Рішення № 23656777, 13.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2012 р. Справа № 5023/423/12

вх. №

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судового засідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

прокурора - Бабанян Г.Л. (посвідчення № 156 від 17.08.2011р.).

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 577 від 19.01.2012р.). відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 01-62юр/1299 від 15.02.2012р.); ОСОБА_3 (дов. № 01-62юр/33 від 04.01.2012р.).

розглянувши справу за позовом Заступника прокурора Фрунзенського району., м. Харків в інтересах держави, в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

до Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Фрунзенського р-ну, м. Харкова, в інтересах держави, в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою до Акціонерної компанії "Харківобленерго", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 2 086,88 грн. та пені в сумі 380,59 грн., посилаючись на те, що в процесі проведеної прокуратурою перевірки встановлено, що 03 липня 2001 року між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та Акціонерним товариством "Харківобленерго" укладено договір №439 оренди нежитлового приміщення площею 184,2 кв. м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Ощепкова, буд. 8, літера "а-5".

Як зазначає прокурор в позовній заяві, орендодавець свої обов*язки по цьому договору виконав належним чином, що підтверджується актом прийому - передачі майна, підписаного сторонами 03.07.2001 року, однак орендар свої обов*язки щодо оплати орендної плати не виконує належним чином протягом тривалого часу, що стало причиною звернення прокуратури з відповідним позовом до господарського суду.

Ухвалою господарського суду від 02.02.2012 року порушено провадження у справі №5023/423/12. Розгляд справи призначено на 15.02.2012 року.

Ухвалами господарського суду від 15.02.2012 року та від 27.02.2012 року розгляд справи відкладався, у зв*язку із неявкою в судові засідання представників прокуратури та позивача.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2012 року задоволено клопотання прокуратури та відповідача про продовження терміну розгляду спору на п'ятнадцять днів для надання доказів по справі в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду спору продовжено до 15.04.2012 року, розгляд справи відкладено до 09.04.2012 року.

В судовому засіданні 09.04.2012 року оголошена перерва до 13.04.2012 року, в зв*язку з усним клопотанням позивача про оголошення перерви в судовому засіданні, з метою надання доказів в підтвердження заявлених позовних вимог.

Представник прокуратури в судовому засіданні 13.04.2012 року підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2012 року підтримує заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати з відповідача в повному обсязі, через канцелярію господарського суду за вх.. 8004 від 13.04.2012 р. надав письмові пояснення, в яких вказує на те, що, оскільки, відповідач продовжував здійснювати орендну плату за договором від 03.07.2001 року № 439, а позивач приймав її, у травні 2009 року - серпні 2009 року, тому, як вважає позивач, відповідач продовжував користуватися майном, у зв*язку з чим договір вважається поновленим на той самий строк. Фактичне використання орендарем нежитлових приміщень по вул. Ощепкова, 8 підтверджується і тим, як зазначає позивач, що у вказаних приміщеннях до цього часу знаходяться мешканці, які були вселені позивачем. Крім того, позивач також, посилається на те, що управлінням комунального майна та приватизації направлялися на адресу відповідача листи від 22.06.2009 року та від 11.08.2009 року, в яких зазначалося про неможливість підписання акту приймання-передачі майна за договором, в зв*язку з проживанням в орендованих приміщеннях мешканців гуртожитку.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.04.2012 року просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі, в процесі розгляду справи через канцелярію господарського суду за вх. № 3161 від 14.02.2012р. надав відзив на позовну заяву та пояснення (вх.№3973 від 27.02.2012 року, вх. 8002 від 13.04.2012 року), в яких зазначає, що спірний договір оренди нежитлового приміщення № 439 від 03.07.2001 року припинив свою дію 19.05.2009 року, оскільки 20.05.2009 р., тобто, наступного дня після закінчення терміну дії договору, АК «Харківобленерго» листом повідомила позивача про припинення дії договору. Крім того, як зазначає відповідач, ним було складено акт приймання - передачі спірного приміщення та листом від 27.07.2009 року за №01-55/5846 направлено два його примірника до позивача, в зв*язку з чим, відповідач вважає, що відповідно до умов договору спірний об*єкт було передано 15.07.2009 року, а тому у позивача відсутні правові підстави щодо нарахування орендної плати та стягнення спірної заборгованості з відповідача, яка нарахована з вересня 2009 року по грудень 2011 року. Крім того, відповідач зазначає про сплив строку позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та пені за договором за період з травня 2001 року по грудень 2008 року, а тому просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, позивача та відповідача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

03 липня 2001 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір № 439 оренди нежитлового приміщення (далі договір), у відповідності до умов якого, орендодавець передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 184,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул.. Ощепкова, 8, літера «А-5». Право на оренду зазначеного приміщення отримано орендарем на підставі розпорядження УКМіП № 695 від 03.07.2001 року.

Розділом 2 договору оренди, а саме п.п. 2.1, 2.2, 2.4 сторонами передбачено, що вступ орендаря у володіння та користування нежитловим приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами договору та Акту прийому-передачі вказаного приміщення. Власником орендованого нежитлового приміщення залишається територіальна громада м. Харкова, а орендар володіє та користується ним протягом строку оренди.

Повернення орендованого нежитлового приміщення здійснюється шляхом підписання відповідних актів прийому-передачі.

Факт передачі зазначеного нежитлового приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 03 липня 2001 року.

Розділом 3 договору оренди передбачено, що орендна плата за гуртожиток визначається на підставі розрахунку експлуатуємої корисної площі на рівні діючої ставки квартирної плати зі збільшенням на нормативний рівень рентабельності 1,45 і складає 74,78 грн. в місяць. Орендна плата за орендоване приміщення оплачується орендарем з 19.05.2001 року щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Відповідно до пункту 4.6. договору, орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, згідно з умовами цього договору.

Пунктами 8.1, 8.8 договору передбачено, що договір діє з 19 травня 2001 року по 19 травня 2002 року.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

На підставі п. 8.9 договору, дія договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

За умовами п. 4.16 договору, у разі припинення договору оренди, орендар зобов*язаний повернути орендодавцеві орендоване нежитлове приміщення в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Матеріалами справи встановлено, що вказаний договір оренди неодноразово автоматично продовжувався, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначає відповідач, у зв*язку з неодноразовими зверненнями мешканців орендованих приміщень стосовно їх наміру приватизувати житло, АК «Харківобленерго», керуючись п. 8.8 договору, 20.05.2009 року (наступного дня після закінчення терміну дії договору) звернулась до позивача з листом № 02-55/4114 про припинення дії вказаного договору та просила направити відповідачеві для підписання відповідні акти прийому-передачі приміщень з орендного користування.

22.06.2009 року Управління комунального майна та приватизації відмовило АК «Харківобленерго» у прийнятті нежитлового приміщення шляхом підписання акту приймання-передачі з орендного користування, на тій підставі, що в даних приміщеннях знаходяться мешканці гуртожитку (лист № 6335).

За відсутності порозуміння між сторонами договору, відповідач повторно направив на адресу позивача листа № 01-55/5417 від 10.07.2009 року та запропонував на 15.07.2009 року направити представників Управління для здійснення приймання приміщень за відповідним актом. Враховуючи, що акти позивачем не були надані, у зв*язку з чим АК «Харківобленерго» був складений акт приймання-передачі із зазначенням цього факту та листом від 27.07.2009 року № 01-55/5846 був наданий до Управління ком. майна та приватизації для підписання.

11.08.2009 року листом № 8092 позивач відмовив АК «Харківобленерго» у підписанні зазначеного акту.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що оскільки, у вказаних орендних приміщеннях до цього часу знаходяться мешканці, які були вселені відповідачем та АК «Харківобленерго» продовжувало користуватися майном у травні - серпні 2009 року, на підставі чого, позивач вважає договір оренди поновленим. Крім того, в зв*язку з тим, що відповідач орендну плату вносить не своєчасно і не в повному обсязі та станом на 01.12.2011 р. за АК «Харківобленерго» обліковується заборгованість з орендної плати та пені на суму 2467,47 грн. прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Ч. 4 ст. 284 ГК України містить аналогічне положення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною 2 ст. 26 цього Закону встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря останній зобов*язаний повернути орендодавцеві об*єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Матеріали справи свідчать, що АК "Харківобленерго" (орендар) скористався своїм правом передбаченим умовами договору та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та належним чином повідомив позивача про припинення дії договору, тобто, про те, що договір на наступний період продовжуватися не буде.

Відповідно до матеріалів справи та на підставі п. 4.16 договору, відповідач взяв на себе зобов*язання: "у разі припинення договору оренди повернути орендодавцеві орендоване нежитлове приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу".

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов*язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Господарський суд зауважує, що законодавець застосовує термін "негайно" для визначення строку повернення речі. "Негайно" означає повернення речі одразу після припинення договору. Якщо її повернення пов*язано з певними підготовчими діями, повернення речі наймодавцеві здійснюють після проведення таких дій.

Зазначені вимоги договору та діючого законодавства відповідач виконав, а саме, судом встановлено, що оскільки при зверненні з листом від 20.05.2009 року № 02-55/4114 до Управління щодо прийняття приміщення з оренди та підписання акту прийому-передачі з орендного користування не дали позитивного результату, АК "Харківобленерго" було запрошено представників позивача на 15.07.2009 року для здійснення приймання приміщень за відповідним актом (лист від 10.07.2009 року № 01-55/5417). В зв*язку з неявкою представників позивача, відповідачем складено та підписано акт прийому - передачі і листом від 27.07.2009 року № 01-55/5846 направлено два його примірника до Управління комунального майна та приватизації.

Враховуючи вжиті відповідачем АК "Харківобленерго" заходи, господарський суд вважає об*єкт переданим з орендного користування з 15.07.2009 року.

Таким чином, господарський суд зазначає, що договір оренди нежитлового приміщення № 439 від 03.07.2001 року скінчився і на новий термін в порядку, визначеному законом та умовами договору, пролонгований не був.

Посилання позивача на те, що вказаний договір являється поновленим, оскільки орендар продовжував здійснювати орендну плату за договором у травні - серпні 2009 року, не приймаються судом до уваги, оскільки АК "Харківобленерго" здійснило позивачу плату за вказаний період за фактичне використання нежитлових приміщень після припинення дії означеного договору до передачі приміщень за відповідним актом.

Щодо посилання позивача на наявність у вказаних приміщеннях до цього часу мешканців гуртожитку, які, як вважає останній, були вселені відповідачем та чим позбавлено Управління ком. майна та приватизації, як орган уповноважений управляти майном, що знаходиться у комунальній власності, передавати спірні приміщення в орендне користування іншим суб*єктам господарювання та отримувати орендну плату, господарський суд зазначає, що позивач, не позбавлений права самостійно звернутися до суду з віндикаційним позовом та вимагати відшкодування завданих йому збитків, якщо він вважає, що його право чи інтерес порушені.

Станом на 15.07.2009 року АК "Харківобленерго" повністю провела розрахунки по орендній платі, що підтверджується матеріалами справи та доданим прокурором до позову розрахунком.

Заборгованість за орендну плату та відповідно пеню за договором, яка нарахована до стягнення позивачем у даній справі за період з вересня 2009 року по листопад 2011 року є неправомірною та безпідставною, оскільки прокурором та позивачем, як при зверненні з позовом, так і в наступних судових засіданнях не надано доказів того, що станом на день розгляду справи договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 439 від 03.07.2001 року є пролонгованим, тобто він є таким юридичним фактом, який надає Управлінню комунального майна та приватизації право нараховувати до стягнення заборгованість з орендної плати після припинення дії договору.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що пролонгація договору - це право, а не обов*зок сторін та враховуючи, що відповідачем по справі АК "Харківобленерго" здійснені всі передбачені умовами договору оренди та діючого законодавства України заходи щодо припинення умов договору, договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 439 від 03.07.2001 року є таким, що припинив свою дію, в зв*язку з чим позовні вимоги прокурора про стягнення заборгованості з орендної плати та пені нараховані без відповідних правових підстав та задоволенню не підлягають.

Крім того, господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності щодо стягнення з АК "Харківобленерго" заборгованості з орендної плати та пені за договором за період з травня 2001 року по грудень 2008 року, оскільки, як вбачається з наданого до матеріалів справи прокурором розрахунку заборгованості нарахованої до стягнення, орендна плата та пеня нараховуються позивачем зовсім за інший період, а саме з 09.2009 року по 12.2011 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати у даній справі покладаються на прокурора, а оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 22, 509, 525, 598, 764, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173, 174, 179, 193, 283, 284, 285, 286, Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 35, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності відмовити.

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суддя Задорожна І.М.

Повне рішення складено 18.04.2012 року.