Рішення № 23656731, 02.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2012 р. Справа № 5023/268/12

вх. №

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Шевченко А.О.

за участю представників сторін:

прокурора - прокуратури - Бабанян Г.Л., посвідчення №156 від 17.08.11р.;

позивача - не з'явився;

третьої особи - не з`явився;

відповідача - ОСОБА_2 (особисто), ОСОБА_3, довіреність від 16.09.11р.;

розглянувши справу за позовом Заступник прокурора Фрунзенського р-ну., м. Харків в інтересах держави, в особі КУОЗ Міська дитяча поліклініка № 15, м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 43986,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Фрунзенського району міста Харкова в інтересах держави, в особі КУОЗ Міська дитяча поліклініка № 15 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі в сумі 9071,40 грн., неустойку за затримку повернення майна із оренди в сумі 18142,80 грн., збитки по відшкодуванню комунальних послуг внаслідок безпідставного отримання майна у сумі 15664,94 грн., збитки внаслідок безпідставно отриманого майна у сумі 1107,58 грн. по відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення №4188, який було укладено між сторонами 12.07.11р.

Ухвалою суду від 23.01.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

05.03.12р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому не згоден із позовними вимогами, вважає, що у позивача відсутні правові підстави для висування вимоги по стягненню орендної плати та неустойки за затримку повернення майна у заявлений ним період з 12.07.2011р. по 30.09.2011р. Також вважає у позивача відсутні правові підстави для висування вимоги щодо відшкодування збитків, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язання та вину, що є основною правовою підставою для відшкодування збитків, визначеною цивільним законодавством. При цьому надане позивачем правове обґрунтування збитків, а саме посилання на ст.1212 ЦК взагалі не регулює інституту збитків, заявлених ним у позові. Також надані позивачем розрахунки збитків взагалі нічим не обґрунтовані та не узгоджені із жодною законодавчою методикою, регулюючою порядок нарахування оплат за споживання комунальних послуг.

19.03.12р. представник позивача надав додаткові пояснення до позовної заяви в яких вказує, що у зв`язку з тим, що акт про повернення майна із оренди підписаний 30.09.2011р., тому нарахування орендної плати за вказаний в позові період в розмірі 9071,40 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства. По стягненню орендної плати згідно умов договору оренди не потрібно складати акти виконаних робіт та надавати рахунки орендарю. Розмір орендної плати визначений в п. 3.2. договору, а в п. 3.7. договору визначено, що 70 % орендної плати перераховується на рахунок орендодавця. В п. 3.6. договору визначено, що розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Також, позивач вказує, що орендодавець ніколи не чинив жодних перешкод у користуванні орендованим приміщенням. Якби такі перешкоди дійсно б мали місце, то у такому випадку орендар мав би звернутись до поліклініки з відповідними вимогами та претензіями одразу після виникнення "перешкод". Таких звернень не було. Перше звернення орендаря з приводу перешкод відбулось 21.09.2011р. (через 78 днів після ніби - то перешкод та період слухання справи в суді), на яке була надана відповідь 23.09.2011р. та в черговий раз переданий акт про повернення майна для підписання, який після звільнення приміщення орендар підписав 30.09.2011р. Всі надані до відзиву на позов копії документів по даному спору не підтверджують та не доказують жодних фактів та є неналежними доказами в господарському процесі. Жоден з наданих суду документів не направлявся та не передавався позивачу. Позивач припускає, що орендар розпочав фабрикувати ці документи після звернення поліклініки до суду з першим позовом за вих. № 723 від 28.07.2011р. В постанові Харківського апеляційного господарського суду по справі № 5023/6809/11 від 06.12.2011р. визначений факт користування приміщенням по 12.07.2011р. та систематичне невиконання обов'язку орендаря сплатити оренду плату та наводяться доводи, чому документи відповідача (такі ж як по даному спору) про перешкоди в користуванні з 05.07.2011р. не взяті до уваги та нічого не доводять. Від добровільного виконання рішення суду відповідач відмовляється та ухиляється, на підтвердження чого позивач надав копію постанови ВДВС про відкриття виконавчого провадження. На думку позивача, це свідчить про те, що всі дії відповідача направлені на ухилення від оплати оренди та інших витрат. В додаткових поясненнях до позовної заяви позивач, також, вказує, що пункті 10.5. договору визначено, що договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору. Але такі заяви з боку орендодавця були неодноразово, а саме: 1) в претензії від 14.07.2011р., яка вручена ОСОБА_2 особисто 14.07.2011р., містилась вимога з'явитись для підписання акту прийому-передачі повернення майна Відповіді не було, майно не було повернуто; 2) лист про те, що договір оренди вважається розірваним (тобто про не пролонгацію) та з вимогою повернути отримані 19.07.2011р. акти прийому - передачі був направлений ОСОБА_2 цінним листом з описом вкладення 03.08.2011р. та отриманий ним 11.08.2011р. згідно поштового повідомлення. Цей лист також залишився без реагування. Орендар жодним чином не спростовує того факту, що він користувався приміщенням з освітленням, опаленням, водою, каналізацією. В договорі оренди є обов'язок (а не право) орендаря укласти самостійно відповідні договори з комунальними підприємствами, орендар є підприємцем, добровільно виявив бажання орендувати приміщення на визначених в договору умовах. Тому доводи відповідача про необхідні фінансові затрати для укладення цих договорів не заслуговують на увагу, також він не надав жодного доказу звернень до комунальних підприємств та їх відповідей.

19.03.12р. представник відповідача надав заяву про призначення судової експертизи, оскільки заперечує проти того, що акт звірки підписано відповідачем.

19.03.12р. представник відповідача надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, за межі встановлені ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.03.2012 року було задоволено клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору на 15 днів, строк розгляду спору по справі № 5023/228/12 продовжено по 03.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2012 року було відмовлено в клопотання відповідачу про призначення експертизи.

Представник прокуратури в судовому засіданні 02.04.12р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача в призначене судове засідання 02.04.2012 року не з'явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду від 26.03.2012 року.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання 02.04.12р. не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав.

Представники відповідача в судовому засіданні 02.04.12р. проти позову заперечували, просили суд в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд встановив, наступне.

12 липня 2010 року між позивачем (орендодавець ) та відповідачем (орендар, відповідач) укладено договір № 4188 оренди нежитлових приміщень (далі договір), у відповідності до умов якого, орендодавець передав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 227,24 кв.м, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Рибалка, 11/1 та знаходиться на балансі КУОЗ міської дитячої поліклініки № 15 Фрунзенського району м. Харкова. Майно за цим договором передавалось в оренду з метою використання оздоровчого центру.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 12 липня 2010 року.

Розділом 3 договору оренди передбачено, що, що вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість Майна і складає 360539,00 грн. станом на 15.04.2010 року.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова затвердженої рішенням 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 208/07 від 02.10.2007 року. Згідно з протоколом засідання комісії з проведення конкурсу на право оренди, орендна плата за перший повний місяць складає 4520,00 грн. (п. 3.2 договору).

Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту прийому передачі та сплачується щомісячно на протязі 15 календарних днів наступного місяця, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується їм самостійно. (пункти 3.3-3.6 договору).

Відповідно до п. 3.7 договору, орендна плата перераховується: 70% на розрахунковий рахунок орендодавця; 30% - до бюджету.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктами 10.1. договору передбачено, що договір діє з 12 липня 2010 року по 12 липня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в період з 13.07.2011 року по 30.09.2011 року не сплачує орендну плату, в наслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 9071,40 грн., також просить стягнути неустойку за затримку повернення майна із оренди в сумі 18142,80 грн., збитки по відшкодуванню комунальних послуг внаслідок безпідставного отримання майна у сумі 15664,94 грн., збитки внаслідок безпідставно отриманого майна у сумі 1107,58 грн. по відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що по-перше, щодо стягнення орендної плати в період з 12.07.2011 року по 30.09.2011 року, зазначає, що в цей період відповідач не міг використовувати дане приміщення, оскільки позивач без згоди відповідача замінив замки та опечатав приміщення. По-друге, щодо стягнення неустойки в сумі 18142,80 грн. за затримку майна, зазначає, що позивач в обґрунтування цієї вимоги не надав суду документи які підтверджують, що приміщення з оренди відповідач повинен був передати 12.07.2011 року, а саме часом прострочення є період з моменту встановленого для повернення майна до моменту підписання акту приймання-передачі. По - трете, щодо стягнення збитків по відшкодуванню комунальних послуг внаслідок безпідставно отриманого майна в сумі 15664,94грн. та 1107,58 грн. відшкодування витрат по сплаті податку на землю, зазначає, що позивачем недоведене всіх складових збитків у відповідності до ст.22 ЦКУ, а також відшкодування цих збитків не передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" .

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача орендну плату за період з 12.07.2011 року по 30.01.2011 року в сумі 9071,40 грн. Також з матеріалів справи вбачається, що з 05.07.2011 року приміщення яке орендує ФОП ОСОБА_2 було опечатано та замки в ньому були поміняні, це підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме заявою ФОП ОСОБА_2 до Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України ( том 3 арк. спр. 25), листом ( том. 3 арк. спр. 22); постановою про відмову в порушені кримінальної справи від 24.07.2011 року ( том 3 арк. спр. 16). В вищезазначеній постанові про відмову в порушені кримінальної справи зазначено, що опитаний гр.. ОСОБА_4 повідомив, що орендар тривалий час не сплачував за оренду приміщень, в наслідок чого після закінчення договору оренди приміщення були закриті.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Враховуючи те, що відповідач не міг використовувати майно в період з 05.07.2011 року по 30.09.2011 року через обставини за які він не відповідає, оскільки позивачем було опечатано спірне приміщення та поміняно замки в ньому, що підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення орендної плати в сумі 9071,40 грн. за період з 12.07.2011 року по 30.09.2011 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати за затримку повернення майна із оренди в сумі 18142,80 грн., то суд зазначає наступне.

Пунктом 9.4. договору оренди нежитлового приміщення №4188 від 12.07.2010 року сторони передбачили, що у разі неповернення об'єкту оренди після припинення або дострокового розірвання договору оренди у встановлений договором термін орендар сплачує на користь орендодавця та управління комунального майна та приватизації неустойки за кожний прострочений день у 2-кратному розмірі від передбаченого договором розміру орендної плати. Часом прострочення є період з моменту встановленого для повернення майна до моменту підписання акту приймання-передач.

Відповідно до ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа який міститься в матеріалах справи ( том 1 арк. спр. 36) та на який посилається позивач, термін щодо повернення з оренди майна в ньому не встановлений.

Відповідно до п.2.3. договору сторони передбачили, що у разі припинення цього договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у стані, не гіршому ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передач, в термін, що встановлений в листі про не пролонгацію, рішення суду чи визнаний за згодою сторін.

З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що умовою визнання обґрунтованими позовних вимог прокурора та позивача є доведення ними факту встановлення терміну повернення спірного майна з оренди у відповідності до п.2.3. договору оренди нежитлових приміщень №4188 від 12.07.2010 року, а оскільки прокурором та позивачем цей термін не встановлено та вини з боку відповідача, щодо несвоєчасного повернення майна немає, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволені позову в частині стягнення 18142,80 грн. неустойки за затримку повернення майна з оренди.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення збитків по відшкодуванню комунальних послуг внаслідок безпідставного отримання майна у сумі 15664,94 грн. та збитків по відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю у сумі 1107,58 грн. , то суд зазначає наступне.

На підставі дослідження умов договору оренди від 12.07.2010 №4188 та інших наявних у справі матеріалів судом достовірно встановлено, що пунктом 4.9. договору передбачено, що орендар у встановленому порядку оформлює право користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт оренди. Пунктом 4.10. передбачено, що орендар зобов'язаний здійснити укладання договорів на отримання комунальних послуг (газо,-водо-,теплопостачання, послуги водовідведення та електрифікації ), договорів на оплату експлуатаційних витрат та договір на пропорційну частину відшкодувань на утримання прилеглої до будівлі території у термін, визначений відповідними розпорядчими документами обслуговуючих підприємств з дати підписання акту приймання-передачі. Умовами укладеного між сторонами договору не було передбачено відшкодування збитків за комунальні послуги та податку на землю.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв"язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв"язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч.1, ч.2 ст.226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов"язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб"єктам, - зобов"язаний відшкодувати на вимогу цих суб"єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов"язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Не доведення хоч би одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

Крім того, суд зазначає, що на підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994р. №02-5/215 зазначено, що задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України статті 218 ГК України прокурор в даній справі повинен довести безпосередній причинний зв"язок між неправомірними діями відповідача, якими завдано шкоду, та самою шкодою.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора та позивача щодо стягнення збитків по відшкодуванню комунальних послуг внаслідок безпідставного отримання майна у сумі 15664,94 грн. та збитків по відшкодуванню витрат по сплаті податку на землю у сумі 1107,58 грн. задоволенню не підлягають, оскільки договором оренди нежитлового приміщення № 4188 від 12.07.2010 року не було передбачено відшкодування збитків по комунальним витратам та не було передбачено відшкодування витрат по сплаті податку на землю, також прокурором та позивачем не доведено, жодного з елементів складу правопорушення, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати у даній справі покладаються на прокурора, а оскільки прокурор звільнений від сплати судового збору судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 22, 509, 525,598, 612, 623, 629, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 173, 174, 179,193, 225, 226, 283, 284, 285, 286, Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 35, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 09.04.2012 року.