Рішення № 23665982, 20.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2012 р. Справа № 24/006-12

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА»до Підприємства «Васильківський ринок»Київської регіональної спілки споживчої коопераціїпро стягнення 8 781, 00 грн.за участю представників:

позивача:не зявились відповідача:не зявились суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 8 781, 00 грн. за договором поставки № 4814 від 06.04.2004 р., з яких: 6 393, 40 грн. сума основного боргу, 31, 97 грн. інфляційні втрати, 71, 13 грн. 3 % річних, 367, 48 грн. пеня, 1 918, 02 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.03.2012 р.

До господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 26 від 12.03.2012 р. (вх. № 4021 від 14.03.2012 р.) про відкладення розгляду справи, у звязку з перебуванням його представника у відрядженні.

У судове засідання 15.03.2012 р. представники сторін не зявилися, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду від 28.02.2012 р. не виконали, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 29.03.2012 р.

У судовому засіданні 29.03.2012 р. представник позивача надав суду зменшення позовних вимог від 29.03.2012 р., у яких зазначає, що при поданні позову до суду позивачем не було враховано оплати здійсненої відповідачем на суму 1 016, 15 грн., у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 7 592, 26 грн. заборгованості за договором поставки № 4814 від 06.04.2004 р., з яких: 5 377, 25 грн. основного боргу, 83, 39 грн. 3 % річних, 435, 43 грн. пені, 1 631, 10 грн. штрафу.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначене зменшення позовних вимог до розгляду.

У судовому засіданні 29.03.2012 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.04.2012 р.

У судовому засіданні 13.04.2012 р. представник позивача надав суду зменшення позовних вимог від 29.03.2012 р., у яких просить суд стягнути з відповідача 7 592, 12 грн. заборгованості за договором поставки № 4814 від 06.04.2004 р., з яких: 5 377, 22 грн. основного боргу, 81, 36 грн. 3 % річних, 420, 37 грн. пені, 37, 00 грн. інфляційних втрат, 1 613, 17 грн. штрафу.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначене зменшення позовних вимог до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 592, 12 грн. з підстав, заявлених у позові.

У судовому засіданні 13.04.2012 р. судом, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 20.04.2012 р.

У дане судове засідання представники сторін не зявилися, однак ними були подані через канцелярію суду заява (вх. № 5953 від 13.04.2012 р.) та клопотання від 18.04.2012 р. (вх. № 6141 від 18.04.2012 р.) про розгляд справи без їх участі за наявними у справі документами.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

06.04.2004 р. між сторонами було укладено договір поставки № 4814, за умовами якого позивач зобовязався передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у даному договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по даному договору, визначаються у накладних, які оформляються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару.

Згідно з п. 1.3 договору партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невідємною частиною договору.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що датою поставки партії товару вважається дата прийому-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач здійснює розрахунки за товар у формі попередньої оплати у розмірі 100 % вартості партії товару, що поставляється по даному договору.

Згідно з п. 5.2 договору позивач може надати відповідачу право сплатити вартість поставленого товару протягом 10 банківських днів з дати поставки.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати вартості товару відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день просторочки.

Відповідно до п. 7.4 договору у випадку прострочки відповідачем оплати вартості поставленого товару більше ніж на 2 календарні місяці відповідач зобовязаний додатково сплатити на користь позивача штраф у розмірі 30 % від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх обовязків по даному договору.

На виконання умов договору, позивач по видаткових накладних № 53774731 від 24.09.2011 р. на суму 2 015, 54 грн., № 53843292 від 28.09.2011 р. на суму 1 307, 26 грн., № 53847434 від 28.09.2011 р. на суму 657, 53 грн., № 53847433 від 28.09.2011 р. на суму 917, 40 грн., № 53847428 від 28.09.2011 р. на суму 423, 65 грн., № 54020277 від 05.10.2011 р. на суму 1 072, 02 грн., поставив відповідачу товар на загальну суму 6 393, 40 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобовязань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 1 016, 15 грн., у звязку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 5 377, 25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 27.01.2012 р. на адресу відповідача було направлено претензію № 1 вих. № б/н від 24.01.2012 р. з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар. В підтвердження надіслання вказаної кореспонденції позивач надав до суду опис вкладення у цінний лист від 27.01.2012 р. та фіскальний чек № 0978 від 27.01.2012 р., копії цих документів долучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобовязання щодо оплати за поставлений товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2011 р. по 31.03.2012 р., з якого вбачається, що заборгованість Підприємства «Васильківський ринок»Київської регіональної спілки споживчої кооперації перед Товариством з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА»становить 5 377, 25 грн. Акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 377, 22 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 7.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату вартості товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день просторочки, яка за розрахунком позивача складає 420, 37 грн. за період з 05.10.2011 р. до 13.04.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку» від 21 березня 2012 року № 102 з 23 березня 2012 року встановлено облікову ставку в розмірі 7,5 % річних.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.2 договору позивач може надати відповідачу право сплатити вартість поставленого товару протягом 10 банківських днів з дати поставки.

Суд, перевіривши розрахунок пені позивача, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок пені в сумі 420, 37 грн. є арифметично невірним, оскільки період нарахування пені, заявлений позивачем, не відповідає вимогам законодавства та умовам договору, а також позивачем застосовано невірну облікову ставку НБУ, у звязку з чим стягненню підлягає розмір пені, здійснений за розрахунком суду з урахуванням шестимісячного строку, відповідно до п. 5.2 договору поставки № 4814 від 06.04.2004 р. та застосуванням подвійної облікової ставки НБУ згідно з Постановою Правління Національного Банку України від 21 березня 2012 року № 102, що складає 413, 53 грн. за період з 08.10.2011 р. до 13.04.2012 р.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 81, 36 грн. 3 % річних за період з 05.10.2011 р. до 13.04.2012 р. (включно) та 37, 00 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2011 року до лютого 2012 року (включно).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки період їх нарахування, заявлений позивачем, не відповідає вимогам законодавства та умовам договору.

Із розрахунку здійсненого судом вбачається, що заявлені позивачем до стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню з урахуванням банківських днів, а саме у розмірі 81, 11 грн.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат є більшою, ніж зазначена позивачем.

Оскільки, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача на користь позивача стягненню підлягають інфляційні втрати в розмірі 37, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 1 613, 17 грн., нарахований у відповідності до п. 7.4 договору, яким встановлено, що у випадку прострочки відповідачем оплати вартості поставленого товару більше ніж на 2 календарні місяці відповідач зобовязаний додатково сплатити на користь позивача штраф у розмірі 30 % від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд частково задовольняє вимоги позивача, а саме у розмірі 7 522, 03 грн., з яких: 5 377, 22 грн. заборгованості за поставлений товар, 413, 53 грн. пені, 81,11 грн. 3 % річних, 37, 00 грн. інфляційних втрат, 1 613, 17 грн. штрафу.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА»задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства «Васильківський ринок»Київської регіональної спілки споживчої кооперації (08600, Київська область, місто Васильків, вулиця Володимирська, будинок 37, ідентифікаційний код - 01560221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САВСЕРВІС-МОВА»(03115, місто Київ, вулиця Миколи Краснова, будинок 27, ідентифікаційний код - 30776789) 5 377 (пять тисяч триста сімдесят сім) грн. 22 коп. заборгованості за поставлений товар, 413 (чотириста тринадцять) грн. 53 коп. пені, 81 (вісімдесят одна) грн. 11 коп. 3 % річних, 37 (тридцять сім) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 613 (одна тисяча шістсот тринадцять) грн. 17 коп. штрафу, 1 609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак