Постанова № 23661311, 11.04.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

11 квітня 2012 р. справа №2-а-12323/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого - судді Старосєльцевої О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.

представників

позивача - Зінченка В.І.,

відповідача, ТОВ "Укрнафтогазресурс" - Нагорного Є.Ф.,

відповідача, ТОВ "Донтрансторг" - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Красноградської МДПІ Харківської області до ТОВ "Укрнафтогазресурс" та ТОВ "Донстранторг" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив 1) стягнути з відповідача, ТОВ "Донтрансторг" на користь відповідача, ТОВ "Укрнафтогазресурс" кошти у сумі 240.000,05 грн., які були отримані за договором на поставку товару, відвантаженого згідно податкової накладної від 22.06.2010 року №220612, 2) стягнути з відповідача, ТОВ "Укрнафтогазресурс" в доход державного бюджету кошти в сумі 240.000,05 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача в судовому засіданні зазначив, що договір поставки № б/н від 22.06.2010 був укладений ТОВ «Укрнафтогазресурс»з ТОВ «Донтрансторг»без мети настання реальних наслідків, оскільки в ході проведеної податковим органом перевірки встановлено відсутність поставки товару: у сторін за угодою відсутні документи, що засвідчують транспортування, зберігання товару, акти приймання-передачі товару. На думку податкового органу, правочин вчинявся без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії відповідачів призвели до втрат доходної частини Державного бюджету України. Крім того, податковим органом встановлено фіктивність постачальника -ТОВ «Донтрансторг»(ТОВ «Донтрансторг») м. Донецьк -підприємство не знаходиться за юридичною адресою, засноване на підставних осіб, без наміру здійснення підприємницької діяльності, за винагороду.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про нікчемність вказаного договору, такий правочин порушує публічний порядок та укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Позивач, з посиланням на ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ч.ч. 1, 2 ст.208 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просить стягнути в доход держави вартість товару, одержаного за нікчемним правочином, у розмірі 240.000,05грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс", з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень в судовому засіданні зазначив, що заявлені податковим органом вимоги є необгрунтованими, так як проведені між ТОВ "Укрнафтогазресурс" та ТОВ "Донстранторг" господарські операції, носять реальний характер. Судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено Красноградською МДПІ в поданому позові, акт перевірки №726/23/35314646 від 06.07.2011 року також не містить доказів на підтвердження факту вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донстранторг" нікчемного правочину. На момент здійснення спірної господарської операції продавець -ТОВ «Донтрансторг»знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Первинні документи про поставку товару від ТОВ «Донтрансторг»до ТОВ «Укрнафтогазресурс», а також про перевезення вантажів не були надані позивачеві під час проведення перевірки ТОВ «Укрнафтогазресурс», оскільки вони вилучені правоохоронними органами, податковою інспекцією не доведено протиправної мети (умислу) при укладенні відповідачами договору поставки №б/н від 22 червня 2010 року та при здійсненні зобов'язань по договору, а тому санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть бути застосовані.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донстранторг", в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, правом надати заперечення не скористався. Керуючись вимогами ч.4 статті 128 КАС України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю повноважного представника відповідача на підставі наявних в ній доказів.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції законодавцем покладено виконання такої функції як звернення до судів з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Суд відзначає, що передбачене даною нормою матеріального права повноваження податкового органу щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсною угоди та стягнення в дохід держави коштів, одержаних за недійсною угодою, прямо кореспондує приписам ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, де визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Окрім того, суд відзначає, що відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За правилом ч.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Суд відмічає, що передбачене даною нормою матеріального права повноваження податкового органу щодо звернення до суду з позовом про стягнення одержаного платниками податків або належного до одержання платниками податків за нікчемним правочином з огляду на положення ст.ст.238 і 239 Господарського кодексу України та за своєю правовою суттю є вимогою про застосування адміністративно-господарської санкції і має реалізовуватись суб'єктом владних повноважень з дотриманням приписів ст.250 згаданого кодексу.

Аналізуючи положення наведених норм права, суд доходить висновку, що законодавець наділив податкові органами повноваженнями 1) на подачу позовів про визнання угод недійсними та стягнення коштів, одержаних за недійсними угодами, 2) на подачу позовів про стягнення одержаного або належного до одержання за нікчемними правочинами, виключне право на вибір способу реалізації владної управлінської функції у спосіб звернення до суду з певною вимогою належить виключно суб'єктом владних повноважень і за будь-яких умов не може бути змінений судом.

Звертаючись до суду, суб'єкт владних повноважень фактично просив застосувати наслідки вчинення нікчемного правочину, в межах якого одна із сторін діяла з метою, суперечною інтересам Держави і суспільства, а відтак, суд розглядає та вирішує по суті саме вказану вимогу.

За матеріалами справи судом встановлено, що Красноградською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Укрнафтогазресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом №726/23/35314646 від 06.07.2011 року(т.1 а.с.4-87 ).

В тексті згаданого акту викладені судження МДПІ, згідно з якими між ТОВ "Донтрансторг" та ТОВ "Укрнафтогазресурс" було укладено договір на поставку товару № б/н від 22,06.2010. (на суму 240.000,05грн.), а саме: на поставку УБТС1 -146 мм в кількості 6 шт та УБТС1-229мм в кількості 2 шт, блоку-пункту автозаправочного об'ємом 8,9053 куб.м та блоку-пункту автозаправочного об'ємом 14,805 куб.м. На думку МДПІ, спірний договір нікчемним, так як підписаний особою - ОСОБА_3, яка непричетна до господарської діяльності ТОВ «Донтрансторг», відсутні документи про рух товару між сторонами спірного правочину, за довідкою ДПІ у Київському районі м. Донецька від 06.08.2010р. № 6049/15-213/36061529 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донтрансторг»з питань підтвердження відомостей, отриманих від контрагентів за червень 2010 року" всі вчинені ТОВ "Донтрансторг" правочини є нікчемними, ТОВ «Донтрансторг»не подано податкову декларацію за червень 2010 року, не веде фінансово-господарську діяльність підприємства, підприємство не знаходиться за юридичною особою.

За матеріалами справи судом встановлено, що ТОВ "Укрнафтогазресурс" (в якості покупця) було укладено з ТОВ "Донтрансторг" (в якості продавця) договір № б/н від 22.06.2010 р., предметом якого є постачання труб бурильних УБТС1 -146 мм в кількості 6 шт та УБТС1-229мм в кількості 2 шт, блок-пункту автозаправочного об'ємом 8,9053 куб.м та блок-пункту автозаправочного об'ємом 14,805 куб.м. (т.1,а.с. 89-90).

Даний договір укладено між ТОВ "Донтрансторг" в особі директора ОСОБА_3 (продавець) та ТОВ "Укрнафтогазресурс" в особі директора Петренко М.Г. (покупець).

В ході господарських операцій постачальником позивача була виписана податкова накладна № 220612 від 22.06.2010р., видаткова накладна № 220612 від 22.06.2010р. (т.1,а.с. 91).

В якості розрахунку за отриманий товар позивач за актом приймання-передачі векселів від 02.08.2010р. передав ТОВ «Донтрансторг»простий вексель на загальну суму 240000,05 грн.(т.1 а.с.167,172).

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що здійснення суб'єктом господарювання оплати вартості товарів (робіт, послуг) шляхом видачі (передачі) векселів в силу норм ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»спричиняє припинення грошових зобов'язань щодо платежу за договором та виникнення грошових зобов'язань щодо платежу за векселем.

При цьому, відповідно до ст.13-1 Закону України «Про обіг векселів в Україні»за видачу векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою від суми зобов'язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем - трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж, на юридичну особу - векселедавця (за переказним векселем - трасанта) накладається штраф у розмірі від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.13-1); розгляд справ та складання протоколів за порушення умов видачі векселя здійснюються уповноваженими особами державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.13-1).

Як достовірно встановлено судом в ході розгляду справи, у спірних правовідносинах МДПІ не реалізовувала повноважень, наданих ст.13-1 Закону України «Про обіг векселів в Україні», протоколів про вчинення правопорушення не складалось, винні особи не встановлені, до відповідальності винні особи не притягнуті, що об'єктивно свідчить про факт визнання податковим органом реальності господарських операцій за спірним правочином.

Транспортування товару підтверджується витребуваними судом на виконання вимог ст.11 КАС України і приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними серії 02АБА № 521816 від 22.06.2010р., серії 02АБА № 521813 від 22.06.2010р., серії 02АБА № 521814 від 22.06.2010р року, серії 02АБА № 521815 від 22.06.2010р. (т.1, а.с. 168-171).

В ході розгляду справи з пояснень представника позивача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину, вчиненого відповідачами, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має. На момент здійснення господарських операцій постачальник позивача ТОВ «Донтрансторг»був платником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Статус постачальника позивача як юридичної особи та платника ПДВ підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки відповідачів у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні спірного правочину до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України існування таких доказів не виявлено.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд відзначає, що МДПІ достовірність відомостей долучених до справи первинних документів не спростована.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши в ході розгляду справи зміст акту перевірки діяльності ТОВ "Укрнафтогазресурс" №726/23/35314646 від 06.07.2011 року, суд дійшов висновку, що МДПІ не спростовано встановленої ст.204 ЦК України презумпції правомірності спірного правочину.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Втім, у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9) зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК) (п.18 Постанова Пленуму ВСУ №9).

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб сторін спірного правочину або за викладеними в акті фактами діяльності сторін спірного правочину за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів. З долученої до матеріалів справи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.06.2010 року вбачається, що у порушенні кримінальної справи за ст. 205 КК України у відношенні засновника та директора ТОВ "Донтрасторг" ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між ТОВ "Укрнафтогазресурс" та ТОВ "Донтрасторг" за спірним правочином в повному обсязі, доказів того, що у спірних правовідносинах відповідачі є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібний для організації господарської діяльності відповідачів, суб'єкт владних повноважень до суду не подав.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено суб'єктом владних повноважень згідно з ч.1 ст.71 КАС України, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки №№726/23/35314646 від 06.07.2011 не містить належних та допустимих доказів вчинення платниками податків нікчемного правочину, викладене в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про вчинення нікчемного правочину не містить зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2011р. по справі №2а-3943/11/2070 була встановлена реальність господарської операції по спірному договору поставки від 22.06.2010 №б/н.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011р. згадана постанова суду була залишена в силі, а відтак, набула законної сили (т.2, а.с.49-59).

Суд не знаходить правових підстав для залишення поза увагою при вирішенні спору ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011р., якою підтверджено відсутність підстав для судження про нікчемність спірного правочину.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платників податків у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Донстранторг" про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.

2. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 17.04.2012 року.

Суддя Старосєльцева О.В.