Рішення № 23666336, 18.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2012 р.Справа № 5017/191/2012

За позовом: Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства „Імексбанк"

про розірвання договору та повернення майна

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -довір. № 01-199 від 24.11.2011 р.,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: ОСОБА_2 - довір. № 040511 від 04.05.2011 р.

У судовому засіданні 04.04.2012р. було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва "Одестрансбуд" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6", в якій просить розірвати договір купівлі-продажу, укладений 21.12.2007р. між ВАТ транспортного будівництва "Одестрансбуд" та ТОВ "Трансбуд-СУ 6", зобов'язати відповідача повернути майновий комплекс, розташований на земельній ділянці розміром 16 842 кв.м за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. 40 років Перемоги, 2, загальною площею 1065, 51 кв.м, який складається з позначених на плані: літ. «А»- адміністративна будівля, літ. «Б»- склад; літ. «В»- гараж; літ. «Г»- склад; літ. «Д»- цементний склад; літ. «Є»- електрощитова; літ. «Ж»-прохідна; літ. «З»- склад; літ «І»- склад; літ. «К»- вбиральня; літ. «Л»- розчинно-бетонний вузол; І - рампа: II - склад паливно-мастильних матеріалів; III- залізнична колія; IV - рампа, V - заправка паливно-мастильних матеріалів, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він виконав договір належним чином, передавши відповідачу за актом прийому-передачі немайновий комплекс, розташований на земельній ділянці розміром 16 842 кв.м за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. 40 років Перемоги, 2. Проте, як стверджує позивач, станом на дату подання позову, в порушення умов вказаного договору, відповідач не виконав зобов'язань щодо сплати грошових коштів за договором купівлі-продажу, що є підставою для розірвання договору та повернення майна згідно до ст.1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 23.01.2012 року порушено провадження у справі № 5017/191/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 15.02.2012р.

15.02.2012р. ухвалою суду, на підставі ст. 27 ГПК України, судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство „Імексбанк".

14.03.2012р. розпорядженням голови господарського суду Одеської області, у зв'язку з перебуванням судді Щавинської Ю.М. у відрядженні, справу №5017/191/2012 було передано на розгляд судді господарського суду Горячук Н.О.

У зв`язку із закінченням терміну перебування судді Щавинської Ю.М. у відрядженні, розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. вищезазначена справа передана на розгляд судді господарського суду Одеської області Щавинської Ю.М.

Ухвалою суду від 26.03.2012р. справу №5017/191/2012 було прийнято до розгляду суддею Щавинською Ю.М. із призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.04.2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та пояснив, що сума коштів, яка була визначена п.2.1 договору купівлі-продажу, відповідачем не була перерахована на рахунок позивача, тому позивач вважає за потрібне розірвати договір купівлі-продажу та повернути майно.

Представник відповідача у судове засідання 18.04.2012 року не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис уповноваженого представника на розписці про оголошення перерви у судовому засіданні (а.с.61).

У судовому засіданні 04.04.2012р., під час якого здійснювалась технічна фіксація, представник відповідача пояснив, що право власності на майно відповідач за договором купівлі-продажу набув, але грошові кошти не були перераховані.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, а також просив суд задовольнити заяву про застосування судом строку позовної давності, яка була подана до господарського суду Одеської області.

Що стосується заяви третьої особи про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне:

Відповідно п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, суд зобов'язаний застосувати позовну давність за заявою сторони у спорі, якщо така заява була подана до винесення судового рішення.

При цьому, відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі є позивач та відповідач.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Частиною четвертою статті 27 ГПК передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками, зазначеними у цій статті).

Права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 ГПК та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як наведений припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб. Вказану позицію також сформульовано у листі ВГСУ від 12.03.2009р. N 01-08/163.

Враховуючи викладене, судом було відмовлено у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом, 21.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством транспортного будівництва "Одестрансбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-СУ 6" був укладений договір купівлі-продажу майнового комплексу, розташованого на земельній ділянці розміром 16 842 кв.м за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. 40 років Перемоги. 2, загальною площею 1065, 51 кв.м.

Вказаний договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №5416. (а.с.26).

На виконання умов вказаного договору купівлі-продажу, 28.12.2007 року Відкрите акціонерне товариство транспортного будівництва "Одестрансбуд" на підставі акту приймання-передачі передало відповідачу майновий комплекс, який є предметом зазначеного договору, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н., м. Роздільна, вул.40 років Перемоги, 2 (а.с.29).

Право власності на передане майно перейшло до покупця відповідно до умов п.3.6 договору та було зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.12.2007р. (а.с.28).

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Особливості правового регулювання договору купівлі-продажу, включаючи відповідальність за його порушення, визначені главою 54 ЦК України.

Згідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до ч.3 цієї статті у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

При цьому, ч.4 ст.692 ЦК передбачає, що продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу у випадку, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар.

Крім того, право продавця при несплаті покупцем у встановлений строк товару, вимагати його повернення, передбачене нормою ч. 2 ст. 697 ЦК України.

Проте, суд зазначає, що наслідки порушення договору у вигляді відмови продавця від договору та повернення товару можуть бути застосовані виключно у разі неприйняття товару покупцем або при збереженні за продавцем права власності на товар.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що відповідач не тільки прийняв товар (а.с.29) та зареєстрував за собою право власності, але і розпорядився ним шляхом передачі його в іпотеку, підстави для застосування ч.4 ст.692 та ч.2 ст.697 ЦК України відсутні.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу встановлено, що продаж об'єкту здійснюється за ціною 380 000,00 грн. (триста сорок вісім тисяч) грн. 00 коп. без ПДВ, який покупець зобов'язується перерахувати на поточний рахунок продавця №2600630330000 в ТОВ КБ «СКБ»(МФО388313) терміном до 01.04.2008р.

В матеріалах справи наявний акт звірення взаємних розрахунків станом на 14.02.2012р., з якого вбачається, що станом на 13.02.2012р. за відповідачем наявна заборгованість у сумі 380 000,00 грн., який підписаний належними представниками підприємств та скріплений печатками (а.с.59), проте акт звірки не є первісним документом, що підтверджує відсутність здійснення оплати відповідачем, а є бухгалтерським документом, що має оцінюватися судом разом з іншими доказами.

Враховуючи вищевикладене, у позові слід відмовити у повному обсязі, у зв'язку з чим підстави для покладення судових витрат на відповідача відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 23.04.2012р.

Суддя Щавинська Ю.М.