Рішення № 2366341, 29.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 34/245

29.09.08

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

до

третя особа-1

третя особа-2

Служби безпеки України

Лимаренко М.М.

Воронова С.В.

про

стягнення 2 573,40 грн.

Суддя

Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача –

Холод І.П. (довіреність № 40 від 03.01.2008);

від відповідача –

від третьої особи-1

від третьої особи-2

Шевчук В.В. (довіреність № 22/389-Д від 13.09.2007);

Кириленко О.П. (довіреність № 22/409-Д від 11.04.2008);

не з’явилась;

Воронова С.В. (паспорт);

Дуда О.Л. (паспорт).

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення в порядку регресу з Служби безпеки України (далі –Відповідач) матеріальної шкоди в сумі 2 573,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачем на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 2495 від 28.07.2006, внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (далі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Пежо-206», державний номерний знак АА 6887 ВС, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб –автомобіль «Форд», державний номерний знак 003 62 КА, яким скоєно ДТП, і водій якого визнано винним у її скоєні, належить на праві власності Відповідачу, останній зобов’язаний виплатити Позивачу заявлену до стягнення суму.

Відповідач позов не визнав, мотивувавши свої заперечення проти позову тим, що:

- у Дуди О.Л., яка керувала автомобілем марки «Пежо-206»під час ДТП, був відсутній реєстраційний талон, передбачений Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на базі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388;

- Позивач не мав права виплачувати власнику автомобіля марки «Пежо-206»страхове відшкодування на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 2495 від 28.07.2006, оскільки пунктом 21.3 вказаного договору встановлено, що автомобіль марки «Пежо-206» є застрахованим лише у разі керування ним особою на законних підставах.

10.09.2008 з метою повного, об’єктивного та всебічного вирішення справи ухвалою суду було залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Лимаренко Миколу Миколайовича (м. Київ, вул. А. Ахматової, 7/15, кв. 156) (далі –Третя особа-1) та Воронову Світлану Валентинівну (м. Київ, вул. Смілянська, 7, кв. 28) (далі –Третя особа-2).

Третя особа-2 у судовому засідання підтвердила обставини, на які посилався Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 10.09.2008 оголошувалась перерва до 29.09.2008.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, Третьої особи –1 та Третьої особи –2 всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.05.2007 та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2007 у справі № 3-17802/07, 04.05.2007 приблизно о 19 годині в м. Києві на вул. Довженка, 2 була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля марки «Пежо-206», державний номерний знак АА 6887 ВС (далі –автомобіль «Пежо»), яким керувала Дуда Олена Леонідівна із автомобіль «Форд», державний номерний знак 003 62 КА (далі –автомобіль «Форд»), яким керував Лимаренко Микола Миколайович.

ДТП сталася в результаті порушення Лимаренком М.М. вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаними довідкою Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.05.2007 та постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.06.2007 у справі № 3-17802/07, відповідно до якої Лимаренка М.М., визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіля марки «Пежо», яким керувала Дуда О.Л. відповідно до довіреності від 28.07.2006.

Загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної володільцю автомобіля «Пежо», відповідно до звіту № 1172 від 22.06.2007, виконаного ТОВ «Експерно-асистуюча компанія «Легіон», становить 3 059,53 грн.

Пошкоджений автомобіль «Пежо»був застрахований на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 2495 від 28.07.2006, укладеного між Позивачем та Вороновою Світланою Валентинівною (власниця автомобіля «Пежо»).

На виконання вищевказаного договору добровільного страхування ризиків, пов’язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 2495 від 28.07.2006, за страховим актом № 1153 від 17.08.2007, нарядом-замовленням № 17033 від 13.08.2007 та заяви про виплату страхового відшкодування Воронової С.В, Позивачем було виплачено страхове відшкодування за завдану автомобілю «Пежо»матеріальну шкоду в сумі 2 573,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7753 від 21.08.2007.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Позивача перейшло в межах суми 2 573,40 грн. право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток.

Виходячи із зазначеного суд не бере до уваги посилання Відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позову, на те, що Позивачем неправомірно виплачено потерпілій особі страхове відшкодування, оскільки зазначене жодним чином не впливає на факт переходу до Позивача права регресної вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.05.2007, транспортний засіб –автомобіль «Форд», яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Пежо»належить Відповідачу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Форд», що належить Відповідачу та перебуває у його володінні, встановлена у судовому порядку.

Відтак, Відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Пежо», в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, заявлений до стягнення з Відповідача розмір збитків у сумі 2 573,40 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному розмірі.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не спростував належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд зауважує, що відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Відтак, залучення до участі у справі водія у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі статті 27 ГПК України не суперечить правилам предметної підсудності, визначеним статтею 12 цього Кодексу.

Крім того, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факту того, що шкоду автомобілю «Пежо»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 22, 988, 993, 1166, 1187, 1188, 1190-1192 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування», суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ідентифікаційний код 00034074, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449, р/р 26501001022312 в ОПЕРУ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 300023) 2 573 (дві тисячі п’ятсот сімдесят три) грн. 40 коп. відшкодування шкоди, а також 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 03.11.2008