Постанова № 23657058, 18.04.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року Справа № 11/158/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі: Михалевська Л.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність в справі, ОСОБА_2, довіреність в справі

відповідача: не з'явився

апелянта: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_3

на рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.12 р.

у справі № 11/158/2011/5003 (суддя Кожухар М.С. )

за позовом ОСОБА_4, 21000, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "МА-КІ ЛТД", 21000, м. Вінниця, вул. Кропивницького, 1

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.03.12 р. по справі №11/158/2011/5003 (повний текст оформлено 12.03.2012р.) за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «МА-КІ»ЛТД про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «МА-КІ»ЛТД (21000, м. Вінниця, вул. Кропивницького, 1, ідент.код 13305155) по 2-му і 3-му питаннях порядку денного зборів, оформлені протоколом від 11.06.2004 р., а саме: про введення нових засновників та перерозподіл часток в Статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «МА-КІ»ЛТД та про внесення та затвердження змін до Статуту товариства.

Ухвалою суду від 03.03.2012 р. прийнято часткову відмову позивача від позову та припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД, оформлених Протоколом загальних зборів учасників ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД від 11.06.2004 р., прийнятих по першому та четвертому питаннях порядку денного зборів (а.с. 151-152 т. 1).

Рішення господарського суду Вінницької області мотивовано тим, що рішення загальних зборів стосовно розподілу часток між учасниками ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД та внесення відповідних змін до статуту товариства не відповідають чинному законодавству і порушують права позивача, оскільки оскаржуваним рішенням загальних зборів здійснено розподіл майнових часток учасників товариства, в тому рахунку позивача, що був на той час малолітньою дитиною. При цьому збори виходили з 50 відсотків частки, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_5, інші 50% цієї частки були передані дружині останнього ОСОБА_6 за відсутності нотаріально посвідченого свідоцтва про право власності на частку в майні подружжя. Даним рішенням зборів введено до складу учасників товариства третіх осіб: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 - з переданням їм належної товариству частки в статутному фонді (придбаної товариством внаслідок відмови ОСОБА_8 та ОСОБА_9) у розмірі, відповідно, 5 та 15 відсотків. При цьому проігноровано передбачене законодавством та статутом товариства переважне право учасників товариства, в тому числі малолітнього на той час позивача, на отримання відповідної частки в статутному фонді товариства. Разом з тим, виходячи із норм законодавства, ці питання, що безпосередньо стосувались майнових прав малолітньої дитини, мали вирішуватись з дозволу органів опіки і піклування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, особою, яка не брала участь у справі ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, якою просить рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2012 року по справі №11/158/2011/5003 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в позові до ТОВ ВКП «МА-КІ» ЛТД про визнання недійсними рішень. Доводи апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що рішення було постановлено без його участі і суттєво впливає на його права. Про його існування скаржник дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 19.03.2012 р.

На думку скаржника, вказане рішення суду є незаконним, оскільки при вирішенні спору судом невірно були застосовані норми матеріального права, грубо порушені норми процесуального права та неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Так, суд вирішуючи спір щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД, яке оформлене протоколом від 11.06.2004 року в частині введення нових засновників та перерозподіл часток в Статутному фонді ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД та про внесення та затвердження змін до Статуту товариства протоколу вирішив питання про права осіб, які відповідно до цього рішення набули корпоративні права у товаристві, не притягнувши цих осіб до участі у справі.

На думку апелянта, перерозподіл часток статутного фонду ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД, який відбувся 11 червня 2004 року відповідно до рішення загальних зборів повністю відповідає чинному на той час законодавству України та жодним чином не порушує прав та законних інтересів будь-яких осіб, у тому числі і неповнолітнього ОСОБА_4, оскільки розмір частки у товаристві, яка мала бути розподілена безпосередньо неповнолітньому ОСОБА_4 як спадкоємцю ОСОБА_5 становила 11,875%. Частка, яка перейшла до товариства від спадкоємців ОСОБА_5 та яка мала бути реалізована іншим учасникам або третім особам становила 23,75%. З протоколу загальних зборів ТОВ ВКП «МА-КІ» ЛТД від 11 червня 2004 року вбачається яким саме чином була реалізована зазначена частка. За рішенням Загальних зборів учасників 15% частки у Статутному фонді товариства було реалізовано ОСОБА_3 (апелянту) безоплатно. Так само безоплатно було реалізовано 5% частки ОСОБА_7, який був рідним братом ОСОБА_5 та був на той час інвалідом першої групи.

Таким чином, за рішенням загальних зборів, які є вищим органом управління товариства, 20% з 23,75%, які належали товариству були розподілені між ОСОБА_3 (скаржником) та ОСОБА_7 Решта 3,75% були розподілені між ОСОБА_6 та неповнолітнім ОСОБА_4 і їх частки збільшились з 59,375% до 62,5% та з 11,875% до 13,75% відповідно. Отже, переважне право учасників товариства, в тому рахунку малолітнього на той час позивача, на отримання відповідної частки в статутному фонді товариства не тільки не були проігноровані, а реалізовані, оскільки двоє з трьох учасників товариства (ОСОБА_6 в своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_4 в його інтересах) виявили бажання скористатись своїм переважним правом на отримання частки товариства, яка підлягала перерозподілу і скористались цим правом, розподіливши собі 3,75% цієї частки.

Як вбачається з протоколу від 11 червня 2004 року, учасник товариства ОСОБА_10 своїм переважним правом придбання частки у товариства не скористався та ніколи такий перерозподіл не оспорював.

Висновок суду про те, що «...питання, що безпосередньо стосувались майнових прав малолітньої дитини, мали вирішуватись з дозволу органів опіки і піклування» є необґрунтованим, оскільки ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», на яку суд посилається у рішенні і якою обґрунтовує такий свій висновок, вказує на те, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Рішення загальних зборів засновників ТОВ ВКП «МА-КІ» ЛТД від 11 червня 2004 року не тільки не передбачало відмови від належних дитині майнових прав, а навпаки розширило належні дитині майнові права, а саме право на частку у товаристві з 11,875% до 12,5%.

За таких обставин, на думку апелянта, права ОСОБА_4 не можуть вважатись такими, що порушені рішенням загальних зборів засновників ТОВ ВКП «МА-КІ» ЛТД від 11 червня 2004 року.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує її доводи, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2012 р. по справі №11/158/2011/5003 - без змін. У відзиві відповідач вказує, що висновки скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, хибними та такими, що не від повідають дійсності. Так, на думку відповідача, суд першої інстанції цілком правильно не вбачав підстав для залучення жодних осіб для участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, оскільки ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_6, ані ОСОБА_7 (тобто особи, які введені до складу засновників ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД відповідно до 2-го питання порядку денного зборів товариства, що оформлені протоколом від 11.06.2004 р.) на час розгляду справи у суді вже не були в складі засновників ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД. Зазначена обставина підтверджу ється витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.01.2012 р.

Таким чином, незрозуміло яким чином рішення господарського суду може впли нути на права апелянта, як особи, яка повинна була бути залучена до участі у справі, оскільки насправді ОСОБА_3 вийшов зі складу засновників ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД ще в 2007 році.

Також, на думку відповідача, судом першої інстанції цілком правильно встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення загальних зборів було проігноровано передбачене законодавством та статутом товариства переважне право учасників товариства, в тому числі малолітнього на той час позивача, на отримання відповід ної частки (23,75%) в статутному фонді товариства. Разом з тим, виходячи з вищенаведених норм законодавства, такі питання, що безпосередньо стосуються майнових прав малолітньої дитини, мають вирішу ватись з дозволу органів опіки і піклування (стаття 17 Закону України «Про охо рону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ (у редакції, що діяла на час при йняття оскаржуваного рішення). Таку ж саму думку в судовому засіданні висловила представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради.

Посилання ж скаржника на той факт, що частка позивача у товаристві збільши лась з 11,875% до 12,5% (тобто на 0,625 %), а тому оскаржуване в судовому по рядку рішення загальних зборів товариства від 11.06.2004 р. розширило належні ди тині майнові права, є просто цинічним знущанням над належним позивачу переваж ним правом (яке, до речі, цілком передбачене законом) отримати відповідну частку (23,75%) в статутному фонді товариства.

Підсумовуючи вищевикладене, відповідач приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 від 20.03.2012 р. є надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Таким чином, рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2012р. ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин справи при додержанні всіх вимог господарського судочинства, норм матеріального та процесуального пра ва, у відповідності до положень ст. 43 ГПК України, а тому підлягає залишенню без змін.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

В судовому засіданні 18.04.12 р. скаржник ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній; просить рішення господарського суду Вінницької області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив з підстав, зазначених у відзиві; просить рішення господарського суду Вінницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на апеляційну скаргу просить розглядати справу без участі уповноваженого представника відповідача.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.2012 року у справі №11/158/2011/5003 слід скасувати, апеляційну скаргу задоволити, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Статуту, Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП «МА-КІ»ЛТД створене за погодженням між громадянами України ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (а.с. 19 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с. 17 т.1).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, при цьому згідно вимог ст. 529 ЦК УРСР (який діяв на той час) спадкоємцями першої черги за законом після його смерті в рівних частках стали: ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_4. Цей факт підтверджується листом Першої Вінницької державної нотаріальної контори №631/01-16 від 02.03.2012 р. (а.с. 113 т.1)

До складу спадкового майна вказаних спадкоємців увійшла і частка у Статутному фонді ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД. З урахуванням змін внесених 20.11.2001 р. до установчих документів ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД, частка ОСОБА_5 у статутному фонді товариства станом на день його смерті становила 95 %, тобто 2 375 000,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 25.12.2003 р. по справі № 2-5323/03 затверджено мирову угоду про розподіл спадкового майна. За умовами мирової угоди ОСОБА_8 було сплачено належну їй в порядку спадкування частку в Статутному фонді ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД з розстроченням платежу (а.с. 51-52 т.1).

ОСОБА_9 подав зборам учасників ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД нотаріально посвідчену заяву від 08 червня 2004 року про відсутність наміру входити до складу учасників Товариства та про передачу належної йому на праві спадкування частки в Статутному фонді Товариства Товариству з обмеженою відповідальністю ВКП «МА-КІ»ЛТД (а.с. 53 т.1).

11.06.2004 року відбулися загальні збори засновників ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД, які оформлені протоколом від 11.06.2004 р. (а.с. 56-57 т.1).

Як вбачається із протоколу, загальні збори учасників:

1. Задовольнили заяву ОСОБА_9 та прийняли рішення не вводити ОСОБА_8 до складу засновників Товариства, а провести з нею розрахунки у терміни, відведені судом.

2. Розподілили частку ОСОБА_5 в Товаристві наступним чином: ОСОБА_6 - 62,5%; ОСОБА_4 - 12,5%; ОСОБА_7 - 5%; ОСОБА_3 - 15%.

3. Ввели до складу засновників Товариства ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 із наступним розподілом часток у Статутному фонді Товариства: ОСОБА_6 - 62,5%; ОСОБА_4 - 12,5%; ОСОБА_7 - 5%; ОСОБА_3 - 15%; ОСОБА_10 -5%. Внесли та затвердили відповідні зміни до Статуту, виклавши його у новій редакції.

4. Обрали директором ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД ОСОБА_3

На підставі вказаного протоколу загальних зборів учасників товариства, було внесено зміни до статуту та викладено його у новій редакції. Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 16.07.2004 (номер запису 11741200000000012). Факт реєстрації змін до установчих документів підтверджується наявністю відмітки про реєстрацію на копії статуту (а.с. 136 т.1; а.с. 35 т.2). Для підтвердження факту реєстрації змін до установчих документів, ухвалою господарського суду Вінницької області, в порядку ст. 65 ГПК, було зобов'язано державного реєстратора департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради надати реєстраційну справу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «МА-КІ» (а.с. 1-2 т.1). Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду, відділом державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради було надано для огляду в судовому засіданні копію частини реєстраційної справи ТОВ «МА-КІ», яка була вилучена на підставі постанови про проведення виїмки та належним чином засвідчена копія частини справи (а.с. 72 т.1).

Відповідно до п. 1.1. цього Статуту, Товариство діє за погодженням між громадянами України: ОСОБА_6; ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_6, яка діє від імені малолітнього ОСОБА_4.

Пунктом 5.3. Статуту Товариства визначено розмір Статутного фонду Товариства 2 500 000 грн, який розподілено між Учасниками в таких частках:

ОСОБА_6 - 1 562 500 грн., що становить 62,5% Статутного фонду;

ОСОБА_7 - 125 000 грн., що становить 5% Статутного фонду;

ОСОБА_10 -125 000 грн., що становить 5% Статутного фонду;

ОСОБА_3 -375 000 грн., що становить 15% Статутного фонду;

ОСОБА_4 -312 500 грн., що становить 12,5% Статутного фонду.

Позивач, посилаючись на порушення його прав як малолітньої дитини, порушення його прав як учасника товариства, порушення процедури скликання зборів, відсутність кворуму при проведення зборів, просить визнати недійсними рішення загальних зборів засновників від 11.06.2004 р. по питаннях 2-му і 3-му порядку денного зборів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Закону України від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства» №1576-ХІІ, у разі смерті громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні товариства, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день смерті учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

У пункті 5.7.1. Статуту ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД вказано, що у випадку смерті одного з учасників товариства, всі права та обов'язки переходять до спадкоємця, який має переважне право спадковості по закону або у відповідності з заповітом померлого учасника. Згідно із пунктом 5.7.2. вказаного статуту, при відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу в товариство, йому видається в грошовій або натуральній формі внесок до статутного фонду, що належить вибувшому учаснику, отримана на цей внесок частка прибутку і відповідна частина майна товариства на час вибуття учасника. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вибув з товариства, і в строк до 12 місяців з дня вибуття з відшкодуванням збитків від інфляції за строк виплати. В цьому випадку розмір статутного фонду товариства підлягає відповідному зменшенню, але повинен бути поповнений протягом одного року шляхом внесення додаткових внесків іншими учасниками або прийому нових учасників (а.с. 23-24 т. 1).

Згідно із пунктом 5.6. Статуту ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД, учасник товариства може з дозволу інших учасників поступитися своїм внеском (часткою внеску) одному або декільком учасникам товариства, або третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання внеску (частини внеску) учасника, що поступається ним, пропорційно їх часткам в статутному фонді. Передача внеску (частини внеску) учасником третім особам можлива тільки після повного його внесення і з дозволу зборів учасників. При передачі внеску (частини внеску) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав і обов'язків, належних учаснику. Внесок учасника після повного його формування може бути придбаний товариством. В цьому випадку воно зобов'язане передати його іншим учасникам або третім особам до кінця поточного календарного року.

Так, ст. 1219 ЦК України передбачено, що не входять в склад спадщини права і обов'язки, які нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема право на участь в товариствах і право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або установчими документами. Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 роз'яснено судам, що вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130,147, 166 ЦК України, статтями 55, 69 Закону України «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК України. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку у статутному капіталі. Відповідно до ч. 5 ст. 147 ЦК України, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Згідно з п. 2.2.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до господарського товариства.

Ст. 55 закону України «Про господарські товариства» наділяє спадкоємців правом переважного вступу до товариства, але ніяк не правами і обов'язками учасника товариства на підставі самого лише факту правонаступництва. До складу спадкової маси включаються лише майнові елементи корпоративних прав. Організаційні права (участь в управлінні) мають особистий характер і у порядку спадкування не передаються. Такою ж є позиція Верховного Суду України. Так, відповідно до пункту 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до ТОВ належить до компетенції зборів ТОВ.

Виходячи з вищенаведеного, ОСОБА_4 як спадкоємець ОСОБА_5 набув права учасника товариства з обмеженою відповідальністю ВКП «МА-КІ» з моменту реєстрації змін до установчих документів, як цього вимагає ч. 3 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства». Тому не знаходить підтвердження думка позивача про порушення його переважного права вступу до товариства.

Крім того, твердження позивача про порушення процедури скликання зборів також не підтверджується матеріалами справи.

Порядок скликання загальних зборів учасників товариств з обмеженою відповідальністю регулюється приписами частини 5 статті 61 Закону України «Про господарські товариства» та установчими документами цих товариств.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на момент проведення зборів) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Така ж норма міститься у ч. 2 ст. 8.7.1. Статуту ТОВ ВКП «МА-КІ» (в редакції 2001 року). Проте, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт порушення процедури скликання зборів. Також, ч. 2 п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз'яснює, що при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у з порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. На думку судової колегії, у даній справі наявність чи відсутність порушень процедури скликання зборів, не вплинула на прийняття загальними зборами рішення та ніяким чином не порушила права та законні інтереси позивача.

Також, не підтверджується матеріалами справи твердження позивача про відсутність кворуму. Так, відповідно до частини 2 пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства). Проте, як зазначається у пункті 2.6. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», у разі смерті фізичної особи - учасника товариства з обмеженою відповідальністю розміри статутного капіталу товариства та часток його учасників не змінюються. Тому у визначені правомочності загальних зборів учасників у суду відсутні підстави не враховувати частку померлого учасника.

Позивачем у якості додатку до позовної заяви надано копію Протоколу загальних зборів учасників ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД від 11.06.2004 року (оригінал оглянуто у судовому засіданні). Як вбачається із протоколу, учасниками зборів були: «…ОСОБА_10, ОСОБА_6, яка діє від себе, як спадкоємець засновника ОСОБА_5 та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_4, як спадкоємця ОСОБА_5, що складає 100% засновників» (а.с. 56, т. 1).

Отже, твердження позивача про проведення загальних зборів учасників товариства 11.06.2004 р. за відсутності кворуму підтвердження з огляду на положення п. 5.6 Статуту товариства та кількості присутніх учасників товариства на зборах, не знайшло.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що рішення загальних зборів стосовно розподілу часток між учасниками ТОВ ВКП «МА-КІ»ЛТД та внесення відповідних змін до статуту товариства не відповідають чинному законодавству і порушують права позивача з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, оскаржуваним рішенням загальних зборів здійснено розподіл майнових часток учасників товариства, в тому числі позивача, що був на той час малолітньою дитиною. При цьому збори виходили з 50 відсотків частки, яка належала спадкодавцеві ОСОБА_5, інші 50% цієї частки були передані дружині останнього ОСОБА_6 за відсутності нотаріально посвідченого свідоцтва про право власності на частку в майні подружжя. Такий розподіл суперечить чинному законодавству з наступних міркувань. У пункті 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виходячи зі змісту частин 2, 3 статті 61 Сімейного кодексу України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. Проте, розподіл спадкового майна є майновим спором фізичних осіб, вирішення якого віднесено до підвідомчості судів загальної юрисдикції. У даній справі вказаний факт не є предметом судового розгляду та ніким із сторін не оспорюється.

Разом з тим, питання про розподіл часток учасників у статутному фонді товариства, зокрема і про введення до складу учасників товариства третіх осіб: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 - з переданням їм належної товариству частки в статутному фонді (придбаної товариством внаслідок відмови ОСОБА_8 та ОСОБА_9) у розмірі, відповідно, 5 та 15 відсотків, вирішувалося тим самим рішенням, що і питання про включення позивача до складу учасників товариства. Тому, на момент розподілу часток, позивач не являвся учасником товариства, не набув корпоративних прав щодо управління товариством (немайновий елемент корпоративних прав), зокрема і переважне право учасника товариства на отримання відповідної частки в статутному фонді товариства.

Судова колегія також не погоджується із висновком суду першої інстанції, що питання про розподіл часток у статутному фонді товариства, включення до складу товариства нових учасників та внесення змін до установчих документів стосувались майнових прав малолітньої дитини, та мали вирішуватись з дозволу органів опіки і піклування.

Відповідно до статті 17 (ч.ч. 1,3) Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III (у редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень), кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Володіння корпоративними правами є одним із елементів правоздатності осіб. Правоздатність - це здатність мати цивільні права та обов'язки (ст. 25 ЦК). Правоздатність виникає у момент народження людини та закінчується у момент її смерті.

На відміну від правоздатності, дієздатністю є здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ст. 30 ЦК).

Здійснення конкретних прав щодо участі у господарському товаристві є здійсненням дієздатності. Відповідно до ст. 31 ЦК встановлено виключний обсяг дієздатності малолітньої дитини (фізичної особи, яка не досягла чотирнадцяти років).

Така особа має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, до яких чинне законодавство відносить правочини, які задовольняють побутові потреби особи, відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

З викладеного вище випливає, що малолітня особа не може самостійно здійснювати права учасника господарського товариства. В законодавстві відсутні положення про обмеження правоздатності малолітньої фізичної особи щодо її можливості участі у господарському товаристві. Відповідно малолітня особа може бути учасником товариства, проте здійснювати належні їй права та виконувати обов'язки ця особа може лише через свого законного представника.

Відповідно до ст. 242 ЦК батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Також, слід звернути увагу на наступне. Відповідно до ст. 177 Сімейного кодексу України батьки управляють майном, що належить малолітній дитині, без оформлення спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки мають здійснювати управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси. Крім того, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування (спеціальне управління місцевої районної державної адміністрації за місцем проживання малолітньої дитини) вчиняти наступні правочини щодо її майнових прав:

- укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну жилого будинку, квартири;

- видавати письмові зобов'язання від імені дитини;

- відмовлятися від майнових прав дитини.

Тому навіть у випадку, коли малолітня особа в порядку спадкування стане учасницею товариства, всі правочини, що пов'язані з управлінням корпоративними правами, будуть здійснюватися її батьками і не будуть потребувати згоди органів опіки та піклування (у тому числі правочини, спрямовані на відчуження корпоративних прав). Якщо ж малолітньому спадкоємцеві буде передане майно, яке було передане спадкодавцем як вклад до статутного капіталу ТОВ, то потреба отримання дозволу органів опіки та піклування одним із батьків або опікуном буде визначатися в кожному конкретному випадку залежно від виду правочину, який буде вчинятися.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦК України, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Отже, реалізація такого права батьками, як законними представниками малолітньої дитини, не потребує дозволу органу опіки і піклування.

Таким чином, пояснення викликаного судом першої інстанції в судове засідання на підставі ст. 30 ГПК України фахівця Служби у справах дітей Вінницької міської ради Крот В.Б., зазначені в оскаржуваному рішенні суду, спростовуються вищевикладеним.

Отже, на момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення прав ОСОБА_4 як учасника товариства.

Відповідно до частини 2 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 рішенням загальних зборів учасників товариства від 11.06.2004 р. було введено до складу засновників товариства та внесено відповідні зміни до установчих документів (а.с. 56-57 т. 1). Той факт, що ОСОБА_3 був учасником товариства на момент прийняття оскаржуваного рішення, підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 липня 2007 року, що не оскаржувалося у цій частині (а.с. 50-51 т. 2) та залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду (а.с. 52-55 т. 2).

Керуючись вищенаведеним, колегія суддів апеляційного суду спростовує твердження відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що рішення господарського суду Вінницької області не може вплинути на права апелянта, оскільки ОСОБА_3 вийшов зі складу засновників ТОВ ВКП «МА-КІ» ще в 2007 році та на час розгляду справи у суді в складі засновників не перебував, як таке, що не підтверджується матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги є переконливими, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку, що місцевий господарський суд допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а тому рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.99,101,103, п.3 ч.1 ст.104,105 ГПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити. Рішення господарського суду Вінницької області від 03.03.12 р. у справі № 11/158/2011/5003 в частині задоволення позову скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення: "В позові відмовити".

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Огороднік К.М.