Постанова № 23666482, 19.04.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.04.2012 р. справа №14/5014/226/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І, Стойка О.В. при секретарі Ложка Н.Л.від позивача:ОСОБА_4 -за дов. б/н від 28.02.12 р.від відповідача:ОСОБА_5 -за дов. № 1-3/3д-23 від 30.12.11 р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ставр", м. Єнакієве Донецької області на рішення господарського суду Луганської областівід06.02.2012 рокуу справі№ 14/5014/226/2012 (суддя Лісовицький Є.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ставр", м. Єнакієве Донецької областідо відповідача Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області простягнення 265115 грн. 53 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставр", м. Єнакієве Донецької області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області про стягнення 265115 грн. 53 коп.

Рішенням господарського суду Лугаснької області від 06.02.12 р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставр", м. Єнакієве Донецької області було відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ставр", м. Єнакієве Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 06.02.12 р. скасувати, позов задовольнити.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

В судовому засіданні заявник апеляційної скарги надав клопотання про поновлення судом пропущеного строку позовної давності та підтримав свої вимоги, а представник відповідача підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги та клопотання.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 14/5014/226/2012 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.05 року між Держаним підприємством "Ровенькиантрацит" та ТОВ "Донекологія-2" було укладено договір №15-1428гп/65, за яким станом 11.09.08 р. склалася заборгованість у розмірі 184209 грн. 65 коп.

Між ТОВ "Донекологія - 2" (первісний кредитор) та ТОВ "Ставр" (новий кредитор) 28.08.08 р. було укладено договір уступки права вимоги № 28/08-08, згідно умов якого первісний кредитор надає новому кредитору право вимоги з ДП "Ровенькиантрацит" виконання зобов'язання в сумі 184209 грн. 65 коп., що виникло внаслідок невиконання відповідачем договору підряду №15-1428гп/65 від 27.12.05 р., укладеного між ДП "Ровенькиантрацит" та ТОВ "Донекологія-2".

Позивач листом №28/08-08у від 28.08.08 р. повідомив відповідача про уступку права вимоги та одночасно повідомив про виконання боржником своїх зобов»язань у розмірі 184209 грн. 65 коп. Також повідомило відповідача про уступку права вимоги з проханням виконати зобов'язання і ТОВ "Донекологія-2" (лист від 12.09.08 р. №256/2).

19.05.10 року між позивачем та відповідачем було підписано акт взаємних розрахунків за договором № 28/08-08 від 28.08.08 р. у розмірі 184209 грн. 65 коп.

Враховуючи наведене, позивач, звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 184209 грн. 65 коп., інфляційних у розмірі 62631 грн. 28 коп. та 3 % річних у розмірі 18274 грн. 60 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно приписів ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Нормою ст. 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Донекологія" 28.08.08 р. передало новому кредитору ТОВ "Ставр" право вимоги заборгованості з ДП "Ровенькиантрацит" згідно договору відступлення права вимоги № 28/08-08.

Позивач 04.09.08 р. (дата отримання відповідачем листа № 28/08-08у від 28.08.08 р.) повідомив ДП "Ровенькиантрацит" про заміну кредитора у зобов»язанні за договором №15-1428гп/65, у зв»язку з чим набув права вимагати з відповідача сплати боргу у розмірі 184209 грн. 65 коп.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач повідомлення від ТОВ "Ставр" отримав 04.09.08 р., у зв»язку з чим семиденний термін для виконання зобов»язання сплинув 11.09.08 р., тобто саме з цієї дати відповідач прострочив виконання своїх зобов»язань.

Таким чином, з 11.09.08 р. почався відлік строку позовної давності, який згідно приписів ст. 257 Цивільного кодексу України закінчився 11.09.11 р. (після спливу 3 років).

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач, звертаючись до господарського суду Луганської області із позовом 25.01.12 р., здійснив це зі спливом строку позовної давності, однак судом першої інстанції при застосуванні строку позовної давності на підставі заяви відповідача взагалі не досліджено питання причин пропуску позивачем цього строку, не розглянуто можливість поновлення пропущеного строку на стягнення заборгованості з урахуванням поважності причин такого пропуску з метою захисту порушеного права позивача. Оскільки даний строк є матеріально-правовим, а не процесуальним, тому його застосування здійснюється судом на підставі заяви відповідача, що надається до моменту прийняття рішення по справі, але в незалежності від надання позивачем будь-якої заяви про поновлення пропущенного строку позовної давності, тому що питання наявності або відсутності поважних причин такого пропуску господарським судом обов»язково досліджується при вирішенні питання про застосування строку позовної давності до правовідносин сторін для захисту порушеного права у випадку встановлення необхідності такого захисту.

Частиною 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Тобто метою суду апеляційної інстанції є не перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а розгляд справи по суті повторно з урахуванням наданих сторонами заяв чи клопотань.

В судовому засіданні представник позивача надав клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку подання позову до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області про стягнення заборгованості в сумі 265115 грн. 53 коп.

Відтак апеляційний господарський суд не лише вправі, а й зобов»язаний перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині, зокрема, з»ясування цим останнім наявності чи відсутності поважних причин пропущення строку позовної давності незалежно від наявності або відсутності клопотання позивача.

За наявності поважних причин та обставин суд може захистити порушене право позивача. Норма ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об»єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Суд першої інстанції, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, залишив поза своєю правовою оцінкою наявність чи відсутність поважних причин пропущення позивачем строку позовної давності. Тобто господарський суд вирішив спір без врахування всіх істотних обставин справи та з порушенням загальних засад цивільного законодавства, визначених ст. 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Однак обставини, пов»язані із пропуском позивачем строку позовної давності, а також поважність причин пропуску вказаного строку суд першої інстанції у даній справі не встановлював, у зв»язку з чим висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог є передчасним та необґрунтованим.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що викладені в рішенні висновки не ґрунтуються на повному і всебічному з»ясуванні господарським судом фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. А рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Однак рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, оскільки судом, в порушення ст. 84 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про застосування строку позовної давності залишені поза увагою фактичні обставини справи щодо наявності у позивача поважних причин пропуску такого строку.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції в порушення чинного законодавства України помилково прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судова колегія вважає, що в даному випадку протягом дії строку позовної давності відповідачем будь-яким чином не оспорювався факт наявності у нього заборгованості перед позивачем за правовідносинами з уступки права вимоги за договором підряду, позивач вживав заходи щодо вимоги від відповідача сплати заборгованості шляхом неодноразового звернення до останнього з листами, залишеними відповідачем без виконання, тому причини пропуску позивачем строку позовної давності для звернення із позовом до суду є поважними, а порушене право позивача підлягає захисту.

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 184209 грн. 65 коп.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 184209 грн. 65 коп. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню через неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України з урахуванням встановлення судом поважних причин пропуску строку позовної давності і необхідності захисту порушеного права позивача.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 62631 грн. 28 коп. та 3 % річних у розмірі 18274 грн. 60 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області 25.01.12 р., тому період прострочки відповідачем виконання його договірного грошового зобов»язання судовою колегією визначено з 25.01.09 р. (дата звернення з позовом за вирахуванням трьох років позовної давності) по 01.01.12 р. (гранична дата нарахування інфляційних та 3% річних, визначена позивачем у позові).

Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних та 3% річних слід задовольнити частково. Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні у розмірі 45131 грн. 36 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з лютого 2009р. по грудень 2011р. та 3% річних у розмірі 16230 грн. 64 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 25.01.09р. по 01.01.12р. із залишенням без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних у розмірі 17499 грн. 92 коп. та 3% річних в сумі 2043 грн. 96 коп. в зв»язку з пропуском трирічного строку позовної давності для можливості нарахування цього виду виключної відповідальності боржника.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, тому судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 06.02.2012 року у справі № 14/5014/226/2012 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставр", м. Єнакієве Донецької області до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 184209 грн. 65 коп., інфляційних у розмірі 62631 грн. 28 коп. та 3 % річних у розмірі 18274 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставр", м. Єнакієве Донецької області на рішення господарського суду Луганської області від 06.02.2012 року у справі № 14/5014/226/2012 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 06.02.2012 року у справі № 14/5014/226/2012 -скасувати частково.

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставр", м. Єнакієве Донецької області до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 184209 грн. 65 коп., інфляційних у розмірі 62631 грн. 28 коп. та 3 % річних у розмірі 18274 грн. 60 коп.

Стягнути з Державного підприємства "Ровенькиантрацит", 94700, Луганська область, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, ЗКПО 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ставр", 86406, Донецька область, м. Єнакієве, вул. Марата, 1, ЗКПО 32287112 заборгованість у розмірі 184209 грн. 65 коп., інфляційні у розмірі 45131 грн. 36 коп., 3 % річних у розмірі 16230 грн. 64 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4911 грн. 42 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2455 грн. 71 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 06.02.2012 року у справі № 14/5014/226/2012 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5- ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.