Постанова № 23660337, 29.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2012 р. № 2а-13870/11/1370

«11»год. «55»хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Карп'як О.О.,

Судді - Гавдика З.В.

Судді - Ланкевича А.З.

при секретарі судового засідання - Голуб О.Є.,

за участю представників:

від позивача - Критович І.М.

від відповідача 1 - Кучабський М.І.

від відповідача 2 -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

Спільне українсько-канадське підприємство "Студія Лева" до Державна податкова служба України ОСОБА_3. Заступник Голови Державної податкової служби України про про визнання рішення нечинним, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,

в с т а н о в и в:

Спільне українсько - канадського підприємства «Студія Лева» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Заступника голови ДПС України в якому просить:

- визнати рішення ДПС України № 6516/6/10-2215 від 30.11.2011 року про результати розгляду повторної скарги таким, що не відповідає вимогам ст. 40 Конституції України та Податковому кодексу України (ст. 83.1 ПКУ);

- визнати дії відповідача 2, щодо неприйняття до уваги при розгляді звернення позивача (в порядку ст. 56 ПКУ) чинних судових рішень і експертного висновку такими, що не відповідає вимогам ст. 40 Конституції України та Податковому кодексу України (ст. 83.1 ПКУ);

- скасувати рішення ДПС України № 6516/6/10-2215 від 30.11.2011 року про результати розгляду повторної скарги;

- зобов'язати відповідача 1 надати, згідно ст. 40 Конституції України, ЗУ «Про звернення громадян»та ПКУ, повну, достовірну та обґрунтовану відповідь на всі запитання і аргументи, які містить звернення позивача (в порядку ст. 56 ПКУ) № 200 від 10.11.2011 року із врахуванням в т.ч. ст. 83.1 ПКУ та всіх додатків до такого звернення.

Ухвалою суду від 09 грудня 2011 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем 10.11.2011 року спрямовано (в порядку ст. 56 ПКУ, ст. 40 Конституції України, ЗУ «Про звернення громадян», ЗУ «Про інформацію»та ЗУ «Про доступ до публічної інформації») на адресу відповідачів звернення № 200 від 10.11.2011 року. 05.12.2011 року від відповідачів у відповідь отримано рішення. Зі змісту рішення при його прийнятті відповідачами, всупереч положенням ст. 83.1.3 та 83.1.4 ПКУ, не розглянуто та не взято до уваги чинні судові рішення і експертний висновок, які були додатками до звернення. Це підтверджується абз. 4 стор.1 рішення, який містить перелік використаних матеріалів та текст самого рішення, оскільки він не містить згадки і жодних обґрунтувань про такі судові рішення та експертний висновок. Всупереч ст. 40 Конституції України оскаржуване рішення не містить обґрунтованої відповіді на всі (кожен) вказані у зверненні аргументи та запитання стор. 8 звернення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача 1 проти позову заперечив, з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву від 01.03.2012 року у яких просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що рішення ДПС України № 6516/6/10-2215 від 30.11.2011 року про результати розгляду повторної скарги, яким залишено без задоволення скаргу СП «Студія Лева»від 10.11.11 № 200, прийняте в межах повноважень та з дотримання вимог Конституції України, Податкового кодексу України та Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби.

Позивачем подано заяву, в якій просить вивести із складу відповідачів ОСОБА_3 у зв'язку із його звільненням.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 30 березня 2012 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, судом встановлено наступне.

10.11.2011 року позивачем на адресу відповідача в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, ст. 40 Конституції України, ЗУ «Про звернення громадян», ЗУ «Про інформацію»скеровано звернення № 200 у якому позивач просить: «зобов'язати ДПА у Львівській області надати повну відповідь на всі аргументи та запитання, які містить наше звернення (в т.ч в порядку ст. 56 ПКУ) № 145 від 05.09.2011 року; скасувати рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду первинної скарги № 29063/10/25-005/2340 від 02.11.2011 року; скасувати податкове повідомлення - рішення № 000381521 від 22.08.2011 року; скасувати/анулювати акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 2444/370/15-2/04957350 від 10.08.11 р.; на виконання в т.ч. ст. ст. 17.1.8 та 83.1 ПКУ -ознайомити службових осіб ДПІ, які мають відношення (проведення перевірок тощо) до СП «Студія Лева», зі змістом наступних чинних судових рішень: Ухвали місцевого суду Галицького району м. Львова від 27.09.02р., Ухвали місцевого суду Галицького району м. Львова від 19.06.02 р., Ухвали Конституційного Суду України про закриття провадження по справі за зверненням СП «Студія Лева»№ 1-4/99 (№4-уп/99) від 05.10.1999 р.; письмово повідомити нас про наявність в ДПІ у Галицькому районі м. Львова доброї волі щодо виконання чинних судових рішень, наведених у попередньому пункті; надати письмову інформацію, яка б містила відповідь на запитання по пунктах звернення (п. 20 і 21), а також наступні запитання: чи може податковий орган не приймати до уваги (не виконувати) ст. 83.1. ПКУ? Чи є камеральною така перевірка, яка здійснена не на підставі даних, зазначених в податковій декларації (при відсутності подання податкової декларації -ст. 75.1.1. ПКУ ? Чи перевірка може здійснюватися з порушенням терміну на її проведення (ст. 200.10 ПКУ) ? Чи може бути притягнуто до відповідальності особу, яка діє на підставі та/або виконує чинне судове рішення? Якою статтею Конституції регламентовано застосування Податкового кодексу України? Чим саме відрізняються «державні гарантії»від «податкових пільг»? Що саме означає термін «державна гарантія»? Надати нам письмову оцінку вищенаведених дій службових осіб ДПІ, зокрема щодо порушення статей ПКУ -17.1.8, 56.21, 56.4, 75.1.1, 83.1, 200.10, п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу ХХ, а також надання неповної відповіді, тобто відсутність відповіді на аргументи, які містили у нашому запереченні (Відповідь є лише формальною і не містить відповідей на наші аргументи) Згідно ст. 40 Конституції -надати повну і обґрунтовану інформацію у відповідь із підтвердженням/ спростуванням кожного із наведених правових аргументів та запитань.»

Рішенням Державної податкової служби України від 30.11.2011 року № 6515/6/10-2215 повторну скаргу Спільного українсько -канадського підприємства «Студія Лева»залишено без задоволення.

Згідно п. 56.1-56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України, рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Статтею 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Пунктом 9.1. Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010р., (надалі Положення № 1001) передбачено право подання платником податків повторної скарги до органу державної податкової служби вищого рівня у разі якщо орган державної податкової служби приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги.

Згідно з пунктами 13-15 Положення №1001 орган державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Орган державної податкової служби при розгляді скарги платника податків перевіряє правомірність нарахування, здійсненого органом державної податкової служби, у випадках, визначених Податковим кодексом України, або прийняття будь-якого рішення органу державної податкової служби, що оскаржується.

За результатами проведення процедури адміністративного оскарження приймається рішення, яке оформляється відповідно до вимог законодавства про мови. Зміст рішення складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Рішення оформляється на бланку органу державної податкової служби, який розглядав скаргу. У вступній частині рішення зазначаються повне найменування юридичної особи, яка подала скаргу, прізвище та ініціали посадової особи платника податків - юридичної особи або фізичної особи - платника податку, відомості про предмет оскарження, дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції). Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби і найменування органу державної податкової служби, який видав зазначені документи, та стисле викладення вимог і клопотання, зазначених у скарзі. У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки органу державної податкової служби, який розглядав скаргу, а також посилання на конкретні статті та пункти Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано відповідь на скаргу. Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні вимог чи клопотання, викладених у скарзі, про збільшення суми податкового зобов'язання або податкового боргу або залишення скарги без розгляду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішення Державної податкової служби України від 30.11.2011 № 6515/6/10-2215 про результати розгляду повторної скарги не містить відповідей на повний перелік питань, які зазначені позивачем у скарзі від 10.11.2011 року № 200, не містить стисле викладення вимог і клопотань, викладених у скарзі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що рішення від 30.11.2011 року № 6515/6/10-2215 про залишення повторної скарги позивача без задоволення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо. Відтак, суд дійшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині визнання рішення Державної податкової служби України від 30.11.2011 року № 6515/6/10-2215 протиправним і скасувати, слід зобов'язати Державну податкову службу України надати згідно ст. 40 Конституції України, Податкового кодексу України повну, достовірну та обґрунтовану відповідь на всі запитання і аргументи, які містить звернення (в порядку ст. 56 ПКУ) № 200 від 10.11.2011 року із врахуванням в т.ч. ст. 83.1 ПК України та всіх додатків до такого звернення.

Суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову в частині визнання дій відповідача 2, щодо неприйняття до уваги при розгляді звернення позивача (в порядку ст. 56 ПКУ) чинних судових рішень і експертного висновку такими, що не відповідає вимогам ст. 40 Конституції України та Податковому кодексу України (ст. 83.1 ПКУ), оскільки суд не вбачає порушень у діях відповідача 2 вимог чинного законодавства, щодо розгляду скарги позивача, оскільки дана скарга відповідачем 2 була розглянута.

Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що позовні вимоги про визнання рішення Державної податкової служби України від 30.11.2011 року № 6515/6/10-2215 протиправним і скасувати та зобов'язати Державну податкову службу України надати згідно ст. 40 Конституції України, Податкового кодексу України повну, достовірну та обґрунтовану відповідь на всі запитання і аргументи, які містить звернення (в порядку ст. 56 ПКУ) № 200 від 10.11.2011 року із врахуванням в т.ч. ст. 83.1 ПК України та всіх додатків до такого звернення, - слід задоволити, у задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору (30, 12 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 7-14, 18, 19, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати рішення Державної податкової служби України від 30.11.2011 року №6515/6/10-2215 протиправним і його скасувати.

3. Зобов'язати Державну податкову службу України надати згідно ст. 40 Конституції України, Податкового кодексу України повну, достовірну та обґрунтовану відповідь на всі запитання і аргументи, які містить звернення (в порядку ст. 56 ПКУ) № 200 від 10.11.2011 року із врахуванням в т.ч. ст. 83.1 ПК України та всіх додатків до такого звернення.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Держаного Бюджету України на користь Спільного українсько -канадського підприємства «Студія Лева»(адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 18) 30 грн.12 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Суддя Гавдик З.В.

Суддя Ланкевич А.З.