Постанова № 23672574, 17.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/412/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Аканов О.О.

при секретарі Скокіні О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Державного підприємства Донецька вугільна енергетична компанія до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку про скасування постанови відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у повному обсязі та визнання дій відповідача щодо майна боржника та оголошення заборони на його відчуження неправомірними, -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство Донецька вугільна енергетична компанія звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку про скасування постанови відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у повному обсязі та визнання дій відповідача щодо майна боржника та оголошення заборони на його відчуження неправомірними.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що на них розповсюджується Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 року № 2711. Державний виконавець надіслав копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не встановлений строк, який передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Також посилаються на те, що у 2011 році сплачено 2 263 161,70 грн. та списано з поточних рахунків 693 487,24 грн., всього 2 956 648,94 грн., а тому вважають що накладення арешту на суму 62 497 660,32 грн. не відповідає дійсності.

Таким чином, позивач просить суд скасувати постанову відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у повному обсязі та визнати дії відповідача щодо майна боржника та оголошення заборони на його відчуження неправомірними.

У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи позовної заяви та просила задовольнити її в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову вказавши на те, що 13 квітня 2012 року була частково скасована постанова від 27 грудня 2012 року у межах 14 878 091,49 грн. та залишилась сума у розмірі 47 619 568,83 грн. яка не є спірною між сторонами у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державне підприємство Донецька вугільна енергетична компанія (ідентифікаційний код 33161769) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 02.09.2004 року.

На примусовому виконані відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку знаходиться зведене виконавче провадження у відношенні божника - Державного підприємства Донецька вугільна енергетична компанія.

Постановою про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження заступником начальника відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку від 27.12.2011року накладено арешт на майно боржника у розмірі 62 497 660, 32 грн.

Листом від 27.12.2011 року відділ державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку направив на адресу ДП «ДВЕК» постанову про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.12.2011 року про накладення арешту на майно боржника у розмірі 62 497 660, 32 грн.

В матеріалах справи є лист з інформацією від ДП «ДВЕК» щодо стану виконання рішень судів про стягнення з ДП «ДВЕК», які перебувають на виконання у відділі державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку та залишок заборгованості складає 47 619 568, 83 грн.

В процесі розгляду справи постановою «про результати перевірки законності виконавчого провадження» начальника відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку від 13 квітня 2012 року скасовано постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку від 27.12.2011 року про арешт на майно боржника у розмірі 62 497 660,32 грн. у межах 14 878 091,49 грн. Таким чином, сума арешту склала 47 619 568, 83 грн.

Також, судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що сума арешту дійсно є 47 619 568, 83 грн. є правильною та не є спірною у справі.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, встановлено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження.

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі субєкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обовязок по примусовому виконанню рішень.

В силу ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону 606, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За правилами ст. 57 цього Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частиною 1 ст. 66 Закону 606 передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Тобто, Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) встановлений обовязок державної виконавчої служби у випадку включення підприємства до Реєстру паливно енергетичного комплексу та участі у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону зупиняти виконавче провадження стосовно такого боржника.

Наряду з викладеним, суд враховує наступне.

З метою сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості, прийнятий Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Згідно п. 1.3 ст. 1 цього Закону учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Як зазначалось раніше, ДП ДВЕК включене до Реєстру підприємств паливно енергетичного комплексу та бере участь у погашені заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" визначено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Нормами цього Закону визначене поняття заборгованості, а саме, згідно п.1.4 ст. 1 Закону заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

З аналізу норм Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу вбачається, що його дія поширюється на підприємства, які включені до Реєстру паливно енергетичних підприємств та субєктів господарської діяльності щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії та податкового боргу.

Згідно абз. 6 п. 3.7 ст. 3 закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14 ), крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів, та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Тобто, встановивши, що боржник позивач у справі, що розглядається, є підприємством, яке включене до Реєстру підприємств паливно енергетичного комплексу, відповідач зобовязаний зупинити виконавче провадження відносно такого боржника стосовно заборгованості, визначеній Законом України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, а саме : яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії або є податковим боргом.

Оскільки заборгованість позивача не відноситься до учасників розрахунків за енергоносії, а тому такий борг не є у сфері енергопостачання або енергоспоживання та не є податковим боргом, а тому дія Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу не розповсюджується на вказані правовідносини.

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії постанова про накладення штрафу. Саме вони мають вплив на його права та інтереси.

Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

Таким чином, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дана правова позиція викладена в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 у справі № 2а-7104/10/1270.

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України Про виконавче провадження, ст. 2, ст. 11-16, ст. 86, ст. 94, ст. 118, ст. 122-154, ст. 160 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволені позовної заяви Державного підприємства Донецька вугільна енергетична компанія до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у місті Донецьку про скасування постанови відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у повному обсязі та визнання дій відповідача щодо майна боржника та оголошення заборони на його відчуження неправомірними відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 17.04.2012 року.

Повний текст постанови складений 17.04.2012 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.