Рішення № 23656491, 18.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 Справа№ 5015/914/12

За позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів

до відповідача: Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну ЛОРТА, м. Львів

про стягнення 14 509 грн. 88 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Чопко К.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт

від відповідача: Грабінський І.Г. - директор

Судом роз'яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

В судовому засіданні 18.04.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 23.04.2012 року.

Позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» до Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну ЛОРТА про стягнення 14 509 грн. 88 коп., з яких: 9 467 грн. 30 коп. - основного боргу, 1 054 грн. 84 коп. - пені, 2 914 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 1 073 грн. 15 коп. -3% річних.

Ухвалою суду від 06.03.2012 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 27.03.2012 р. Ухвалою суду від 27.03.2012 р. у зв'язку з неявкою представників сторін, неподанням витребуваних доказів, розгляд справи відкладено на 10.04.2012 р. В судовому засіданні 10.04.2012 року було оголошено перерву до 18.04.2012 року для уточнення позивачем розміру заборгованості відповідача станом на час розгляду справи.

18.04.2012 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить долучити до матеріалів справи загальну довідку по оплаті за послуги водопостачання та водовідведення від 11.04.2012 р. та уточнення до позовних вимог від 13.04.2012 р., в якому зазначено що відповідач за період з 02.02.2012 р. по 01.04.2012 р. частково сплатив основний борг, який станом на 01.04.2012 р. склав 9 196,01 грн. та позивач просить в частині стягнення основного боргу в сумі 271,29 грн. припинити провадження у справі.

В судовому засіданні 18.04.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, матеріалах справи, та з врахуванням уточнення до позовних вимог. Зокрема зазначив, що 16.05.2008 року між ЛМКП «Львівводоканал»та ДЖКП ДК ЛОРТА укладено договір №570117 про надання послуг з водопостачання та водовідведення між виробником цих послуг та виконавцями послуг, на виконання умов якого позивач як виробник послуг надавав відповідачу як виконавцю послуг послуги з водопостачання та водовідведення в будинок №33 по вулиці Каховській у м. Львові. Оскільки відповідач за спожиті послуги водопостачання та водовідведення проводив оплату не в повному обсязі, його заборгованість станом на 01.01.2012 р. склала 9 467,30 грн. Оскільки відповідач після звернення позивача з позовом частково сплатив заборгованість в сумі 271,29 грн, позивач просить в частині стягнення суми 271,29 грн основного боргу провадження у справі припинити, стягнути з відповідача 9 196,01 грн основного боргу. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 054,84 грн., 3 % річних в розмірі 1 073,15 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 914,59 грн.

В судовому засіданні представник відповідача також повідомив про часткове погашення боргу, визнав наявність основного боргу в сумі 9 196,01 грн. Пояснив, що заборгованість виникла у зв'язку із тяжким фінансовим становищем на підприємстві та у відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України просить нарахування та стягнення пені не проводити, а також відстрочити та розстрочити на півроку виконання рішення суду на суму основного боргу.

Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання відповідача щодо пені, відстрочки та розстрочки виконання рішення заперечив за їх безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал»(виробник послуг) та Державним житлово-комунальним підприємством Державного концерну ЛОРТА (виконавець послуг) 16.05.2008 року було укладено договір №570117 про надання послуг з водопостачання та водовідведення між виробником цих послуг та виконавцями послуг (надалі-Договір). Відповідно до договору, виробник послуг бере на себе зобов'язання надавати виконавцю послуг послуги з водопостачання та водовідведення, а виконавець послуг зобов'язується оплачувати послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради тарифами у терміни, передбачені цим договором та додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору в будинок №33 по вулиці Каховській у м. Львові (п. 1.1 договору).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що виконавець послуг до 30 числа поточного місяця, проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника послуг за відрахуванням 2% комісійної винагороди від перерахованих виробнику коштів. (Комісійна винагорода враховується Виробником при розрахунку за надані послуги). При цьому, у першу чергу погашається заборгованість виконавця.

Додатком №2 до договору №570117 від 16.05.2008 року сторони підтвердили згоду щодо Тарифів на послуги водопостачання (1,79 грн. з ПДВ за м.куб.) та водовідведення (0,80 грн. з ПДВ за м. куб.), разом 2,59 грн. з ПДВ за м.куб., введені в дію з 01.01.2008 р. згідно рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1017 від 23.11.2007 р.

Також, 20.05.2008 року відповідач звернувся з заявою до ЛМКП «Львівводоканал»з проханням зареєструвати абонентом на послуги водопостачання та водовідведення ДЖКП ДК ЛОРТА, в якій одночасно гарантував оплату.

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати послуг за водопостачання та водовідведення належним чином не виконав. Як вбачається з долученого до матеріалів справи конкретизованого розрахунку суми основного боргу, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті послуги водопостачання та водовідведення станом на 01.01.2012 р. складала 9 467,30 грн, що також не заперечується відповідачем.

У відповідності до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Норма аналогічного змісту передбачена і у ст.173 ГК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов"язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, як вбачається з доданого позивачем до матеріалів справи уточнення до позовних вимог, після подання позову до суду відповідачем частково погашено заборгованість у сумі 271,29 грн., що також підтверджується загальною довідкою за період з 01 по 04 місяць 2012 року(сальдо на початок лютого 2012 року- 9 467,30 грн, сальдо на початок березня 2012 року -9 507,82 грн, сальдо на початок квітня 2012 року- 9 196,01 грн). Тому в частині позовних вимог про стягнення суми 271,29 грн основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (відсутній предмет спору).

Також до матеріалів справи долучено підписаний повноважними особами та скріплений печатками сторін Акт звірки взаєморозрахунків за водопостачання та водовідведення, за результатами звірки якого кінцеве сальдо станом на 01.04.2012 р. на користь ЛМКП «Львівводоканал»складає 9 196,01 грн.

З огляду на викладене, та враховуючи що відповідач не заперечує проти наявності неоплаченої суми основного боргу у розмірі 9 196,01 грн, доказів погашення заборгованості суду не надав, позовна вимога про стягнення вказаної суми основного боргу 9 196,01 грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних, які відповідно до поданого позивачем розрахунку складають 1 073,15 грн. за період з 01.07.2008 року по 01.01.2012 року, та інфляційних втрат, які відповідно до поданого позивачем розрахунку складають 2 914,59 грн. за період липень 2008 року -грудень 2011 року, то дані суми розраховані відповідно до ст.625 ЦК України, і позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору, при несплаті або частковій несплаті за надані послуги виконавець послуг сплачує виробнику послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу, яка склалася з моменту укладання договору, починаючи з 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Щодо нарахування пені, то суд зазначає, що як вбачається з розрахунку пені позивач нарахував відповідачу пеню за період з серпня 2011 року по січень 2012 р. в розмірі 1 054,84 грн. Однак нарахування вказаної пені здійснено в надмірно великому розмірі, оскільки вона нарахована позивачем від суми заборгованості по наростаючій, тобто від сум сукупної заборгованості за весь період на відповідні дати, а не від окремих сум належних до сплати платежів за відповідні місяці, як це випливає із змісту ч.6 ст.232 ГК України. Таким чином, судом здійснено перерахунок пені з врахуванням вищенаведеного(та згідно заявленого позивачем періоду), за результатами чого обґрунтована сума пені складає 498,87 грн.

Відтак, позовна вимога про стягнення пені (згідно заявленого позивачем періоду) в частині суми 498,87 грн є обгрунтованою і підлягає задоволенню, в решті частині позовна вимога про стягнення пені (а саме, в частині суми 555,97 грн) є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача не проводити з нього стягнення пені в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України, суд зазначає наступне. Чинним законодавством встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування передбачених законами або договором господарських санкцій, якими визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Згідно із частиною першою ст. 230 Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Крім цього судом було здійснено перерахунок пені, в результаті чого вона є значно меншою порівняно із первинно заявленою позивачем сумою. Відтак, у задоволенні клопотання відповідача суд відмовляє за його безпідставністю.

Також суд не вбачає правових підстав для відстрочки та розстрочки виконання рішення, позаяк відповідачем не представлено доказів винятковості випадку, наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Наведені відповідачем обставини лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ЛМКП «Львівводоканал» підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з ДЖКП ДК ЛОРТА 13 682 грн. 62 коп., з яких: 9 196 грн. 01 коп. - основного боргу, 498 грн. 87 коп. - пені, 2 914 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 1 073 грн. 15 коп. -3% річних. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 555 грн 97 коп. суд відмовляє. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 271 грн. 29 коп. основного боргу суд припиняє у зв'язку із відсутністю предмета спору(борг погашено відповідачем після подання позивачем позову).

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру позовних вимог, які виникли з вини відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.173,193,230,232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509,526,610,611,612,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Державного концерну ЛОРТА (79040, м. Львів, вул. Патона, 32, ідентифікаційний код 22375887) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»(79017, м. Львів, вул. Зелена, 64, ідентифікаційний код 03348471) 9 196 грн. 01 коп. - основного боргу, 498 грн. 87 коп. - пені, 2 914 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 1 073 грн. 15 коп. -3% річних, 1 547 грн. 83 коп. -судового збору.

3. В позові в частині стягнення пені в сумі 555 грн. 97 коп. відмовити.

4. В частині позовних вимог про стягнення суми 271 грн. 29 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

5. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Морозюк А.Я.