Рішення № 23664385, 25.04.2012, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-4926/11

Провадження № 2/1519/1153/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 квітня 2012 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого -судді Гуревського В.К.

за секретаря - Кузнецовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк в особі Південного ГРУ про визнання дій незаконними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання частково недійсним кредитно-заставного договору та внесення змін до нього, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ КБ «Приватбанк в особі Південного ГРУ. Посилаючись на положення ст. ст. 209, 215, 216, 316, 317, 321, 387, 576, 586 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 13, 14 Закону України «Про заставу», просив суд визнати незаконними дії кредитодавця ПАТ КБ «ПриватБанк»(Код ЕДРПОУ14360570, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) в частині вилучення у споживача ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1) заставного майна - автомобіля DAEWOО Matiz, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.04.2008 р)., який належить йому на праві власності, та позбавлення його права користування і володіння цим майном; витребувати із володіння ПАТ КБ «ПриватБанк» (Код ЕДРПОУ 14360570, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) на його користь автомобіль DAEWOО Matiz, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.04.2008 р.), що належить ОСОБА_1 на праві власності; зобов'язати відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк»(Код ЕДРПОУ 14360570, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) повернути позивачу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DAEWOО Matiz, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.04.2008 р.), виданого на ім'я ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_1), виданого підрозділом Другим ВРЕРДАІГУМВС України в Одеській області від 27.04.2008; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк»звільнити ОСОБА_1 від оплати за утримання автомобіля DAEWOО Matiz, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.04.2008 р., визнати недійсними статті що стосуються застави автомобіля згідно Договору № ОD41АN2156853 від 24.04.2010 р., укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_1, а саме: ст. 2.2.; ст. 3.1.4.; ст. 3.1.5.; ст. 3.1.4.; ст. 6.2.15.; ст. 6.2.16.; ст. 6.2.17.; ст. 6.2.18.1.; ст. 6.2.18.2.; ст. 6.2.20.; ст. 6.2.21.; ст. 6.2.22.; ст. 6.2.23.; ст. 6.2.25.; ст. 7.1.5.; ст. 7.1.6.; ст. 7.2.; ст. 7.3.; ст. 8.1.; ст. 8.2.; ст. 8.3.; ст. 9.1.; ст. 11.1.; ст. 12.2.2.; ст. 12.2.3.; ст. 12.2.4.; ст. 12.2.5.; ст. 13.1.; ст. 13.2.; ст. 13.3.; ст. 13.4.; ст. 13.5.; ст. 13.6.; ст. 13.7.; ст. 13.8.; ст. 13.9.; ст. 13.10.; ст. 14.5.; ст. 14.6.; ст. 14.7.; ст. 14.8.; ст. 16.10.; ст. 16.11.; ст. 17.2.1.; ст. 17.3.; ст. 17.9.; ст. 17.12.; ст. 17.13.; ст. 17.14. Інші умови Договору залишити без змін; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк»дотримуватися умов Договору на досягнутих раніше домовленостях щодо нарахування процентної ставки за кредитом в розмірі 14,19 % відповідно до п.17.1.6, 17.1.17, 17.1.8 Договору та дотримуватися умов про встановлення щомісячного платежу погашення кредиту у розмірі 205 (двісті п'ять) доларів США.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на такі обставини.

24 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі керівника підрозділу бізнесу Авто в кредит Південного ГРУ відділення № 41 ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності № 9233 від 20.11.2007 року, з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку укладено кредитно-заставний договір № ОD41АN2156853 від 24.04.2008 року про отримання позивачем кредиту на споживчі цілі, а саме придбання автомобіля, в сумі 11018,40 дол. США (одинадцять тисяч вісімнадцять доларів 40 центів США) на умовах, зазначених в кредитному договорі. Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Договором позичальником надано відповідно до умов Договору в заставу автомобіль: DAEWOО Matiz, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.04.2008 р.). Протягом всього терміну дії договору позичальник добросовісно виконував всі зобов'язання, прийняті ним відповідно до Договору, про що свідчать надані в якості доказів квитанції сплати чергових платежів за кредитом, та роздруківка руху грошових коштів на транзитному рахунку позичальника з програми «Приват 24».

З 01.08.2010 року Позивач потрапив у скрутне матеріальне становище у зв'язку з тим, що його близький родич (а саме - зять) ОСОБА_4 отримав значні ушкодження здоров'я при

виконанні службових обов'язків та потребував значних коштів на лікування. Враховуючи те, що дружина позивача не працює, а дочка з грудним дитям тимчасово практично залишилася без коштів для існування, Позивач об'єктивно не зміг вчасно здійснити необхідний чергові платежі, у зв'язку з чим утворилася прострочена заборгованість за кредитним договором у сумі 413,38 дол.

17.11.2010 року приблизно об 11.00 годині ранку позивачу на мобільний телефон (067)-716-78-08 зателефонувала особа, що представилася представником банку, та повідомила про необхідність позичальнику з'явитися до відділення банку, за адресою для чергового огляду предмета застави. Приблизно о 12.00 годині ранку позивач під'їхав на автомобілі за вказаною адресою. З відділення банку до позичальника вийшов ОСОБА_5., який представився працівником служби безпеки Банку, показав службове посвідчення та попросив надати йому технічний паспорт автомобіля, мотивувавши таке прохання необхідністю звірити номер кузова автомобіля з даними у паспорті для банку. Крім того, зазначений представник пояснив, що має сфотографувати автомобіль для матеріалів кредитної справи. Не маючи підстав сумніватися в словах працівника служби безпеки банку позивач віддав йому технічний паспорт автомобіля. Після цього, невідомі особи на двох автомобілях під'їхали до відділення банку та запаркувалися так, що виїзд автомобіля позивача став неможливим. Після цього ОСОБА_5 повідомив позивача про те, що нібито за його договором настала подія дефолту, банк забирає автомобіль і має намір його реалізувати та почав складати Акт прийому автомобіля. На всі заперечення позивача зазначена особа банку відповіла, що позичальнику потрібно в письмовому вигляді звернутися до Кредитного комітету банку, оскільки питання повернення автомобіля знаходиться в його компетенції. Крім того, зазначена особа повідомила, що якщо позивач звернеться із заявою до правоохоронних органів, автомобіль йому не повернуть. Зазначеним працівником також відмовлено особам, що знаходилися в автомобілі позивача, приїхали разом з ним в можливості підписання копії Акту приймання автомобіля як свідків, а позивачу відмовлено в детальному описі автомобіля.

18.11.2010 року позивачем сплачено суму прострочених платежів у розмірі 421,42 дол. США та написано заяву про повернення автомобіля. Працівником кредитного відділу банку позивача було повідомлено, що розгляд його заяви здійснюватиметься Кредитним комітетом банку на наступному тижні. Проте зазначений розгляд так і не відбувся, що змусило позивача 29.11.2010 року повторно звернутися до банку із заявою про повернення автомобіля. Станом на 12.12.2010 р. розгляд обох заяв так і не відбувся. Замість цього, працівники Кредитного відділу відповідача повідомили, що позивачу у будь-якому випадку потрібно звертатися з проханням до банку про внесення змін до Договору, переведення розрахунків за ним у Національну валюту України - гривню, а сам договір є недійсним, та обіцяли повернути автомобіль після підписання зазначеної Додаткової угоди до Договору.

13.12.2010 року Позивач отримав лист № 30.1.0.072-101118/829 від 23.11.2010 р. за підписом заступника керівника напрямку Юридична підтримка Янсон Є.В. про відмову в поверненні автомобіля. Враховуючи зазначений факт, позивач звернувся до Приморского РВ ОМУ УМВС України в Одеській області із заявою про порушення кримінальної справи за ознаками шахрайства та вимагання. За результатами перевірки винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

За внесення змін до договору відповідачу потрібно сплатити близько 1200,0 дол. США у еквіваленті додаткових винагород та комісій, а крім того за усним повідомленням працівників банку, щомісячний платіж у гривні становитиме приблизно 2400,0 грн. Зазначені умови є неприйнятними та завідомо невигідними для позичальника. Крім того, у зв'язку з світовою економічною кризою, зміною курсу гривні до долара США та з інших причин банком змінено кредитну політику, зокрема стосовно критеріїв оцінки кредитоспроможності позичальника під час надання кредиту. Враховуючи зазначену обставину та те, що дохід (заробітна плата) позичальника практично не змінився з дати отримання кредиту, існує імовірність того, що банк відмовиться від подальшого виконання умов договору. Автомобіль в дійсний час є одним із джерел надходження грошових коштів позичальника, оскільки він купувався та використовувався позивачем для роботи.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з таких причин.

Твердження позивач не відповідають дійсності. 17.11.2010 року представником «ПриватБанку»у присутності ОСОБА_1 був складений акт прийому-передачі автомобіля DAEWOО Matiz. Відповідно ч. 1 ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Відповідач та позивач 24.04.2008 року уклали кредитно-заставний договір № ОD41АN2156853. Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в такому порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Відповідач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 11018,40 доларів США.

В порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, ОСОБА_1 свої зобов'язання виконав частково. ОСОБА_1 неодноразово порушував умови кредитного договору, а саме не сплачував вчасно щомісячні платежі, передбачені договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 України наслідками порушення зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором заборгованість позивача перед відповідачем станом на 13.09.2011 року складає 8302,78 доларів США. Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 597 ЦК України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до ст.591 ЦК України. Відповідно до п. 12.2.3 кредитного договору у випадку порушення заставодавцем/позичальником будь-якого зобов'язання за кредитним договором чи/або даним договором заставодавець зобов'язаний: доставити предмет застави за адресою вказаною у п.17.13 кредитно-заставного договору. Позивачу неодноразово направлялися письмові повідомлення про наявність простроченої заборгованості, навіть станом на 13.09.2011 р. За таких обставин представник відповідача вважає їх дії правомірними, таким що будуються на вимогах договору та закону.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних причин.

24 квітня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»в особі Південного ГРУ відділення № 41, з однієї сторони, та ОСОБА_1, з іншої сторони, укладено кредитно-заставний договір №

ОD41АN2156853 від 24.04.2008 року про отримання позивачем кредиту на споживчі цілі, а саме придбання автомобіля, в сумі 11018,40 дол. США (одинадцять тисяч вісімнадцять доларів 40 центів США) на умовах, зазначених в кредитному договорі. Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Договором позичальником надано відповідно до умов Договору в заставу автомобіль: DAEWOО Matiz, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.04.2008 р.).

У зв'язку з обставинами, що склалися, ОСОБА_1 прострочив виконання умов кредитного договору. На звернення банку заборгованість не була погашена. У зв'язку з подією дефолту банк здійснив заходи щодо передачі заставного автомобіля у його володіння.

Згідно акту приймання автомобіля позичальника від 17 листопада 2011 року ОСОБА_1 передав представнику банку ОСОБА_5 заставний автомобіль DAEWOО Matiz, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.04.2008 р.).

Дії банку ґрунтувалися на положеннях ст. 12.2.1 Кредитно-заставного договору, за якою у разі настання події дефолту банк надає позичальнику письмове повідомлення про настання події дефолту та реєструє у Державному Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. У повідомленні про дефолт, окрім інформації, зазначення якої вимагається законодавство, банк ставить вимогу про повернення наданої суми кредиту в повному обсязі, виплати винагороди, процентів за фактичний строк користування наданим кредитом, виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов'язань за Договором. За ст. 12.2.2 договору позичальник зобов'язаний усунути подію дефолту негайно або передати предмет застави у володіння банку за актом приймання-передачі за адресою, вказаною у статті 17.13 Договору протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави у Державному Реєстрі. За ст. 12.2.3 договору якщо предмет застави не був переданий у володіння банку у порядку та строки, визначені статтею 12.2.2, позичальник надає банку право здійснити доставку предмета застави за адресою, вказаною у статті 17.13 Договору, у володіння банку для забезпечення його схоронності, як власними силами, так і на договірних за третіми особами. Витрати, пов'язані з доставкою предмета застави покладаються на позичальника. Позичальник зобов'язується не чинити у такому випадку перешкод у заволодінні банком предметом застави… Підписавши цей договір, позичальник безумовно погодився на застосування процедури, визначеної у цій статті, і не має щодо неї жодних заперечень.

Таким чином, передача предмета застави у володіння банку безпосередньо передбачені умовами кредитно-заставного договору.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно Постанови Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 28 грудня 2010 року в порушенні кримінальної справи згідно заяви позивача ОСОБА_1 відмовлено.

Вимоги щодо визнання частково недійсним кредитно-заставного договору з тих підстав, що договір застави згідно ст. 13 Закону України «Про заставу»мав бути нотаріально посвідчений, не можуть бути задоволені судом з таких підстав.

На момент укладення між сторонам Кредитно-заставного договору № ОD41АN2156853 від 24.04.2008 року ч. 2 ст. 13 Закону України «Про заставу»діяла в редакції від 21.10.1997 року із змінами від 18.11.2003 року, за якою у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів.

Вимога про нотаріальне посвідчення договору застави, у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, включена до складу ч. 2 ст. 13 Закону України «Про заставу»Законом України від 06.07.2010 року.

Таким чином, на момент укладення Кредитно-заставного договору № ОD41АN2156853 від 24.04.2008 року застава транспортного засобу не підлягала нотаріальному посвідченню.

За ст. 577 ЦК України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

За викладених обставин вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Керуючись ст. ст. 16, 1166 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, СУД -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк в особі Південного ГРУ про визнання дій незаконними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання частково недійсним кредитно-заставного договору та внесення змін до нього -відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ: Гуревський В.К.