Постанова № 23656845, 12.04.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2012 року Справа № 35/5005/13124/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.

Секретар судового засідання Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 20.09.10;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №015/1-16 від 03.01.12;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.11р. по справі № 35/5005/13124/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" м. Кривий Ріг

про стягнення 253 157, 77 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Максима" м. Дніпропетровськ звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" м. Кривий Ріг про стягнення 253 157, 77 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.11р. по справі № 35/5005/13124/2011 (суддя -Широбокова Л.П) - позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" -50057, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Заводська, 1, код ЗКПО 31550176 (р/р 2600703661001 в АКІБ "УкрСиббанк"м. Кривий Ріг, МФО 306834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" -49000, м. Дніпропетровськ, вул. Кавалерійська, 12б, код ЗКПО 31576896 (р/р 26001136135001 в КБ "Приватбанк"м. Дніпропетровська, МФО 305299) 3% річних -34 602,61 грн (тридцять чотири тисячі шістсот дві грн 61 коп), інфляційні втрати -218 555,16 грн (двісті вісімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят п'ять грн 16 коп), витрати по сплаті держмита -2 531,58 грн (дві тисячі п'ятсот тридцять одну грн 58 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -236, 00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп).

Не погодившись з оскарженим рішенням, Відповідач по справі звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, де просить скасувати оскаржене рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" м. Дніпропетровськ по справі № 35/5005/13124/2011.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник Позивача просить суд залишити оскаржене рішення -без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Максима" м. Дніпропетровськ та Закритим акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" м. Кривий Ріг договору поставки від 05.04.05р., Позивачем було поставлено Відповідачу товар, згідно умов вищезазначеного договору, Відповідач в свою чергу належним чином умов договору не виконав та своєчасно не оплатив поставлений Позивачем товар.

Господарським судом було встановлено, що зазначені зобов'язання виникли внаслідок постачання позивачем товару (металопродукції), у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем договірних зобов'язань -господарський суд стягнув з Відповідача спірну заборгованість. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2006р у справі № 21/128-06, яке набрало чинності, з Відповідача було стягнено борг -214 357,62 грн, держмито -2 143,58 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу -115,49 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду та зазначає, згідно матеріалів справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2006р у справі № 21/128-06 Відповідач належним чином не виконав, заборгованість в сумі 216 616,69 грн. сплачена Відповідачем 29.09.2011р, що підтверджується платіжним дорученням №1000219522 від 29.09.2011р на цю суму.

У зв'язку з зазначеним, Позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з Відповідача 3% річних за період з 27.04.2006р. по 15.09.2011р. -34 602,61 грн та інфляційних втрат за період з травня 2006 року по червень 2011 року -218 555,16 грн за користування Відповідачем коштами в сумі 214 357,62 грн. протягом зазначеного періоду.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, кредитор правомірно вимагає сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, оскільки зазначене положення є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В апеляційній скарзі, як на підставу не належного виконання рішення господарського суду від 15.06.2006р у справі № 21/128-06 Відповідач посилається на порушення господарським судом Дніпропетровської області 12.04.07р. по справі № Б15/57-07 справи про банкрутства Відповідача, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та зупинення виконання рішення господарського суду від 15.06.2006р у справі № 21/128-06.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Також в апеляційній скарзі Відповідач посилається на той факт що Позивач є конкурсним кредитором, у зв'язку з чим, Відповідач стверджує, що він не міг діяти в порушення вимог вищезазначеної норми та виконувати рішення господарського суду від 15.06.2006р у справі № 21/128-06 в добровільному порядку.

Згідно визначень термінів, вказаних у ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів зазначає, оскільки справи № Б15/116-09, Б15/57-07 та Б29/64/06 про визнання банкрутом Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" м. Кривий Ріг залишені без розгляду, то заборгованість у вигляді інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних вважається поточною.

Оскільки, відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дія мораторію поширюється на конкурсну заборгованість та не поширюється на поточну, поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

До того ж, на думку Відповідача позовні відносини, що склались між Позивачем та Відповідачем виникли з примусового виконання рішення суду та повинні регулюватися відповідними нормами законодавства про виконавче провадження, а оскільки положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, за період примусового виконання відповідного рішення.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання та не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та них не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не заперечує звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Вбачається, що діючим законодавством не передбачено обмежень щодо звернення кредитора з позовом до боржника про стягнення інфляційних втрат та річних після винесення рішення судом про стягнення боргу, на підставі наведеного заперечення відповідача колегією суддів відхиляються.

До того ж, статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки Відповідачем по справі не було заявлено у суді першої інстанції до винесення рішення відповідного клопотання про сплив позовної давності у даних спірних відносинах (відсутні докази в матеріалах справи), то колегія суддів не знаходить підстав для задоволення відповідного клопотання при перегляді рішення в апеляційній інстанції та для скасування рішення суду із зазначених підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 3% річних за період прострочення платежів з 27.04.2006р. по 15.09.2011р. становлять 34 655,46 грн. та підлягають задоволенню в межах заявленої Позивачем суми - 34 602,61 грн. з урахуванням того, що сторонами не було зроблено заяв про застосування строку позовної давності в три роки, та в силу ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за травень 2006р. -червень 2011р. включно складають 218 575,12 грн. та підлягають задоволенню в межах заявленої Позивачем суми -218 555, 16 грн. з урахуванням вище наведених приписів ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання " м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.11р. по справі № 35/5005/13124/2011 залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.11р. по справі № 35/5005/13124/2011 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської від 01.11.11р. по справі № 35/5005/13124/2011 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя П.П.Павловський

Суддя В.В. Швець

20.04.12