Ухвала суду № 23661780, 19.04.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

19 квітня 2012 року Справа № 2а/2370/1102/2012

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого -судді: Руденко А.В.,

при секретарі: Чемерин І.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про скасування постанови про накладення арешту на майно та зобов'язання звільнити майно з-під арешту,-

встановив:

03.04.2012р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, в якому просило визнати дії головного державного виконавця незаконними, визнати постанову головного державного виконавця від 11.10.2011р. ВП №14396692 незаконною та скасувати її, зобов'язати відповідача зняти арешт та заборону на відчуження з квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ті обставини, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 і знаходиться у позивача в іпотеці, яка виникла раніше, ніж головним державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту та заборону на відчуження, та вартість квартири є меншою, ніж сума заборгованості ОСОБА_3 по кредиту. З огляду на зазначені обставини вважав дії головного державного виконавця та постанову про арешт майна та заборону на відчуження квартири незаконними та просив зобов'язати відповідача скасувати накладений арешт та заборону на відчуження квартири.

19.04.2012р. позивач подав письмову заяву, якою зменшив позовні вимоги та просив визнати постанову головного державного виконавця від 11.10.2011р. ВП №14396692 незаконною та скасувати її, зобов'язати відповідача зняти арешт та заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3.

У судовому засіданні встановлено, що 04.09.2007р. між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №CSIPGA00000193, згідно з яким останній надав позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

18.02.2011р. Придніпровським районним судом м. Черкаси по справі №2-61/11 з метою погашення заборгованості ОСОБА_3 в сумі 42083,67 дол. США перед позивачем винесено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»з укладенням від імені відповідача ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

11.08.2009р. головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції винесено постанову ВП №14396692, якою відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси №2-2610, виданого 24.07.2009р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ ВТБ Банку боргу у сумі 21065 грн. 85 коп.

При здійсненні виконавчого провадження постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Косолап В.І. від 11.10.2011р. ВП №14396692 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та оголошено заборону на її відчуження.

Згідно ч. 1 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження»у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.

Згідно з ч. 2 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З матеріалів справи вбачається, що стягувачем у виконавчому провадженні є ВАТ ВТБ Банк, а боржником ОСОБА_3 Відтак, позивач не є учасником виконавчого провадження чи особою, що залучена до проведення виконавчих дій, тому його позовна заява підлягає розгляду у загальному позовному провадженні.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є поданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Спір у частині про звільнення майна з-під арешту не є публічно-правовим, оскільки за суб'єктним складом та характером правовідносин не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, яке надано у пункті 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, він не підлягає вирішенню відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.15 Цивільно-процесуального кодексу (далі ЦПК) України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

З матеріалів справи вбачається, що публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»звернулось в суд із адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Косолап В.І. про накладення арешту на майно та зобов'язати головного державного виконавця скасувати арешт на квартиру, надану в іпотеку, тобто оскаржує дії державного виконавця при виконанні ним виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси №2-2610, виданого 24.07.2009р. про стягнення солідарно з ОСОБА_3 на користь ВАТ ВТБ Банк 21065,85 грн.

Суд вважає, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ЦПК та ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ комерційний банк «Приватбанк»в частині зобов'язання зняти арешт з квартири та заборону на її відчуження стосуються визнання за ним права застави на арештовану державною виконавчою службою квартиру, а тому така вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 165 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Провадження у адміністративній справі № 2а/2370/1102/2012 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції в частині зобов'язання Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 та заборону на її відчуження, закрити.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд цієї справи здійснюється місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ст. ст.186-187 КАС України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк відповідно до ч.1 ст.254 КАС України. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Руденко