Рішення № 23656420, 17.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/2629-2012 17.04.12

За позовом Першого заступника прокурора Печерського району м. Києва в

інтересах держави в особі:

1) Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (надалі

позивач-1)

2) Комунального підприємства «Дирекція з управління та

обслуговування житлового фонду Печерської районної в м. Києві

ради (надалі позивач-2)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай»

Про стягнення 66 512,27 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від прокуратури: Смізюк ОО.- помічник прокурора , посвідчення № 197 від 22.06.10.

Від позивача-1: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 2004/1/12 від 05.04.12.

Від позивача-2: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 1 від 03.01.12.

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Першого заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі: Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай» про стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості за Договором оренди нерухомого майна /будівель, споруд, приміщень/ комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва № 89/604 від 10.08.10. в розмірі 66 512,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті орендної плати за користування нежилим приміщенням, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай» виникла заборгованість перед Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної в м. Києві ради»в сумі 66512,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.12. порушено провадження у справі № 5011-30/2629-2012; розгляд справи призначено на 15.03.12. о 14-30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.12. розгляд справи № 5011-30/2629-2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 17.04.12. о 11-40.

Представник позивача-2, позивача-1 та прокуратури в судовому засіданні 17.04.12. підтримали в повному обсязі позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 17.04.12. не з'явився, вимог попередніх ухвали Господарського суду міста Києва не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній " і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 5011-30/2629-2012

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача-1, позивача-2 Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що прокурор має повноваження звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів держави.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

На підставі зазначених положень, Перший заступник прокурора Печерського району м. Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної в м. Києві ради»про стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди нерухомого майна /будівель, споруд, приміщень/ комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва № 89/604 від 10.08.10.

10.08.10. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної в м. Києві ради»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай» (Орендар) укладено Договір № 89 604 оренди нерухомого майна /будівель, споруд, приміщень/ комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва (далі -Договір), відповідно до умов якого (п.1.1) Орендодавець на підставі розпорядження голови Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 615 від 01.08.1997, на підставі протокольного рішення комісії з питань користування та відчуження комунального майна Печерської районної у м. Києві ради (протокол № 9 від 15.09.10.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Тверський тупік, 6/8 загальною площею 202,0 кв.м., для розміщення продовольчого магазину.

На виконання умов Договору, 02.08.07. між сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна.

Відповідно до п. 4.1 Договору, сторонами було погоджено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Печерського району м. Києва, що затверджена рішенням Печерської районної у м. Києві ради від 12.06.03. № 105, зі змінами та доповненнями до неї, внесеними рішенням районної ради від 19.10.06. № 14.

За перший місяць орендна плата становить 12 845,78 грн. (п.4.1.1.Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, опублікований у поточному місяці.

Платежі за поточний місяць, що зазначений у п. 4.1.1. цього договору, вносяться Орендарем на рахунок Орендодавця до 20 числа поточного місяця (п. 4.5 Договору).

Згідно п. 4.4 Договору-1 розмір платежів, визначених у підпункті 4.1.2., підлягає щорічному коригуванню, в залежності від витрат на утримання майна, експлуатаційних витрат, тощо.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір набуває чинності з дня підписання його сторонами і діє з 10.08.10. по 10.08.11.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокуратура вказує на те, що всупереч умовам зазначеного вище Договору оренди та законодавству України, відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед позивачем-2 за фактичне користування приміщенням, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з 10.08.10. по 25.01.12. становить 66 512,27 грн.

Оцінюючи подані прокуратурою та позивачем-1, позивачем-2 докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Згідно п. 5.5 Договору, при достроковому припиненні договірних орендних відносин орендар має попередити орендодавця за 10 днів про звільнення об'єкту оренди та передати його по акту приймання-передачі представникам Орендодавця у належному технічному та санітарному стані.

Відповідно до п. 4.13 Договору, Орендар сплачує орендну плату та інші платежі, що визначені цим договором , до дня фактичної передачі Орендодавцю об'єкту оренди по акту-приймання передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач-2 листом № 167 від 04.02.11. повідомив відповідача про відмову від договору оренди № 89/604 від 10.08.10., який відповідач отримав 07.02.11.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті за фактичне користування спірним нежитловим приміщенням в сумі 66 512,27 грн. не виконав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених прокурором та позивачем-1, позивачем-2 не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, за таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Першого заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної в м. Києві ради»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай»66 512,27 грн. -заборгованості за фактичне користуванням нежилим приміщенням є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Печерської районної в м. Києві ради задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай»(01042, м. Київ, вул. Тупик Тверський, буд. 6/8; код ЄДРПОУ 21665086) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Печерської районної в м. Києві ради (01010, м. Київ, пров. Січневий, буд.9; код ЄДРПОУ 35692211) 66 512 (шістдесят шість тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 27 коп. -заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай»(01042, м. Київ, вул. Тупик Тверський, буд. 6/8; код ЄДРПОУ 21665086) в доход Державного бюджету України 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять ) грн., 50 коп. -судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко