Рішення № 2366796, 24.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 14/26

24.09.08

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу

№ 14/26

за позовом

Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»

(надалі –Товариство)

до

Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

(надалі –Відділення)

про

визнання рішення недійсним

зустрічний позов про

стягнення 18400 грн.

за участю представників сторін:

від позивача

- Бірюков О.О.

від відповідача

- Пічкур С.В., Глущенко Є.Д.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В липні 2008 року Товариство звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення № 10 від 15.04.2008 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».

В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на те, що: рішення Відділення прийняте із перевищенням повноважень при накладенні штрафних санкцій; рішення прийняте за неповно з’ясованими обставини; викладені в рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. 19 Конституції України, ст. ст. 20, 251 ГК України, ст. ст. 59, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2008 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

Відділення проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданого в порядку ст. 59 ГПК України.

В судовому засіданні 15.08.2008 р. в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 29.08.2008 р.

В поданих до суду письмових поясненнях Товариство підтримує позовні вимоги в повному обсязі та наголошує на незаконності та необґрунтованості прийнятого Відділенням рішення.

27 серпня 2008 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Відділення до Товариства про стягнення 16000 грн. штрафу за оспорюваним рішенням адміністративної колегії Відділення № 10 від 15.04.2008 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»та 2400 грн. пені.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом Відділення посилається на невиконання Товариством рішення адміністративної колегії Відділення № 10 від 15.04.2008 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу»у встановлений законодавством строк.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2008 р. прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом, розгляд справи відкладено.

В порядку ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін у судовому засіданні 24.09.2008 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, дослідивши подані докази, обговоривши обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Відділення № 16 від 21.09.2006 р.: визнано, що Товариство займає монопольне становище на ринку надання послуг з постачання та передачі електричної енергії за регульованим тарифом; дії Товариства, які полягають у бездіяльності в частині не приведення договорів про користування електричною енергією із споживачами (які офіційно зверталися з цього приводу до Товариства чи його структурних підрозділів) у відповідність до Правил користування електричною енергією для населення, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 (надалі –Правила), та Типового договору (зокрема, до пункту 16 Типового договору та пункту 19 Правил) визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачено п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». За вказане порушення, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», на Товариство накладено штраф у розмірі 1000 грн. та зобов’язано його усунути вказане порушення шляхом укладання додаткових угод (або внесення змін до існуючих договорів) із тими споживачами, які виступають ініціаторами таких змін в частині приведення вказаних договорів до відповідності останніх Типовому договору та Правилам.

Рішення Відділення № 16 від 21.09.2006 р. є чинним і Товариством в порядку ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»не оскаржувалось.

В подальшому, адміністративною колегією Відділення розглянуто справу № 155/16-р-02-05-07 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Товариством, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 15.04.2008 р. № 10 (надалі –Рішення № 10 від 15.04.2008 р.).

Відповідно до Рішення № 10 від 15.04.2008 р. дії Товариства щодо виконання рішення № 16 від 21.09.2006 р. адміністративної колегії Відділення у справі № 124/8-р-02-05-06 визнано невиконаними в повному обсязі: невиконання зобов'язань щодо внесення змін до договорів про користування електричною енергією із тими споживачами, які виступають ініціаторами таких змін, визнано порушенням, яке передбачене пунктом 4 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», що полягає у виконанні рішення органу Антимонопольного комітету України не в повному обсязі.

Згідно пункту 2 Рішення № 10 від 15.04.2008 р. на Товариство накладено штраф у розмірі 16000 грн. Відповідно до пункту 3 Рішення № 10 від 15.04.2008 р. Товариство зобов'язано виконати рішення № 16 від 21.09.2006 р. адміністративної колегії Відділення у справі № 124/8-р-02-05-06 в частині приведення договорів про користування електричною енергією із споживачами (які офіційно звернулись до Товариства чи його структурних підрозділів) у відповідність до Правил та Типового договору (зокрема, до пункту 16 Типового договору та пункту 19 Правил) шляхом укладання додаткових угод або внесення змін до існуючих договорів.

В Роз’ясненнях Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»від 26.01.2000 р. № 02-5/35 зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до ст. 251 ГК України Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб за: вчинення дій, передбачених статтями 29, 30 і 32 цього Кодексу, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству; створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідацію суб'єктів господарювання, вступ одного або декількох суб'єктів господарювання в об'єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів, а також в оренду цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету України чи його органів у випадках, якщо законом передбачено необхідність одержання такої згоди; неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням. Вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, юридичними особами, що не є суб'єктами господарювання, тягне за собою накладення на них Антимонопольним комітетом України або його територіальними відділеннями штрафу в розмірі, передбаченому законом.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції»законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до частин 5-7 статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

В свою чергу, ст. 12 цього Закону встановлює, що для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі, - є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягне за собою відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про прийняття оспорюваного рішення Відділенням, як органом Антимонопольного комітету України, в межах своєї компетенції.

Поряд з цим, посилаючись на прийняття Відділенням оспорюваного рішення за неповно з’ясованими обставинами справи, а також вказуючи про невідповідність висновків Відділення фактичним обставинам, Товариство посилається на внесення постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 799 змін до абзацу першого пункту 19 Правил, а саме –виключення слова «фактичних»із положення, відповідно до якого розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору про користування електричною енергією, який пропонує до укладення своїм споживачам Товариство, обсяг електроенергії у рахунках визначається електропостачальником на підставі середньомісячного споживання електричної енергії споживачем за попередній період та його заборгованості.

Проте, норми Правил щодо порядку та форми оплати не передбачають визначення обсягу спожитої електричної енергії на основі середньомісячного споживання.

Крім цього, згідно редакції пункту 19 Правил, чинної на час виникнення спірних правовідносин та прийняття рішення № 16 від 21.09.2006 р., розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

За період з 01.10.2006 р. по 01.04.2007 р., після прийняття рішення № 16 від 21.09.2006 р. і до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 799 до пункту 19 Правил, до Товариства та його районних підрозділів надходили звернення споживачів електроенергії щодо зміни умов договорів про користування електричною енергією в частині приведення договорів до вимог Правил, в тому числі й порядку оплати.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 р. № 799 принципово не змінила зміст пункту 19 Правил, і внесені зміни не звільнили Товариство від виконання рішення Відділення № 16 від 21.09.2006 р., яке ним і не оспорювалось.

За таких обставин, дії Товариства щодо виконання рішення Відділення № 16 від 21.09.2006 р. в неповному обсязі, а саме –невиконання зобов'язань щодо внесення змін до договорів про користування електричною енергією тим споживачам, які виступають ініціаторами таких змін, правомірно визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (п. 4 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно ст. 24 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Копія Рішення від 15.04.2008 р. № 10 надіслана із супровідним листом Відділення та отримана представником Товариства 07.05.2008 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 82982.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Проте, Товариство нараховану штрафну санкцію добровільно не сплатило.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Враховуючи порушення 18.07.2008 р. господарським судом міста Києва провадження у справі № 14/26, строк прострочення сплати штрафу складає 10 днів, а розмір пені дорівнює 2400 грн.

В силу ч. 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», п. п. 14 п. 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, яке затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 р. № 32-р і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 р. за № 291/5482, Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання, у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Товариством в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України доводи Відділення не спростовано.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити. В свою чергу, позовні вимоги за зустрічним позовом є законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на Товариство.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188) до Державного бюджету України на рахунок управління державного казначейства України за місцем знаходження платника податків (код бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106) 16000 грн. штрафу, 2400 грн. пені, 184 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

М.М. Нарольський

Дата підписання рішення: 25.09.2008 р.