Рішення № 23656659, 12.04.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 року справа № 5020-1270/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

(АДРЕСА_4)

до Відкритого акціонерного товариства "Кача" в особі ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Кача" Бикової Світлани Вікторівни

(АДРЕСА_2)

(АДРЕСА_3)

про визнання права власності,

за участю представників:

позивача -ОСОБА_3, довіреність ВРВ№908000 від 23.02.2011;

відповідача -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Кача" в особі ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Кача" Бикової Світлани Вікторівни про визнання права власності на 1/3 частки будівлі магазину № 411, загальною площею 126,6 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_5.

Позивач, з посиланням на статтю 392 Цивільного кодексу України, обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем оспорюєтся його право власності на зазначене майно.

Ухвалою від 17.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, та зазначає, що договір купівлі-продажу спірної будівлі від 12.04.2001 був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТАР - Плюс" та ОСОБА_1 без достатніх правових підстав, оскільки рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Кача»від 24.05.2000, яким до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітар-Плюс»передано, зокрема, спірну будівлю, було визнано судом недійсним. Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2006 скасовано рішення Арбітражного суду міста Севастополя від 05.03.2001, яким було визнано право власності на спірну будівлю за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітар-Плюс», у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою від 13.09.2011 провадження у справі було зупинено в порядку частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення Нахімовським районним судом міста Севастополя справи №2-1096/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кача" в особі ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Кача" Бикової Світлани Вікторівни до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про витребування майна, визнання права власності.

Ухвалою від 26.03.2012, оскільки відпали обставини, які зумовили зупинення провадженні у справі, провадження у справі поновлено, розгляд справи призначений у судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання, яке відбулося 12.04.2012, не з'явилася, до початку через канцелярію суду надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

24.05.2000 загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Кача»прийнято рішення про передачу до статутнього фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітар-Плюс»нерухомого майна, зокрема будівлі магазину №411, розташованого за адресою: АДРЕСА_5.

Рішенням Арбітражного суду міста Севастополя від 05.03.2001 у справі № 20-4/013 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітар-Плюс»до ДКП «Бюро технічної інвентаризації та ДРОНМ»про визнання права власності та спонукання до реєстрації права власності на нерухоме майно, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітар-Плюс»визнано право власності на нерухоме майно будівлі магазину №411 розташованого за адресою: АДРЕСА_5.

12.04.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітар - Плюс»(Продавець) та, зокрема, ОСОБА_1 (Покупець) був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі -продажу нерухомого майна - 1/3 будівлі магазину № 411 розташованого за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 193,10 кв.м. (арк.с. 8).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2006 рішення Арбітражного суду міста Севастополя від 05.03.2001 у справі №20-4/013 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з тих підстав, що позовна вимога про визнання права власності була пред'явлена до неналежного відповідача - ДКП «Бюро технічної інвентаризації та ДРОНМ».

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2009 у справі № 5020-7/234 визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ «Кача»від 24.05.2000, оформленого протоколом № 1 виходячи з того, що один з акціонерів зазначеного товариства, частка акцій якого у статутному фонді складає приблизно 0,35%, не був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів та не брав у них участь.

Рішенням Нахімовського районного суду міста Севастополя від 05.10.2011 у справі № 2-1096/11 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Кача" в особі ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Кача" Бикової Світлани Вікторівни до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про витребування майна та визнання права власності залишені без задоволення.

Зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 набуто право власності на спірне майно за договором купівлі-продажу від 12.04.2001, оформлено належним чином та є оспорюваним правочином. Оскільки вимог про визнання зазначеного договору недійсним Відкритим акціонерним товариством «Кача»пред'явлено не було, підстави для визнання права власності за Відкритим акціонерним товариством «Кача»на спірне майно відсутні.

Рішенням Апеляційного суду міста Севастополя від 01.03.2012 рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 05.10.2011 змінено, з мотивувальної частини рішення виключений висновок відносно неправильного захисту цивільного права шляхом пред'явлення віндикаційного позову. В іншій частині рішення залишено без змін.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, що передбачено статтею 204 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що на день розгляду цього спору, договір купівлі-продажу від 12.04.2001 не визнаний у судовому порядку недійсним.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, частини другої статті 20 Господарського кодексу України, кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, Відкритим акціонерним товариством "Кача" в особі ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Кача" Бикової Світлани Вікторівни, були вчинені дії, які свідчать про оспорювання та невизнання права власності позивача на спірний об'єкт нерухомого майна.

Частинами першою та четвертою статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно положень частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Бюро технічної інвентаризації проводять державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно згідно із вимогами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445), на підставі документів, що визначені цим Тимчасовим положенням.

Слід зазначити, що право власності на нерухоме майно - 1/3 частини будівлі магазину №411, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 у встановленому законом порядку зареєстровано за ОСОБА_1 (лист КП «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради за вих.№ 417 від 21.07.2010).

Крім того, ОСОБА_1 зареєстрована Нахімовською районною державною адміністрацією міста Севастополя як фізична особа-підприємець, про що видано відповідне свідоцтво серії В03 № НОМЕР_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (арк.с. 10).

Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу (частина перша статті 318 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 320 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Нерухоме майно, яке є предметом цього спору, використовується ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем оспорюється право власності на спірне нерухоме майно, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно - 1/3 частки будівлі магазину № 411, загальною площею 126,6 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_5, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду було сплачено державне мито у розмірі 85,00 грн.

Але у постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 № 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15.

З договору купівлі-продажу від 12.04.2001 вбачається, що інвентаризаційна оцінка майна складає 3062,27 грн.

Отже, з позивача в доход державного бюджету підлягає стягненню сума недоплаченого державного мита в розмірі 17,00 грн.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на 1/3 частини будівлі магазину №411, загальною площею 126,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_5.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кача" в особі ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Кача" Бикової Світлани Вікторівни (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_3; АДРЕСА_3, відомості про наявність розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про розрахункові рахунки в установах банка немає) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про розрахункові рахунки в установах банка немає) в дохід Державного бюджету м.Севастополя (одержувач: Державний бюджет м.Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, р/р №31215206783001 в ГУ ДКУ в м.Севастополі, код бюджетної класифікації:22030001, МФО 824509) недоплачене державне мито в розмірі 17,00 грн (сімнадцять грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.04.2012.

СуддяпідписО.О. Єфременко