Рішення № 2366717, 12.08.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 2/234

12.08.08

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»

До

Приватного підприємства «Дніпр-Спецмонтаж Інвест»

Про

Стягнення 21 651,12 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Воронцова О.В.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»до Приватного підприємства «Дніпр-Спецмонтаж Інвест»про стягнення суми основного боргу, інфляційних витрат, 3% річних та пені за Договором №6.42 від 13.04.2006р., а разом 21 651,12 грн.

Ухвалою від 18.07.08р. суд прийняв позовну заяву до провадження та призначив справу до розгляду.

Позивачем в судовому засіданні подано уточнення позовних вимог, а саме позивач повідомляє суду, що відповідач сплатив йому частину боргу, та станом на 31.07.08р. просить стягнути з відповідача 14 687,63 грн.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити, з врахуванням заяви про їх уточнення.

Відповідач в судові засідання не з’являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі винесене на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, оглянувши надані позивачем оригінали документів, на які він посилаються, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дока Україна Т.О.В.»(Позивач) та Приватним підприємством “Дніпр-Спецмонтаж Інвест” (Відповідач) був укладений договір оренди № 6.42 від 13.04.2006 року (Договір).

Відповідно до умов даного Договору Позивач передав Відповідачу в строкове платне користування будівельну опалубку (Майно), що підтверджується обопільно-підписаними накладними на переміщення та довіреністю на отримання матеріальних цінностей, що містяться в матеріалах справи.

Строк дії Договору сторони визначили до 31.12.2006р.

Після закінчення строку дії Договору, Відповідач продовжив користування Майном, а Позивач не заперечував проти цього. Зважаючи на що, відповідно до ст. 764 ЦК України, Договір вважається поновленим на строк, який раніше був встановлений договором, тобто до 31.12.2007р.

Протягом серпня та вересня 2006р. Відповідач повернув частину Майна, а 01.08.2007р. Відповідач повернув решту майна, що підтверджується обопільно-підписаними видатковими накладними та Актом прийому-передачі.

Відповідно до умов Договору орендна плата за користування Майном розраховується за фактичний термін користування майном, тобто починає нараховуватись з моменту передачі майна, нараховується до моменту повернення майна та змінюється відповідно до руху майна протязі дії Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач свої зобов’язання за Договором оренди в частині сплати орендної плати виконував неналежним чином, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 7 298,30 грн.

Позивач листом від 25.09.2007р. повідомив Відповідача про існування заборгованості та його обов’язок сплатити кошти.

Позивачем при розгляді справи подано уточнення позовних вимог, а саме позивач повідомляє суду, що відповідач сплатив йому частину основного боргу.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідачем не надано суду доказів погашення решти заборгованості, також не надано доказів на спростування фактів викладених в позові, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги в частині стягнення з відповідача решти суми основної заборгованості.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 та ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд Погоджується з наданим позивачем розрахунком суми пені, інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідачем не надано суду доказів погашення пені, інфляційних витрат та 3% річних, також не надано доказів на спростування фактів викладених в позові, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги також і в цій частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з Відповідача, на користь Позивача, решти суми основного боргу, витрат від інфляції, 3% річних та пені (відповідно до уточненого розрахунку наданого Позивачем).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпр-Спецмонтаж Інвест” (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б; код ЄДРПОУ 32823814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дока Україна Т.О.В.»(04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 20-а; код ЄДРПОУ 30530955) 30 коп. основного боргу, 7 900 (сім тисяч дев’ятсот) грн. 23 коп. інфляційних витрат, 966 (дев’ятсот шістдесят шість) 14 коп. 3% річних, 5 486 (п’ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 45 коп. пені, 216 (двісті шістнадцять) грн. 51 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.О.Домнічева