Рішення № 23665434, 18.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.04.12р. Справа № 3/5005/453/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" , м.Дніпропетровськ

до Відповідача - 1 - Фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

Відповідача - 2 - Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про зобов'язання укласти договір

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

позивача -ОСОБА_1, дов від 20.01.11

присутній - ОСОБА_2, представник ТОВ НВП "ХЕЛГ" дов. від 12.04.12р.

відповідача - 1 - ОСОБА_3, дов. №10/15-187 від 21.03.12р.

відповідача - 2 - ОСОБА_4, дов. №8/15-22 від 30.01.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Відповідача-1 укласти Договір №2904/11-1 від 29.04.2011р. про внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська в редакції Позивача разом з додатками №1,2 до нього, шляхом підписання та скріплення печаткою.

До участі у справі у якості Відповідача-2, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.12р. залучено Дніпропетровську міську раду.

10.04.12р. від Позивача надійшла остання редакція заяви про уточнення позовних вимог, у якій Позивач просить зобов'язати Дніпропетровську міську раду, в особі фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75, код ЄДРПОУ 37454174) протягом п'яти днів з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили укласти з ТОВ "Юкон Статус ЛТД" (м. Дніпропетровськ, вул. Новоорловська, 2-б/32, код ЄДРПОУ 33248776) Договір про внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська в редакції Позивача разом з додатками №№1,2 до нього, шляхом підписання та скріплення печаткою. До вказаної заяви додано копію договору про внесок, додаток № 1 до договору "Розрахунок внеску", додаток № 2 до договору "Графік сплати внеску".

Відповідачі позов заперечують, посилаючись на ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". У відзивах на позов зазначають, що виходячи із наданих Позивачем документів, вартість 1 м2 будівництва об'єкта складає: 1 200,00 грн., яка значно нижча опосередкованої вартості будівництва об'єктів соціального призначення, які споруджуються на території України (лист Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 21.05.2009 р. N 9/11-705) для адміністративних будинків 1 м2 - складає 7024,00 грн. У зв'язку з цим, фінансово-економічним департаментом направлено лист до ТОВ НВП "ХЕЛГ", як до проектувальника, якого зазначено у техніко-економічних показниках по об'єкту: "Проектування та будівництво багатофункціонального торгово-офісного комплексу по просп. Ілліча, в районі буд. №21", з проханням проінформувати на підставі яких нормативних документів визначена вартість зазначеного об'єкта та чи відповідає вона будівельним нормам, державним стандартам і правилам, як того вимагає ч.5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". ТОВ НВП "ХЕЛГ" надіслало відповідь (від 19.04.11р. №10/10-81), що вартість об'єкта є приблизна, попередня, розрахункова, станом на 2004 рік. Оскільки Позивачем не надано зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва зазначеного об'єкта (форма №1, додаток А ДБН Д. 1.1-1-2000 "Правила визначення будівництва"), фінансово-економічним Департаментом підготовлено проект договору, за діючим на той час, Положенням про порядок залучення коштів замовників (забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська (рішення міської ради від 27.05.09р.) та надано для ознайомлення представникові Позивача. Пропозицію Позивача про укладання договору у редакції Позивача департамент отримав 04.05.11р., на що листом за вих. №10/15-148 від 25.05.11р. повідомив директора підприємства-Позивача про неможливість підписання договору у його редакції, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства.

У судове засідання 17.04.12р. викликано спеціаліста ТОВ НВП "ХЕЛГ". На виклик суду прибув ОСОБА_2, який на запитання сторін і суду надав пояснення, що зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва є попереднім, хоча про це на (у) ньому не зазначено. ТОВ НВП "ХЕЛГ" розроблено лише попередній кошторис, оскільки Позивач не надав ТОВ НВП "ХЕЛГ" проекту будівництва й усіх необхідних даних щодо будівництва. На думку ОСОБА_2 проект будівництва Позивачем не замовлявся, оскільки закінчився строк оренди земельної ділянки, наданої під будівництво, а вартість розробки проекту може сягати кілька сот тисяч гривень і, у випадку не продовження договору оренди земельної ділянки, Позивач не зможе будувати заплановану будівлю, й, відповідно, даремно витратить значну суму коштів на проектування. Щодо практично ідентичної кошторисної вартості будівництва станом на 2004р. (за поточними цінами станом на 29.01.2002р.) й станом на 2012р. спеціаліст пояснив, що у 2012р. розрахунки проводились з урахуванням максимально допустимого здешевлення будівництва.

Крім того, на запитання представника Відповідача-1, чи можливо без проекту розробити зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, спеціаліст ОСОБА_2, пояснив, що без проекту можливо здійснити попередній зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва.

Представник Відповідача-1 зазначив, що Позивачем подано зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, однак, попередній зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, законодавством не передбачений.

Спеціаліст ОСОБА_2, пояснив, що згідно з будівельними нормами попередній кошторис передбачений, і поданий Позивачем кошторис, є попереднім.

На питання представника Відповідача-1 чи має відношення, присутній у судовому засіданні спеціаліст до розробки даного кошторису, спеціаліст ОСОБА_2 пояснив, що він приймав участь у розробці цього кошторису.

Представник Відповідача-1 пояснив, що при перевірці встановлено, даний зведений кошторис не відповідає Державним будівельним нормам, та не може бути прийнятий для укладання спірного договору.

Представник Позивач заперечує, так як даний кошторис розроблений організацією яка має ліцензію на розробку кошторисної вартості будівництва, а Відповідач не мав права перевіряти кошторис, так як це не передбачено законодавством.

У судовому засіданні 17.04.12р. оголошувалась перерва до 16:05 год.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровської міської ради №117/10 від 07.02.07р. Позивачеві передано земельну ділянку по проспекту Ілліча в районі будинку №21 (Кіровський район м. Дніпропетровська) в оренду для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу.

17.03.11р. Позивач звернувся до Дніпропетровського міського голови з заявою від 14.03.2011р. про укладення Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури (надалі - Договір).

У березні 2011 року Позивач отримав лист № 10\15-49 від 25.03.11р. за підписом директора фінансово - економічного департаменту Дніпропетровської міської ради (Відповідач-1) з повідомленням про те, що на підставі наданих документів величина розміру внеску складатиме 1 080 000,00 грн.

За даними Позивача, 28.04.11р. його представником у фінансово-економічному департаменті Дніпропетровської міської ради у працівника департаменту ОСОБА_7 отримано для підписання проект Договору з двома додатками у двох екземплярах, але після ознайомлення з цими документами Позивач з'ясував, що отримані проекти даного договору та додатки до нього містять інший розмір внеску, він складає 6 083 100,00 грн.

У листі від 29.04.11р. №38/11, зареєстрованому у Відповідача -1 04.05.11р. за вх.№15/61, Позивач запропонував пропозицію про укладення свого проекту договору, який просив вважати Протоколом розбіжностей до проекту договору Відповідача -1.

У позовній заяві Позивач зазначає, що не отримавши протягом значного проміжку часу свого екземпляру Договору від 29.04.11р. з додатками, 13.09.11р. звернувся до директора фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради з листом №52/11, зареєстрованому за вх. №15/221, з проханням негайно повернути Позивачеві один екземпляр Договору № 2904/11-1 від 29.04.11р. з двома додатками, підписаними уповноваженою особою та скріпленими печаткою "Фінансово-економічного департаменту".

На цей лист Позивачем відповіді не одержано, у зв'язку з чим він знов звернувся до директора фінансово-економічному департаменту Дніпропетровської міської ради з черговим листом від 15.11.11р., зареєстрованим за вх. №15/349.

У грудні 2011 року Позивач отримав відповідь директора Відповідача-1 ОСОБА_6 від 07.12.11р. №10/15-748, з додатком - копією листа-відповіді від 28.09.11р. №10/15-458.

З листа від 28.09.11р. №10/15-458 вбачається, що на Пропозицію Позивача від 04.05.11р. йому дана відповідь від 25.05.11р. У зазначеному документі вказано, що прийняти пропозицію й підписати Договір неможливо з огляду на діюче законодавство України. При цьому, Відповідач -1 посилається на те, що запропонований Позивачем проект договору суперечить вимогам ст. 40 Закону України від 17.02.11р. №3038-VІ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Позивач вважає, що Відповідач-1 не виконав вимоги законодавства, а саме п.7. ст. 40 Закону України від 17.02.11р. №3038-VІ "Про регулювання містобудівної діяльності", не передав у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, згідно з цією ж нормою Закону вважається, що за таких умов пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. Тобто, сторонами договору у спосіб, встановлений законодавством, погоджено істотну умову господарського договору, а саме величину внеску у розмірі 1 080 000, 00 грн.

Позивач вважає, що Відповідачі, всупереч вимогам Закону, безпідставно та необґрунтовано до теперішнього часу зволікають з укладенням Договору, а саме з його підписанням та скріпленням печаткою. Причини такої бездіяльності Відповідачів протягом тривалого часу, який не можна вважати розумним, Позивачеві не відомі. Такою протиправною бездіяльністю Відповідача -2 порушені конституційні права та охоронювані законом інтереси Товариства.

Вимога Позивача про зобов'язання Дніпропетровської міської ради в особі фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради укласти з Позивачем Договір про внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська в редакції Позивача разом з додатками №№1,2 до нього шляхом підписання та скріплення печаткою, є предметом спору у даній справі.

При цьому, відповідно до Положення про фінансово-економічний департамент Дніпропетровської міської ради, затвердженого рішенням 12 сесії Дніпропетровської міської ради VІ скликання від 15.12.2010р. № 14/5, з подальшими змінами та доповненнями, Департамент уповноважений укладати договори лише за рішенням міської ради або доручення міського голови (п.3.1.44 Положення). Відповідачі наполягали, що доручення на укладання з Позивачем спірного договору про внесок на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпропетровська від міської ради або міського голови Відповідач -1 не одержував. Позивач не спростував твердження Відповідача.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини;… У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. ( Частини 1-4, 7 ст. 179 ГК України).

Статтею 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладання господарських договорів.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (ст. 187 ГК України).

Відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", далі - Закон).

Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, іншими спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування (ст. 6 Закону).

Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом, зокрема: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації (п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону).

Проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону).

Проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Затвердження проектної документації на будівництво об'єктів, що споруджуються із залученням державних коштів, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 31 Закону).

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч 1, 2 ст. 40 Закону).

Згідно з ч. 5 - 9 ст. 40 Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Пунктом 1.3.1 Державних будівельних норм України "Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000", затверджених наказом Держбуду України від 27 серпня 2000р. № 174 і введених в дію з 1 жовтня 2000 року, визначено, що кошторисні нормативи повинні відповідати тільки вимогам, що мають прямий стосунок до визначення вартості будівництва. Вони повинні:

- відповідати основним завданням кошторисного нормування і ціноутворення в будівництві, забезпечуючи достовірне визначення вартості будівництва;

- бути технічно й економічно обґрунтованими, забезпечуючи оптимальні витрати необхідних ресурсів, раціональне використання довкілля;

- враховувати досягнення будівельної техніки і передовий досвід, стимулюючи науково-технічний прогрес у будівництві;

- мати максимальну простоту і зручність у застосуванні, давати можливість широкого використання електронно-обчислювальної техніки та інших засобів автоматизації.

Вихідними даними для розроблення кошторисних нормативів є:

- найбільш раціональні технічні рішення в проектах;

- технологія будівельного виробництва і будівельні машини та механізми, що відповідають останнім досягненням науково-технічного прогресу;

- чинні стандарти на матеріали, вироби і конструкції, а також устаткування (п. 1.3.2 ДБН Д.1.1-1-2000).

Пунктом 1.3.4 ДБН Д.1.1-1-2000 встановлено, що кошторисною нормою називається сукупність ресурсів (трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій), встановлена на прийнятий вимірювач будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, у натуральних (фізичних) величинах або у відносній формі (у вигляді коефіцієнтів). Склад і кількість ресурсів у кошторисних нормах повинні відповідати останнім досягненням в галузі технології й організації будівельного виробництва, сучасному рівню технічного оснащення будівельних і монтажних організацій, відбивати накопичений у будівництві досвід, а також прогресивні проектні рішення, матеріали, вироби і конструкції. Головна функція кошторисних норм - визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання відповідного виду робіт, як основи для наступного переходу до вартісних показників.

Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва розробляється в складі проекту або робочого проекту за формою, наведеною в додатку А, і затверджується у встановленому порядку. До зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва включаються окремими рядками підсумки по усіх об'єктних кошторисних розрахунках, об'єктних кошторисах і кошторисних розрахунках на окремі види витрат. Позиції зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва повинні мати посилання на номер вказаних кошторисних документів. Кошторисна вартість кожного об'єкта, передбаченого проектом (робочим проектом), розподіляється по графах, які визначають вартість: "будівельних робіт", "монтажних робіт", "устаткування, меблів та інвентарю"; "інших витрат"; "загальну кошторисну вартість" (п. 2.8.2 -п. 2.8.3 ДБН Д.1.1-1-2000).

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки наданий Позивачем зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва зазначеного об'єкта не відповідає вимогам чинного законодавства (Закону, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, так як не містить усіх необхідних вихідних даних, а містить лише дані щодо трудомісткості, вартості людино-години робочого часу та вартості будівельно-монтажних робіт; величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, яка є необхідною умовою договору даного виду, з урахуванням поданих сторонами документів, пояснень представників сторін, пояснень спеціаліста, суд не приймає позицію Позивача про відповідність чинному законодавству зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, наданого Відповідачеві-1 для укладання спірного Договору та вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Господарські витрати покласти на Позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане___