Постанова № 23672851, 09.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2012 р. № 2а-307/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря -Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Козленко С.А.,представника відповідача Оленюк Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львівові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.10.2011р. №000074080/19969 та №000073081/19970, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент»(далі-Підприємство) звернулося з адміністративним позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові (далі-СДПІ) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011р. №000074080/19969 та №000073081/19970. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної невиїзної перевірки про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, основних фондів та виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагента Підприємства -ТзОВ «Втордеревпром»є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту придбання піддонів та документами по факту реалізації цементу на придбаних у ТзОВ «Втордеревпром» піддонах контрагентам Підприємства, в наслідок чого отримано прибуток.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та зазначив, що взаємовідносини Підприємства з його контрагентом ТзОВ «Втордеревпром»мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірки вищезазначеного товариства встановлено, що таке не володіє трудовими ресурсами, основними фондами та виробничими потужностями, транспортними засобами, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Окрім того, до перевірки не представлено сертифікатів якості, рахунки-фактури, довіреності на отримання товару. Дані операції, на думку СДПІ, були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу та показання свідка, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Миколаївцемент», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент»зареєстроване Миколаївською районною державною адміністрацією як суб'єкт господарювання від 08.04.1997р. за №1401105000. Основна реєстрація в державній податковій адміністрації №02-206 від 21.04.1992р. В період що перевірявся було платником податку на додану вартість.

Як вбачається з Довідки з ЄДРПОУ, Підприємство здійснює діяльність, в тому числі, в сфері виробництва цементу.

Судом встановлено, що Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові проведено невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі-ПДВ) по взаєморозрахунках з ТзОВ «Втордеревпром» за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. за результатами якої СДПІ прийшла до висновку про порушення Підприємством п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2,6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168), в результаті чого встановлено завищення дозволеного податкового кредиту в рядку 10.1 декларації з ПДВ за обревізований період в загальній сумі 80 805,00грн.: занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі в сумі 79 455,00грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 1 350,00грн., що викладено в Акті перевірки №1157/08-01/00293025 від 07.10.2011 року.

На підставі Акта перевірки СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011р. за №0000740801/19969, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 79 455,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 19 863,75 грн. та №0000730801/19970, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 350,00грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, яка проводилась у приміщенні податкового органу, на підставі договору поставки, актів приймання ТМЦ, видаткових та податкових накладних, реєстру-розшифровок взаєморозрахунків з ТзОВ «Втордеревпром», системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань в розрізі контрагентів, акту невиїзної документальної перевірки від 24.09.2010р. №2268/23-2/25560778 ДПІ у Сихівському районі м.Львова з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. ТзОВ «Втордеревпром», ДПІ встановлено, що Підприємство за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. проводило взаєморозрахунки з ТзОВ «Втордеревпром»щодо поставки продукції на основі договору №МЦ-ІS-09/06/01-3 від 01.06.2009р.

В акті ДПІ у Сихівському районі м.Львова прописано, що проведеною перевіркою встановлено, що у ТзОВ «Втордеревпром» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказують про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. Окрім того, в даному акті зазначено, що ТзОВ «Втордеревпром» декларувало у податковій звітності операції щодо придбання товарів у підприємств, наведених у цьому акті, та продажу покупцям, які фактично не відбувались, у зв'язку з тим, що первинні документи до перевірки не представлені, а також, що у таких підприємства відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказують про неможливість фактичного отримання та продажу товарів.

Даючи аналіз господарським операціям в межах виконання вищезгаданого договору, податковий орган прийшов до висновку, що такі операції не спричинили реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодо набувача».

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, зокрема, Договору поставки продукції №МЦ-ІS-09/06/01-3 від 01.06.2009р., укладеного між Підприємством (Покупець) та ТзОВ «Втордеревпром» (Постачальник), предметом якого є постачання товару: піддони дерев'яні вантажопід'ємністю 1,5 т, деревина -хвойні, 1 сорт.

Як вбачається з 7.1 Договору поставки продукції №МЦ-ІS-09/06/01-3 від 01.06.2009р., поставка здійснюється на умовах DDP м.Миколаїв, за правилами (ІНКОТЕРМС 2000), що означає, що Продавець здійснює поставку Покупцю товару, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Поставка піддонів відбувалась на підставі видаткових накладних, які досліджувались податковим органом та були предметом дослідження в судовому засіданні (а.с.50,51,53,55, 57,58,60,62,64,66,68,70,72,74,76,78,80,82).

По факту придбання Підприємством піддонів дерев'яних у ТзОВ «Втордеревпром», останнім виписано податкові накладні у липні - жовтні 2009 року та січні 2010 року (а.с.33-48) та які були предметом дослідження під час перевірки ДПІ та відображені в акті перевірки (ар. перевірки 1, 5) з яких вбачається, що Підприємство у вищезгаданих податкових періодах придбавало у вказаного контрагента піддони дерев'яні.

Підприємством віднесено суми ПДВ по накладних, отриманих від ТзОВ «Втордеревпром» до складу податкового кредиту з ПДВ податкових декларацій та додатку 5 за липень -жовтень 2009 року та у січень 2010року.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, поставлені Підприємству піддони дерев'яні приймалися комірником ОСОБА_3 на підставі актів на прийом ТМЦ, складувались на території Підприємства та проводились бухгалтерією по факту їх поставки.

Дані обставини підтверджуються в тому числі актами на прийом ТМЦ, що досліджені в судовому засіданні.(а.с.49, 52,54,56,59,61,63,65,67, 69,71, 73,75,77,79,81).

Розрахунки за поставлений товар Підприємством проведено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, по факту проведення оплат у липні -жовтні 2009 року та у лютому 2010 року. (а.с. 125-135).

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Підприємцем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який на Підприємстві працював на момент виконання Договору у відділі закупівель та в обов'язки якого входило налагодження роботи з постачальниками, забезпечення укладення договорів, тендерів та контроль за їх виконанням пояснив, що піддони використовувались для наповнення та пакування цементу, який виробляло Підприємство. Товар -піддони дерев'яні, який поставляв ТзОВ «Втордеревпром» підходив по якості та по ціні. Оскільки Товариство не мало необхідного транспорту для поставки, а відтак поставка здійснювалась ТзОВ «Втордеревпром». Сертифікати не піддони не надавались, оскільки Підприємство передбачало поставку палетизованого цементу на експорт, який експортується за наявності сертифікату. Згодом необхідність в експорті цементу відпала, а оскільки на внутрішньому ринку сертифікат не потрібен, а відтак необхідність вимагання сертифікату відпала.

Суд не погоджується з позицією ДПІ щодо сумнівності господарських операцій з підстав не представлення Підприємством ДПІ сертифікатів якості, рахунку-фактури, довіреності на товар, оскільки реальність операцій підтверджується іншими письмовими доказами дослідженими судом та поясненнями свідка.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Втордеревпром»знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період надано податкові накладні які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити суми податку на додану вартість в розмірі 80 805,00 грн. до складу податкового кредиту липня-жовтня 2009 року, січня 2010 року.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів у ТзОВ «Втордеревпром», оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з 1997 року, поставка, яка визначена у дослідженому судом Договорі, узгоджуються з предметом діяльності Товариства: виробництво цементу.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності ТзОВ «Втордеревпром», як це зазначено в акті перевірки Підприємства були використані лише декларації з ПДВ за 2009-2010 роки, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період та база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались жодних первинних документів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг), що викладено в акті невиїзної документальної перевірки від 24.09.2010р. №2268/23-2/25560778 ДПІ у Сихівському районі м.Львова з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. ТзОВ «Втордеревпром».

Аналізуючи податкові декларації, Наказ №236 від 21.10.2009р. «Про підготовку та проведення річної інвентаризації», акт інвентаризації станом на 01.11.2009р., вимоги на отримання ТМЦ та ПММ (піддонів дерев'яних), актів списання, в тому числі, піддонів за період з липня 2009 року по січень 2010 року, звітів на прихід ТМЦ по контрагентах, в тому числі, ТзОВ «Втордеревпром»суд приходить до переконання, що господарські операції мали реальний характер.

Окрім того слід зазначити, що Львівським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 25.10.2011р. у справі №10690/11/9104 в тому числі щодо придбання товарів у ТзОВ «Втордеревпром»за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. встановлено реальність господарських операцій.

Згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду ухвалою від 31.10.2011р. у справі №8779/11/9104 за адміністративним позовом ТзОВ «Втордеревпром» щодо викладення в акті невиїзної документальної перевірки від 24.09.2010р. №2268/23-2/25560778 ДПІ у Сихівському районі м.Львова з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. ТзОВ «Втордеревпром»висновків про нікчемності фінансово-господарських операцій ТзОВ «Втордеревпром»з його контрагентами вимоги якого задоволені та визнано дії органу податкової служби при проведенні перевірки протиправними, а висновки, викладені в акті перевірки такими, що не знайшли свого підтвердження у справі належними та допустимими доказами, а тому у суду відсутні правові підстави вважати їх правомірними, на переконання суду апеляційної інстанції частково відповідають нормам процесуального права і фактичним обставинам справи.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначеного господарського договору. Підприємство не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства 1002,19 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.10.2011р. №000074080/19969 та №000073081/19970 прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент»1002,19 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 14.04.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.