Рішення № 2366632, 15.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 37/279

15.09.08

За позовом

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

До

Третя особа

Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

Військова частина А-3796

про

стягнення 589608,97 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін :

Від позивача Палькевич Н.С.- представник за довіреністю № 1-34 від 31.01.2008 року; Ходань Ю.О.- представник за довіреністю № 1-69 від 03.07.2008 року;

Від відповідача не з’явився;

Від третьої особи : не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про стягнення 589608,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2008 р. порушено провадження у справі № 37/279, розгляд справи було призначено на 29.07.2008 року о 10-30, а також залучено участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Військову частину А-3796 на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 29.07.2008 року не з’явилися, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2008 р. розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 15.09.2008 року підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 15.09.2008 року не з’явилися, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, справа у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.09.2008 року за згодою представника позивача суд оголосив лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(постачальник), Військовою частиною А3796 (споживач) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (платник) був укладений договір № 12044б/08 на постачання природного газу (далі –договір).

За умовами договору позивач зобов’язався протягом 2007 року поставити третій особі природний газ в обсязі 1050 тис. м3 та надати послуги з його транспортування по газових мережах “Київоблгазу” для потреб установ Міністерства оборони України, а відповідач –оплатити поставлений третій особі природний газ та надані послуги з його транспортування до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання газу, в розмірі 100 % вартості запланованих на наступний місяць обсягів постачання згідно п. 2.2 даного договору за ціною та тарифами, зазначеними у п.5.1 даного договору.

На виконання умов договору, позивачем відповідачу в січні –березні 2008 року було поставлено природного газу вартістю 501157,26 грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу, які належним чином підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач в порушення умов договору, за поставлений позивачем природний газ не розрахувався, в зв’язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 501157,26 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього договором, в повному обсязі.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що оплата вартості газу та послуг з його транспортування по газових мережах позивача здійснюється платником виключно грошовими коштами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання газу, в розмірі 100 % вартості запланованих на наступний місяць обсягів постачання згідно п. 2.2 даного договору за ціною та тарифами, зазначеними у п.5.1 даного договору. В разі внесення платником суми оплати, що перевищує використані обсяги природного газу, різниця зараховується на наступний період. В разі використання платником обсягів газу, що перевищує попередньо оплачені, кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця. Підставою для проведення кінцевого розрахунку є акт приймання –передачі газу.

Отже, судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості газу та послуг з його транспортування, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 501157,26 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 46268,12 грн. –інфляційні витрати та 4949,35 грн. –3% річних за період прострочення платежу, а також пеню за несвоєчасне виконання взятих відповідачем на себе зобов’язань в розмірі 37234,24 грн. (розрахунок у матеріалах справи).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 4949,35 грн. - три проценти річних від простроченої суми та 46268,12 грн. – інфляційних витрат, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.3 договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату спожитого газу та послуг з його транспортування та постачання у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, платник сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання зобов’язання щодо оплати вартості природного газу у строки, які встановлені п. 6.1 договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 37234,24 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 526, 530, 546, 549, 551, 612, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,—

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління (01015, м. Київ, вул. Січневого повстання, 38, код 22991617) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(08150, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код 20578072) 501157 (п’ятсот одна тисяча сто п’ятдесят сім) грн. 26 коп. - основного боргу, 46268 (сорок шість тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 12 коп. - інфляційні витрати, 4949 (чотири тисячі дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 35 коп. - 3% річних від простроченої суми, 37234 (тридцять сім тисяч двісті тридцять чотири) грн. 24 коп. –пені, 5896 (п’ять тисяч вісім дев’яносто шість) грн. 09 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять ) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 17.09.2008 року.