Постанова № 23661707, 23.04.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 р. Справа № 2-а-1082/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення коштів допомоги по безробіттю,

встановив:

Херсонський міський центр зайнятості (далі по тексту - позивач або ХМЦЗ) звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач або ОСОБА_1) про повернення коштів матеріального забезпечення у розмірі 894,98 грн.

Представник позивача надав клопотання, відповідно до якого підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу у порядку письмового провадження. Відповідач надав заяву, згідно із змістом якої позовні вимоги визнає у повному обсязі та просить розглянути справу у порядку письмового провадження. Виходячи з вищевикладеного та на підставі ч. 4, ст. 122 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до змісту позовної зави вимоги позивача обґрунтовуються наступними обставинами. Так, до ХМЦЗ звернувся ОСОБА_1 із заявою про надання статусу безробітного до вирішення питання його працевлаштування. Згідно із наказом № НТ100831 від 31.08.2010 відповідачу присвоєно статус безробітного, в той же день його ознайомлено з правами та обов'язками, які він має у зв'язку із наданням такого статусу. Крім цього, йому призначено виплату державної соціальної допомоги у зв'язку із безробіттям. У зв'язку із невідвідуванням центру зайнятості без поважних причин більше 30 календарних днів 25.03.2011 ОСОБА_1 знято з обліку громадян, що потребують допомоги у працевлаштуванні. Згідно акту перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1364/р-2 (далі по тексту - акт, акт перевірки) від 21.12.2011 встановлено, що ОСОБА_1 протягом періоду часу з 20.12.2010 по 18.03.2011 знаходився у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Персонал-Плюс» (далі по тексту -ТОВ «Персонал-Плюс») та перебував на обліку у ХМЦЗ в якості безробітного. На підставі акту перевірки ХМЦЗ видано наказ № НТ120224 від 24.02.2012, відповідно до якого вирішено повернути кошти матеріального забезпечення, надані ОСОБА_1 як допомога по безробіттю протягом періоду часу з 20.12.2010 по 26.02.2011, у розмірі 994,98 грн. Листом № 10-11/1445 від 27.02.2012 ОСОБА_1 запропоновано добровільно повернути зазначені кошти протягом п'ятнадцяти календарних днів від дня поштового відправлення. Однак, на момент подачі позову сума боргу відповідачем не погашена. Виходячи з цього позивач просить стягнути суму боргу на користь ХМЦЗ.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Законами України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 803-ХІІ (далі по тексту - Закон № 803-ХІІ) та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі по тексту - Закон № 1533-ІІІ) встановлено правовий статус центрів зайнятості, безробітних, умови надання статусу безробітного та їх соціальний захист.

Згідно із ст. 12 Закону № 1533-ІІІ виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Пунктом 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62 (далі по тексту - Порядок), обов'язок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення виконують районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Таким чином, з вищевикладеного слідує, що ХМЦЗ має право проводити перевірки достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, приймати відповідні рішення за результатами перевірок та звертатись до адміністративного суду з позовом про повернення коштів матеріального забезпечення.

Відповідно до ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Згідно із ст. 6 Закону № 1533-ІІІ право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі по тексту - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних. Порядок реєстрації осіб як безробітних та умови надання їм забезпечення встановлені розділом V Закону № 1533-ІІІ.

Громадянин України ОСОБА_1 31.08.2010 звернувся до ХМЦЗ із заявою, відповідно до змісту якої просив до вирішення питання щодо його працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. Крім цього, у зазначеній заяві відповідач підтвердив те, що на той момент не був зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займався, пенсії не отримував, на отримання пенсії за віком, в тому числі і на пільгових умовах, а також пенсії за вислугою років не мав права. Допомогу по безробіттю просив виплачувати два рази на місяць.

Наказом ХМЦЗ від 31.08.2010 № НТ100831 ОСОБА_1 присвоєно статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 31.08.2010. У зв'язку із невідвідуванням центру зайнятості без поважних причин більше 30 календарних днів 25.03.2011 ОСОБА_1 знято з обліку громадян, що потребують допомоги у працевлаштуванні, та припинено виплату допомоги по безробіттю. Таким чином, відповідач перебував на обліку у державній службі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю протягом періоду часу з 31.08.2010 по 25.03.2011.

Виходячи з законодавчого визначення безробітної особи, що наведене вище, та ст. 22 Закону № 1533-ІІІ, рішення про присвоєння правового статусу безробітного та призначення йому допомоги по безробіттю може прийматись органами державної служби зайнятості у випадку, якщо особа, що звертається із відповідною заявою, відповідає наступним вимогам: є працездатним громадянином працездатного віку; через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів; зареєстрована в службі зайнятості як така, що шукає роботу, готова та здатна приступити до підходящої роботи; протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювала на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачувала страхові внески, має право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу. Так, відповідно до копії персональної картки ОСОБА_1 № 212002110081900003, наявної у матеріалах справи, відповідач є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою працездатного віку. Протягом останніх 12 місяців не перебував у трудових відносинах та не сплачував страхові внески. Таким чином, на момент звернення до ХМЦЗ для надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю згідно наданої відповідачем інформації він відповідав визначеним для цього законом умовам для незастрахованих осіб, які мають право на виплату матеріальної допомоги.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті незастраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, виконують обов'язки та несуть відповідальність, так як і застраховані особи. Виходячи з того, що ст. 31 Закону № 1533-ІІІ працевлаштування безробітного визначено як підставу припинення виплати допомоги по безробіттю, дана обставина є такою, що впливає на умови виплати матеріального забезпечення, а тому безробітний зобов'язаний повідомляти державну службу зайнятості про своє працевлаштування. Разом з тим, відповідно до змісту листа ТОВ «Персонал-Плюс» та доданих до нього документів ОСОБА_1 у період з 20.12.2010 по 18.03.2011 працював на зазначеному підприємстві на посаді оператора АЗС № 22-07 Комплекса АЗС № 3 у м. Херсоні підприємства «Лукойл-Україна». Зокрема, це підтверджується копіями наказу про прийняття на роботу № 22/49-к від 17.12.2010 та наказу про звільнення з роботи № 22/11-к від 18.03.2011. Про своє працевлаштування відповідач не повідомив ХМЦЗ, чим порушив свій обов'язок своєчасно повідомляти службу зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення.

Відповідно до ч. 3, ст. 36 Закону № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Таким чином, оскільки зазначені обставини виникли у момент працевлаштування відповідача у ТОВ «Персонал-Плюс»- 20.12.2010, сума матеріального забезпечення, виплачена йому, повинна бути повернута ним за період часу з цієї дати до дати припинення виплати йому матеріальної допомоги -25.03.2011.

Згідно із Порядком, у випадку, якщо до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації, він повинен провести розслідування достовірності настання страхового випадку щодо такої особи. Результати перевірки оформлюються актом.

21.12.2011 ХМЦЗ проведено перевірку достовірності страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" стосовно ОСОБА_1 За результатами перевірки складено акт № 1364/р-2, відповідно до висновків якого виявлено порушення з боку відповідача, що полягає у перебуванні його на обліку у ХМЦЗ у статусі безробітного в той час, коли він працював у ТОВ «Персонал-Плюс» з 20.12.2010 по 18.03.2011. На підставі акту прийнято наказ № НТ120224 від 24.02.2012, відповідно до якого вирішено повернути кошти матеріального забезпечення, надані ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, у період з 20.12.2010 по 26.02.2011 у розмірі 994,98 грн.

Відповідно до п. 7 Порядку протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. Зазначене повідомлення № 10-11/1445 направлене ОСОБА_1 24.02.2012. Однак, відповідно до розрахунку суми позову відповідач самостійно сплатив лише 100,00 грн. на погашення заборгованості і станом на момент подачі позову зазначений борг складає 894,98 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума боргу відповідача з повернення коштів матеріального забезпечення підлягає стягненню.

Керуючись ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов Херсонського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про повернення коштів матеріального забезпечення задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) борг зі сплати коштів допомоги по безробіттю, що підлягають поверненню, у розмірі 894 (вісімсот дев'яносто чотири) гривні 98 коп. на користь Херсонського міського центру зайнятості (р/р 37173001004936 ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010, код ЄДРПОУ 35219574).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Анісімов О.В.

кат. 10.2.3