Постанова № 23672761, 19.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 р. № 2а-967/12/1370

ПП "Елада-Т" Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача -Кульчицький Н.Б.

представника відповідача -Гроцького Н.З.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Елада-Т" до ДПІ в Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,

Встановив:

Приватне підприємство «Елада-Т» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052341 від 26.01.2012 р. В подальшому позивачем було подане уточнення до позовної заяви відповідно до якого позивач зменшив позовні вимоги та відповідно просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052341 від 26.01.2012 р.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Ардея Тех», є безпідставні, ґрунтуються на обставинах викладених в акті перевірки контрагента ПП «Ардея Тех», під час якої не здійснювалось дослідження первинних бухгалтерських документів. На підставі таких безпідставних висновків відповідачем прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та усних поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, письмових заперечень на позов не подав. В усних поясненнях вказав, що податкове повідомлення-рішення № 0000052341 від 26.01.2012 р. прийняте податковою інспекцією правомірно та на підставі висновків, встановлених в акті перевірки підприємства. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в Галицькому районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Елада-Т» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за квітень 2011 року по взаєморозрахунках з ПП «Ардея Тех», за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Підприємством п.1, п.2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 12043,50 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 12043,50 грн., що викладено в Акті перевірки від 16.01.2012 р. № 53/23-209/30918998.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052341 від 26.01.2012 р., яким Підприємству визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 12044,50 грн. в тому числі: основний платіж в сумі 12043,50 грн. та штрафні санкції в сумі 1,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що між ПП «Елада-Т» та ПП «Ардея Тех» укладено Договір № ДГ-000 від 01.11.2010 року про поставку продукції, а саме устаткування, приладів, комплектуючих, матеріалів для систем опалення, водопостачання та каналізації. На виконання умов даного договору в квітні 2011 року виписано наступні податкові накладні: № 67 від 05.04.2011 р. (сума ПДВ 4625,00 грн.), № 68 від 19.04.2011 р. (сума ПДВ 7418,50 грн.).

В акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за квітень 2011 року встановлено його завищення на 12043,50 грн. Встановлено, що на формування показників у рядку 10.1 Декларації за період квітень 2011 року у загальній сумі 12043,50 гривень мало вплив здійснення операцій із придбання товаро-матеріальних цінностей у постачальника ПП «Ардея Тех». ПП «Елада-Т» до перевірки представлено податкові накладні, виписані ПП «Ардея Тех» на загальну суму 72261,00 грн. Оплата проведена на суму 72261,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем збільшено суму грошового зобовязання за результатами взаємовідносин позивача з ПП «Ардея Тех» за період квітень 2011 року на підставі Акту перевірки Алчевської ОДПІ від 14.11.2011 року №1813/236-37156768 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Ардея Тех» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період квітень-вересень 2011 року, в якому зазначено, що господарські операції не могли бути вчинені через відсутність у ПП «Ардея Тех» основних фондів, необхідна кількість технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому дані операції є нікчемними з огляду на ст.228 ЦК України.

Проте, з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до 198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.6 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.201.6 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що отриманий Приватним підприємством «Елада-Т»у ПП «Ардея Тех»товар був перевезений на склад Приватного підприємства «Елада-Т»самим Підприємством, у користуванні якого є транспортний засіб, придатний для перевезень, зазначеного у накладних товару, відповідно до технічного паспорта на автомобіль та довіреності на право розпорядження даним автомобілем.

Враховуючи зазначене вище, висновки акта перевірки від 14.11.2011 року №1813/236-37156768 не можуть вказувати на неможливість реального здійснення господарських операцій між ПП «Елада-Т»та ПП «Ардея Тех».

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Підприємством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Окрім того, відповідно до п. 180.1 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Платники податку, визначені відповідно до пункту 16.1. Податкового кодексу України, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку контрагентом продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

Слід зазначити, що визначення податковим органом позивачу податкових зобовязань, як наслідок встановлених в акті перевірки від 14.11.2011 року №1813/236-37156768 порушень, є недотримання принципу індивідуалізації відповідальності. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагента, в даному випадку, не може перекладатись на покупця - позивача у справі.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06. 2010 року у справі № 21-573во10, у справі від 31.01.2011 р. за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ у Закарпатській області Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб»єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником до податкового кредиту. Рішення Верховного Суду України узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини (справа «БУЛВЕС»АД проти Болгарії (заява №3991/03)).

Рішення Верховного Суду України згідно з статтею 244-2 КАС України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковими для всіх судів України.

Суд зазначає, що підтвердженням обставин реальності господарських операцій слід вважати господарську діяльність позивача, яка полягала у тому, що товари, придбані у ПП «Ардея Тех» використані для подальшого продажу та отримання доходу, при цьому факт невідображення сум податкових зобовязань за такими операціями в акті перевірки відсутній.

Дотримуючись принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, судом також досліджено обставини використання позивачем у господарській діяльності товару, придбаного у ПП «Ардея Тех». Зокрема, в матеріалах справи наявний: договір поставки №030311 від 03.03.2011 року, видаткова накладна №РН-02-0003 від 20.04.2011 року, довіреність на придбання товару №258 від 20.04.2011 року.

Також підтвердженням реальності господарської операції між ПП «Елада-Т»та ПП «Ардея Тех»є відображення позивачем операції з придбання товару у ПП «Ардея Тех»та подальшої його реалізації ТзОВ «Західноукраїнська Аграрна Компанія»у податковому обліку позивача за квітень 2011 року, що підтверджується долученими представником позивача до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю за квітень 2011 року та журналами-ордерами за квітень 2011 року.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст..39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення зазначених податкових повідомлень-рішень.

Товар, який був предметом договорів не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Контрагент на момент події продажу товару знаходився в базі ДПС платників ПДВ та в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. Системний аналіз наведених норм свідчить про існування презумпції правомірності правочину укладеного між сторонами, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі зібраних у справі належних та допустимих доказів, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі акта перевірки, є неправомірним та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, а тому позов слід задовольнити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути на користь Приватного підприємства «Елада-Т»з Державного бюджету України 120,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Галицькому районі м. Львова №0000052341 від 26.01.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Елада-Т" 120,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 24.04.2012 р.