Постанова № 23661300, 10.02.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/4021/11

"10" лютого 2012 р., Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої Подлісної І.М.

секретаря Подорожної І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Зелене господарство»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень

в с т а н о в и в:

Товариство з додатковою відповідальністю «Зелене господарство»звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень, посилаючись на те, що у податкового органу були відсутні законні підстави для проведення перевірки та вказані рішення не відповідають нормам чинного законодавства.

Представник позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Зелене господарство»в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, скасувати податкові повідомлення -рішення № 0003122304 від 31.08.2011 року та № 0003092304 від 31.08.2011 року та зобов'язати орган держаної казначейської служби стягнути на користь ТДВ «Зелене господарства»судові витрати.

Представник відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з мотивів викладених у запереченні на адміністративним позов.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової інспекції мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. (згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Так, працівниками Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на підставі направлень від 14.07.2011 року № 01024, № 01025. № 01026, № 01027 та № 1028 та на підставі наказу начальника Тернопільської ОДПІ № 3062 від 14.07.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з додатковою відповідальністю «Зелене господарство»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2011 року. Відповідно, результати перевірки оформлено актом від 9 серпня 2011 року № 5565/23-420/03353259. В матеріалах перевірки зазначено, що протягом періоду, що перевірявся товариство з додатковою відповідальністю «Зелене господарство»займалось наданням послуг у рослинництві, а саме: облаштування ландшафту, вирощуванням продукції розсадників, здаванням в оренду власного нерухомого майна та надання послуг громадського харчування.

Як свідчать матеріали справи, товариство з додатковою відповідальністю «Зелене господарство»у 2009 році знаходилось на спрощеній системі оподаткування за ставкою 10 відсотків (свідоцтво про сплату єдиного податку за №1083 від 1 січня 2009 року). У четвертому кварталі 2009 року підприємством проведено розрахунки з Тернопільською філією «Європейський Університет»за надані послуги (оперативна оренда) у формі відмінній від готівкової та безготівкової, чим порушено пункт 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»і відповідно до пункту 5 цього Указу товариство переведено на загальну систему оподаткування з 1 кварталу 2010 року.

В акті перевірки також зазначено, що товариство з додатковою відповідальністю «Зелене господарство»підлягає реєстрації платником податку на додану вартість з 1 січня 2010 року, так як в червні 2009 року операції з поставки товарів (послуг) за останні дванадцять календарних місяців сукупно перевищують 300.0 тис. грн. (без врахування податку на додану вартість). За період з 1 січня по 31 грудня 2010 року товариство з додатковою відповідальністю «Зелене господарство»не декларувало податкові зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 38 429, 00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 206 331,00 грн.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що товариством з додатковою відповідальністю «Зелене господарство»в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за 2010 рік на суму 206 331, 00 грн., та в порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2010 рік на суму 38 429, 00 грн.

Як наслідок, розглянувши акт перевірки від 9 серпня 2011 року № 5565/23-420/03353259 Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення -рішення від 31 серпня 2011 року № 0003122304 про сплату податку на прибуток в сумі 48 036, 25 грн., в тому числі 38 429, 00 грн. за основним платежем та 9 607, 25 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а також № 0003092304 від 31 серпня 2011 року про сплату податку на додану вартість в сумі 258 183, 75 грн., в тому числі 206 331, 00 грн. за основним платежем та 51 852, 75 грн. штрафних (фінансових) санкцій застосованих з посиланням на пункт 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності»із змінами та доповненнями, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньо облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

Статтею 5 зазначеного Указу визначено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент вчинення порушення, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону валовий доход включає загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації).

Пунктом 5.1 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000, № 2181-ІІІ , що діяв на момент вчинення порушення, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений , відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що діяв на момент вчинення порушення, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000, 00 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 9.3 статті 9 цього Закону передбачено, що особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.

Згідно пункту 9.4 статті 9 зазначеного Закону якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до підпункту в пункту 9.8 статті 9 цього Закону реєстрація діє до дати її анулювання, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»- «г»цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи. Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах «а»- «б»цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «в»-«г»цього пункту.

Пунктом 10.2 статті 10 зазначеного Закону визначено, що платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 цього Закону встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Пунктом 4.1 статті 4 цього Закону встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 цього Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції твердження позивача були належним чином спростовані, а податкові повідомлення -рішення були прийняті на підставі та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства України.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 72, 86, 160 -163 КАС України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509 -ХІІ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові товариства з додатковою відповідальністю «Зелене господарство»до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень -рішень № 0003092304 від 31 серпня 2011 року та № 0003122304 від 31 серпня 20111 року -відмовити.

Постанова суду набирає законної сили закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства Україн.

Головуючий суддя Подлісна І.М.

копія вірна

Суддя Подлісна І.М.