Постанова № 23647503, 20.04.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2012 р. Справа № 2-а-141/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Бондарчук А.О.,

представника відповідача - Міськів М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Оксамит, ЛТД" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Оксамит, ЛТД" (далі - позивач, ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), у якому просить визнати нечинними (протиправними) податкові повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0004372301, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 102043,75 грн., з яких 81635 грн. за основним платежем та 20408,75 грн. за штрафними санкціями, та № 0004382301, яким позивачу збільшено зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 160158,75 грн., з яких 128127 грн. за основним платежем та 32031,75 грн. за штрафними санкціями.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, вказавши на те, що збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток за результатами перевірки та за спірними податковими повідомленнями-рішеннями проведено у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів, укладених з ТОВ "Торгинвест Плюс", ТОВ "Євротранссервис", ФГ "ОСОБА_2" на поставку сільгоспсировини (пшениці, ячменя, проса, гречки). Позивач вважає, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемними правочини, укладені з постачальниками ТОВ "Торгинвест Плюс", ТОВ "Євротранссервис", ФГ "ОСОБА_2". Виходячи з фактичних обставин справи таке рішення податкового органу повинно базуватись виключно на рішенні суду про визнання недійсними цих правочинів. Зазначає, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про нікчемність угод з вказаними контрагентами, оскільки товарність вчинених господарських операцій повністю підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які за змістом та формою відповідають вимогам закону. Отриманий товар використано у виробничій діяльності. На думку позивача, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку і тому він вважає, що правомірно включив ПДВ по відносинам з ТОВ "Торгинвест Плюс", ТОВ "Євротранссервис", ФГ "ОСОБА_2" до податкового кредиту.

Представник відповідача заперечувала проти позову, мотивуючи це тим, що позивачу правомірно збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 160158,75 грн., сформованого за наслідками господарських відносин з ТОВ "Торгинвест Плюс", ТОВ "Євротранссервис", ФГ "ОСОБА_2", та з податку на прибуток у сумі 102043,75 грн. з цими контрагентами. З актів перевірок вказаних контрагентів-постачальників вбачається, що у останніх відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, пов"язаних з виконанням укладених договорів, а саме: відсутнє майно та інші матеріальні ресурси, технічний персонал, складські приміщення і транспортні засоби. На думку відповідача, правочини між ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" та ТОВ "Торгинвест Плюс", ТОВ "Євротранссервис", ФГ "ОСОБА_2" укладені для документування операцій з придбання товарів виключно з метою набуття податкової вигоди, а не для фактичного здійснення господарської діяльності. Саме тому відповідач вважає, висновки акту перевірки обґрунтованими та просить суд відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Оксамит, ЛТД" зареєстроване рішенням виконавчого комітету Херсонського міськвиконкому від 15.07.1997 р. за № 7482.3.1, із 28.08.1997 р. перебуває на обліку платників податків та зареєстрований платником ПДВ.

В період з 08.12.2011 р. по 12.12.2011 р. працівниками державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Торгинвест Плюс" за листопад 2008 року, ТОВ "Євротранссервис" за березень, квітень, травень 2010 року, ФГ "ОСОБА_2" за січень, лютий, квітень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12.12.2011 р. № 4309/235/24946176.

Під час перевірки відповідач встановив, що ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" у листопаді 2008 року, у березні, квітні, травні 2010 року, січні, лютому, квітні 2010 року мало взаємовідносини відповідно з ТОВ "Торгинвест Плюс", ТОВ "Євротранссервис", ФГ "ОСОБА_2" щодо придбання пшениці, ячменю, проса, гречки.

У зв"язку з тим, що позивачем не надано доказів фактичного перевезення товарів, відповідач вважає, що ці товари (послуги) ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" фактично не отримував і тому їх придбання не пов"язане з господарською діяльністю платника податку на додану вартість, а відповідно сплачений (нарахований) при цьому ПДВ не відноситься до податкового кредиту позивача, а понесені товариством витрати по цим угодам безпідставно включені до валових витрат.

В акті перевірки зазначено, що операції позивача із зазначеними контрагентами здійснені без мети реального настання наслідків, а тому є нікчемними.

У висновку акту перевірки вказано: "Перевіркою ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" встановлено порушення:

1) ст.ст.203, 215, 228, 655, 662 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Враховуючи, що відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює реальних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю, то, дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2011 року (з урахуванням матеріалів планової перевірки ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД", акт від 05.07.2010 р. № 3064/23-5/24946176 за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2010 р.), про обсяги придбання є недійсними, дані, наведені у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди (з 2008 року (ІV квартал 2008 року, І квартал 2010 року) з урахуванням матеріалів планової перевірки, акт від 05.07.2010 р. № 3064/23-5/24946176 за період з 01.10.2007 р. по 31.03.2010 р.) про обсяг придбання, а отже і про задекларовані валові витрати є недійсними. Відповідно, здійснюється коригування показників податкових декларацій, пов"язаних з обчисленням сум податкового кредиту з ПДВ за операціями, що проведені на підставі правочинів, які визнані недійсними.

2) п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну в періоді, що перевірявся, суму 81635 грн., у тому числі:

за 2008 рік у сумі 31290 грн.;

за І квартал 2010 року у сумі 50345 грн.

3) пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128127 грн., у тому числі:

- за грудень 2008 року на суму 25032 грн.;

- за січень 2010 року на суму 18000 грн.;

- за лютий 2010 року на суму 11006 грн.;

- за березень 2010 року на суму 11270 грн.;

- за квітень 2010 року на суму 23419 грн.;

- за травень 2010 року на суму 39400 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов"язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, виходячи із вказаних приписів лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

На підтвердження правильності та повноти декларування податкового кредиту по операціях із ТОВ "Торгинвест Плюс", ТОВ "Євротранссервис", ФГ "ОСОБА_2" до матеріалів справи позивачем долучені копії податкових накладних вказаних контрагентів, які також надавалися відповідачу під час проведення перевірки, про що зазначено в акті від 12.12.2011 р.

Зокрема, по відносинах з ТОВ "Торгинвест Плюс" - податкова накладна № 836 від 14.11.2008 р.; по відносинах з ТОВ "Євротранссервис" - податкові накладні № 94 від 29.03.2010 р., № 137 від 02.04.2010 р., № 138 від 06.04.2010 р., № 130 від 19.04.2010 р., № 131 від 19.04.2010 р., № 151 від 05.05.2010 р., № 148 від 05.05.2010 р., № 169 від 11.05.2010 р., № 219 від 20.05.2010 р.; по відносинах з ФГ "ОСОБА_2" - податкові накладні № 1 від 26.01.2010 р., № 10 від 01.02.2010 р., № 33 від 21.04.2010 р.

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати, зокрема, такий обов'язковий реквізит як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.2005 р. документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати особу, яка здійснила господарську операцію.

Виходячи з наведеного, вимоги щодо наявності обов'язкових реквізитів у первинних документах, у тому числі податкових накладних, є дотриманими в разі, якщо відповідні дані (зокрема, підпис) є достатніми для ідентифікації особи, що здійснила господарську операцію. При цьому такою особою є суб'єкт господарювання, тобто в нашому випадку - платник податку, який видав податкову накладну.

Податкові накладні, надані позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, відповідають вимогам діючого законодавства, що не заперечується сторонами по справі.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що правовідносини між ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" та ФГ "ОСОБА_2" склалися на підставі договору № 04/10 від 04.01.2010 р. на поставку проса, ячменя, гречки, пшениці; між ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" та ТОВ "Євротранссервис" - договору від 05.04.2010 р. на продаж пшениці; між ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" та ТОВ "Торгинвест Плюс" на поставку пшениці (договір знищено згідно акту від 01.12.2010 р.).

На підтвердження реальності поставок проса, ячменю, пшениці, гречки від вказаних контрагентів позивачем надано видаткові на податкові накладні, товаро-транспортні накладні (по відносинах з ТОВ "Євротранссервис", ФГ "ОСОБА_2"), оборотно-сальдові відомості по рахунку: 201 місця зберігання ТМЦ.

Отримані від ТОВ "Торгинвест Плюс", ФГ "ОСОБА_2", ТОВ "Євротранссервис" просо, ячмінь, гречка, пшениця зареєстровані в журналі реєстрації зваження вантажів на автовагах, журналі перевірки якості сировини, копії яких долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_1. (головний бухгалтер ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД") пояснила, що сільгоспсировина, яка поступає до товариства, в обов"язковому порядку проходить зважування, перевірку якості в лабораторії, про що робляться відповідні записи у журналах. Операції з ТОВ "Торгинвест Плюс", ФГ "ОСОБА_2", ТОВ "Євротранссервис" були реальними, від них отримали продукцію, яку використано в господарській діяльності.

Розрахунки між ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" та ТОВ "Торгинвест Плюс", ТОВ "Євротранссервис" проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів, а між ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" та ФГ "ОСОБА_2" - готівкою, про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів.

На момент перевірки розрахунки здійснені у повному обсязі, про що зазначається у акті від 12.12.2011 р.

Сировину - пшеницю, просо, ячмінь, гречку, отримані від ТОВ "Торгинвест Плюс", ФГ "ОСОБА_2", ТОВ "Євротранссервис", ТОВ ВКП "Оксамит, ЛТД" переробило на крупи та борошно згідно актів переробки, які в подальшому були реалізовані оптовим покупцям.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, декларації з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат по операціям з ТОВ "Торгинвест Плюс", ФГ "ОСОБА_2", ТОВ "Євротранссервис", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ "Торгинвест Плюс", ФГ "ОСОБА_2", ТОВ "Євротранссервис", вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "Торгинвест Плюс", ФГ "ОСОБА_2", ТОВ "Євротранссервис" є дійсними.

Сама суть наданих позивачу послуг ТОВ "Торгинвест Плюс", ФГ "ОСОБА_2", ТОВ "Євротранссервис" відповідає тому виду господарської діяльності, яку здійснює позивач, що свідчить про дотримання позивачем вимог ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині віднесення до податкового кредиту лише тих сум ПДВ, які сплачені у складі ціні товарів (робіт, послуг), що використовуються у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, в акті перевірки не спростовується факт того, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаних контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними. Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновків про порушення позивачем податкового законодавства, на відсутність у ТОВ "Торгинвест Плюс", ФГ "ОСОБА_2", ТОВ "Євротранссервис" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суд вважає необгрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не позивача, а його контрагентів - ТОВ "Торгинвест Плюс", ФГ "ОСОБА_2", ТОВ "Євротранссервис".

Факт того, що ТОВ "Торгинвест Плюс", ФГ "ОСОБА_2", ТОВ "Євротранссервис" на момент здійснення поставок позивачу мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані платниками податку на додану вартість встановлено ДПІ у актах від 30.09.2011 № 3375/23-5/34758978, від 29.09.2011 р. № 3024/7/231-12, від 22.10.2010 р. № 3713/7/231-12.

Суд зазначає, що вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаності цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності вищевказаних контрагентів, або мав реальну можливість з'ясувати ті обставини їх діяльності, які унеможливлюють віднесення ним сум ПДВ до податкового кредиту, в матеріалах справи відсутні.

Що стосується наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ "Торгинвест Плюс", ТОВ "Євротранссервис", ФГ "ОСОБА_2", то зміст цих обставин не свідчить про фіктивну або будь-яку протизаконну діяльності цих контрагентів на момент проведення операцій із позивачем, і ці обставини не можуть бути доказами фіктивності операцій позивача із цими підприємствами.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що дії позивача по віднесенню до податкового кредиту сум ПДВ та валових витрат по операціям із ТОВ "Торгинвест Плюс", ТОВ "Євротранссервис", ФГ "ОСОБА_2" свідчать про його добросовісність як платника податків, а вчинені позивачем господарські операції з цими контрагентами не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З"ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні від 27.12.2011 р. №№ 0004372301, 0004382301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 квітня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1