Постанова № 23661550, 11.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2012 р. № 2-а- 17610/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача -Оковита А.С., Ражев А.В.

відповідача -Макієнко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Державного науково-виробничого підприємства "Об"єднання комунар" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про часткове скасування вимоги ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне науково-виробниче підприємство "Об'єднання комунар", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Харківській області, в якому просить суд визнати незаконною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції в Харківській області від 01.09.2011р. № 06-21/ 9424 "Про усунення виявлених порушень" по пунктах 1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 115, 16, 17, 18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при надсиланні вимоги було порушено чинне законодавство України, оскільки відповідно до п. 46 «Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами», затвердженого Постановою КМ України від 20.04.2006 р. № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі аперечення (зауваження) надсилається об»єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Позивачем зазначається, що висновки на заперечення Контрольно-ревізійне правління в Харківський області надіслало на адресу підприємства 16.06.2011 р., а вимогу від 01.09.2011 р. вих. № 06-21/9424 майже через три місяці - 03.09.2011 р. Крім того, листом від 07.10.2011 р. № 24-21/10962 «Про скасування висновків в акті ревізії» відповідач скасував деякі висновки, що зазначені в вимозі від 01.09.2011 р. № 06-21/9424 «Про усунення виявлених порушень», проте саму вимогу не скасовує, зокрема, щодо забезпечення роботи автомобіля Аudі А 8, 2008 року випуску, реєстраційний знак АА 0016 ЕС виключно для обслуговування працівників позивача та забезпечення належного оформлення шляхових листів і т.ін. Також позивач зауважує, що у вимозі ставиться вимога щодо встановлення винних у неналежному виконанні умов укладених договорів, чим нанесено збитки на суму 87 474,24 грн. та вимога забезпечити віднесення до резерву сумнівних боргів дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржником на загальну суму 158 662,63 грн., проте із змісту цього пункту вимоги взагалі не зазначено і не зрозуміло, про які правовідносини йдеться мова.

Позивач вважає вищезазначені пункти вимоги від 01.09.2011 р. вих. № 06-21/9424 протиправними та такими, що прийнятті відповідачем без достатніх правових підстав, а отже підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих поясненнях.

Відповідач та його представник в наданих до суду запереченнях та в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході проведеної ревізії підприємства позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані пункти 1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 115, 16, 17, 18 вимоги вважають прийнятими на законних підставах, оскільки відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" №2939-ХІІ від 26.01.1993р., із змінами та доповненнями (далі за текстом Закон №2939-ХІІ) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

У відповідності до вимог ст.10 Закону №2939-ХІІ Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право: перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси і інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані та занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно п.2 ч.1 ст.8 Закону №2939-ХІІ контрольно-ревізійні управління в областях проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують

(використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно ) врегульована Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550, із змінами та доповненнями.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.2.4.3 Плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в Харківській області на І квартал 2011 року, на підставі направлення на проведення ревізії від 08.02.2011р. № 247, начальником відділу контрольно- ревізійного управління в Полтавській області Анохіним А.Ф. проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» за 2007-2010 роки та завершений звітний період 2011 року (далі по тексту - Підприємство або ДНВП «Об'єднання Комунар»).

В період з 10.03.2011р. по 28.03.2011р. ревізія зупинялась для проведення зустрічних звірок. На підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011р. № 2а-1951/11/2070, термін ревізії продовжувався на 15 днів.

За результатами перевірки КРУ в Харківській області України було складено акт № 06-12/69 від 10.05.2011 року, яким встановлені факти недотримання підприємством позивача законодавства України (т. 1 а.с. 26-192).

Не погодившись з результатами ревізії, позивачем 24.05.2011 року на адресу відповідача направлені заперечення № 433/1-04/026 на акт від 10.05.2011р., в яких він не погоджується з наведеними в акті перевірки фактами (т. 1 а.с. 195-241).

За результатами розгляду заперечень позивачем були отримані висновки відповідача № 06-21/-6402 від 14.06.2011р., які були складені та підписані начальником відділу інспектування у сфері послуг КРУ в Полтавській області Анохіним А.Ф. та начальником відділу нспектування у сфері послуг КРУ в Харківській області Єгіозар'яном А.Г. (т. 2 а.с. 1-129). Вказані висновки були затверджені в.о. начальника КРУ в Харківській бласті Калінніковим В.В.

Частково заперечення Позивача були прийняті одразу та відображені висновках Відповідача від 14.06.2011 р.

Позивачем направлена скарга від 25.06.2011 р. № 545/1-04/026 до ГоловКРУ на дії посадових осіб та просив скасувати висновки відповідача (т. 2 а.с. 130-164). За результатами розгляду вищезазначеної скарги ГоловКРУ було надано доручення відповідачу, на виконання якого відповідачем двома листами від 01.09.2011 № 24-21/9402 «Про скасування висновків в акті ревізії ДНВП «Об'єднання Комунар» та від 07.10.2011 р. № 24-21/10962 «Про скасування висновків в акті ревізії» скасовано окремі висновки акту ревізії від 10.05.2011 р. № 06- 12/69 (т.2 а.с. 169-170; 171-172).

Відповідачем 01.09.2011 р. виноситься вимога від № 06-21/9424 «Про усунення виявлених порушень», в якій на підставі п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» від 26.01.1993 р. 2939-ХІІ до позивача пред'явлені певні вимоги (т. 2 а.с. 65-168).

У відповідь на зазначену вимогу 29.09.2011 р. за вих. № 896/1-04/026 позивачем направлені заперечення, в яких обґрунтовується позиція, щодо незаконності наведених в вимозі фактів та просить їх врахувати. На зазначені заперечення позивачем відповідь не отримана, тому направлений лист від 28.10.2011 р. № 999/1-04/026 Голові Державної фінансової інспекції України, в якому просить врахувати представлені обґрунтування. Позивачем зазначається, що станом на 04.12.2011 р. відповіді від Держфініспекції України також не отримано, а сама вимога не скасована.

Крім того, у відповідь на листи ГоловКРУ № 24-14/434 від 12.08.2011 р. «Про надання додаткової інформації» та № 24-14/464 від 19.08.2011 р. «Про розгляд скарги» позивач направив на адресу ГоловКРУ листа від 2.09.2011 р. № 828/1-04/026 з додатками копій документів на 308 аркушах, в якому повторно заперечував про незаконність та невідповідність фактів, викладених в Акті ревізії та висновках на заперечення. Однак і на цей лист позивачем відповіді також не отримано.

Згідно ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання.

Так, з пункту 1 вимоги КРУ в Харківській області від 01.09.2011 року за № 06-21/9424 вбачається вимога щодо стягнення з осіб, винних у проведенні представницьких витрат на загальну суму 2125603,52грн., шкоди у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130, 132-136 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-УІІІ, із змінами.

Для недопущення аналогічних порушень у подальшому, відповідач зазначає про необхідність посилення контролю за станом виконання фінансових планів, забезпечення своєчасного внесення змін.

Судом зазначається, що з метою забезпечення ефективного використання

державних ресурсів і відповідальності перед суспільством, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» від 29.11.2006 № 1673. Згідно до пункту 13 зазначеної постанови, в редакціі, що діяла на момент перевіряємого періоду, Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади передбачено: 1) активізувати роботу з добору в органах виконавчої влади всіх рівнів кадрів з високими діловими, професійними та моральними якостями; 2) установлювати під час формування та затвердження фінансових планів суб'єктів господарювання державного сектору економіки:

а) граничний обсяг їх витрат, які можуть бути визначені (за результатами попереднього звітного року), на: оплату консалтингових та аудиторських послуг на рівні не більш як 1,5 відсотка обсягу чистого прибутку; страхування (крім витрат на державне соціальне страхування, обов'язкове страхування та страхування відповідно до міжнародних договорів) на рівні не більш як 1,5 відсотка обсягу чистого

прибутку, а також обмеження максимального розміру страхового тарифу; представницькі заходи та рекламу на рівні не більш як 0,5 відсотка обсягу чистого прибутку;

б) обмеження витрат на придбання та утримання легкових автотранспортних засобів, зокрема з урахуванням того, що їх використання повинне здійснюватися тільки з метою поїздок, пов'язаних із службовою діяльністю посадових осіб суб'єктів господарювання;

в) суму витрат на благодійну, спонсорську та іншу допомогу суб'єктів господарювання, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, у розмірі не більш як 1 відсоток обсягу чистого прибутку (за результатами попереднього звітногороку).

У разі виникнення об'єктивної потреби у плануванні зазначених витрат понад визначені граничні розміри та/або за відсутності чистого прибутку їх обсяг встановлюється за рішенням органу, уповноваженого управляти майном (корпоративними правами) суб'єкта господарювання, відповідно до поданого суб'єктом розрахунку таких витрат, за погодженням з органами, уповноваженими затверджувати фінансові плани.

Відповідачем під час ревізії встановлено, що вищезгадані перерахування коштів не були передбачені фінансовими планами відповідача на відповідні роки.

Під час судового розгляду встановлено, що порядок затвердження (погодження) НКАУ фінансових планів Національним космічним агентством України фінансових планів державних, казенних підприємств та відкритих акціонерних товариств, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, є внутрішнім розпорядчим документом НКАУ. Цей документ не є зареєстрованим у Мінюсті України та не має сили нормативного акту, але виконується підприємством у порядку відомчої підпорядкованості.

Відповідачем зазначається, що протягом березня-грудня 2009 року та у 2010 році програми заходів представницьких витрат взагалі не складалися, про що свідчить додаток до акта «Відомість витрат віднесених до представницьких витрат за кодом витрат 920500 в розрізі субрахунків по ДНВП "Об'єднання Комунар" за 2008, 2009, 2010 роки без належно оформлених програм відвідування та перебування». Таким чином, відповідач вважає, що представницькі витрати не були підтверджені належним чином первинними бухгалтерськими документами.

Щодо перевищення граничних обсягів представницьких витрат при формуванні фінансових планів суд зазначає, що на підставі п.2 ст. 13 Постанови КМУ від 29.11.2006 року № 1673, у разі виникнення об'єктивної потреби у плануванні зазначених витрат понад визначені граничні розміри підприємство має право подати розрахунки таких витрат при затвердженні зінансового плану на відповідний рік до органу, уповноваженого затверджувати фінансові плани. Позивачем зазначається, що ДНВП «Об'єднання Комунар» надавало на затвердження такі розрахунки у вигляді кошторисів кожного року разом з фінансовим планом на основі п. 5 наказу НКАУ на розробку фінансового плану на відповідний рік. На запити КРУ фінансові плани надавались разом з кошторисами (реєстр від 01.03.2011 року на запит КРУ вх. 266/1-08 від 18.02.2011р., додаток до реєстру від 14.04.2011 року на запит КРУ вх. 281/1- 08 від 01.03.2011 року).

Крім того, судом встановлено (що також не заперечується сторонами по справі) на сторінці 8 у абзаці 6 Акту ревізії допущено помилку у зазначенні фактичних сум представницьких витрат по рокам: у 2008 році фактична сума складає 516,0 тис.грн. (замість 716,0 тис.грн.), що на 266,0 тис.грн. (замість 466,0 тис.грн.) більше від витрат, затверджених фінансовим планом; у 2009 році фактична сума складає 716,0 тис.грн. (замість 516,0 тис.грн.), що на 466,0 тис.грн. (замість 266,0 тис.грн.) більше запланованих показників.

Отже, твердження відповідача є протиречливими, оскільки в запереченнях ним зазначається, що програми заходів представницьких витрат взагалі не складалися, у той час як в акті перевірки (стор. 8) він посилається на дані таблиці5 Інформації показників виконання фінансового плану підприємства позивача.

Як вбачається з наданих пояснень позивача, при складанні Фінансових планів та Звітів про виконання показників фінансового плану підприємство керується Порядком складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі та їх дочірніх підприємств, затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005 року № 173. При складанні Фінансових планів на 2007, 2008, 2009 роки, а також річних звітів про виконання показників фінансового плану за 2007, 2008, 2009 роки підприємство користувалося редакцією Наказу від 17.01.2007 року №7, де пункт 5.5.6 взагалі був відсутній, і керувалося п. 13 «Звіт про виконання зінансового плану підприємство надає органам, уповноваженим управляти державним майном або корпоративними правами держави, щокварталу в строки, установлені для подання фінансової звітності, разом із пояснювальною запискою щодо результатів діяльності за квартал та із зазначенням за окремими факторами причин значних відхилень фактичних показників від планових». При розробці Фінансового плану на 2010 рік та складанні звіту за результатами 2010 року підприємство користувалося вищенаведеним Наказом у редакції від 16.03.2009 року № 216, яким були введені рекомендації щодо не тільки складання фінансового плану підприємства, а й звіту про його виконання та підготовки пояснювальних записок до них.

Так відповідно до пункту 14 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі та їх дочірніх підприємств, затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005 року № 173, із змінами та доповненнями, звіт про виконання фінансового плану в паперовому й електронному вигляді за формою, наведеною в додатку 3, підприємство надає органам, уповноваженим управляти державним майном або корпоративними правами держави, та органам, відповідальним за забезпечення реалізації державної політики у відповідній сфері, щокварталу в строки, установлені для подання фінансової звітності, разом із пояснювальною запискою щодо результатів діяльності за квартал та із зазначенням за окремими факторами причин значних відхилень фактичних показників від планових. Звіт про виконання фінансового плану підприємства за IV квартал подається разом із звітом про виконання фінансового плану підприємства за рік.

Позивачем зазначається, що підприємство надавало пояснення відхилень показників, як в формі фінансового плану та його звіту, так і в пояснювальних записках до інформації про виконання показників фінансового плану.

Щодо перевищення фактичних показників представницьких витрат, судом встановлено, що обсяги реалізації продукції підприємства напряму пов'язані з представницькими витратами. Для того, щоб виконати поставлені перед підприємством завдання, було потрібно поповнити портфель замовлень новими замовленнями.

Підприємством позивача вживались заходи щодо збільшення обсягів виробництва, та виконання фінансових планів. Позивачсем доведено, що збільшення представницьких витрат прямо пов'язані із збільшенням обсягу реалізації (т. 2 а.с. 175).

Як вбачається з матеріалів справи, усі витрати були відображені у фінансовому звіті до НКАУ і проводжені обґрунтуванням їх необхідності, який було затверджено НКАУ. Тобто витрати не зменшили, а збільшили обсяг реалізації та поліпшили фінансові результати діяльності підприємства, про що свідчить надплановий обсяг отриманого прибутку. Позивачем зазначається, що зазначені витрати були обумовлені економічною необхідністю підприємства. Згідно Статуту ДНВП «Об'єднання Комунар» не є бюджетною установою та самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів та -ріоритетів, кон'юнктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 року № 1673 не може застосовуватись до ДНВП «Об'єднання Комунар» з підстав того, що позивач не є бюджетною установою та самостійно планує свою діяльність, оскільки підприємство позивача є субєктом господарювання державного сектору економіки та використовує державне майно. Таким чином, оскільки позивач має у складі свого статутного фону та використовує державне майно, він повинен дотримуватися встановленого чинним законодавством порядку використання зазначеного майна, встановленого зокрема Постановою Кабінету Міністрів України «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» від 29.11.2006 № 1673.

Однак, правомірність позиції відповідача щодо притягнення до відповідальності осіб в розумінні ч.4 ст. 130 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-УІІІ, суду не доведена.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 КЗпП України на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Отже, на думку суду, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відносно скасування пункту 3 вимоги про зобов 'язання дотримуватись у подальшому вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» при реалізації випрямлячів дугових універсальних частотних типу ВДУЧ-350 МАГ ИЯЕВ. 435311.025 судом встановлено наступне.

Проведеною ревізією встановлено, що відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" №30-93 від 08.04.1993р., за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 відсотків вартості реалізованої продукції.

Ревізією встановлено, що протягом періоду з 21.02.2010р. по 01.01.2011р., згідно даних бухгалтерського обліку, а саме: журналу - ордеру №11 та додатків до нього, ДНВП «Об'єднання Комунар» фактично реалізовано продукції - випрямляч дуговий універсальний частотний типа ВДУЧ-350 МАГ ИЯЕВ. 435311.025 в кількості 76 штук на загальну суму 754 079,23 гривень, в тому числі ПДВ - 125 679,87 гривень.

Таким чином, сума збитків, нанесених Підприємству внаслідок реалізації вищевказаної продукції, яка обрахована відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України і дорівнює сумі витрат, які підприємство мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) становить 188 519,81 гривень.

Висновки, зроблені у акті ревізії від 10.05.2011р. № 06-12/69 про нанесення Підприємству збитків в сумі 188519,81 гривень, викладені у листі відповідача від 07.10.2011 № 24-21/10962. Ревізією встановлено реалізацію продукції в порушення приписів Декрету Кабінету Міністрів України „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" №30-93 від 08.04.1993р.

Судом встановлено, що Декрет Кабінету Міністрів України „Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" №30-93 від 08.04.1993р., на який посилається відповідач як на порушення, визначені пунктом 3 вимоги, втратив чинність з на підставі Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010р. № 2735-VI, з 05.07.2011 року. Отже, на момент внесення зазначеної вимоги від 01.09.2011 року № 06-21/9424.

Відповідно до п.46 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення інспектування державною контрольно- ревізійною службою» від 20.04.2006р. № 550, із змінами та доповненнями, письмова вимога надсилається об'єкту контролю для усунення виявлених ревізією порушень законодавства.

З огляду на те, що відповідач в своєму листі від 07.10.2011 р. № 24- 21/10962 «Про скасування висновків в акті ревізії» скасував висновки в акті ревізії щодо суми збитків, нанесених підприємству внаслідок реалізації випрямлячів дугових універсальних частотних типу ВДУЧ-350 МАГ ИЯЕВ. 435311.025 в розмірі 188 519,81 грн., у позивача відсутня необхідність в усуненні порушень, бо не було самих порушень.

Суд вважає доцільним зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України № 550 не передбачено відображення у вимозі приписів по здійсненню дій об'єктом контролю у майбутньому.

Таким чином, у зазначеній частині вимога є неправомірною.

Пунктом 4 вимоги від 01.09.2011 року № 06-21/9424 зазначено : вирішити питання щодо встановлення осіб, винних у реалізації філією «Комунарсчетмаш» ДНВП «Об'єднання Комунар» товарів за ціною, нижчою за її собівартість по фактам, встановленим під час ревізії та відшкодування збитків на суму 1 276 658,23 грн., завданих підприємству за рахунок цих осіб у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130, 132-136 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, із змінами та доповненнями.

Відповідачем в обгрунтування позиції, викладеної в п. 4 вимоги зазначається, що ревізією у філії «Комунарсчетмаш» встановлено, що в порушення п. 5.2.1 Положення про філію ДНВП „Об'єднання Комунар" Завод «Комунарсчетмаш», затвердженого генеральним директором Державного науково-виробничого підприємства „Об'єднання Комунар" в частині, що завод має забезпечувати рентабельну роботу і отримання прибутку від своєї діяльності, п. 10.2 цього Положення, в частині, що завод самостійно встановлює рентабельні договірні ціни на товарну продукцію, керуючись метою отримання прибутку від своєї діяльності, філією реалізовано товари за ціною, яка нижча за її собівартість. Загальна сума збитків, обрахованих відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, яка дорівнює сумі недоотриманих доходів за 2008 - 2010 роки, складає 1276 658,23 грн., а саме: виходячи із різниці між ціною реалізації та собівартістю товарів 1063 881,85 в тому числі: за 2008 рік на суму 160 869,29 грн.; за 2009 рік - на суму 570901,63 грн.; за 2010 рік - 332 110,93 грн.); виходячи із недоотриманого ПДВ від операцій по реалізації товарів за ціною, нижчою за собівартість 212 776,38 грн. (в тому числі: за 2008 рік в розмірі 32 173,86 грн., за 2009- 114 180,33 грн, за 2010 рік - 66 422,19 грн.).

Накладні на відпуск готової продукції зі складу підписані директором, начальником відділу збуту, виконавцем Філії заводу «Комунарсчетмаш» без розшифрування підпису.

Договори поставки, по яких було встановлення заниження цін, підписані керівником філії Лавриком Г.В. та один договір з ТОВ «Фірма БНВ» підписаний першим заступником генерального директора Радченком Ю.М. Протоколи узгодження договірної ціни затверджені директором заводу Лавриком Г.В.

Відповідач вважає, що порушення допущенно директором Філії Заводу «Комунарсчетмаш» Лавриком Г.В., який відповідно до п. 7.5. Положення про Філію Завод «Комунарсчетмаш» несе відповідальність за стан виробничо-господарської діяльності заводу, забезпечує рентабельну роботу заводу. Про причини реалізації товарів за ціною, нижчою за її собівартість по вищезазначених фактах директор філії Лаврик Г.В. пояснень відповідачу під час ревізії не надав, на запити про надання належним чином завірених копій документів, а саме: накладних на приход філії від ДНВП «Об'єднання Комунар», розшифровок собівартості відвантаженої продукції філії ДНВП «Об'єднання Комунар» Завод «Комунарсчетмаш» за травень, липень, серпень 2008 року, лютий - грудень 2009- 2010 років, положення про філію ДНВП «Об'єднання Комунар» Завод «Комунрасчетмаш», договорів, укладених філією з ТОВ ПКФ «ЄОЛ», ТОВ «НИКО ЛТД», АК «Харьковобленерго», Підприємством «Поліресурс», Гаражним кооперативом «Угольок-2», ПК ДП «Приборосервіс», АК «Київенерго», ТОВ «Рутарес Консалт», виробничою фірмою VD MAIS, ТОВ «Аспект-центр», ВАТ «ЄК Чернівціобленерго», ТОВ «Фірма БНВ», ТОВ «Атланта С», ЧП - ТГ «Прометей», ФОП ОСОБА_2, АК «Харьковобленерго», ПП «Антарекс», ТОВ «Енергостроймонтаж», ТОВ «Аспект-Центр», за 2007-2010 роки та завершений зітний період 2011 року, накладні на відпуск готових виробів Філією ДНВП «Об'єднання Комунар» Завод «Комунарсчетмаш», пропуска, накази за травень, липень, серпень 2008 року, лютий - грудень 2009-2010 років, протоколи до договорів, посадові інструкції працівників Філії Завод «Комунарсчетмаш» в період ревізії не надано.

На підставі вищенаведеного відповідачем робиться висновок про встановлення ревізією того, що ціни на товари виробництва ДНВП „Об'єднання Комунар" були нижчими, ніж фактична собівартість цього товару.

Суд не може погодитись із висновками відповідача та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 74 Господарського кодексу України, державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 3 Господарського Кодексу України підприємництво - це господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Відповідно до ч.1 ст.75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Позивачем зазначається, що висновками КРУ на заперечення ДНВП "Об'єднання Комунар" щодо відпуску продукції філії Завод " Комунарсчетмаш " не було прийнято та навіть не гозглянуто по суті.

З матеріалів справи встановлено, що філія Заводу «Комунарсчетмаш» не є юридичною особою, а є відокремленим структурним підрозділом у складі ДНВП «Об'єднання Комунар», що також не заперечується перевіряючими та зазначається на стор. 2 акту перевірки (т. 1 а.с. 27; т. 6 а.с 73-81). Передача продукції між структурними підрозділами об'єднання здійснюється виключно за виробничою собівартістю.

Згідно п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно статті 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-XII, із змінами та доповненнями, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. По жодній номенклатурі продукції, що виробляє ДНВП «Об'єднання Комунар», не здійснюється державного регулювання цін. Відпускні ціні на продукцію, що вказані в Акті перевірки, повністю покривали прямі матеріальні витрати та витрати на оплату праці. Позивачем зазначається, що крім цього, рівень відпускних цін дозволяв покрити частину умовно-постійних накладних витрат (освітлення цехів, опалення, водовідведення та ін.).

В акті перевірки (стор.17) відповідачем зроблений висновок про заниження цін філією «Комунрасчетмаш». Такий висновок працівників КРУ грунтується на тому, що ревізори помилково ототожнили термін "собівартість" з терміном "звичайна ціна", який розповсюджується на відпуск продукції від однієї юридичної особи іншій, а філія КСМ нє є самостійною юридичною особою.

Визначення звичайної ціни наведено у п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, із змінами та доповненнями, відповідно до п.п. 1.20.1 якого, якщо цим пунктом не встановлено інше, то звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, іослуги)передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними.

Позивачем зазначається, що підприємством була встановлена єдина для усіх покупців ціна за лічильники для обліку електроенергії, саме вона і вважається звичайною з огляду на приписи п.п.1.20 вищенаведеного закону.

Судом встановлено, що підприємство позивача перевірялось податковими органами за період з 2007 по 2009 рік включно, за результатами зазначених перевірок не встановлено фактів продажу продукції нижче звичайної ціни.

Суд зазначає, що органам ДКРС не надано право по визначенню як звичайної ціни, так і суми недоотриманого ПДВ від реалізації вказаних товарів. Суд роблячи висновки з цього питання, враховує, що діяльність ДНВП «Об'єднання Комунар» за період, що перевірявся, була прибутковою. Відсутність реалізації вказаної в Акті продукції призвела б до зменшення загальної прибутковості підприємства, оскільки вказані вище умовно-постійні витрати увійшли б до собівартості іншої продукції та зменшили як її рентабельність, так і загальну прибутковість підприємства.

Позивачем до матеріалів справи надані документи, а саме: накладні на відпуск готових виробів, протоколи узгодження договірної ціни, кошторисна калькуляціяна замовлення, що спростовують висновки, зроблені перевіряючи ми під час проведення ревізії, щодо понесення підприємством позивача збитків (т. 7 а.с. 130-211), а також договори, укладені філією позивача - Завод " Комунарсчетмаш " з вищезазначеними підприємствами (т. 6 а.с. 82-192).

Позивачем зазначається, що на офіційному сайті «Вісник державних закупівель» міститься інформація та протокол розкриття тендерних пропозицій по тендерах на продаж однофазних та трьохфазних личильників, що проводилися у 2008 році АЕК «Київенерго». У даному тендері приймало участь 4 учасника, серед яких була і філія ДНВП «Об'єднання Комунар» «Комунарсчетмаш». Переможцем було визнано компанію «Росток», оскільки нею була запропонована найнижча ціна на аналогічну продукцію, а саме: 86,40 грн. з ПДВ- однофазний лічильник - ціна «Комунарсчетмаш» - 88,20 грн. з ПДВ; 268,00 грн. з ПДВ - трьохфазний лічильник - ціна «Комунарсчетмаш» - 270,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до моніторингу ринку за період травень-серпень 2008 року ціни на прилади обліку електроенергії вітчизняних виробників складали: лічильник однофазний двоелементний (аналог С0-ЕА09) - 90,00 грн. з ПДВ, ціна «Комунарсчетмаш» - 118,50 грн.; лічильник трьохфазний (аналог СТ-ЕА 08Д) - 265,00грн. з ПДВ, ціна «Комунарсчетмаш» - 365,00 грн. (Зазначена інформація є доступною для усіх користувачів).

Суд вважає також незаконним висновки відповідача у п. 4 вимоги, щодо вимоги від керівника підприємства вирішити питання про встановлення осіб, винних у реалізації філією «Комунарсчетмаш» ДНВП «Об'єднання Коммунар» товарів за ціною, нижчою за її собівартість по фактах, встановлених під час ревізії та відшкодування збитків на суму 1276 658,23 грн., завданих підприємству, за рахунок цих осіб у порядку та розмірі, встановленому ст.ст. 130, 132-136 Кодексу законів про працю України.

Отже, висновок щодо збитків у сумі 1 276 658,23 грн. зроблені фахівцями відповідача всупереч чинному законодавству України та з перевищенням повноважень, встановлених Законом України «Про контрольно - ревізійну службу в Україні».

Відносно скасування п. 5 вимоги щодо забезпечення відображення в обліку господарських операцій, які пов'язані з рухом конструкторської документації на загальну суму 5184355,50 грн., а також здійснення коригування у фінансовій звітності підприємства судом встановлено наступне.

Ревізією наданих договорів, укладених НТ СКБ "ПОЛІСВІТ" з ДНВП «Об'єднання Комунар» встановлено, що протягом періоду, що підлягав ревізії, філією „ПОЛІСВІТ" виконувалися роботи по розробці конструкторської та техничної документації на вироби, які в подальшому вироблялися головним підприємством - ДНВП «Об'єднання Комунар», а також договори по супроводженню виробництва дослідних зразків.

З матеріалів справи вбачається, що науково-технічне спеціальне конструкторське бюро «Полісвіт» (далі по тексту - НТ СКБ "ПОЛІСВІТ") філії ДНВП «Об'єднання Комунар» є відокремленим підрозділом позивача (т. 1 а.с. 27).

Витрати на виготовлення конструкторської документації та виконані роботи по супроводженню виробництва за виконаними договорами передавалися до ДНВП «Об'єднання Комунар» актами приймання - передачі, які підписані обома сторонами.

Дослідженням договорів встановлено, що однією з істотних умов укладених договорів з ДНВП „Об'єднання Комунар", що за період 2007-2010 роки загальна сума виконаних філією „ПОЛІСВІТ" робіт г за договорами по розробці конструкторської та технічної документації на вироби та супроводженню виробництва дослідних зразків, укладеними з ДНВП «Об'єднання Комунар» складає 25 479 120,54 грн., з них витрати на розробку конструкторської документації складали : 5 184 335,50 грн., в тому числі:

за 2007 рік - 351 324,10 грн.;

за 2008 рік - 705 355,40 грн.;

за 2009 рік - 1 320 140,00 грн.;

за 2010 рік - 2 807 516,00 гривень.

В бухгалтерському обліку НТ СКБ „ПОЛІСВІТ" операції з передачі конструкторської документації до ДНВП «Об'єднання Комунар» відображені такими проводками:

Дт 377-8 „Розрахунки з іншими дебіторами (ДНВП „Об'єднання Комунар") - Кт 230 „Виробництво";

Дт 683-8 „Внутрішньогосподарські розрахунки з ДНВП „Об'єднання Комунар") - Кт 377-8 „Розрахунки з іншими дебіторами (ДНВП „Об'єднання Комунар").

Пунктом 2.2 Положення про філію „ПОЛІСВІТ", яке затверджено генеральним директором Державного науково-виробничого підприємства „Об'єднання Комунар" 21.11.2006, предметом господарської діяльності НТ СКБ „ПОЛІСВІТ" є проведення наукових досліджень, конструкторських розробок з метою забезпечення виконання замовлень ДНВП «Об'єднання Комунар". Таким чином, конструкторська документація є результатом розробок НТ СКБ „ПОЛІСВІТ" .

Термін "розробка" (згідно п.4 П(С)БО 8) - це застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва чи використання.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 8 нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умови, якщо підприємство має:

намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального іктиву до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

інформацію для достовірності визначення витрат, пов'язаних з розробкою ! нематеріального активу.

Відповідачем зазначається, що конструкторська документація є результатом розробок НТ СКБ „ПОЛІСВІТ" та відповідає вказаним критеріям визнання її «нематеріальним активом за П(С)БО 8, а саме: НТ СКБ „ПОЛІСВІТ" виконує розробки з метою забезпечення виконання замовлень ДНВП „Об'єднання Комунар", - останній має технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання, має можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем в обгрунтування пункту 5 вимоги зазначається, що ДНВП „Об'єднання Комунар" в порушення вимог п. 7 П(С)БО 8, вважає, що конструкторська документація не введена в господарський оборот та не збільшена первісна вартість нематеріальних активів на загальну суму : 184 355,50 грн., в тому числі: у 2007 році - 351 324,10 грн., у 2008 році - 705355,40 грн., у 2009 році 1 320 140,00 грн., у 2010 році - 2 807 516,00 грн., чим завищено витрати по рахунку 23 «Виробництво».

Відповідач вважає, що зазначене порушення призвело до заниження показника рядка 011 «Первісна вартість» нематеріальних активів форми № 1 «Баланс» за 2007-2010 роки на суму 5 184 355,50 грн., в тому числі: у 2007 році - 351 324,10 грн., у 2008 році - 705355,40 грн., у 2009 році 1 320 140,00 грн., у 2010 році - 2 807 516,00 гривень.

Відповідно до ст. 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Конструкторська документація створена для її подальшого продажу стороннім і організаціям (підприємствам) за укладеними договорами, а також для забезпечення діяльності головного підприємства (ДНВП „Об'єднання Комунар"), яке використовувало її в господарській діяльності (здійснювало серійне виробництво виробів).

Відповідно до П(С)БО 8 - нематеріальним активом визнається немонетарний актив, який утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року для виробництва за умови, що його вартість може бути достовірно визначена.

Первісна вартість нематеріального активу (конструкторська документація), створеного НТ СКБ „ПОЛІСВІТ" включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати та інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням конструкторської документації.

Внаслідок вищевикладеного, конструкторська документація є результатом розробок НТ СКБ „ПОЛІСВІТ" та відповідає вказаним критеріям визнання її матеріальним активом за П(С)БО 8, а саме: НТ СКБ „ПОЛІСВІТ" виконує розробки з метою забезпечення виконання замовлень ДНВП «Об'єднання Комунар», останній має технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального ативу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання, має можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу.

Згідно зі статтею 80 Цивільного Кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч. 3 ст. 95 ЦК України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, філія ДНВП "Об'єднання Комунар" НТ СКБ "Полісвіт" не може самостійно для себе набувати права та обов'язки, та нести за їх невиконання відповідальність.

Таким чином, і це також не заперечується сторонам по справі, з юридичної точки зору, документи, які мають назву «Договор» та укладені між НТ СКБ «Полісвіт» та ДНВП «Об'єднання Комунар» є внутрішніми документами, які не мають силу господарських договорів внаслідок того, що НТ СКБ «Полісвіт» не є юридичною особою, яка має право виконувати зазначені дії.

Після підписання вказаних в Акті внутрішніх документів, не виникає обов'язків, які регулюються Цивільним Кодексом.

Згідно положення про НТ СКБ «ПОЛІСВІТ», основними завданнями є проведення наукових досліджень і науково-конструкторських розробок для задоволення потреб народного господарства у науково-технічній продукції. Тобто, це основний вид діяльності НТ СКБ «ПОЛІСВІТ» (т. 6 а.с. 228-286).

Оскільки науково-конструкторські розробки є основним видом діяльності НТ СКБ «ПОЛІСВІТ», то на них розповсюджується дія абз. 1 пп.5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,в редакції, що діяла у період, який охоплювався ревізією, а саме до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

На думку суду, зв'язок понесених витрат з основною діяльністю підприємства є беззаперечним.

Крім того, судом береться до уваги наступне.

Пунктом 5 П(С)БО 8 передбачені наступні типи нематеріальних активів:

права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);

права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно - обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);

- незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

- інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

З вищепереліченого переліку, конструкторська документація не може бути занесена до жодної з цих груп.

Крім того, конструкторська документація (що має матеріальну фрму) не підходить під визначення «нематеріальний актив» у і дповідності з п. 4 П(С) БУ 8.

У відповідності до п. 4 П(С) БУ 8 - Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми і може бути ідентифікований.

Згідно П(С)БО- 8: Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені, зокрема, витрати на дослідження.

Згідно з П(С)БО - 16: До інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

Суд приходить до висновку, що господарські операції щодо створення конструкторської документації та відображення їх у бухгалтерському обліку і підприємства відповідають вимогам чинного законодавства та Правилам (Стандартам) Бухгалтерського обліку.

Таким чином, аргументація щодо правовідносин між сторонами договору не відповідає чинному законодавству України внаслідок того, що під час ревізії спеціалісти КРУ не вивчили всі наявні факти та обставини, внаслідок чого дійшли невірних висновків.

Враховуючи вищевикладене, приписи п. 5 вимоги від 01.09.2011 № 06-21/9424 є незаконними та необґрунтованими.

Відносно скасування п. 6 вимоги щодо забезпечення права власності (постійного користування) на земельні ділянки, на яких розташовано об'єкти (частина бази відпочинку „Срібний бір", спальний корпус № 13, смт. Гаспра лікувально-оздоровчого комплексу „Марат", водноспортивна база відпочинку «Яхт-клуб «Юг» м. Севастополь), що належить підприємству позивача та забезпечення нарахування та сплату податку на землю в сумі 6114,33 грн. за 2010 рік, що виникло внаслідок заниження площі фактичного користування земельною ділянкою, на якій розташована частина бази відпочинку «Срібний бір» судом встановлено наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8, ст.9 Закону України „Про державну контрольно- ревізійну службу в Україні» органи ДКРС проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів.

Відповідачем зазначається, що вимога є індивідуальним владним приписом суб'єкту владних повноважень, дія якого вичерпується його виконанням. Крім того, відповідач вважає, що як орган виконавчої влади він має право направляти і вимоги про забезпечення надходження до відповідного бюджету коштів від користування земельними ділянками, які знаходяться у власності держави або територіальних громад. За таких обставин відповідач вважає, що в цій частині підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Суд не погоджується з висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном є річ, сукупність речей, а також майнові права і обов'язки. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч.3 ст. 78 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, із змінами та доповненнями, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та інших визначених категорій земель) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Під розпорядженням необхідно розуміти таку правомочність, що передбачає можливість вступати в правовідносини з третіми особами відносно майна (продаж, міна, дарування, оренда, тощо) тобто, вчиняти юридично значущі дії стосовно такого майна. При цьому, необхідно зазначити, що правомочність розпорядження земельними ділянками, що належать до земель державної та комунальної власності обмежена приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Статтею 116 Земельного Кодексу України визначені підстави набуття права на землю, зокрема: громадяни та юридичні особи набувають права власності та

права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для

суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України,

Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

З матеріалів справи судом встановлено, що для оформлення права на постійне користування вищезазначеними земельними ділянками позивачем формувався пакет документів для звернення до Кабінету Міністрів України:

- по ділянці землі в сел. Гаспра, м. Ялта, на якій розташований спальний корпус № 13, на заяву Голові Гаспринської сільської ради від 01.08.2011р. № 734/1-04 на додаток до заяв № 212/П-СЕП/СГА від 02.12.2010 р. і № 196/1-04 від 22.03.2011 р. про видачу рішення органа місцевого самоврядування на розробку проекту відведення земельної ділянки у відповідності до ст. 123 Земельного Кодексу України - відповіді позивачем не отримано.

До матеріалів справи позивачем наданий розрахунок орендної плати по корпусу № 13 у м. Ялта, смт. Гаспра за серпень-грудень 2010 року, а також розрахунок завищення залишкової вартості житлового фонду станом на 01.01.2011 року (т. 6 а.с. 27-28), висновок про техничне обстеження спального корпусу № 13 за адресою: АРК, м. Ялта, см. Гаспра, Алупкінська шосе, 60 (т. 7 а.с. 85-97).

- по водноспортивній базі Яхт-клуб «Юг» у м. Севастополі встановлено, що цей об'єкт на балансі підприємства не обліковується та позивачу не належить. Позивачем укладений договір № 33-об/027 від 101.2002р. про передачу в оренду Яхт-клубу «Юг» 46 мобільних блок- контейнерів «Піонер», а за рахунок оплати оренди за цим договором Позивач оздоровлює своїх працівників на цій базі, то ж відповідно ніякої необхідності в оформленні права на землекористування у позивача не виникає.

Як вбачається з відповіді Вовчанського районного відділу земельних ресурсів від 22.01.2003 р. № 30 в тимчасовому користуванні позивача на момент надання відповіді перебувала земельна ділянка площею 1,75 га. Відповідач стверджує, що позивачем не донараховано та не сплачено податку на землю в сумі 6 114,33 грн., однак відповідачем не враховано, що розпорядженням від 23.04.2008 р. № 242 Харківської обласної державної адміністрації лісову ділянку площею 0,99 га було надано в довгострокове тимчасове користування ПП «Лідер-Сі», а тому Позивач правомірно сплачував податок на землю лише за 0,76 га (1,75 - 0,99 = 0,76). ( т. 7 а.с. 100-111).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає приписи п. 6 вимоги від 01.09.2011 № 06-21/9424 щодо забезпечення оформлення права власності (постійного користування) на земельні ділянки, на яких розташовано об'єкти (частина бази відпочинку «Срібний бір», спальний корпус № 13, смт. Гаспра лікувально-оздоровчого комплексу «Марат», водноспортивна база відпочинку «Яхт-клуб «Юг» и. Севастополь), що належать Підприємству, а також забезпеченняи донарахування та сплату податку на землю в сумі 6114,33 грн. за 2010 рік, що виникло внаслідок заниження площі фактичного користування земельною діяльною, на якій розташована частина бази відпочинку «Срібний бір», є не законними та не обґрунтованими, а отже такими, що підлягають скасуванню.

Відносно скасування п. 7 вимоги про зобов 'язання стягнути зайво сплачені відпускні працівникам філії «Полісвіт» в сумі 1724,49 гривень.

Ревізією встановлено, що при нарахуванні відпускних працівникам філії «Полісвіт» внаслідок невірного розрахунку середньої заробітної плати було зайво араховано та сплачено відпускних в сумі 1724,49 гривень.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Відповідачем зазначається, що посилання Позивача на норму „тощо" є необгрунтованими, оскільки зазначена норма відноситься до категорії винагород, які обов'язково мають постійний характер.

Суд зазначає, що вимоги щодо зайво нарахованих та сплачених відпускних працівникам філії «Полісвіт» у сумі 1724,49 грн. стосуються включення у середню заробітну плату доплат у розмірі 20% від заробітної плати за почесне звання, виплата яких передбачена п. 10 Додатку № 8 до Колективної угоди підприємства.

Суд звертає увагу, що у розділі 3 зазначеної Постанови № 100 не міститься в переліку доплати за потчесне звання, однак в переліку вказав «тощо». Отже, передбачав можливість включення і інших виплат, які не мав змоги навести у переліку усіх існуючих доплат. У цьому ж пункті вказано на те, що усі виплати включаються в розрахунок середньої чіробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані.

Крім того, пункт 4 наводить перелік виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. У цьому переліку також не має доплати за почесне звання.

Отже, з вищевикладених обставин суд не може вважати законною п. 7 вимоги від 01.09.2011р. № 06-21/9424, оскільки відповідачем норми законодавства трактуються на власний розсуд, що не належить до повноважень цього органу.

Відносно скасування п. 9 вимоги про забезпечення майнових прав на отримання грошових коштів за договорами застави на загальну суму 136502400,00 гривень суд зазначає насупне.

Статтею 4 Закону України „Про заставу" від 10.12.1992 № 2654-ХІІ, із змінами та доповненнями, визначено, що предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами можуть бути їх товари в обороті або в переробці, а не майнові права на одержання Заставодержателем грошових коштів.

До переліку, передбаченого Законом України „Про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 № 847-ХІУ, із змінами, включено Виробниче об'єднання „Комунар" (код 14308730, адреса: 310681, м. Харків, вул. Рудика, 1), а ДНВП „Об'єднання Комунар", як правонаступник виробничого об'єднання „Комунар", належить до об'єктів державної форми власності, що не підлягають приватизації.

Виходячи з наведеного судом робиться висновок, що ДНВП «Об'єднання Комунар» має право як предмет застави при укладанні кредитних угод мати як товари в обороті або в переробці, так і майнові права, оскільки це не заборонено діючим законодавством.

Також суд зазначає, що всі договори застави позивача погоджуються з НКАУ.

Відповідачем зазначається, що з боку позивача під час ревізії, в період розгляду заперечень на акт ревізії та до моменту винесення спірної вимоги від 01.09.2011 № 06-21/9424, витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) №30881564, 30881874 від 31.03.2011р. не надавались. Витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) №33837004 та № 33836590 від 18.11.2011р., датовані листопадом 2011 року. Зазначене свідчить про те, що зазначеної інформації не могло бути у відповідача в момент винесення спірної вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки даного питання робітниками КРУ неуважно вивчалися надані до перевірки документи, а саме: стор.65 акту - «Ревізією стану розрахунків за залученими кредитними ресурсами встановлено, що станом на 01.01.2008 року по даних бухгалтерського обліку заборгованість за залученими кредитними ресурсами не рахувалась».

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що станом на 01.01.2011 року по даних бухгалтерського обліку підприємства позивача рахується заборгованість по кредитних коштах, термін оплати яких не наступив в сумі 8 000 000,00 грн. та 114 875 522,85 руб. РФ (по курсу НБУ на 31.12.2010 року екв. 30 010 081,59 грн.)

Відповідачем у запереченнях на позовну заяву та у судовому засіданні зазначається, що на теперішній час майно позивача не знаходиться у заставі, тобто всіма правами на відповідні активи володіє позивач, що свідчить про виконання вимоги від 01.09.2011р. № 06-21/9424.

Оскільки вимога є індивідуальним владним приписом суб'єкту владних повноважень, дія якого вичерпується його виконанням, а відповідач зазначає, що позивачем виконані вимоги п. 9, отже, на думку суду, не підлягає виконанню.

Відносно скасування п. 10 вимоги про зобов'язання проведення претензійно-позовної роботи та забезпечення відшкодування на користь ДНВП «Об'єднання Комунар» за рахунок Державного підприємства „Харківський завод елктроапаратури" (далі - ДП «ХЗЕА») збитків внаслідок не виконання з боку останнього умов укладених договорів на загальну суму 6418910,54 гривень, суд зазначає наступне.

На виконання приписів ст. 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та з метою здійснення контролю за додереженням державних фінансових ресурсів відповідач направив оскаржувану вимогу.

Слід зазначити, що направлення претензії позивачем ще не гарантує фактичного повернення втрачених активів.

Визначальним в даному випадку є факт повернення державних активів (грошових коштів) до ДНВП «Об'єднання Комунар». Тобто, в разі не задоволення претензії позивач повинен звернутись до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Судом встановлено, що Державне підприємство «ХЗЕА», згідно з оголошенням, надрукованим в газеті «Голос України» від 17.09.2010 р. № 172(4323), перебуває в -процедурі ліквідації, а відтак проведення претензійно-позовної роботи на день винесення вимоги є незаконним і необгрунтованим, оскільки, відповідно до законодавства, позивачем була виставлена вимога про визнання кредитором і відповідні документи та пояснення надавались працівникам КРУ в Харківській області під час ревізії. Також додатково копії документів з цього питання додавались до листа Позивача в ГоловКРУ № 828/1-04/026 від 02.09.2011 р. Вимога про визнання кредитором від 05.11.2010 р. № 1098/1-04/026 є в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, приписи п. 10 вимоги від 01.09.2011 № 06- 21/9424 є незаконними та необґрунтованими, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Пунктом 11 вимоги передбачено провести претензійно - позовну роботу та забезпечити відшкодування на користь ДНВП «Об'єднання Комунар» за рахунок ДАХК «Київський радіозавод» збитків в сумі 2 739 952,41 грн. внаслідок не виконання з боку останнього умов укладених договорів.

Судом встановлено, що на виконання наказу Національного космічного агентства України від 17.07.2008, між ДНВП „Об'єднання Комунар" в особі генерального директора Сабадоша Л.Ю. та Державною холдинговою компанією «Київський радіозавод» (далі - ДАХК „Київський радіозавод"), в особі керуючого санацією Пилипенко В.В., укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2008р. б/н.

Відповідно до п. 2 вищевказаного договору поворотна фінансова допомога надається для погашення кредиторської заборгованості по справі про банкрутство №24/534-Б в розмірі 1 756 000,00 гривень. Пунктом 3 договору передбачено, що радіозавод надає ДНВП „Об'єднання Комунар" протягом 10 днів з дня отримання коштів звіт про цільове використання поворотної фінансової допомоги, з наданням підтверджуючих документів про напрямки її використання. Поворотна фінансова допомога повертається в безготівковій формі 20.10.2008 року.

Позивачем зазначається, що також підтверджується і відповідачем, в договір про надання поворотної фінансової допомоги вносились зміни та подовжувався строк дії договору, згідно додаткової угоди від 28.07.2010 № 7 строк дії договору подовжувався до 01.06.2011. Додатковою угодою від 12.10.2009 № 4 в договір внесено зміни, згідно яких у разі не повернення в строки, визначені договором, поворотної фінансової допомоги ДАХК „Київський радіозавод" сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Крім того, додатковою угодою від 21.07.2008р. № 6 в договір від 21.07.2008 б/н внесено зміни та збільшено розмір наданої фінансової допомоги до 1 856 000,00 грн.

Суд зазначає, що оскільки, відповідно до додаткової угоди № 7 від 28.12.2010 р. до договору поворотної фінансової допомоги від 21.07.2008 р. строк повернення фінансової допомоги було продовжено до 01.06.2011 року, а відтак, жодних підстав у службових осіб відповідача стверджувати про нанесені позивачу збиткі, зроблені під час ревізії - не було.

Крім того, платіжним дорученням від 22.07.2008 №421 та №3268, від 29.04.2008 № 2616 ДНВП „Об'єднання Комунар" було перераховано на рахунок ДАХК "Київський радіозавод" фінансову допомогу в повному обсязі.

Відповідач з цього приводу у наданих запереченнях та у судовому засіданні зазначив, що оскільки вимога є індивідуальним владним приписом суб'єкту владних повноважень, дія якого вичерпується його виконанням, за таких обставин вважає, що в цій частині підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки виконані позивачем в повному обсязі.

Суд не погоджується з думкою відповідача, та вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування пункту 11 вимоги КРУ у Харківській області від 01.09.2011 за № 6-21/9424 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 12 вимоги позивачу пропонується провести претензійно-позовну роботу щодо відшкодування на користь ДНВП «Об'єднання Комунар» за рахунок ФОП ОСОБА_3 збитків, понесених внаслідок несвоєчасного виконання умов укладеного договору на суму 31070,55 гривень.

Судом встановлено, що розрахунки між підприємством позивача та ФОП ОСОБА_3 протягом періоду з 01.01.2009 по 31.12.2010 проводились на підставі укладених договорів № К-031-02/08 від 15.12.2008 (з додатковими угодами) та № 031К-01/09 від 23.02.2009 року. Так, згідно умов договору № К-031-02/08 від 15.12.2008 (з додатковими угодами) Замовник (ДНВП «Об'єднання Комунар») доручає Виконавцю (ФОП ОСОБА_3) виконати відповідно до умов вказаного договору роботу з обробки, збагачення або переробки давальницької сировини в готову продукцію, а Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію і оплатити проведену роботу. Виготовлення готової продукції проводиться з давальницької сировини Замовника. Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що переробка давальницької сировини Виконавцем у готову продукцію маж бути здійснена протягом 10 календарних днів з моменту отримання давальницької сировини і згідно додатку №1 до договору (т. 5 а.с.8-17).

Пунктом 6.3 договору визначено, що у разі несвоєчасного виконання робіт з переробки давальницької сировини або несвоєчасного повідомлення Замовника про готовність продукції до приймання Виконавець сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,3 відсотка від вартості невиконання робіт.

З метою документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з ДНВП «Об'єднання Комунар» проведено зустрічну звірку у ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено довідку від 18.03.2011 № 06-12/37 (т. 5 а.с. 1-4).

В ході проведення зустрічної звірки було встановлено, що згідно актів прийому-передачі давальницьких матеріалів за 2009-2010 роки підприємцем отримано від ДНВП «Об'єднання Комунар» давальницьких матеріалів на загальну суму 196 887,04 гривень.

З вказаних матеріалів підприємцем у зазначених роках виконано робіт на загальну суму 377 551,72 гривень.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що в ході проведення зустрічної звірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 приміщення та обладнання для переробки давальницької сировини не має. Згідно наданого пояснення, підприємець при переробці зазначеної сировини використовував зварювальний апарат, дрель та шліфувальну машину. Транспортування давальницької сировини від підприємства та готової продукції на підприємство здійснювалося підприємцем вантажним таксі, підтверджуючі документи на понесені витрати при транспортуванні не збереглися (т.5 а.с. 5-7). Крім того, відповідач зазначає, що ДНВП «Об'єднання Комунар» є безпосередньо виробником зварювальних апаратів та має виробничі потужності для проведення вищевказаних робіт з обробки або переробки давальницької сировини у замовлену у ФОП ОСОБА_3 продукцію на загальну суму 377 551,72 гривень.

Дослідженням питання своєчасності виконання Підприємцем робіт з 1 переробки давальницької сировини встановлено, що протягом періоду з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. допускалися випадки несвоєчасного виконання зазначених робіт, чим порушено п. 4.1 договору №К-031-02/08 від 15.12.2008 (з додатковими угодами).

Проведеним в ході ревізії розрахунком встановлено, що за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. загальна сума пені за невиконання ФОП ОСОБА_3 умов договору складає 31070,55 гривень.

Крім того, відповідачем в акті ревізії зазначається, що керівництво ДНВП «Об'єднання Комунар» за період з 01.01.2009р. по 31.12.2010р. не скористалось правом передбаченим статтями 15, 16 Цивільного кодексу України щодо звернення до суду з метою припинення дії, яка порушує її права та з метою примусового виконати зобов'язання в натурі.

Розмір збитків, внаслідок допущених порушень вищевказаних нормативних актів, що обрахований відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, складає в сумі 31070,55 гривень.

Судом встановлено, що дійсно, згідно укладених договорів підприємство позивача доручало ФОП ОСОБА_3 виконати відповідно до умов вказаного договору роботу з обробки, збагачення або переробки давальницької сировини в готову продукцію. В підтвердження виконаних умов договорів, позивачем до суду надані акти прйому-передачі давальницьких матеріалів, (т. 5. а.с. 18-21); акти приймання-передачі готової продукції (т. 5 а.с. 22-30); довідки про обсяг виконаних робіт (т. 5 а.с.38-39); реєстр отриманих платіжних доручень (т. 5 а.с. 33-34).

Суд вважає недоведеними вимоги відповідача, викладені в п. 12 вимоги щодо відшкодування збитків, які на думку відповідача, були завдані ФОП ОСОБА_3 підприємству позивача. За таких обставин позов в цій частині підлягає задоволенню.

Пунктом тринадцятим вимоги передбачено проведення перерахунку, коригування та відповідних взаємозвірок із ГУ МНС в Харківській області та повернути на користь підприємства (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) суму зайво сплачених коштів за договором від 01.04.2006р. № 111 на суму 50 729,98 грн.

Судом встановлено, що організація державної пожежної охорони ДНВП «Об'єднання Жомунар» здійснюється за договором послуг №111 від 01.04.2006р. «Про організацію Державної пожежної охорони силами й коштами ГУ МНС України в Харківській області на об'єктах ДНВП «Об'єднання Комунар» (т. 5 а.с. 58-59) та додаткових угод (т. 5 а.с.60-64): додаткова угода № 1 від 25.12.2006 р., що набула чинності з 1 січня 2007 року; додаткова угода № 2 від 25.12.2007 р., що набула чинності з 1 січня 2008 року; додаткова угода № 3 від 01.03.2008 р., що набула чинності з 1 березня 2008р. і діяла до 01 серпня 2008 р.; додаткова угода № 4 від 01.03.2008 р., що набула чинності з 1 серпня 2008 р.

При проведенні зустрічної звірки у Головному Управлінні Міністерства Надзвичайних Ситуацій в Харківській області (надалі ГУ МНС в Харківській області) було встановлено, що згідно договору від 01.04.2006 № 111 (з додатковими угодами до нього) ГУ МНС в Харківській області надає для ДНВП „Об'єднання комунар" послуги по здійсненню пожежної охорони об'єктів (т. 5 а.с. 40-48).

Згідно умов вказаного договору ГУ МНС в Харківській області силами й (засобами 28-ї Державної пожежної частини («Пожежна охорона») надає послуги по здійсненню пожежної охорони об'єктів ДНВП «Об'єднання Комунар», а ДНВП «Об'єднання Комунар» в свою чергу оплачує вказані послуги.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що місячна оплата підприємством здійснюється згідно кошторису підписаного двома сторонами. Пунктом 5.6 договору передбачено, шо при зміні витрат на утримання ДІожежної охорони" сума договору змінюється на підставі поданого „Пожежною охороною" розрахунку, шляхом внесення змін до договору.

Протягом ревізійного періоду до вказаного договору на виконання п. 5.6 вносились зміни в частині збільшення вартості наданих послуг у зв'язку із збільшенням грошового утримання „Пожежної охорони".

Однак, в ході проведення зустрічної звірки встановлені випадки не виконання п. 5.6 договору в частині внесення змін до суми договору у разі зменшення витрат на утримання „Пожежної охорони".

Відповідачем зазначається, що пред'явлених до оплати ДНВП „Об'єднання Комунар" встановлено, що фактично нараховане грошове забезпечення (разом з фондами) 28-ї пожежної частини протягом 2008 року на суму 15495,50 грн. менше, ніж передбачено кошторисом та фактичне нарахування внесків менше на суму 5 144,52 грн.; за 2009 рік на суму 9449,48 грн. менше ніж передбачено кошторисом та фактичне нарахування внесків менше на суму 3 137,25 гривень.

Співставленням даних кошторисів по витратам компенсації податку з доходів фізичних осіб до фактичних витрат по даній компенсації встановлено, що фактичне утримання податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік - склало на суму 3539,20 1грн. менше ніж передбачено кошторисом; за 2009 рік - склало на суму 2328,32 грн. менше ніж передбачено кошторисом.

Відповідачем зазначається, що такі висновки зроблені ним також з огляду на те, що в ході проведення зустрічної звірки первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фактичні та касові витрати, передбачені кошторисом витрат на утримання 28-ГПЧ та ОП ДПО з охорони ДВНП „Об'єднання Комунар" за період 2007-2010 роки, які пов'язані зі страхуванням особового складу, до зустрічної звірки не були надані. Також відповідач наголошує, що ревізією встановлені факти, шо під час виконання договірних зобов'язань вносились зміни тільки вбік збільшення вартості договору.

Суд не може погодитись з висновками відповідача з настуних обставин.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що у періоді, який перевірявся, оплата послуг проведена у відповідності зі ст. ст. 901, 902, 903 Цивільного кодексу України, на підставі щомісячних підписаних актів виконаних робіт (т. 5 а.с. 71-117).

Проведеними щорічними звірками повністю підтверджені договірні зобов'язання по оплаті (т. 5 а.с.124-127). До матеріалів справи надані реєстри фактичних нарахувань на заробітну плату та нарахувань внесків, згідно кошторису по підрозділу 28-ГПЧ з охорони ДНВП «Об'єднання Комунар» (т. 5 а.с. 130-133) та розрахунково-платіжні відпомості (т. 5 а.с. 134-244), а також довідки ГУ МНС України в Харківській області про надання платних послуг підприємству позивача 28-ГПЧ (т. 5 а.с. 245-248).

Суд не вбачає підстав правомірності висновків відповідача, зроблених в акті перевірки, у якому зазначено, що мають місце порушення по виплатах грошового утримування військовослужбовців і внесків у фонди страхування особового складу військовослужбовців, а також податку з доходів фізичних осіб, проте відсутні посилання на норму закону, якою б було встановлено залежність вказаних порушень виконавця з виконанням договірних зобов'язань підприємства.

Суд зазначає, що виплата грошової допомоги військовослужбовцям та пов'язані із цим зобов'язання по відрахуваннях є компетенцією винятково Головного управління МНС України в Харківській області й будь-якого відношення до діяльності підприємства й укладеного договору не мали і мати не можуть. Викладені у вимозі претензії прямо суперечать законодавчим і нормативним актам.

Пунктом чотирнадцятим вимоги зазначено забезпечити віднесення до резерву сумнівних боргів дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість у її погашенні боржником на загальну суму 158 662,63 грн.

Відповідач зазначає, що дослідженням стану претензійно-позовної роботи встановлено, що 15.04.2008 року між ТОВ «АРТ-ЛІС» (постачальник) та «Об'єднанням Комунар» (покупець) було укладено договір поставки № 01/1504. На виконання умов договору підприємством здійснена попередня оплата вартості товару на загальну суму 568 265,08 гривень. ТОВ «АРТ-ЛІС» здійснено часткову поставку товару на суму 426 507,45 гривень, отже сума оплаченого, але не поставленого товару склала 141 757,63 гривень.

Судом встановлено, що з метою отримання товару або стягнення заборгованості, відповідно до умов вказаного договору, підприємством на адресу ТОВ «АРТ-ЛІС» направлено претензію від 15.10.2008р. № 593, в якій підприємство запропонувало повернути заборгованість. У відповіді на претензію від 22.10.2008р. № 149, ТОВ «АРТ-ЛІС» погодився з наявною заборгованістю та обіцяв повернути кошти на протязі 30 днів.

В строки, обумовлені у відповіді на претензію ТОВ «АРТ-ЛІС» не поставлено товар, грошові кошти не було повернуто. З метою захисту майнових прав, підприємство звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «АРТ-ЛІС» про стягнення боргу за непоставлений товар у сумі 141 757,63 грн. та штрафних санкцій у розмірі 84 505,22 гривень.

Відповідно до рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2009р. по справі № 38/239, позовні вимоги підприємства було задоволено та зобов'язано стягнути з ТОВ «АРТ-ЛІС» борг у сумі 141 757,63 грн., пеню 84505,22 грн., держмито у сумі 2262,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 гривень.

Зазначене рішення суду набрало законної сили, до ревізії надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.08.2009р. відділу ДВС Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Відповідач вважає, що підприємством позивача не вжиті передбачені законодавством заходи щодо стягнення з ТОВ «АРТ-ЛІС» заборгованості, оскільки станом на момент проведення ревізії (квітень 2011 року) зазначене рішення суду залишалось не виконаним.

Судом встановлено, що ДНВП «Об'єднання Комунар» на адресу відділу ДВС Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку направлено лист від 14.03.2011 року № 159/1- 04/026 з метою вирішення питання щодо стягнення заборгованості з ТОВ «АРТ- ЛІС» та вказано, що у випадку невиконання, обон'язків оірганами ДВС, підприємство буде змушено звернутись за захистом інтересів підприємства до суду. До ревізії надана відповідь відділу ДВС Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 30.03.2011 № 9460/04-19, відповідно до якої ВДВС повідомляло, що на майно та кошти боржника накладено арешт, згідно відповідей банків на всіх рахунках залишок коштів відсутній, за адресою державної реєстрації боржник відсутній, приміщення порожнє та майно, на яке можливо звернути стягнення відсутнє.

Даних щодо оскарження дій державних виконавців до ревізії не надано. В бухгалтерському обліку Підприємства станом на 01.04.2011 перед ТОВ «АРТ-ЛІС» рахується дебіторська заборгованість в сумі 141 757,63 гривень.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 №237, заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, визнається підприємством сумнівним боргом (лист Міністерства фінансів України від 17.03.2010 № 31-34000-10-27/5857).

Відповідач зазначає, що в бухгалтерському обліку підприємства станом на 01.04.2011 по рахується дебіторська заборгованість за ТОВ «АРТ-ЛІС» на суму 141 757,63 грн., щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, та яка не віднесена до резерву сумнівних боргів, що не відповідає вимогам п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 №237 та зазначеного вище листа і Міністерства фінансів України.

Крім того, відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2008р. по справі № 21/138-08, позовні вимоги підприємства задоволено та зобов'язано стягнути з ТОВ «Обрій-плюс» основного боргу - 8 320,00 грн., 2191,49 грн. - пені, 105,12 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно- технічне забезпечення.

Зазначене рішення суду набрало законної сили та виконавчий документ направлено до Харківського районного управління юстиції Харківської області. Рішення суду в строки, передбачені законодавством, виконано не було, внаслідок чого ДНВП «Об'єднанням Комунар» 02.04.2009р. на адресу Харківської міжрайонної прокуратури направлено заяву № 88/026-юр про прийняття мір по поверненню підприємству коштів згідно рішення Господарського суду Харківської області від 18.09.2008р. по справі № 21/138-08.

Крім того, Підприємством на адресу Головного управління юстиції у Харківській області направлено заяву від 02.04.2009 № 88/026-юр, про надання інформації щодо виконання рішення суду.

До ревізії надано лист-відповідь від 25.05.2009р. № 10506/03-28, відповідно до якого Головним управлінням юстиції у Харківській області також повідомлено, що в ході примусового виконання державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, були здійснені заходи з розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до установ і організацій уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна.

За повідомленням ХРБТІ та РЕВ МВ № 11 ДАІ УМВСУ в Харківській області за боржником право власності на об'єкти нерухомого майна та автотранспортні засоби за боржником не зареєстровано.

Оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, керуючись ч. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 09.12.2008 винесено постанову про повернення виконавчого документа.

Таким чином, на момент проведення ревізії (квітень 2011 року) законне рішення господарського суду залишається не виконаним. Під час проведення ревізії, даних щодо оскарження дій державних виконавців підприємством не надано.

В бухгалтерському обліку Підприємства станом на 01.04.2011 перед ТОВ «Обрій-плюс» рахується дебіторська заборгованість в загальній сумі 16 905,00 гривень.

Таким чином, пункт 14 спірної вимоги від 01.09.2011 № 06-21/924 є необґрунтованим, оскільки, з огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що підприємство позивача вживало всі передбачені законодавством засоби щодо повернення існуючої заборгованості інших суб'єктів господарювання.

З пункту 15 вимоги вбачається припис відповідача провести індексацію житлового фонду станом на 01.01.2011 р. на загальну суму 1 136 699,54 грн.

Ревізією правильності проведення індексації встановлено, що індексація на об'єкти житлового фонду (гуртожитки) станом на 01.01.2008р. та 01.01.2010р. не проводилась, що призвело до заниження вартості житлового фонду по залишковій вартості станом на 01.01.2011р. на загальну суму 1136699,54 грн., чим порушені вимоги п. 2 постанови КМ України від 31.08.96р. № 1024 «Про порядок індексації вартості об'єктів житлового фонду».

Розрахунок заниження залишкової вартості житлового фонду станом на 01.01.2011р. внаслідок не проведення обов'язкової індексації житлового фонду станом на 01.01.2008р. та 01.01.2009р. наведено у Додатку 51 до акта.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок індексації вартості об'єктів житлового фонду», індексація балансової вартості об'єктів житлового фонду в 1997 році та наступних роках проводиться до 15 лютого кожного року

за станом на 1 січня відповідно до індексів, затверджуваних Державним комітетом у справах містобудування та архітектури за погодженням з Державним комітетом по житлово-комунальному господарству, Міністерством статистики та Міністерством економіки.

Отже, суд не погоджується із твердженням фахівців КРУ щодо обов'язкової індексації об'єктів житлового фонду.

Міністерство регіонального розвитку й будівництва листом від 22.02.2010 р. №12/19-2-9-10-1777, індексацію об'єктів житлового фонду за станом на 01.01.2010р. проводити не рекомендує.

Позивачем зазначається, що станом на 01.01.2008р. переоцінка житла не проводилася через економічну недоцільність, тому що відновлювальна вартість будинку менше проіндексованої вартості.

Таким чином, суд вважає, що правомірність приписів п. 15 вимоги від 01.09.2011 № 06-21/924 відповідачем не доведена.

Пунктом шістнадцятим вимоги передбачено провести претензійно-позовну роботу та забезпечити відшкодування на користь позивача збитків на загальну суму 4 140,51 грн. з мешканців, які проживають в житловому приміщенні (корпус № 13).

Судом встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі від 09.03.2010 року на баланс ДНВП «Обєднання Комінар» у серпні 2010 року прийнятий спальний корпус № 13 м. Ялта, смт. Гаспра, лікувально-оздоровчого комплексу «Марат», відновлювальною первісною вартістю 925600,00 грн.

На підставі наказу Ялтинської територіальної ради по управлінню курортами профспілок від 15.01.1981 № 5 «Про передачу корпусу №13 під гуртожиток співробітників і будівників ЮМЗ в порядку заселення мешканців на 1981 рік», пунктом 1 вказаного наказу визначено, що у зв'язку зі зносом корпусу № 4 та капітальним ремонтом лікувального корпусу №3 всіх їх мешканців перевести в корпус № 13, де вони на даний час і знаходяться без реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновків технічного обстеження від 12.10.2009 Національної академії природоохоронного і курортного будівництва м. Сімферополь (т. 7 а.с. 85-97), будівля визначена як аварійна, у п.8 висновку рекомендується заборонити експлуатацію об'єкта. Таким чином, вселення мешканців у спальний корпус №13 м. Ялта, смт. Гаспра лікувально-оздоровчого комплексу «Марат», який знаходиться у аварійному стані, було здійснено до передачі на баланс ДНВП «Об'єднання Комунар».

На баланс ДНВП «Об'єднання Комунар» спальний корпус №13 м. Ялта, смт. Гаспра лікувально-оздоровчого комплексу «Марат» прийнято у серпні 2010 року.

Згідно з Господарським кодексом України, орендодавцем основних фондів 1-ї групи є Фонд Державного майна України, а ДНВП «Об'єднання Комунар» виступає балансоутримувачем.

Позивач зазначає, що службовим особам контрольно-ревізійної служби під час ревізії на їх запит надавались документи та пояснення, що корпус № 13 знаходиться в аварійному стані, що підтверджується висновком Національної академії природоохоронного та курортного будівництва м. Сімферополя, якою на виконання договору № 29110 з Позивачем було проведено технічний огляд вказаного приміщення. Оскільки корпус не придатний до експлуатації, у підприємства не має права на укладення договорів оренди приміщень у вказаному корпусі. Суму 4 140,51 грн. було обраховано відповідно до вимог Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, проте самого розрахунку надано не було.

Позивач прийняв та приймає активні дії по виселенню людей з аварійного корпусу № 13 (лист від 18.11.2011 р. № 1106/1-04СГА).

З огляду на вищевикладене суд вважає приписи, викладені в п. 16 вимоги відповідача, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Пунктом сімнадцятим вимоги передбачено вжити заходи по відшкодуванню витрат підприємства, які пов'язані із компенсацією вартості путівок для членів сімей працівників підприємства.

Позивачем зазначається, що сума 204 300 гривень (по роках 2008-63000грн, 2009-67500 грн., 2010-73800 грн.), яка являється компенсацію вартості путівок для членів сімей робітників підприємства, не може кваліфікуватись як матеріальний збиток.

Судом встановлено, що заявниками на придбання путівки є працівники підприємства, які при звертанні до заводського комітету у заявці вказують: своє прізвище, ім'я, по батькові, табельний номер, у якому відділі або цеху працює, з якого по яке число відбувається тарифна відпустка, з ким із членів родини буде відпочивати, їхнє прізвище, ім'я та по батькові й додає копії документів які підтверджують споріднення. Працівник несе відповідальність за повний розрахунок членів своєї родини. Сума компенсації за путівку для працівників підприємства, а також членів їх родин, враховано підприємством як додатковий дохід працівника та оподатковано ПДФО у якості додаткового блага відповідно до чинного законодавства.

Спільними рішеннями адміністрації підприємства та профспілкового комітету від 26.05.2008р. протокол №142 п.З, від 03.06.2008 р. протокол № 143 п.3, від 30.04.2009р. протокол №159 п.3., від 18.05.2010р. протокол №175 п.3 було визначено, що пільгові путівки реалізуються робітникам підприємства, членам їх сімей, внукам та пенсіонерам, колишнім робітникам, які є на профобліку профкому. Зазначені спільні рішення є доповненням до п 16.10 розділу IV «Охорона здоров'я й соціальне страхування» Колективного договору між адміністрацією та первинною профспілковою організацією ДНВП «Об'єднання Комунар» працівників Космічного та загального машинобудування на 2005-2006 роки, є приватною формою колективного договору, в якому адміністрація підприємства та профспілковий комітет і домовляються про певні умови відпочинку працівників підприємства та членів їх родин (т. 7 а.с. 10-72).

Суд зазначає, що під час розгляду справи матеріальної шкоди, завданої підприємству позивача, при реалізації пільгових путівок членам родин, та іншим категоріям, визначених у спільних рішеннях, не встановлено.

Суд не вбачає встановленими відповідачем порушення Положення „Про порядок повідомної реєстрації галузевих та регіональних угод, колективних договорів", затверджених Постановою кабінету Міністрів України від 05.04.1994 зі змінами та доповненнями, яким передбачена повідомна реєстрація угод, колективних договорів проводиться з метою забезпечення можливості для врахування їх умов під час розгляду трудових спорів, що можуть зиникнути за результатами застосування норм цих угод (договорів) уповноваженими на те органами, і засвідчує автентичність примірників.

Таким чином, реалізація путівок членам сімей робітників проведена з порушенням законодавства, що призвело до зайвих витрат підприємства.

Крім того, контролюючим органом, виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в Харківській області було проведено повну перевірку цільового використання путівок наданих працівникам підприємства і членам їх родин в період, що перевірявся. В результаті перевірки надання путівок працівникам та членам їх сімей, по фактам, що вказані в акті перевірки КРУ в Харківській області, фондом соціального страхування - порушень не встановлено. За результатами перевірки складений акт № 574 від 18.07.2011 р.

З огляду на вищевикладене суд вважає приписи, викладені в п. 17 вимоги відповідача, є недоведеними, а відтак є такими, що підлягають скасуванню.

Відносно скасування п. 18 вимоги в частині зобов 'язання забезпечення роботи автомобіля Аudі А8, 2008 року випуску, реєстраційний знак АА 0016 ЕС виключно для обслуговування працівників підприємства та забезпечити належне оформлення шляхових листів суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва ААС 776795 про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Аudі А8, 2008 року випуску, реєстраційний знак АА 0016 ЕС, належить ТОВ «Порше лізінг Україна».

Перевіркою встановлено, що листом від 14.04.2010р. № 396/1-04/030 ДНВП «Об'єднання Комунар» звернулось до першого заступника генерального директора Національного космічного агентства України С.О. Бауліна за дозволом на придбання легкового автомобіля Аudі А8, (об'єм двигуна 4.2, - легковий седан) для подальшого використання у господарській діяльності підприємства.

Листом від 16.04.2010р. № 1843/10-2 за підписом першого заступника Національного космічного агентства України С.О. Бауліна, повідомлено ДНВП «Об'єднання Комунар» про те, що Національне космічне агентство України не заперечує щодо придбання легкового автомобіля Аисіі А8 за рахунок власних коштів підприємства.

Відповідно до контракту від 22.04.2010р. № 00001820, укладеного між Т0В «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» (Лізингодавець), м. Київ, вул. Колекторна, 1, оф. 24 та ДНВП «Об'єднання Комунар» (Лізингоодержувач), ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» повинно придбати та передати ДНВП «Комунар» автомобіль Аudі А8, 2008 року випуску, реєстраційний знак АА 0016 ЕС (Об'єкт лізингу) вартістю еквівалентною 167 515,0 долл. США. Крім того передбачено сплату Лізингодавцю відсотків та комісії в сумі 17421,6 дол. США в еквіваленті).

Зазначений контракт від лізингоотримувача ДНВП «Об'єднання Комунар» підписано генеральним директором Сабадошем Л.Ю.

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) до Договору лізингу від 22.04.2010р. № 00001820, вартість автомобіля визначено в еквіваленті 167 515,00 дол. США, авансовий платіж в еквіваленті 83757,50 дол. США, обсяг фінансування в еквіваленті 83757,50 дол США.

Датою сплати першого платежу «Авансовий платіж» графіком визначено 22.04.2010р. в розмірі, еквівалентному 83757050 дол., адміністративні 22.04.2010 в розмірі еквівалентному 2093,94 дол. США (ПДВ 418,79 дол. США). Щомісячні платежі відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та проценти по комісії розраховано на 12 місяців рівними долями з 22.04.2010р. по 15.04 2011р. відповідно по 6979,79 та 1451,80 еквівалент дол. США. Від лізингоотримувача ДНВП «Комунар» графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) підписано генеральним директором Сабадош Л.Ю.

Згідно з актом прийому-передачі від 22.04.2010р. № 00001820 п. 2, лізингодавець поставив предмет лізингу - легковий автомобіль Аudі А8, 2008 року випуску, реєстраційний знак АА 0016 ЕС , бувшого у використанні, вартістю 1 328 394,0 гривень.

Також, в акті прийому-передачі зазначено, що авансовий платіж за автомобіль складає 664 196,98 грн., обсяг фінансування 664 196,98 грн., щомісячний платіж 66862,51 грн., адміністративні витрати 19 925,93 грн. Акт прийому - передачі по Договору лізингу від 22.04.2010р. № 00001820 без дати та місця здійснення вказаної операції, від лізингоотримувача ДНВП «Комунар» підписано генеральним директором Сабадошем Л.Ю.

В експлуатацію ДНВП «Об'єднання Комунар» легковий автомобіль Аudі А8, 2008 року випуску, реєстраційний знак АА 0016 ЕС вартістю 1331462,98 грн. комісійно прийнято згідно з актом приймання - передачі від 30.04.2010р. № 15, Інвентарний номер 000016.

До ревізії не надано документів з первинного обліку витрат, пов'язаних із придбанням зазначеного автомобіля (за виключенням шляхових листів).

В ході ревізії проведено зустрічну звірку у ТОВ «Порше лізинг Україна» І (довідка зустрічної звірки від 22.04.2011р. № 06-21/29).

Звіркою встановлено, що ТОВ «Порше лізинг Україна», станом на 18.04.2011р. у відповідності до умов Договору № 00001820 отримано від ДНВП «Об'єднання Комунар» кошти в загальній сумі 1 491 388,35 грн., з них: відшкодування вартості транспортного засобу - 1 328 394,00 грн. (167 515,00 дол. США); відшкодування комісії лізингодавця - 161 465,83 грн. (17 421,56 дол. США).

За даними бухгалтерського обліку ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» станом на 18.04.2011р. заборгованість ДНВП «Об'єднання Комунар» на користь ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ Україна» становить 1 528,52 грн.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно наданих під час ревізії подорожних листів ( у кількості 126 шт.) встановлено, що з 29.01.2010 року по 23.12.2010 року пробіг автомобіля складає 21330 км. Згідно з записами, зробленими в подорожніх листах, вищезазначений автомобіль використовувався дирекцією та відділом № 31 (т. 7 а.с. 112-127).

Відповідачем в обгрунтування приписів, викладених в п. 18 зазначеної вимоги, зазначається, що первинні документи, які стосуються розрахунків позивача з контрагентами за використання чи придбання автомобілів Аudі А8, під час ревізії не надано. Також не надана письмова довідка із зазначенням осіб (П.І.Б., посада, місце роботи), які користувались автомобілями.

Суд з пояснень відповідача вбачає, що оскільки під час ревізії на підставі наявних первинних документів не можливо було встановити, що автомобілем користувались виключно працівники підприємства, внаслідок неналежного оформлення шляхових листів, отже відповідач приходить до висновку про правомірність п. 18 оскаржуваної вимоги.

Суд не погоджується з думкою відповідача, оскільки з приписів ст. 3 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У ході судового розгляду справи встановлено недоведеність відповідачем порушень в діях позивача.

Висновки відповідача, що викладені у акті ревізії № 06-12/69 від 10.05.2011 року, яким встановлені факти недотримання підприємством позивача законодавства України, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність приписів відповідача , викладених у пунктах 1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 115, 16, 17, 18 вимоги від 01.09.2011р. № 06-21/ 9424 "Про усунення виявлених порушень" вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що приписи, викладені у пунктах 1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 115, 16, 17, 18 вимоги від 01.09.2011р. № 06-21/ 9424 "Про усунення виявлених порушень" є не законними, не обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки винесені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначений Законом.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного науково-виробничого підприємства "Об"єднання комунар" до Державної фінансової інспекції в Харківській області про часткове скасування вимоги - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати пункти 1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 вимоги Контрольно-ревізійного управління в Харківській області № 06-21/9424 від 01.09.2011р. "Про усунення виявлених порушень".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17.04.2012р.

Суддя Заічко О.В.