Постанова № 23660368, 17.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 р. № 2а-13733/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання -Іваськевича С.В.,

представника позивача -Петролюка А.М., представника відповідача -Сергєєвої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Західна Енергетична Спілка»до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Західна Енергетична Спілка»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області № 0000802301 від 28.11.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням вимог законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а висновки відповідача стосовно недійсності правочинів, укладених із контрагентом позивача -ТзОВ «БК Київбудмонтаж»є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. У позивача наявні усі необхідні первинні документи, які дають право включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення нечинним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 05.12.2011 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 17.04.2012 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позові, просив суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що під час проведення перевірки було встановлено, що господарські операції позивача із ТзОВ «БК Київбудмонтаж» не мали реального характеру. Документи, представлені позивачем як докази фактичного здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом, не можуть свідчити про виконання такими підприємствами своїх договірних зобов'язань.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області проведено виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Західна Енергетична Спілка»з питань перевірки наявності фінансово-господарських відносин із ТзОВ «БК Київбудмонтаж»та дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, результати якої відображені в Акті № 328/23-0/36153242 від 21.11.2011 року.

Податковим органом встановлено, що ПП «Західна Енергетична Спілка»порушено ст.ст. 203, 208, 215, 228, 216 Цивільного Кодексу України, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2011 року на загальну суму 104 235,20 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання за серпень 2011 року в сумі 104 235,20 грн.

В ході відпрацювання контрагентів ПП «Західна Енергетична Спілка»встановлено, що приватне підприємство в серпні 2011 року здійснювало взаєморозрахунки з ТзОВ «БК Київбудмонтаж»на суму 631 241,50 грн., в тому числі ПДВ в сумі 105 206,86 грн., але до податкового кредиту в серпні 2011 року підприємством включено податок на додану вартість в сумі 104 235,20 грн. У ТзОВ «БК Київбудмонтаж»відсутні необхідні господарські умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а відтак укладені із цим підприємством угоди мають ознаки нікчемності. Крім того, ПП «Західна Енергетична Спілка»не було надано до перевірки оригінали документів, що підтверджують в бухгалтерському обліку прихід робіт, послуг та стан взаєморозрахунків із контрагентом, а також проекти, згідно яких контрагент виконав проектні, електромонтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи по електропостачанню об'єктів згідно замовлень ПП «Західна Енергетична Спілка». Таким чином, ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області дійшла до висновку, що господарські операції ПП «Західна Енергетична Спілка»та ТзОВ «БК Київбудмонтаж»є безтоварними, а правочин, який виникає від здійснення таких операцій є нікчемним, діяльність при здійсненні таких операцій не спрямована на отримання економічної вигоди, а лише на заниження сплати ПДВ.

На підставі висновків зазначеного Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000802301 від 28.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість на суму 156 352,80 грн., з них за основним платежем -104 235,2 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -52117,6грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (далі -ПК України).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з Розділом V цього кодексу.

Як вбачається з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Судом встановлено, а також підтверджено матеріалами перевірки, проведеної податковим органом, що між ПП «Західна Енергетична Спілка»(Замовник) та ТзОВ «БК Київбудмонтаж»(Виконавець) укладено Договір № 01/08/11-01 від 01.08.2011 року про виконання проектних, електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по електропостачанню об'єктів згідно замовлень замовника.

За серпень 2011 року ПП «Західна Енергетична Спілка»отримало виконаних будівельних робіт та наданих послуг в серпні 2011 року від ТзОВ «БК Київбудмонтаж»на суму 631 241,50 грн., в тому числі ПДВ в сумі 105 206,86 грн. Податкові накладні, отримані від ТзОВ «БК Київбудмонтаж», включені до податкового кредиту в серпні 2011 року на суму 104 235,20 грн. Позивач підтверджує реальний характер господарських відносин із контрагент відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт та актами надання послуг. За серпень 2011 року позивач не здійснював оплати отриманих робіт та послуг. Згідно представлених позивачем документів, зокрема платіжних доручень, оплату отриманих від ТзОВ «БК Київбудмонтаж»робіт та послуг проведено у вересні-листопаді 2011 року.

Згідно даних податкової звітності у ТзОВ «БК Київбудмонтаж»відсутні основні засоби, виробничі потужності та трудові ресурси, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності. Згідно інформаційної бази даних ДПС України, вищевказане підприємство відноситься до сумнівних, яке не знаходяться за фактичною та юридичною адресами, немає умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей (робіт,послуг).

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених із зазначеним вище контрагентом, однак позивачем не представлено таких.

Суд виходить з того, що надання проектних, електромонтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт по електропостачанню об'єктів вимагає від юридичної особи наявності відповідних кваліфікованих трудових ресурсів, технічних можливостей та засобів тощо. Позивачем не спростовано того факту, що матеріальних, трудових та технічних ресурсів необхідних для виконання робіт та надання послуг, зазначених у Договорі № 01/08/11-01 від 01.08.2011 року, ТзОВ «БК Київбудмонтаж»немає.

Також, ПП «Західна Енергетична Спілка»не представлено суду та відповідачу, під час проведення перевірки, документи, що підтверджують в бухгалтерському обліку прихід робіт, послуг та стан взаєморозрахунків із ТзОВ «БК Київбудмонтаж»(головна книга, оборотно-сальдова відомість, аналізи рахунків 20, 28, 30. 31. 36, 37, 63, 68 та інші) та проекти згідно, яких ТзОВ «БК Київбудмонтаж»виконувала відповідні роботи та надало послуги.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у представлених позивачем первинних документах не відображають змісту господарських операцій, що відбулись між ним та ТзОВ «БК Київбудмонтаж», суд вважає, що позивачем не доведено фактичний характер таких господарських операцій.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача є підставними, оскільки господарські операції позивача з вищевказаними контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами підставність висновків, викладених в Акті перевірки № 328/23-0/36153242 від 21.11.2011 року. При цього, такі доводи відповідача не спростовані позивачем.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення неправомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 19 квітня 2012 року.

Суддя Сакалош В.М.