З врахуванням вказаних вище норм права суд вважає, що право власності на статутний фонд (капітал) виникає з моменту реєстрації відомостей про розмір такого статутного фонду (капіталу) в Єдиному державному реєстрі, позаяк державна реєстрація вказаних відомостей є обов'язковою. Відповідно, надходження грошових коштів платнику податків як поповнення статутного фонду такого платнику у випадку відсутності державної реєстрації відповідного розміру статутного фонду, не впливає на корпоративні права засновника в розумінні закону та не дає підстав для застосування приписів пп.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З огляду на вищевикладене, суд вважає правомірним висновок податкового органу про те, що надходження грошових коштів від Острозької міської ради в сумі 21200 грн. на поповнення статутного фонду позивача в більшому розмірі, ніж передбачено статутом підприємства, та відображеному в Єдиному державному реєстрі, відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є іншими доходами - безповоротною фінансовою допомогою, отриманою платником у звітному періоді.

Таким чином, встановлене податковим органом заниження валових доходів за 9 місяців 2010 року в сумі 21200 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на загальну суму 21200 грн., підтверджене належними та допустимими доказами та ґрунтується на законі.

Відтак, спірне податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011 року № 0000042300 в частині зменшення Острозькому КП "Теплоенергія" суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 21200 грн. суд вважає прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Доводи позивача правомірності податкового повідомлення-рішення у вказаній частині не спростовують.

Разом з тим, суд вважає, що штрафні (фінансові) санкції в сумі 5300 грн. (25% неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток) застосовано до позивача безпідставно.

При цьому суд враховує, що до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на вищевказані норми права, суд вважає неправомірним застосування санкції, що не була передбачена нормативно-правовими актами до набрання чинності Податковим кодексом України до 01.01.2011 року, а тому податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011 року № 0000042300 в частині штрафної (фінансової) санкції в сумі 5300 грн. підлягає до скасування.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПІ від 04.04.2011 року № 0000032300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем 35274 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8818,5 грн. - скасувати.

Податкове повідомлення-рішення Злолбунівської ОДПІ від 04.04.2011 року № 0000042300 в частині штрафної (фінансової) санкції в сумі 5300 грн. - скасувати.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача Острозьке комунальне підприємство "Теплоенергія" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.