Рішення № 2367279, 08.10.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 44/208

08.10.08

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Річфлотсервіс»

про стягнення 173 274, 64 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники

від позивача Письмак О.Є. - представник

від відповідача Фітковський Н.І. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт»звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Річфлотсервіс»151 000 грн 00 коп основного боргу, 18787 грн 30 коп пені, 3 226 грн 31 коп –3% річних та 261 грн 03 коп збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 04.06.2008 року порушено провадження у справі № 44/208 та призначено розгляд справи на 20.08.2008 року.

В судовому засіданні 20.08.2008 року розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ст. 77 ГПК України на 10.09.2008р.

В зв’язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів 10.09.2008р. була оголошена перерва на 29.09.2008р., 29.09.2008р. була оголошена перерва до 08.10.2008р.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що:

позивач не передав відповідачу товарно – транспортні документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, відповідно до вимог чинного законодавства, чим порушив вимоги ст. 526 ЦК України;

05 вересня 2007 року відбулися загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Річфлотсервіс", на яких було відкликано дирекцію Товариства в повному складі.

Відповідно до статті 85 господарського процесуального кодексу України за згодою сторін в судовому засіданні 08.10.2008 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані позивачем матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Київський річковий порт» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Річфлотсервіс» (покупцем) був укладений договір поставки № 12196/07, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язався передати судовими партіями, а покупець прийняти у власність пісок річковий, видобутого судном «КИЙ» у загальній кількості 55 000 тонн, і оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.3.1 договору товар постачається по узгодженим між сторонами договірним цінам. Ціна однієї тонни товару становить 12 грн. 50 коп.

Оплата за товар здійснюється покупцем в наступному порядку: 80% загальної вартості партії товару, що постачатиметься – передоплата; остаточний розрахунок здійснюється покупцем за фактично поставлену партію товару протягом 10 банківських днів з дня підписання сторонами видаткової накладної. (п.3.5 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар відповідно до видаткової накладної № КР-0002703 від 30.11.2007р. на загальну суму 214 500, 00 грн.

Товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом представника відповідача та печаткою останнього на видатковій накладній № КР-0002703 від 30.11.2007 р. на загальну суму 214 500 грн., який був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом та печаткою відповідача, якою скріплений підпис.

30.11.2007р. позивач виставив відповідачеві рахунок – фактуру № КР – 0002535 на суму 214 500 грн., який був оплачений відповідачем частково, на суму 63 500 грн., що підтверджується банківською випискою, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, станом на день подачі позову сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 151 000,00 грн.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня підлягає стягненню, якщо її розмір встановлений за згодою сторін, зокрема договором.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у роз’ясненнях № 02-5/293 від 29.04.1994 р., відповідно до п. 2.1. яких якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, пеня стягненню не підлягає.

Як вбачається з договору поставки, сторонами (позивачем та відповідачем) не досягнуто згоди щодо розміру пені, яка підлягає сплаті за порушення умов договору поставки в частині прострочення платежів.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 18 787, 30 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3226, 31 грн. та індексу інфляції в сумі 261, 03 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 151 000 грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 3226, 31 грн. та інфляційні витрати у розмірі 261,03 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 4 160,26 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 105,56 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 (ч. 1), 230, 232 ГК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Річфлотсервіс»(04071, м. Київ, вул. Електриків, 8, код ЄДРПОУ 32047594) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт»(04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 70, код ЄДРПОУ 03150071) 151 000 (сто п’ятдесят одну тисячу) грн. основного боргу, 3226 (три тисячі двісті двадцять шість) грн. 31 коп. – 3% річних, 261 (двісті шістдесят одна) грн. 03 коп. інфляційних витрат, 1 544 (одну тисячу п’ятсот сорок чотири) грн. 87 коп. державного мита і 105 (сто п’ять) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття.

Дата виготовлення та підписання повного тексту Рішення 10.10.2008р.

Суддя П.П.Чеберяк