Постанова № 23661690, 19.04.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року Справа № 2а/2370/1102/2012

16 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Руденко А.В.,

при секретарі -Чемерин І.В.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю),

відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

03.04.2012р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, в якому просило визнати дії головного державного виконавця незаконними, визнати постанову головного державного виконавця від 11.10.2011р. ВП №14396692 незаконною та скасувати її, зобов'язати відповідача зняти арешт та заборону на відчуження з квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на ті обставини, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 і знаходиться у позивача в іпотеці, яка виникла раніше, ніж головним державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту та заборону на відчуження, та вартість квартири є меншою, ніж сума заборгованості ОСОБА_3 по кредиту. З огляду на зазначені обставини вважав дії головного державного виконавця та постанову про арешт майна та заборону на відчуження квартири незаконними та просив зобов'язати відповідача скасувати накладений арешт та заборону на відчуження квартири.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з вказаних підстав.

Представник відповідача проти позову заперечив, послався на ту обставину, що позивачем борг не сплачено, що є підставою для арешту майна боржника, у задоволенні позову просив відмовити.

19.04.2012р. позивач подав письмову заяву, якою зменшив позовні вимоги та просив визнати постанову головного державного виконавця від 11.10.2011р. ВП №14396692 незаконною та скасувати її, зобов'язати відповідача зняти арешт та заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 19.04.2012р. провадження у справі в частині зобов'язання Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 та заборону на її відчуження закрито.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

04.09.2007р. між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №CSIPGA00000193, згідно з яким останній надав позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

18.02.2011р. Придніпровським районним судом м. Черкаси по справі №2-61/11 з метою погашення заборгованості ОСОБА_3 в сумі 42083,67 дол. США перед позивачем винесено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк»з укладенням від імені відповідача ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

11.08.2009р. головним державним виконавцем Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції винесено постанову ВП №14396692, якою відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси №2-2610, виданого 24.07.2009р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ ВТБ Банку боргу у сумі 21065 грн. 85 коп.

При здійсненні виконавчого провадження постановою головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Косолап В.І. від 11.10.2011р. ВП №14396692 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та оголошено заборону на її відчуження.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження"від 21.04.1999р. №606-Х1У (у подальшому -Закон №606).

Пунктом 5 частини другої статті 11 вказаного Закону визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 25 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини першої статті 27 вказаного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника передбачений статтею 52 вказаного Закону, відповідно до якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частинами першою та другою статті 57 вказаного Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Закон України «Про виконавче провадження»не містить обмежень щодо накладення державним виконавцем арешту на заставлене майно, тому за змістом норм пункту 5 частини другої статті 11, статей 25, 27, 52, 57 вказаного Закону державний виконавець має право накласти арешт на майно незалежно від того, чи перебуває таке майно в заставі (іпотеці).

Крім цього, частиною третьою статті 54 вказаного Закону передбачено випадки, у яких допускається звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, а саме:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відтак, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець наділений правом накласти арешт на заставлене майно, однак зобов'язаний повідомити про це заставодержателя, який може реалізувати своє право на заставлене майно шляхом звернення до суду з позовом про визнання права на майно та звільнення з-під арешту.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254 к/96-ВР) та законами України.

Оцінюючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що постанова головного державного виконавця Центрального відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Косолап В.І. від 11.10.2011р. ВП №14396692 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та оголошення заборони на її відчуження винесена на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження»і скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 159, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 20 квітня 2012 року.

Суддя А.В. Руденко