Рішення № 2367163, 01.10.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 50/191

01.10.08

За позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Вертикаль»

про стягнення 171 951,15 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача Барановська Т.В. (дов. від 16.01.2008. № 58)

від відповідача не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Вертикаль» про стягнення заборгованості у розмірі 171 951,15 грн. за неналежне виконання грошового зобов’язання за кредитним договором від 23.10.2007 № 07-006/К.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.07.2008 порушено провадження у справі № 50/191 та призначено її до розгляду на 20.08.2008.

20.08.2008 в судове засідання з’явились представники сторін. Представник позивача надав пояснення та подав додаткові докази по справі, а також надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка була судом задоволена. Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено. В судовому засіданні була оголошена перерва на 17.09.2008.

В судовому засіданні 17.09.2008 представник позивача повністю підтримав, подану через відділ діловодства господарського суду 12.09.2008, заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судові засідання 17.09.2008 та 01.10.2008 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзиву на позовну заяву не надав, позовні вимоги по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду з метою ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2007 між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (далі-позивач, кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «КБ «Вертикаль» (далі-відповідач, позичальник за договором) було укладено кредитний договір № 07-006/К (далі-договір).

Відповідно до умов підпунктів 1.1. та 1.2. пункту 1 договору позивач на підставі протоколу конкурсної комісії від 10.10.2007 № 8 за умови надходження грошових коштів від Державного агентства України з інвестицій та інновацій за кодом програмної класифікації видатків 6241050 «Надання кредитів на реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива»зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством України, надати відповідачеві кредит в сумі 30 000 000,00грн. з метою впровадження та реалізації інвестиційного проекту «Створення сучасного виробництва легких багатоцільових вертольотів КТ-112 та їх технічної експлуатації»

Підпунктами 2.1. та 2.2. пункту 2 договору передбачено, що відповідач за користування кредитом сплачує позивачу 7% річних, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно, у строки та в розмірах, що передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом (додаткова угода № 2 від 14.11.2007 до договору).

У відповідності підпункту 5.6. пункту 5 відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити усі нараховані відсотки за користування ним в строк, але в будь-якому випадку не пізніше кінцевого терміну передбаченого Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивач надав відповідачу кредитні кошти у вказаному вище розмірі, що підтверджується додатковою угодою від 14.11.2007 № 1 до договору.

Проте, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме не сплатив до 30.06.2008 кошти передбачені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом та не виконав свої зобов’язання по оплаті нарахованих відсотків за користування кредитними коштами за період з 01.07.2008 по 31.08.2008.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи відповідач має заборгованість за кредитним договором від 23.10.2008 № 07-006/К в розмірі 538 158,07грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються загальні положення про договір позики, якщо інше не встановлено цим законом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 538 158,07грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 538 158,07грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 8 405,75грн. за період прострочення вказаний в розрахунку та 3 % річних в розмірі 1 050,71грн.

Відповідно до підпункту 5.8 пункту 5 договору у разі порушення строків сплати відсотків по кредиту, позичальник повинен сплатити кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашені відсотки за користування кредитом за фактичну кількість прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такої заборгованості.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.3.5, п.11.3) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 8 405,75грн.

У відповідності до положень ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, в якій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у сумі 1050,71 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємця товариства з обмеженою відповідальністю «КБ «Вертикаль»(03164, м. Київ, пр-т Палладіна, 18/30; код ЄДРПОУ 32665253) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 65-Б, код ЄДРПОУ 00041467) основний борг в розмірі 538 158(п’ятсот тридцять вісім тисяч сто п’ятдесят вісім)грн. 07коп.; пеню в розмірі 8 405(вісім тисяч чотириста п’ять)грн. 75коп., 3% річних в сумі 1 050(одна тисяча п’ятдесят)грн. 71коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 5 476 (п’ять тисяч чотириста сімдесят шість)грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. Видати накази.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 07.11.2008