Рішення № 2366813, 12.11.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.08 р. Справа № 7/141

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” м.Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Славута” м.Слов’янськ

Предмет спору: стягнення штрафних санкцій за недопоставку вугілля в сумі 212 242, 59 грн.

За участю представників:

від позивача: Юринець А.В. - предст.за дов.

від відповідача: Кудій О.Я. - предст.за дов.

У судовому засіданні 12.11.2008р. розгляд справи оголошено закінченим відповідно до ст.85 ГПК України.

ВАТ „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ „Торговий Дім „Славута” м. Слов’янськ про стягнення штрафу за недопоставку вугілля в суми 212242,59грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на договір постачання вугільної продукції №219 від 27.04.2007р. з додатковими угодами та додатками до нього; акти прийому-передачі партії вугільної продукції; претензію №8-04/760 від 18.02.2008р.; відповідь на претензію №156 від 12.03.2008р.; протокол №8/2006 від 02.10.2006р.; наказ №95-К від 05.10.2006р.

Позивач в уточненнях до позову №0-08/141 від 30.09.2008р. просить стягнути з відповідача не штраф, а штрафні санкції, тобто, пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов’язання. Позивач також повідомив, що він відноситься до підприємств державного сектору економіки, зазначив про розрахунок пені виходячи з ціни за 1 тонну вугілля разом з ПДВ.

Позивач також надав заяву в порядку ст..22 ГПК України №8-08/4823 від 27.10.2008р., згідно якої предмет спору по справі №7/141 є стягнення з ТОВ „Торговий Дім „Славута” не суми штрафу, а суми штрафних санкцій (пені).

Відповідач у відзиві №503 від 05.09.2008р. позовні вимоги заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини у недопоставці продукції, відсутність прострочення виконання зобов’язання, вважає вимоги позивача необґрунтованими та недоведеними. На підтвердження відсутності своєї вини, відповідач надав заяву №633 від 24.10.2008р. про залучення у матеріали справи рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2008р. №20/193.

Ухвалами суду від 08.09.2008р. та від 01.10.2008р., за клопотанням сторін, процесуальний строк розгляду спору продовжений в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладений договір постачання вугільної продукції №219 від 27.04.2007р. (далі по тексту – договір).

Пунктом 8 договору та додатковою угодою №6 до договору передбачено, що даний договір є дійсним до 31.01.2008р. З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що сторони на момент виникнення спірної суми перебували договірних відносинах.

Відповідно до п.п.1.1-1.3 договору, Постачальник (відповідач) зобов’язується поставити покупцю (позивачу) вугільну продукцію (далі по тексту вугілля)в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі. Покупець зобов’язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановленим цим договором. Обсяг поставки вугілля складає 45 000 тн, орієнтовно на суму 12 906 000, 00 грн.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору передбачено, що якість вугільної продукції повинна відповідати вимогам, зазначеним самим договором. Кількість, асортимент, реквізити та терміни поставки визначаються в додатках до договору. Якість вугілля Постачальник засвідчує сертифікатами якості та технологічних властивостей і Технічними умовами вугледобувних підприємств.

Додатком №1 до договору передбачено, що постачальник зобов’язаний передати, а покупець прийняти та оплатити вугілля кількістю 45 000 тн марки П за ціною (без ПДВ) 239 грн. на Зміївську ТЕС ВАТ “Центренерго” (п.1 додатку).

Відповідно до п.3 цього ж додатку, графік постачання вугілля: травень 2007 року –15 000 тон, червень 2007 року –15 000 тон, липень 2007 року –15 000 тон.

Пунктами 2, 3 додаткової угоди №1 до договору підписаної без зауважень представниками обох сторін та скріпленої печатками обох підприємств передбачено, що вугілля на загальну суму 12 906 000 грн. (без ПДВ) повинно бути поставлено у травні-липні 2007р.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №2 до договору підписаної без зауважень представниками обох сторін та скріпленої печатками обох підприємств, договір є дійсним до 31.08.2007р., а в частині проведення розрахунків – до повного виконання зобов’язань, та термін постачання вугілля відкладено до 31.08.2007р.

Додатковою угодою №3 (пункт 1) підписаною без зауважень представниками обох сторін та скріпленої печатками обох підприємств передбачено, що ціна за 1 тн вугілля становить 265 грн. (без ПДВ).

Згідно до п.1 додаткової угоди №4 до договору підписаної без зауважень представниками обох сторін та скріпленої печатками обох підприємств, встановлена ціна за 1 тн вугілля на умовах договору постачання №219 від 27.04.2007р. у розмірі 310 грн. (без ПДВ).

Пунктом 2 цієї ж додаткової угоди встановлено, що обсяг поставки вугілля орієнтовно складає 45 000 тн +/- 5%, орієнтовно на суму 16 339 560 грн. у тому числі ПДВ 20%.

Сторони також домовились продовжити термін постачання вугілля до 15.11.2007р., що зафіксовано у п.1 додаткової угоди №5 до договору підписаної без зауважень представниками обох сторін та скріпленої печатками обох підприємств.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №6 до договору підписаної без зауважень представниками обох сторін та скріпленої печатками обох підприємств, сторони домовились продовжити термін постачання вугілля до 31.01.2008р.

За розрахунками позивача, на виконання Договору відповідач поставив лише 13 303, 076 тн вугільної продукції, чим порушив прийняті на себе зобов’язання. В підтвердження вказаних обставин, позивач також надав акти прийому-передачі вугільної продукції №158/ТДС, №164/ТДС, №176/ТДС, №286/ТДС, №290/ТДС, №313/ТДС, №315/ТДС, №338/ТДС, №349/ТДС, №339/ТДС, №350/ТДС, №360/ТДС, №368/ТДС, які підписані обома сторонами без зауважень.

Відповідач свої зобов’язання за договором №219 від 27.04.2007р. виконав не в повному обсязі, недопоставив позивачу вугілля у кількості 31 696, 924 тн, вартість якого складає 11 791 255, 73 грн. (у тому числі ПДВ), проти чого відповідач не заперечив.

Відповідно до ч.2ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач, посилаючись на приписи ст..231 Господарського кодексу України, нарахував відповідачу штрафні санкції за поставку вугільної продукції за договором з простроченням у 18 днів (з 01.02.2008р. по 18.02.2008р.) у розмірі 212 242, 59 грн. та направив на адресу відповідача претензію №8-04/760 від 18.02.2008р. з вимогою сплатити зазначену вище суму штрафних санкцій.

Відповідач проти нарахування йому суми штрафних санкцій (пені) заперечив.

До теперішнього часу сума пені у розмірі 212 242, 59 грн. відповідачем не сплачена, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути її в примусовому порядку.

Згідно із ст.42 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт порушення відповідачем умов Договору щодо кількості вугілля, яке має бути поставлено позивачеві, обґрунтовано матеріалами справи та відповідачем не спростовано, що зафіксовано протоколом судового засідання від 08.09.2008р.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 218 зазначеного кодексу передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Разом з тим, частиною 2 цієї статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Пунктом 1 ст.614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач надав суду копії Договору № 01/06-07-УКТ від 01.06.2007 р. на постачання вугільної продукції, укладеного з ТОВ “Укртехпоставка”, додаткової угоди до цього договору від 20.06.2007 р., які свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на належне виконання Договору.

Крім того, відповідачем надані суду копії листів на адресу позивача №875 від 29.11.2007 р., №12 від 10.01.2008 р., №40 від 21.01.2008 р., у яких йдеться про підвищення вантажовідправниками ціни вугілля, зростання середньо-ринкових цін на вугілля та про необхідність зміни обумовленої сторонами ціни, оскільки виконання відповідачем договірних обов’язків на користь позивача за даних обставин ускладнюється.

Відповідачем також надані суду копії листів ТОВ “Укртехпоставка” про зупинення відвантаження вугілля у зв’язку із неврегулюванням питання щодо нової ціни на продукцію; копію листа ПП “Старком-АГ” про неможливість укладання договору на поставку вугілля за запропонованою відповідачем ціною, яка є низькою; копії листів ТОВ “Сансара ЛТД”, ТОВ “Донвуглеспецбуд”, ТОВ “Гарантія” аналогічного змісту; копію листа Донецької торгово-промислової палати, у якому відповідач повідомляється про ціни на вугілля.

Вищезазначені документи свідчать про те, що позивачем вчинялися всі залежні від нього дії, спрямовані на належне виконання ним обов’язків за Договором – пошук постачальників продукції, організація договірної роботи тощо.

В матеріалах справи також наявні додаткові угоди до Договору, укладання яких сторонами підтверджує вищенаведені обставини – зростання ціни на вугілля, вчинення відповідачем дій, спрямованих на поставку позивачеві обумовленої кількості продукції.

Крім того, відповідачем надано суду копію листа на адресу позивача та докази його направлення із проханням надати гарантійні листи на сплату залізничного тарифу.

За даних обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач вживав всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення та належного виконання обов’язків постачальника за Договором.

З огляду на вищевикладене, в силу ч.2 ст.218 Господарського кодексу України відповідача не може бути притягнуто до господарсько-правової відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були допущені порушення умов Договору, отже за даних обставин спір виник внаслідок його неправильних дій, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне судові витрати по справі покласти на відповідача.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 525, 526, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 69, 82 – 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” м.Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Славута” м.Слов’янськ про стягнення штрафних санкцій за недопоставку вугілля в сумі 212 242, 59 грн. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Славута” (84112, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Чубаря, 6; поштова адреса: 84331, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Паркова, 95-256, р/р 26009053602038 в КБ Приватбанк м.Краматорська, МФО 335548, ЄДРПОУ 33534549) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (02660, м.Київ, вул.Магнітогорська, 1; р/р 26005301241404 у Київському відділенні Промінвестбанку України, МФО 322250, ЄДРПОУ 22927045) 2 122, 43 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складений та підписаний 12.11.2008р.

Суддя