Рішення № 23666244, 17.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2012 р.Справа № 5-9/17-47-2011

Позивач: Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „ФФС"

про стягнення 121 640 918,33 грн.

Головуючий - Погребна К.Ф

Судді - Смелянець Г.Є.

Д'яченко Т.Г.

Представники сторін яки брали участь у судових засіданнях:

Від позивача: ОСОБА_2 - довіреність;

ОСОБА_3 - довіреність;

ОСОБА_4 -довіреність;

Від відповідача: ОСОБА_5 - довіреність;

Представники сторін присутні 17.04.2012р.

Від позивача: ОСОБА_2 - довіреність;

Від відповідача: ОСОБА_5 - довіреність;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ФФС" кредитної заборгованості за генеральним договором № 005/10 від 26.02.2010р. в розмірі 103699084,25грн., з яких 90000000грн. заборгованість по кредиту; 13191780,82 грн. -прострочена заборгованість по сплаті процентів; 507303,43 грн. -пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.01.2011р. (суддею Меденцевем П.А.) порушено провадження у справі № 9/17-47-2011 за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ" до товариства з обмеженою відповідальністю „ФФС" про стягнення 103699084,25 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2011р. позов Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ" був задоволений. З відповідача стягнуто 90000000грн. заборгованість по кредиту; 13191780,82 грн. -прострочена заборгованість по сплаті процентів; 499319,29грн. -пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року апеляційну скаргу ТОВ „ФФС" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2011р. по справі №9/17-47-2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2011 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ФФС" задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року та рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2011 року -скасовано, справу №9/17-47-2011 направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.08.2011р. справу №9/17-47-2011 прийнято до провадження судді Погребної К.Ф. та присвоєно № 5-9/17-47-2011.

Господарський суд Одеської області отримав клопотання відповідача від 24.10.2011 року, про призначення справи № 5-9/17-47-2011 до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.10.2011р. справу № 5-9/17-47-2011 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями, було визначено склад колегії для колегіального розгляду справи № 5-9/17-47-2011 у наступному складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Смелянець Г.Є., суддя Д'яченко Т.Г.

26.10.2011 року ухвалою господарського суду Одеської області справу прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Погребної К.Ф., суддів Смелянець Г.Є. та Д'яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2011р. строк розгляду справи №5-9/47-2011 було продовжено до 11.01.2012р.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 11.01.2012р. в зв'язку з перебуванням судді Погребної К.Ф. на лікарняному справу № 5-9/17-47-2011 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Демешин О.А., суддів Смелянець Г.Є. та Д'яченко Т.Г.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 16.02.2012р. в зв'язку з виходом судді Погребної К.Ф. з лікарняному справу № 5-9/17-47-2011 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Погребної К.Ф., суддів Смелянець Г.Є. та Д'яченко Т.Г.

Ухвалою суду від 20.02.2012р. справу № 5-9/17-47-2011 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Погребної К.Ф., суддів Смелянець Г.Є. та Д'яченко Т.Г.

В судових засіданнях, в порядку ст.. 77 ГПК України, оголошувались перерви з 28.09.2011р. до 05.10.2011р., з 09.12.2011р. до 13.12.2011р., з 22.12.2011р. по 11.01.2012р., з 20.02.12р. по 07.03.2012р. та з 28.03.2012р. по 06.04.2012р.

09.09.2011р. до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ" про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за генеральним договором № 005/10 від 26.02.2010р. в розмірі 123011812,47 грн., з яких 90000000грн. заборгованість по кредиту; 30866913,99грн. -заборгованість по процентам; 256611,11грн. -пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту; 188287,37 грн. -пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по процентам.

14.11.2011р. до суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову. Обґрунтовуючи свою заяву позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „ФФС" належним чином свої зобов'язання за генеральним договором № 005/10 від 26.02.2010р. не виконувало в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по погашенню кредиту та процентам. Відповідно до умов договору 10.05.2011р. позивач направив на адресу відповідача вимогу №15-02/1/1763 про усунення порушень Кредитного договору та дострокової сплати кредиту та процентів за користування кредитом, яка була отримана відповідачем 16.05.2011р. Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Враховуючи невиконання відповідачем вимоги по сплаті кредиту та процентам позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 123011812,47грн., з яких 90000000грн. заборгованість по кредиту; 30866913,99грн. -заборгованість по процентам; 256611,11грн. -пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту; 188287,37грн. -пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по процентам.

12.04.2012р. позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 121640918,33грн. з яких 90000000грн. заборгованість по кредиту; 30866913,99грн. -заборгованість по процентам; 256611,11грн. -пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту; 517393,23 грн. -пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по процентам.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ", згідно з уточненою заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов, відповідно якого проти позовних вимог заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на наступне. Відповідно ч.4 ст. 22 ГПК України позивач до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підстави позову. На думку відповідача, позивач подавши заяву про збільшення позовних вимог, відповідно якої добавив позовні вимоги, вимогою щодо сплати пені за несвоєчасну сплату заборгованості по процентам в розмірі 256611,11грн. та заяву про зміну підстав позову одночасно змінив підстави та предмет позову. Що виходячи з вищенаведеної норми ГПК України не допускається.

09.12.2011р. відповідач надав до суду клопотання про призначення судової технічної експертизи, яке судом було відхилено, з огляду на те що у матеріалах справи достатньо доказів, необхідних для повного та усестороннього розгляду справи, яким судом може бути надана самостійна правова оцінка без проведення експертного дослідження.

Відповідач 20.12.2012р. звернувся до суду з клопотання про призначення судової економічної експертизи, яке судом було відхилено, з огляду на те що у матеріалах справи достатньо доказів, необхідних для повного та усестороннього розгляду справи, яким судом може бути надана самостійна правова оцінка без проведення експертного дослідження.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.04.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

26.02.2010р. між Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ФФС" укладено Генеральний договір № 005/10 від 26.02.2010р. (далі за текстом - Кредитний договір), відповідно до вимог п. 1, 2.1 кредитор (ПАТ „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ") зобов'язується надати позичальнику (ТОВ „ФФС") грошові кошти у гривнях у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, в межах загального ліміту, що дорівнює 90000000 грн. (загальний ліміт кредитування), зі сплатою 25 % річних на строк користування згідно встановленого графіку та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 30.08.2012р.

Згідно п. 3.3.4., п. 3.3.5. та п.3.3.6. Договору відповідач зобов`язався повернути кредитору в повному обсязі суму кредиту (транші) відповідно до строків/термінів, визначених п. 1 Договору, а також сплачувати проценти та комісії, передбачені п. 1 цього договору, в порядку визначеному п.п. 2.7, 2.9, 2.11 та 2.12 цього Договору та у додаткових угодах. У разі продовження строку користування кредитом сплачувати кредитору проценти в розмірі, визначеному п. 2.13 цього договору, а у разі порушення позичальником умов п. 3.3.3 цього договору сплачувати кредитору проценти в розмірі, визначеному п. 2.14 цього договору.

Згідно п. 2.6 Договору нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/360), при розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Відповідно до п. 2.7 договору, сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредитору щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з наступного від місяця надання кредиту, а також одночасно з погашенням останнього платежу (траншу) за кредитом, за відповідною додатковою угодою до цього договору, або у день дострокового повернення кредиту у випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 7.3 цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Згідно п. 7.4 договору кредиту № 005/10 від 26.02.2010р. у разі настання обставин, визначених п. п. 2.12.3, 3.2.2, 5.4 цього договору, термін повернення кредиту вважається таким, що настав і, відповідно, позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії, нараховані штрафні санкції у розмірах, передбачених цим договором та тарифами.

Свої зобов'язання за Кредитним договором Позивач виконав у повному обсязі, кредитні кошти надав Відповідачу, згідно умов п.п. 1.1.1., 3.1.1 Кредитного договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 742364 від 26.02.2010р., № 745286 від 02.03.2010р.

Проте, відповідач прийняті на себе за кредитним договором зобов'язання не виконав, порушив строки сплати процентів, що призвело до виникнення заборгованості.

Пунктом 3.3.7 Кредитного договору передбачено, що на вимогу Кредитора у випадках передбачених цим Договором (п.п. 2.12.3, 2.15, 3.2.2, 3.2.5, 5.4) та достроково, протягом 30 робочих днів від дня отримання вимоги Кредитора повернути кредит, сплатити проценти та/або комісії, а також можливу неустойку (штраф, пеню).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2011р. ПАТ „Акціонерний комерційний банк „КИЇВ" направляв ТОВ „ФФС" вимогу №15-02/1/1763 про повернення заборгованості за кредитним договором, яка була отримана відповідачем 16.05.2011р., що вбачається з відмітки на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення. (копія а.с. 23). Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно п. 4.2. Кредитного договору при простроченні повернення кредиту або сплати процентів, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки, при цьому, з урахуванням ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач зазначав, що в зв'язку з невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, станом на 05.09.2011р. за ним рахується заборгованість по кредиту в розмірі 90000000грн., заборгованість по процентам в сумі 30866913,99грн., пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту 256611,11грн. (розраховану за період з 31.03.2011р. по 05.09.2011р.) та пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по процентам 517393,23 грн. (розраховану за період з 06.03.2011р. по 05.09.2011р.)

Невиконання відповідачем умов Генерального договору № 005/10 від 26.02.2010р. в частині своєчасного та повного перерахування кредитних платежів та процентів спричинило звернення позивача до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення не повернутих кредитних коштів, нарахованих банком строкових відсотків та пені з метою захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено генеральний договір про здійснення кредитування, згідно з яким, позивач (Кредитор) -зобов'язується надавати відповідачу (Позичальнику) грошові кошти у гривнях у вигляді невідновлюваної кредитної лінії, в межах загального ліміту, а Позичальник зобов'язався повертати кредит у строки та на умовах даного договору.

За положеннями ч.1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частина 2 ст.1054 ЦК України визначає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За положеннями ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ( ч.1 ст. 1049 ЦК України).

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім цього, відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Господарським судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується платіжними дорученнями №742364 від 26.02.2010р. -на суму 8000000 грн., №745286 від 02.03.2010р. -на суму 10000000 грн.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність з боку відповідача порушень умов договору щодо сплати кредитних платежів ат процентів за кредитом, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Генеральним договором №005/10 від 26.02.2010р. по простроченому кредиту в сумі 90000000грн. та заборгованості по процентам в сумі 30866913,99грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 4.2. Договору, встановлено, що у разі прострочення позичальником повернення кредиту згідно з п.п. 1.3, 1.4, 2.12.3, 2.15, 3.2.2, 3.2.5, 5.4 цього договору та/або сплати процентів та/або комісій, такий позичальник сплачує кредитору у валюті кредиту пеню в розмірі 1 процента від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 року розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки раціонального банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем в зв'язку з невиконанням відповідачем умов Генерального договору №005/10 від 26.02.2010р. нарахована пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в сумі 256611,99грн. та пеня за несвоєчасну сплату заборгованості по процентам в сумі 517393,23грн. Розглянувши здійсненний позивачем розрахунки сум пені, господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту в сумі 256611,99грн. та пені за несвоєчасну сплату заборгованості по процентам в сумі 517393,23грн. за порушення грошових зобов'язань за Генеральним договором №005/10 від 26.02.2010р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Доводи відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне. Предметом позову є стягнення заборгованості за Генеральним договором №005/10 від 26.02.2010р.. Відповідно, положеннями ч.4 ст. 22 ГПК України наділено позивача правом до прийняття рішення по справі збільшувати та зменшувати розмір позовних вимог. Виходячи зі змісту заяви про збільшення позовних вимог предметом позову залишились вимоги щодо стягнення заборгованості за договором, позивач своєю заявою лише збільшив позовні вимоги при цьому сам предмет позову не змінював.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФФС" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49/2, код ЄДРПОУ 33507295) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "КИЇВ" (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 16-22, код ЄДРПОУ 14371869) 90000000 (дев'яносто мільйонів) грн. - заборгованості за кредитом; 30866913 (тридцять мільйонів вісімсот шістдесят шість тисяч дев'ятсот тринадцять)грн. 99коп. -заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 256611 (двісті п'ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят сім)грн. 11коп. -пені за несвоєчасне повернення кредиту; 517393 (п'ятсот сімдесят три тисяча дев'яносто три)грн. 23коп. -пені за несвоєчасну сплату заборгованості по процентам, 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. -державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. за інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.04.2012р.

Головуючий Погребна К.Ф.

Суддя Смелянець Г.Є.

Суддя Д'яченко Т.Г.