Рішення № 2367199, 11.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 8/299

11.09.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК-Лабораторія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консіліум»

про стягнення 33 586,88 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача представник –Рудь С.В. (дов б/Н від 28.12.07)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 20 882,00 грн., що становить заборгованість за договором № 16.04-04 від 16.04.2004р. та 635,04 грн. трьох відсотків річних, 5 136,97 грн. збитків від інфляції, 1 932,87 грн. пені, 5 000,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2008р. розгляд справи був призначений на 11.09.2008р.

У судове засідання, призначене на 11.09.2008р. з’явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

16.04.2004р. між Медичним центром «Консіліум»- «замовник»та ТОВ «ДНК-Лабораторія» - «виконавець»був укладений договір № 16.04-04, відповідно до п.1.1 якого «виконавець»зобов’язався надавати «замовникові»послуги по проведенню медичних діагностичних лабораторних досліджень.

Умовами договору сторони погодили, що договір є дійсним до моменту його розірвання (п.7.2 договору).

Як свідчать матеріали справи, сторонами по договору були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000169 від 30.03.2007р. на суму 11 341,00 грн. та № ЛУ-0000224 від 27.04.2007р. на суму 9541,00 грн., які свідчать про повне виконання «виконавцем»робіт та прийняття «замовником»виконаних робіт без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Таким чином, позивач виконав власні зобов’язання належним чином.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата робіт з даного договору проводиться після підписання акту виконаних робіт у термін згідно п.2.1.3.

Згідно з п.2.1.3 договору «замовник»зобов’язаний щомісяця здійснювати переказ суми за виконані роботи на рахунок «виконавця»до 10 числа наступного за звітним місяця.

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, у встановлений договором строк не розрахувався, а саме: у строк до 10.04.2007р. за виконані роботи на підставі акту № ОУ-0000169 від 30.03.2007р. на суму 11 341,00 грн. та у строк 10.05.2007р. за виконані роботи на підставі акту № ЛУ-0000224 від 27.04.2007р. на суму 9541,00 грн. не розрахувався.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 20 882.00 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів проведених розрахунків у встановлений договором строк суду не надав.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 20 882,00 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 635,04 грн. трьох відсотків річних, 5 136,97 грн. збитків від інфляції, 1 932,87 грн. пені, 5 000,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У спірному договорі в розділі «Відповідальність сторін»сторони погодили, що у випадку невиконання зобов’язань «замовника»відповідно до п.2.1.3 про оплату виконаних послуг, «виконавець»має право в однобічному порядку припинити виконання своїх зобов’язань до настання моменту повного погашення заборгованості «замовником»перед «виконавцем».

З огляду на викладене, оскільки сторонами у спірному договору не встановлено забезпечення виконання зобов’язання у вигляді сплати пені, а передбачено лише право «виконавець»в однобічному порядку припинити виконання своїх зобов’язань до настання моменту повного погашення заборгованості «замовником»перед «виконавцем», тому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 1 932,87 грн., а отже в цій частині у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 932,87 грн. слід відмовити.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 16.04-04 від 16.04.2004р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у встановлений договором строк, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем інфляційних у розмірі 5 136,97 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 635,04 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 5 136,97 грн. та трьох відсотків річних в сумі 635,04 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Спілка консультантів з економіки і права»- «виконавець»та ТОВ «ДНК-Лабораторія»- «замовник»був укладений договір про надання юридичних послуг № 22/04/01-08 від 22.04.2008р., відповідно до п.1.1 якого «замовник»у зв’язку з неотриманням оплат від Приватного підприємства «Медичний центр «Консіліум»за виконані роботи відповідно до договору № 01/05.07 від 01.05.2007р. та у зв’язку з відсутністю в штаті посади юриста доручив, а «виконавець»зобов’язався надати юридичні послуги: підготовити позовну заяву та подати її до Господарського суду м.Києва, представити інтереси «замовника», як позивача, у Господарському суді м.Києва з питань захисту інтересів «замовника» у зв’язку з не отриманням оплат від Приватного підприємства «Медичний центр «Консіліум»за виконані роботи відповідно до договору № 01/05.07 від 01.05.2007р.

Позивач перерахував на рахунок ТОВ «Спілка консультантів з економіки і права» 5 000,00 грн., що підтверджується випискою банку (копія в матеріалах справи).

Зі змісту вищевказаного договору про надання юридичних послуг №22/04/01-08 від 22.04.2008р. вбачається, що юридичні послуги надаються у зв’язку з неотриманням оплат від Приватного підприємства «Медичний центр «Консіліум»за виконані роботи відповідно до договору № 01/05.07 від 01.05.2007р., тоді як до суду позивач звернувся з позовом до ТОВ «Медичний центр «Консіліум»про стягнення боргу за договором № 16.04-04 від 16.04.2004р.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що надані юридичні послуги на суму 5 000,00 грн. надані саме по спірному договору, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. витрат на юридичні послуги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, доказів проведених розрахунків суду не надав, позовні вимоги не оскаржив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 20 882,00 грн. основного боргу, 635,04 грн. трьох відсотків річних, 5 136,97 грн. збитків від інфляції, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В іншій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 547, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консіліум»(03057, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 58; 03035, м.Київ, вул. Механізаторів, 1; код 32722078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНК-Лабораторія»(03067,м.київ, вул. Виборзька, 70-а; код ЄДРПОУ 31457227) 20 882 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. основного боргу, 635 (шістсот тридцять п’ять) грн. 04 коп. трьох відсотків річних, 5 136 (п’ять тисяч сто тридцять шість) грн. 97 коп. збитків від інфляції, 266 (двісті шістдесят шість) грн. 54 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

В.С. Катрич

Дата підписання: 19.09.2008р.