Рішення № 23655503, 19.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.12р. Справа № 15/5005/2756/2012

За позовом Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі Міського комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 885,13 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від прокуратури: Лобода Н.М., посвідчення НОМЕР_2

від позивача: ОСОБА_3, представник за довіреністю № 10 від 04.01.12р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі Міського комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (далі-позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач), про стягнення 3 885,13 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 3 727,09 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 129,27 грн. - пеня, 28,77 грн. - 3 % річних.

Прокурор обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води № 339/02-09 від 01.11.09р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставку теплової енергії.

Ухвалою господарського суду від 23.03.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 19.04.12р.

19.04.12р. в судовому засіданні прокурор заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Повноважний представник позивача 19.04.12р. в судовому засіданні також позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.03.12р. надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а також надав для долучення до матеріалів справи докази направлення на адресу відповідача копії ухвали господарського суду від 23.03.12р. про порушення провадження у справі № 15/5005/2756/2012р. та акту звірки взаєморозрахунків (а.с 27-30).

В свою чергу, відповідач 19.04.12р. в судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.26).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновків про те, що відповідач в судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, оскільки копію ухвали господарського суду від 23.03.12р. відповідач отримав 29.03.12р., тобто аж за 20 днів до початку розгляду справи по суті. Крім того, відповідачем не надано суду жодних обґрунтованих пояснень щодо причини невиконання вимог ухвали суду від 23.03.12р. Таким чином, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для надання суду відзиву на позов та інших витребуваних судом документи, а також для проведення звірки взаєморозрахунків, для чого відповідачу необхідно було з'явитися до позивача.

Викладене є підставою для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача за наявними в ній матеріалами справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.04.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення прокурора та повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.09р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води № 339/02-09 (далі - Договір) (а.с. 9-11), відповідно до умов п.1.1 якого позивач приймає на себе зобов`язання поставляти відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому об`ємах, а відповідач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію відповідно затверджених тарифів в строки і на умовах, обумовлених даним Договором.

Згідно п.2.3.2 Договору, відповідач зобов`язується виконувати умови і порядок оплати за спожиту теплову енергію у кількості (об`ємах) і в строки, які передбачені розділом 6 даного Договору.

В п. 6.1 Договору зазначено про те, що за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води в межах договірної величини, зазначеної у Додатку №1 до даного Договору, відповідач сплачує позивачу по діючим тарифам, затвердженим органам місцевого самоврядування: за 1 Гкал теплової енергії - 346,57 грн. (в. т.ч. ПДВ). При зміні тарифів на теплову енергію органами місцевого самоврядування, сума оплати за відпущену теплову енергію перераховується з моменту введення нових тарифів і доводиться до відповідача.

Згідно п. 6.3 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Як зазначено в п.6.4 Договору, розрахунки за теплову енергію відповідач здійснює з позивачем в наступному порядку:

- для споживачів категорії "інші споживачі" - попередня оплата за 5 днів до початку розрахункового місяця в розмірі 100% від суми замовлених витрат теплової енергії на розрахунковий місяць (згідно Додатку №1);

- кінцева оплата здійснюється впродовж 5 днів з моменту отримання розрахунку.

Згідно п. 6.5 Договору, на протязі 5-ти банківських днів з моменту оплати, у відповідності до п. 6.4 даного Договору, позивач надає відповідачу податкову накладну.

Орієнтована річна вартість теплової енергії, яка поставляється відповідачу, у відповідності з тарифами, діючими на момент підписання даного Договору, складає 5652,55грн., в т.ч. ПДВ - 942,09 грн. (п. 6.9. Договору).

Відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 0,5% належної до оплати суми за кожен день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (п.7.2.4 Договору).

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що строк дії даного Договору з 01 листопада 2009 року по 31 жовтня 2010 року. Даний договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку, його дії не буде письмово заявлено однієї із сторін.

Крім того, 01.06.11р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 339/02-09 на поставку теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.09р. (далі - Додаткова угода) (а.с.16).

Згідно Додаткової угоди деякі пункти Договору викладені в іншій редакції, а саме:

- п. 6.1 Договору викладено в наступній редакції: за відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води в межах договірної величини, зазначеної у Додатку №1 до даного Договору, відповідач сплачує позивачу по діючим тарифам, затвердженим органам місцевого самоврядування: за 1 Гкал теплової енергії - 354,80 грн. (в. т.ч. ПДВ). При зміні тарифів на теплову енергію органами місцевого самоврядування, сума оплати за відпущену теплову енергію перераховується з моменту введення нових тарифів і доводиться до відповідача.

- п. 6.3 Договору викладено в наступній редакції: розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х екземплярах) на відпуск теплової енергії по формі Додатку № 5.

- п. 6.4 Договору викладено в наступній редакції: розрахунки за теплову енергію відповідач здійснює з позивачем в наступному порядку:

- для споживачів категорії "інші споживачі" - попередня оплата за 5 днів до початку розрахункового місяця в розмірі 100% від суми замовлених витрат теплової енергії на розрахунковий місяць (згідно Додатку №1);

- кінцева оплата здійснюється впродовж 5 днів з моменту отримання розрахунку позивача;

- у випадку виникнення передплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

- п. 6.5. Договору викладено в наступній редакції: до закінчення розрахункового періоду позивач надає відповідачу рахунок, акти на відпуск теплової енергії (2 екземпляра) та податкову накладну (за необхідністю). Відповідач зобов'язаний підписати акти на відпуск теплової енергії та один екземпляр повернути позивачу не пізніше, ніж через 5 днів з моменту їх отримання. У випадку неповернення акту позивачу в зазначений строк або в необґрунтованій відмові від підпису акту, даний акт вважається прийнятим відповідачем і підтверджує передачу права власності на теплову енергію відповідачу.

- п. 6.9. Договору викладено в наступній редакції: орієнтована річна вартість теплової енергії, яка поставляється відповідачу, у відповідності з тарифами, діючими на момент підписання даної Додаткової угоди, складає 5 786,78 грн., в т.ч. ПДВ - 964,46 грн.

Як зазначено в п. 9 Додаткової угоди, вона вступає в силу з 01.06.11р.

Відповідно до наданих прокурором документів, на виконання умов вищезазначеного Договору, позивач було поставлено відповідачу теплову енергію на потреби опалення за період з квітня 2011 року по січень 2012р. на загальну суму 3 727,09 грн., що підтверджують Акти про постачання теплової енергії, які підписані без жодного зауваження позивачем та відповідачем (а.с. 20-22).

Для сплати отриманої теплової енергії відповідачу були виставлені позивачем відповідні рахунки, які відповідачем були отримані, про що свідчить відмітка про отримання (а.с. 17-19).

Але, як зазначає прокурор та позивач, вищезазначені рахунки відповідачем сплачені не були, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 3727,09 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору, на підставі п.7.2.4 Договору, прокурором була нарахована до сплати відповідачу пеня в розмірі 129,27 грн.

Крім того, відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, прокурором були нараховані до сплати відповідачу 3% річних в розмірі 28,77 грн.

Таким чином, прокурор та позивач просять суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 3 727,09 грн., пеню в розмірі 129,27 грн., 3% річних в розмірі 28,77 грн., а всього 3 885,13 грн.

В свою чергу, відповідач доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги прокурора підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у статті 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 3 727,09грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом п.7.2.4 Договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 0,5% належної до оплати суми за кожен день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до п.7.2.4 Договору, прокурором була нарахована до сплати відповідачу пеня в розмірі 129,27 грн.

Розрахунок пені господарським судом перевірений та визнаний таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців або 182 дня.

Після перерахунку відповідно до вимогам чинного законодавства, пеня складає 128,82грн.

При викладених обставинах вимога прокурора щодо стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 128,82 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, прокурором були нараховані до сплати відповідачу 3% річних в розмірі 28,77 грн., розрахунок яких також господарським судом перевірений та визнаний таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Після перерахунку відповідно до вимогам чинного законодавства, 3% річних складають 24,43 грн.

При викладених обставинах вимога прокурора щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 24,43 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 3 727,09 грн., пеня в розмірі 128,82грн., 3% річних в розмірі 24,43 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Міського комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, буд. 6-б, код ЄДРПОУ 36639101, р/р 260023015872 в ВАТ "Ощадбанк", МФО 305482) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 3 727,09 грн. (три тисячі сімсот двадцять сім грн. 09 коп.), пеню в розмірі 128,82 грн. (сто двадцять вісім грн. 82 коп.), 3% річних в розмірі 24,43 грн. (двадцять чотири грн. 43 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 37989269, р/р 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, призначення платежу "Судовий збір, код 03499891, Пункт 2.1") судовий збір в розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев`ять грн. 50 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 23.04.12р.