Постанова № 23672562, 17.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/2667/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Поддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецлогістік», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 1 грудня 2011 року та від 11 січня 2012 року

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 07.02.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 12.03.2012р.

ОСОБА_3 - за дов. від 27.03.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецлогістік» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 1 грудня 2011 року № 0000652304 та від 11 січня 2012 року № 0000032304 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27523 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс», та посилається на те, що у позивача відсутній обов'язок перевіряти внесення контрагентом податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на те, що з 1 липня 2011 року є обов'язковою реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних, сума податку на додану вартість в яких в одній накладній становить понад 100 тис. грн., та відсутність факту реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецлогістік» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37133997, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100344048.

З 4 по 10 листопада 2011 року відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за липень 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 17 листопада 2011 року № 3242/23-411/37133997 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України:

від 1 грудня 2011 року № 0000652304, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 110092 грн. за основним платежем;

від 11 січня 2012 року № 0000032304, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 27523 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми пункту 201.10 статті 201, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту за липень 2011 року у розмірі 110092 грн. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс».

Судом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудтранс» був укладений договір від 10 липня 2011 року № 10/07/10 щодо надання послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом. На виконання даної угоди ТОВ «Укрбудтранс» була видана позивачу податкова накладна від 31 липня 2011 року № 36 на загальну суму 660553 грн. 22 коп., в тому числі податок на додану вартість 110092 грн. 20 коп. Також між сторонами був підписаний акт виконання послуг від 31 липня 2011 року. Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною позивачем віднесено до складу податкового кредиту липня 2011 року у розмірі 110092 грн. 20 коп. Під час судового розгляду справи з пояснень представника позивача судом встановлено, що податкові накладні від 31 липня 2011 року № 37 та № 38 були видані ТОВ «Укрбудтранс» помилково, а позивачем формувався податковий кредит липня 2011 року тільки на підставі податкової накладної від 31 липня 2011 року № 36.

В акті перевірки відповідач зазначає, що в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 110092 грн. при відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем послуг ТОВ «Укрбудтранс» податкової накладної від 31 липня 2011 року № 36 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пунктів 198.1-198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією. Судом встановлено, що зі скаргою на постачальника послуг ТОВ «Укрбудтранс» до податкового органу позивач не звертався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Проаналізувавши вищенаведені норми пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, суд зазначає, що право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту Податковий кодекс України надає не тільки за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, а й при наявності її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є обов'язком продавця. Податковий кодекс України чітко визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, так само як і порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Одночасно, Податковий кодекс України надає право покупцю, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Отже, дана норма захищає подібним чином покупця від недобросовісності продавця та недотримання ним вимог чинного законодавства. Суд зазначає, що позивач мав можливість перевірити реєстрацію в реєстрі отриманої податкової накладної від 31 липня 2011 року шляхом подання запиту відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246.

Як вже зазначалося судом вище, пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Суд не приймає посилання позивача на реальність господарської операції, з огляду на те, що дані обставини ніяким чином не спростовують виявлене відповідачем порушення та не надають право позивачу на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковою накладною, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, та за відсутності скарги позивача до податкового органу з цього питання. Реальність здійснення господарської операції не перевірялася податковим органом під час перевірки, оскільки не має жодного відношення до встановленого відповідачем порушення.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецлогістік» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 1 грудня 2011 року № 0000652304 та від 11 січня 2012 року № 0000032304 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27523 грн., відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 квітня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 20 квітня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.