Постанова № 23647355, 28.03.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/593/2012

28 березня 2012 року 11год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Кузнецовського налагоджувально-монтажного підприємства "Електропівденмонтаж" до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000312350 від 16.11.2011 року ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство "Електропівденмонтаж" (далі - ТзОВ КНМП "ЕПМ") звернулося до суду з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Кузнецовська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000312350 від 16 листопада 2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах з Приватним підприємством "МКМ-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 35383180, далі - ПП "МКМ-СЕРВІС") позивачем сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Пояснив, що в акті перевірки № 333/23-22555520 від 03 листопада 2011 року Кузнецовська ОДПІ покликається на акт перевірки від 31.03.2011 року за № 1111/23-209/35383180, проведеної ДПІ у Галицькому районі міста Львова, щодо контрагента позивача - ПП "МКМ-СЕРВІС". У вказаному акті перевірки від 31.03. 2011 року, із посиланнями на висновки інших податкових органів, аналізуються трудові та виробничі ресурси контрагента, а також правочини, здійснені зазначеним контрагентом позивача із його контрагентами, з якими позивач не мав жодних правовідносин. Так, ігноруючи фактичні обставини справи, із посиланням на висновки акту перевірки, проведеної ДПІ у Галицькому районі міста Львова, відповідач, із посиланнями на ст.92, 203, 205, 216, 228 та 234 Цивільного кодексу України визнає правочини, здійснені позивачем із зазначеним контрагентом нікчемними. Разом із тим, Кузнецовською ОДПІ у акті перевірки № 333/23-22555520 від 03 листопада 2011 року, констатовано, що господарські операції між позивачем та контрагентом - ПП "МКМ-СЕРВІС", підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними. Стверджує, що єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Податкового кодексу України є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником податку на додану вартість на момент видачі такої накладної. На час існування взаємовідносин між ТзОВ КНМП "ЕПМ" та ПП "МКМ-СЕРВІС", останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податку на додану вартість та не був позбавлений права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Також, пояснив суду, що висновки акту перевірки № 333/23-22555520 від 03 листопада 2011 року, щодо нікчемності правочинів, укладених між ТзОВ КНМП "ЕПМ" та ПП "МКМ-СЕРВІС", ґрунтуються виключно на припущеннях працівників податкового органу, що проводили перевірку та актах інших податкових органів. Кузнецовською ОДПІ під час проведення перевірки не доведено що сторони, укладаючи правочини, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В зв'язку з наведеним, представник позивача вважає висновки акту перевірки № 333/23-22555520 від 03 листопада 2011 року про порушення ТзОВ КНМП "ЕПМ" п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставними, а податкове повідомлення-рішення № 0000312350 від 16 листопада 2011 року таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ПП "МКМ-СЕРВІС". Вказав на те, що Кузнецовською ОДПІ було отримано акт перевірки від 31.03. 2011 року за № 1111/23-209/35383180, проведеної ДПІ у Галицькому районі міста Львова, щодо контрагента позивача - ПП "МКМ-СЕРВІС". Зі змісту вказаного акту перевірки вбачається, що ПП "МКМ-СЕРВІС" має обліковий стан 23 - місцезнаходження не встановлено. Крім того, господарські операції ПП "МКМ-СЕРВІС" із його контрагентом ПП "Фірма "Західпостачторг" (код ЄДРПОУ 36417519) були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки, по ланцюгу, ПП "МКМ-СЕРВІС" - позивач порушують ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними. Представник відповідача також вказує на неможливість отримання ТзОВ КНМП "ЕПМ" від ПП "МКМ-СЕРВІС" товарів, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні. Вважає податкове повідомлення-рішення № 0000312350 від 16 листопада 2011 року обґрунтованим і таким, що не підлягає скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 29.12. 1994 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кузнецовське налагоджувально-монтажне підприємство "Електропівденмонтаж" зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради. Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва № 25262495 від 01.07. 1997 року (а.с. 8, 61).

З матеріалів справи вбачається, що Кузнецовською ОДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка ТзОВ КНМП "ЕПМ" з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих в податковій декларації з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "МКМ-СЕРВІС", код ЄДРПОУ 35383180, за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року. По результатам перевірки був складений акт № 333/23-22555520 від 03 листопада 2011 року (а.с. 19-58).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000312350 від 16 листопада 2011 року, яким, із посиланням на п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123, п.п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22593,00 грн., з яких 22592,00 грн. - основного платежу та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 7).

Позивач у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, звертався із скаргами на назване податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням про результати розгляду скарги, прийнятого ДПС України за № 3475/7/10-2115 від 06.02. 2012 року, дане податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу залишено без задоволення (а.с. 59-60).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000312350 від 16 листопада 2011 року, суд виходить з наступного.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ПП "МКМ-СЕРВІС" товарно-матеріальних цінностей. Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТзОВ КНМП "ЕПМ" з ПП "МКМ-СЕРВІС", висновків, викладених у акті перевірки від 31.03. 2011 року за № 1111/23-209/35383180, проведеної ДПІ у Галицькому районі міста Львова, щодо контрагента позивача - ПП "МКМ-СЕРВІС". Зокрема, у акті перевірки від 31.03. 2011 року за № 1111/23-209/35383180, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що ПП "МКМ-СЕРВІС" має обліковий стан 23 - місцезнаходження не встановлено. Крім того, стверджується, що господарські операції ПП "МКМ-СЕРВІС" із його контрагентом ПП "Фірма "Західпостачторг" (код ЄДРПОУ 36417519) були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, та не мають реального товарного характеру, тобто такі операції є фіктивними (а.с. 174, 175-190).

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 24.02. 2012 року, вбачається, що контрагент позивача ПП "МКМ-СЕРВІС" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. В матеріалах справи міститься Довідка з ЄДРПОУ АА № 296482 щодо ПП "МКМ-СЕРВІС" , види діяльності якого за КВЕД: 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.57.1 оптова торгівля меблями покриттям для підлоги та неелектричними побутовими приладами (а.с. 62-65, 66, 67).

Крім того, ПП "МКМ-СЕРВІС" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100295428, індивідуальний податковий номер 353831813045, видане 30.07. 2010 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова. Як вбачається із витягу з офіційного сайту ДПС України, вказане свідоцтво анульоване 05 травня 2011 року за ініціативою платника податків, тобто за спливом тривалого часу після правочинів із позивачем (а.с. 68, 204).

Вказані обставини доводять, що контрагент ПП "МКМ-СЕРВІС" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "МКМ-СЕРВІС" 24 листопада 2010 року було укладено Договір № 2412. За даним договором, ТзОВ КНМП "ЕПМ", що іменується в подальшому "Покупець", в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту та ПП "МКМ-СЕРВІС", що іменується в подальшому "Продавець", в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту, уклали цей договір про наступне. "Продавець" продає, а "Покупець" купує запчастини, матеріали, кабель, метал (а.с. 70).

На виконання Договору № 2412 від 24 листопада 2010 року, ПП "МКМ-СЕРВІС" поставило позивачу матеріальні цінності на загальну суму 135552,51 грн. у тому числі ПДВ - 22592,08 грн. Вказані обставини підтверджуються:

- видатковими накладними: № РН1-130004 від 13.01. 2011 року на загальну суму 66227,91 грн., у т.ч. ПДВ - 11037,98 грн.; № РН1-140006 від 14.01.2011 року на загальну суму 69324,60 грн., у т.ч. ПДВ - 11554,10 грн.;

- податковими накладними: № 113009 від13.01.2011 року на загальну суму 66227,91 грн., у т.ч. ПДВ - 11037,98 грн.; № 114010 від14.01.2011 року на загальну суму 69324,60 грн., у т.ч. ПДВ - 11554,10 грн. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2011 року та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року (у тому числі у Додатку 1 до вказаної декларації - Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість) (а.с. 71, 73, 72, 74, 97-105).

Придбані матеріальні цінності були отримані представником позивача, на підставі довіреностей № 8 від 13.01. 2011 року та № 9 від 14.01. 2011 року, виданих ОСОБА_6, яка займає посаду завідуючої складом у позивача, відповідно до Наказу № 19 від 15.10.1998 року та є матеріально відповідальною особою, відповідно до договору про майнову відповідальність матеріально відповідальної особи від 01.11. 1998 року. Вказані довіреності відображені у журналі реєстрації довіреностей за 2011 рік (а.с. 75, 76, 77, 78-83).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, наступним чином.

Між ПП "Інком", ПП "МКМ-СЕРВІС" та позивачем 14 січня 2011 року було укладено Договір поруки № 14/01-11, відповідно до якого: ПП "Інком", в особі директора ОСОБА_7, повноваження якого передбачені Статутом, далі по тексту «Поручитель», з однієї сторони, ПП "МКМ-СЕРВІС", в особі директора ОСОБА_5, повноваження котрого передбачені Статутом, далі по тексту «Кредитор» з другої сторони та ТзОВ КНМП "ЕПМ", в особі директора ОСОБА_3, повноваження котрого передбачені Статутом, далі по тексту «Боржник», з третьої сторони, заключили договір про наступне.

Підпунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що, у відповідності до даного Договору Поручитель бере на себе зобов'язання нести відповідальність по зобов'язанням Боржника згідно договору № 2412 купівлі-продажу від 24 листопада 2010 року, заключного між Кредитором та Боржником у розмірах та терміни, визначених даним Договором.

Згідно п.п. 2.2 зазначеного договору, сторонами погоджено, що Поручитель відповідає перед кредитором в об'ємі, що дорівнює 140000,00 (сто сорок тисяч) гривень, котрий не включає в себе відшкодування Кредитору можливих збитків, спричинених несвоєчасним виконанням Боржником зобов'язань та сплати пені.

У п. 3 Договору поруки № 14/01-11 від 14.01.2011 року встановлені зобов'язання сторін. Так, Поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання перед Кредитором на умовах, в порядку та в терміни, встановлені розділом 2 даного Договору. Кредитор зобов'язується у випадку виконання Поручителем за боржника зобов'язань перед Кредитором, останній зобов'язується передати Поручителю всі копії документів, що засвідчують вимоги до Боржника. Та передати права, що забезпечують цю вимогу у 1 денний термін з дня виконання зобов'язання. А Боржник зобов'язується в силу реалізації поруки по даному Договору та набуттям Поручителем прав кредитора, Боржник, в порядку здійснення розрахунку, проведе повний розрахунок з Поручителем в 3-х місячний термін (а.с. 87).

На виконання умов Договору поруки № 14/01-11 від 14.01.2011 року, сторонами було сформовано Угоду-протокол № 02/02-11 про залік зустрічних однорідних вимог від 02 лютого 2011 року. За вказаною угодою-протоколом, ПП "Інком", в подальшому Підприємство, в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, ПП "МКМ-СЕРВІС", в подальшому Кредитор, в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту, з другої сторони і ТзОВ КНМП "ЕПМ", в особі директора ОСОБА_3, повноваження котрого передбачені Статутом, далі по тексту Товариство, з третьої сторони, склали даний протокол про наступне. Сторони підтверджують одна одній, що між ними виникли зустрічні вимоги, які вони одночасно зараховують на суму 135552,51 грн. (пункти 1 та 2 угоди-протоколу). Так, Кредитор зараховує оплату Товариству по договору купівлі-продажу № 2412 кошти в сумі 135552,51 грн. Підприємство зараховує оплату Кредитору по договору доручення № 05/01, кошти в сумі 135552,51 грн. Товариство зараховує оплату Підприємству договору поруки № 14/01-11, кошти в сумі 135552,51 грн. Кредитор зараховує оплату Підприємству по договору поруки № 14/01-11, кошти в сумі 135552,51 грн. За результатами Угоди-протоколу № 02/02-11, заборгованість позивача перед ПП "МКМ-СЕРВІС" була перетворена в заборгованість перед ПП "Інком". Згідно платіжного доручення № 1290 від 07.04.2011 року на суму 135552,51 грн., позивач розрахувався із ПП "Інком" повністю (а.с. 86, 88).

Перевезення матеріальних цінностей від ПП "МКМ-СЕРВІС" відбувалося, з огляду на невеликі габарити, із залученням попутного транспорту з м. Львова до м. Луцьк, а з м. Луцьк автотранспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом № 22 від 14.01. 2011 року (а.с. 85).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на яке посилається відповідач, то це свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було взято до уваги пояснення позивача про переміщення ТМЦ за допомогою попутного та власного транспорту, із формуванням подорожнього листа, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару (а.с. 84).

Більше того, ні в Податковому кодексі України, ні в інших нормативних актах не згадується про товарно-транспортну накладну, як документ на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків.

Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ПП "МКМ-СЕРВІС" будівельних матеріалів та отримання доходу від їх використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача. Так, між позивачем та Відокремленим підрозділом Рівненської атомно-електричної станції "Енергоатом" було укладено низку договорів на виконання ряду ремонтних робіт. Для виконання вказаних робіт, було використано будівельні та запасні/комплектуючі матеріальні цінності, рух (надходження та списання) яких підтверджується Звітом про рух матеріальних цінностей за січень 2011 року. У зазначеному звіті відображено 392 позицій різних матеріалів та комплектуючих, у тому числі, придбаних у контрагента ПП "МКМ-СЕРВІС", відповідно - у позиціях за наступними номерами: № 13, № 19, № 21, № 30-32, № 52-53, № 57, № 173, № 203, № 217, № 230, № 237, № 263, № 289, № 290, № 313, № 315, № 342, № 344, № 353, № 364, № 369, № 372, № 389. Зобов'язання по виконаним роботам були включені позивачем в реєстр отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року та відображені у декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, роботи оплачені замовником, відповідно до долучених до матеріалів справи платіжних доручень (а.с. 106, 107, 108-117, 118-132).

Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей у ПП "МКМ-СЕРВІС" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ПП "МКМ-СЕРВІС" , нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, матеріальних цінностей у ПП "МКМ-СЕРВІС", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента ПП "МКМ-СЕРВІС". Такі, висновки базуються на акті невиїзної перевірки податкової звітності, проведеної щодо вказаного контрагента. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації з компетентних джерел. Кузнецовською ОДПІ не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ПП "МКМ-СЕРВІС" та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000312350 від 16 листопада 2011 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0000312350 від 16 листопада 2011 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 225 грн. 93 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 2498 від 13.02. 2012 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та стасувати повністю податкове повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000312350 від 16 листопада 2011 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Кузнецовського налагоджувально-монтажного підприємства "Електропівденмонтаж" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) грн. 93 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.