Рішення № 2367023, 17.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 50/189

17.09.08

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав»

про стягнення 3 268,89грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача Яворська А.А. –(дов. від 30.06.2008 № 15)

від відповідача не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»до товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав» про стягнення 3 268,89 грн. за неналежне виконання зобов’язання за договором поставки від 29.05.2007 № 0515/07.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.07.2008 порушено провадження у справі №50/189 та призначено її до розгляду на 20.08.2008.

Представники сторін в судове засідання 20.08.2008 не з’явилися. Однак від позивача через відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 20.08.2008 без участі представника позивача. У зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 17.09.2008.

В судовому засіданні 17.09.2008 позивач надав додаткові докази та дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з’явився, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

29.05.2007 року товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон” (далі-позивач) та товариство з обмеженою відповідальністю «Святослав» (далі - відповідач) уклали договір поставки товару від 29.05.2007 № 0515/07 (далі договір).

Відповідно до умов п.1.1. позивач зобов’язався поставити та передати у власність (повне господарське володіння) відповідача лікарські засоби та вироби медичного призначення (далі-товар), а відповідач зобов’язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Пунктом 1.2. договору, встановлено, що ціна та загальна вартість товару вказана у видаткових накладних на кожну поставку.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача на протязі 30-ти календарних днів з дати поставки, але не пізніше строку визначеному в накладних.

Як встановлено судом, на виконання умов договору ,позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 4100,18грн. відповідно до видаткових накладних:

- № 2298675 від 24.12.2007 на загальну суму 899,44грн. з узгодженим терміном сплати до 23.01.2008;

- № 2323138 від 21.01.2008 на загальну суму 1321,20грн. з узгодженим терміном сплати до 20.02.2008;

- № 2324111 від 22.01.2008 на загальну суму 1080,14грн. з узгодженим терміном сплати до 21.02.2008;

- № 2339006 від 06.02.2008 на загальну суму 799,40грн. з узгодженим терміном сплати до 07.03.2008.

Вищевказані накладні приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в сумі 2235,99грн.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором становила 1864,19грн.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1864,19грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1864,19 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в сумі 156,66 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку та штраф у розмірі 186,42грн.

Відповідно до п.п.7.2 та 7.3 договору за порушення термінів оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від заборгованої суми за кожен день прострочки платежу та одноразовий штраф у розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п.п. 7.2, 7.3) та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 21,20 грн., витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 272,17грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 78,34грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст.536 ЦК України також передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позовні вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних в сумі 21,20грн., індексу інфляції в розмірі 272,17грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 78,34 підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на юридичні послуги у розмірі 675,00грн., які відповідач кваліфікує як збитки та вимагає стягнути їх на підставі ст.22 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов’язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Віднесені до складу збитків витрати на юридичне обслуговування суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з оспорюванню сумою за договором.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрати позивача по оплаті юридичних послуг в сумі 675,00грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Святослав»(04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда, 39-В; код ЄДРПОУ 31724464) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Біокон»(02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29; р/р 260040234800 у АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, код ЄДРПОУ 30263519) основний борг в сумі 1864 (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири)грн. 19коп., пеню в розмірі 156(сто п’ятдесят шість)грн. 66 коп., 3% річних в сумі 21(двадцять одну)грн. 20 коп., 272 (двісті сімдесят дві)грн. 17коп.- інфляційної складової боргу, штраф у сумі 186 (сто вісімдесят шість)грн 42коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 06.10.2008