Постанова № 23647245, 29.02.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5275/2011

29 лютого 2012 року 17год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000982351 та № 0000992351 від 04.08.2011 року ВСТАНОВИВ:

Приватна виробничо-комерційна фірма "Фіалка" (далі - ПВКФ "Фіалка") звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі (далі - ДПІ у Рівненському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000982351 та № 0000992351 від 04.08. 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі направлень від 23.06. 2011 р. № 387/35-138, № 386/23-138, № 388/23-138 виданих Державною податковою інспекцією в Рівненському районі ГДПРІ ДПА в Рівненській області ОСОБА_4, ГДПРІ Здолбунівської ОДПІ ОСОБА_5, ГДПРІ ДПІ у Рівненському районі ОСОБА_6 проведена планова виїзна перевірка Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.07.2008 року по 31.03.2011 року.

На підставі проведеної перевірки ДПІ в Рівненському районі складено акт від 21.07. 2011 року № 498/90/23-141/30207687 за наслідком якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.08. 2011 року № 0000982351, № 0000992351 та донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 445 325 грн. (в тому числі 356 260 грн. основного зобов'язання та 89 065 грн. штрафної санкції), податку на додану вартість в сумі 321 885 грн. (в тому числі 257 508 грн. основного зобов'язання та 64 377 грн. штрафної санкції).

Дане рішення оскаржувалось підприємством в адміністративному порядку до ДПА в Рівненській області та до ДПА України. Рішенням ДПА в Рівненській області «Про результати розгляду скарги» від 10.10. 2011 року № 20457/24-16/411 року (підприємством отримана 14.10. 2011року) скаргу ПВКФ «Фіалка» залишено без задоволення. Рішенням ДПА України від 14.11. 2011 року № 5431/6/10-2115 податкові повідомлення-рішення ДПІ в Рівненському районі від 04 серпня 2011р. № 0000982351 та № 0000992351 залишено без змін, а скарга без задоволення.

Ознайомившись з актом перевірки та прийнятими на основі нього податковими повідомленнями-рішеннями позивач вважає, що акт не відображає фактичних обставин справи, зазначені в ньому порушення вимог податкового законодавства є надуманими, непідтвердженими документами, а відтак прийняті повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000992351 підприємству донараховано зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 445 325 грн. в тому числі 356 260 грн. основного зобов'язання.

Податковим органом визначено за ніби то порушення вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок платника зменшити валові витрати на суму оприбутковано товару по якому минув термін позовної давності, що Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачає обов'язку платника податків зменшувати загальну суму валових витрат податкових періодів, у яких відбулося закінчення строків позовної давності на суму заборгованості, по якій закінчився строк позовної давності. Закон зобов'язує платника податку збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на таку суму.

Аналогічна позиція міститься в рішеннях Вищого адміністративного суду України в справі №К-27312/06 від 18.12.2007 року, № К-15997/10 від 01.12.2010 року тощо.

Так само необґрунтованим є висновок податкового органу про закінчення строку позовної давності, адже податковий орган абсолютно не аналізував умови договорів, які строки на оплату в даних договорах встановлені, чи підписувались додаткові угоди до даних договорів.

Крім того, в акті зазначено порушення вимог пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Такий висновок зроблено перевіряючими на підставі того, що до складу валових витрат підприємством віднесено витрати по взаєморозрахункам з ТОВ «Голдфін компані» на загальну суму 744 000 грн.

З невідомої причини представлені для перевірки первинні документи податковим органом до уваги взяті не були. Дані документи для перевірки представлені були, як були представлені як додатки до скарги до ДПА в Рівненській області, ДПА України. В акті, як і в рішенні про результати розгляду скарги це відображення не знайшло.

З підстав порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" податковим органом не взято до уваги витрати по взаєморозрахунках з ТОВ «Промоптторг-1» на суму 801048,00 грн. з посиланням на нікчемність даного правочину так і на відсутність первинних документів, а саме товарно-транспортних накладних.

Висновки про нікчемність є абсурдним з огляду на наступне. Згідно зазначених на ст. 14 акту даних ТОВ «Промоптторг-1» перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Не заслуговує на увагу покликання податкового органу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2010 року по справі №1-481/10, адже взаєморозрахунки проводились після прийняття даної постанови, а саме після 30.07.2010 року.

Покликання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Для перевірки було надано належні первинні документи. Всі документи оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства і сумнівів в їх достовірності не має. Валові витрати підтверджені належними доказами.

Крім того, також необхідно звернути увагу на норму п. 11.5 ст. 11 та пп. 19.3.5 п. 19.3, ст. 19 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, де визначено, що товарно-транспортну накладну, на відсутність яких посилається ДПІ, виписує вантажовідправник.

Аналогічна позиція висвітлена в рішеннях Вищого адміністративного суду від 24.06.2008 року № К-26966/06, 07 червня 2011 року К-29752/09, тощо.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР чинний на момент вчинення правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і т.д..

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону N 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За наведених обставин витрати по взаєморозрахункам з ТОВ «Голдфін Компані» та ТОВ «Промоптторг-1» правомірно включені до складу валових витрат ПВКФ «Фіалка», оскільки пов'язані з його господарською діяльністю, а факт їх придбання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

У відповідності до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі Порядок) затвердженого Наказом ДПА України від 22.12. 2010 року N 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 січня 2011 р. за N 34/18772 - документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом ( 2755-17 ) податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Акт перевірки від 21.07. 2011 року № 498/90/23-141/30207687 не відповідає вимогам закону та зазначеного Порядку, позаяк в акті, в якості встановленого перевіркою факту порушення вимог податкового законодавства, наведені порушення, які не відповідають фактичним обставинам та вимогам законодавства діючого на час здійснення господарських операцій.

У відповідності до Порядку - Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки безпідставно зазначено, що позивачем завищено валові витрати в зв'язку з віднесенням до складу валових витрат сум не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Також у вказаному акті перевірки безпідставно зазначено, що підприємством завищено податковий кредит в зв'язку з не підтвердженням останніх податковими накладними.

Одночасно актом перевірки, на сторінці 26 встановлено факт надання позивачем для проведення перевірки податкових накладних.

При цьому в акті перевірки не має запису про встановлення факту відсутності первинних документів або умисного ненадання їх для перевірки, не зазначено перелік таких документів у відповідності до підпункту 5.2 пункту 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

При проведені перевірки, ревізором безпідставно не прийняті до уваги дані бухгалтерського обліку позивача, зокрема надані до перевірки договори та первинні бухгалтерські документи.

Чинне ж законодавство вимагає від контролюючого органу при встановленні і опису здійснених порушень чіткого відображення цих порушень з обов'язковим посиланням та зазначенням первинних документів обліку, що підтверджують здійснення порушення та норму закону яку порушено.

Позивач вважає висновки акту перевірки надуманими і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, здійсненими з порушенням порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та умисно перекручують норми наведених законодавчих актів.

Так як із змісту норми пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», так і пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов'язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку. Чинне законодавство не містить переліку документів, обов'язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку, а тому, жодний документ по формальній ознаці не може бути визнаний підтверджуючим або не підтверджуючим валові витрати. Отже щодо товарно-транспортних накладних, що товарно-транспортна накладна не може бути виключним документом серед засобів доказування обставин правомірності (неправомірності) включення в склад валових витрат - витрат платника податків, оскільки не ґрунтується на нормах законодавстві, а також правилами податкового обліку.

Стосовно визначення зобов'язання з податку на додану вартість, дані нарахування здійснені по взаєморозрахункам з ТОВ «Промоптторг-1» та ТОВ «Голдфін Компані»

Податковим повідомленням № 0000982351 підприємству донараховано за ніби то порушення вимог пп. 7.4.5, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, та якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В попередній частині обґрунтування позову позивачем надано детальні пояснення по взаєморозрахункам з даними підприємствами з посиланням на норми права та позицію Вищого адміністративного суду.

З огляду на наведене наполягає, що всі витрати ПВКФ «Фіалка» підтверджено первинними документами.

Правомірно товариством сформований і податковий кредит з даними контрагентами на підставі податкових накладних.

Наполягає, що висновки податкового органу не відповідають вимогам чинного законодавства базуються лише на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-XII від 25.06. 1991 р. (у редакції Закону України №77/97-ВР від 18.02.1997р., із змінами і доповненнями, далі - Закон "Про систему оподаткування") та норм Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", для платника податків не передбачено обов'язку й не надано права вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей, у тому числі щодо кількості його працівників та виробничих потужностей, своєчасності та повноти нарахування та сплати до бюджету податків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні базується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Крім того, органи державної податкової служби та їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на основі повноважень, які передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, оцінка елементів податкової бази щодо податку на прибуток та податку на додану вартість здійснювалася за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи. Таким чином, визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість відбувалося із застосуванням непрямих методів, факти встановлені податковим органом та викладені в акті документальної перевірки є не чіткими, не об'єктивними, відсутні посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених в акті перевірки фактів.

Враховуючи вищевикладене просить податкові повідомлення-рішення від 04.08. 2011 р. № 0000982351 та № 0000992351 скасувати, як такі що є незаконними, необґрунтованими, прийняті в супереч норм законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити повністю.

Представник відповідача, з мотивів викладених в письмових запереченням, позов не визнала та просила в його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 23.06. 2011 р. № 387/35-138, №386/23-138, №388/23-138 виданих Державною податковою інспекцією в Рівненському районі ГДПРІ ДПА в Рівненській області ОСОБА_4, ГДПРІ Здолбунівської ОДПІ ОСОБА_5, ГДПРІ ДПІ у Рівненському районі ОСОБА_6 проведена планова виїзна перевірка Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.07. 2008 року по 31.03. 2011 року. На підставі проведеної перевірки ДПІ в Рівненському районі складено акт від 21.07. 2011 року № 498/90/23-141/30207687. Згідно висновків до даного акту встановлено порушення позивачем :

- пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування підприємств" в результаті чого донараховано податку на прибуток - 356260 грн.;

- пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого донараховано податок на додану вартість на суму 257508 грн.;

- ст.ст. 3, 4, 6, 8, 19, 20, 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та ст.ст. 163, 164, 167-169 Податкового кодексу України, що призвело до не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 1150,09 грн. (а.с. 9-49).

За наслідком виявлених порушень вказаних у вищезазначеному акті ДПІ у Рівненському районі було прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.08. 2011 року № 0000992351, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 445 325 грн. (в тому числі 356 260 грн. основного зобов'язання та 89 065 грн. штрафної санкції) та № 0000982351, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 321 885 грн. (в тому числі 257 508 грн. основного зобов'язання та 64 377 грн. штрафної санкції) (а.с. 51-52, 50, 53).

Щодо позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі № 0000992351 від 04.08. 2011 року, то суду слід зазначити наступне.

Відповідно до акту планової виїзної перевірки Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07. 2008 р. по 31.03. 2011 р. від 21.07. 2011 р. № 498/90/23-141/30207687 встановлено завищення валових витрат по господарських операціях позивача з ПП "Агрофірма "Киянин", ТОВ "Голфін компані" та ТОВ "Промоптторг-1".

Щодо взаємовідносин з ПП "Агрофірма "Киянин" то суду слід зазначити наступне.

Так, перевіркою встановлено, що в порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПВКФ "Фіалка" не збільшило валових доходів на суму 75000,00грн. (з ПДВ), оприбуткованого у попередніх періодах, але не оплаченого товару, термін позовної давності з їх оплати минув у І-му кварталі 2009 року, в тому числі: по ПП "Агрофірма "Киянин" з датою виникнення заборгованості 31.03. 2006 року - 75000,00 грн. (сума без ПДВ - 62500,00 грн., сума ПДВ - 12500,00 грн.). Відповідно договору № ДГ-0000319 від_01 травня 2005 року, ПП "Агрофірма "Киянин" надало у березні 2006 року для ПВКФ "Фіалка" рекламні послуги на суму 75000,00 грн. (з ПДВ), акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.03. 2006 р. Станом на 31.03. 2009р. ПВКФ "Фіалка" не провела оплати за отримані від ПП "Агрофірма "Киянин" рекламні послуги. Дана кредиторська заборгованість, в сумі 75000 грн., обліковується і станом на 31.03. 2011 р. (останній день періоду що перевірявся). Враховуючи вищевикладене, сума кредиторської заборгованості, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, на підставі п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону необхідно було включити до складу валових доходів ПВКФ "Фіалка" за 1-й квартал 2009 року. При цьому платник податку повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару (лист ДПА України від 07.06. 2006 р. №10751/7/15-0317; описано у підпункті 1) пункту 3.1.2 "валові витрати" розділу 3 акту перевірки).

Разом з тим, суду слід зазначити наступне. Пункт 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, визначав валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, порядок податкового обліку валових витрат був чітко встановлений пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 вказаного Закону, за нормою якого, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважалася дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, валові витрати збільшувалися по першій законодавчо визначеній події, і такою першою подією могло бути не тільки списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а і оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - фактичне отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Облік у позивача кредиторської заборгованості перед ПП "Агрофірма "Киянин" з датою виникнення заборгованості 31.03. 2006 року свідчить про те, що валові витрати по операціям з вказаним контрагентом були визначені за першою подією - оприбуткування товарів (робіт, послуг), що повністю відповідало вимогам пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону.

25.12. 2007 року ПВКФ "Фіалка" та ПП "Агрофірма "Киянин" підписали договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань, згідно пп. 1.1. якого, ПП "АГРОФІРМА "КИЯНИН" надає позивачу розстрочення (відстрочення) сплати грошових зобов'язань на загальну суму 75000 грн. (сімдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.) строком з 25.12. 2007 року по 25.12. 2012 року (а.с. 68). Враховуючи зміст вищезазначеного договору суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для зменшення валових витрат на 75 000 грн., оскільки строк позовної давності щодо стягнення даних коштів не закінчився.

Крім того, суду слід зазначити, що відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним на час існування відповідних правовідносин, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону така сума заборгованості повинна включатися до валового доходу.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості регламентувався п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. При цьому, ні даною статтею, ні жодною іншою нормою Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року не було встановлено обов'язку платника податків, що проводить списання простроченої кредиторської заборгованості у зв'язку з тим, що сплинув термін позовної давності, проводити коригування раніше цілком правомірно за першою подією сформованих валових витрат.

У зв'язку з цим, суд вважає, що у податкового органу не було підстав для висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 75000 грн.

При цьому покликання відповідача на лист Державної податкової адміністрації України "Про відображення у податковому обліку заборгованості по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності" № 10751/7/15-0317 від 07.06. 2006 року, за змістом якого платник податку, який має кредиторську заборгованість перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, не лише включає суму такої заборгованості до складу валових доходів, а й одночасно зменшує валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат, суд не може прийняти, з огляду на те, що вказаний лист не має сили правового акту, і в той же час, містить роз'яснення, які покладають на платника податків обов'язки, не передбачені нормами законів про оподаткування. Крім того, запропонований податковим органом порядок обліку операцій по списанню кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично покладає на платника податків подвійний тягар, позаяк, як збільшення валових доходів, так і зменшення валових витрат, веде до збільшення об'єкта оподаткування, а оскільки це здійснюється за однією і тією ж операцією, то це приводить до її подвійного оподаткування.

Щодо завищення валових витрат по господарських операціях позивача із ТОВ "Голдфін компані" то суду слід зазначити наступне.

Так, згідно акту перевірки відповідачем встановлено, що в порушення абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5,1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" № 283/97-ВР від 22.05.97 р. (із змінами та доповненнями) підприємством зайво віднесено до складу валових витрат за 4 квартал 2008 року витрати в сумі 620 000 грн. за отриманні послуги, які не підтверджені документально, а також не підтверджено їх використання у власній господарській діяльності.

У судовому засіданні судом встановлено, що 02.01. 2008 року між ПВКФ "Фіалка" та ТОВ "Голдфін компані" було укладено договір № 27-1831 про надання інформаційних (консультаційних) та маркетингових послуг (а.с. 69-69а).

Відповідно до п. 7.1 даного Договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання в місці знаходження замовника.

Розрахунки, за надані послуги ТОВ "Голдфін компані" для ПВКФ "Фіалка" здійснювало у вексельній фірмі формі на суму 744000 грн. відповідно акта прийому передачі векселя від 29.12. 2008 р. - на суму 744000 грн., вексель від 29.12. 2008р., Серія АА 1593017 (а.с. 163). В бухгалтерському обліку ПВКФ "Фіалка" дані операції відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 91 - Кт 631 та Дт 631 - Кт 511. Станом на 31.03. 2011р. сальдо взаєморозрахунків між ПВКФ "Фіалка" та ТОВ "Голдфін компані" по рах. 631 становить 0,00 грн. Вартість отриманих від ТОВ "Голдфін компані" послуг в загальній сумі 620000, 01грн. ПВКФ "Фіалка" віднесено до складу валових витрат Декларацій про прибуток підприємства, в тому числі за 2008 рік по рядку 04.1 "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" в сумі 620 000,01 грн. (VІ-й квартал 2008 року - 620 000,01 грн.) (а.с. 119-123).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" № 283/97-ВР від 22.05.97 р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" № 283/97-ВР від 22.05.97 р. (із змінами та доповненнями) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У акті перевірки відповідачем зазначено, що для проведення перевірки посадовими особами підприємства не надано будь-яких первинних документів (окрім податкових накладних), які могли б підтвердити отримання вищенаведених послуг та використання їх у господарській діяльності підприємства, а саме для перевірки не надано актів здачі-приймання виконаних робіт, які являються обов'язковою умовою пп. 7.1 договору, та є єдиним документальним підтвердженням використання даних послуг у власній господарській діяльності ПВКФ "Фіалка". Дані висновки відповідача є безпідставними та спростовуються судом наступним.

Судом встановлено, що 02.01. 2008 року між ПВКФ "Фіалка" та ТОВ "Голдфін компані" було укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) та маркетингових послуг (а.с. 69-69а).

У жовтні-грудні 2008 року на підставі вищезазначеного договору ТОВ "Голдфін компані" надало позивачу відповідні послуги на загальну суму (з ПДВ) 744000,00 грн.

У зв'язку з наданням послуг ТОВ "Голдфін компані" було виписано податкові накладні № 3832 від 28.11. 2008 року, № 3224 від 31.10. 2008 року та № 4709 від 31.12. 2008 року (а.с. 72, 73, 74).

Розрахунки, за надані послуги ТОВ "Голдфін компані" ПВКФ "Фіалка" здійснювало у вексельній фірмі формі вексель від 29.12. 2008 р., Серія АА 1693017 (а.с. 163).

У судовому засіданні представник позивача надав суду належним чином завірені копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 206 від 31.10. 2008 року, № 281143 від 28.11. 2008 року та № 4709 від 31.12. 2008 року (а.с. 70, 70а, 71).

Згідно даних актів представники ПВКФ "Фіалка" з одного боку та представник ТОВ "Голдфін компані" з іншого боку, склали ці акти про те, що виконавцем були надані маркетингові та інформаційні послуги на суму 744 000,00 грн. (з ПДВ).

Вищезазначені акти складені відповідно до вимог частин 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують отримання вищенаведених послуг та використання їх у господарській діяльності позивача.

Крім того, отримання вищенаведених послуг та використання їх у господарській діяльності позивача підтверджено Звітом ТОВ "Голдфін копані" від 31.12. 2008 року про надання інформаційних (консультаційних та маркетингових) послуг приватній виробничо-комерційній фірмі "Фіалка" (а.с. 75-79).

Таким чином, вищезазначені валові витрати за VІ квартал 2008 року сформовано ПВКФ "Фіалка" відповідно до вимог абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5,1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" № 283/97-ВР від 22.05. 1997 р. (станом на момент виникнення спірних правовідносин), що є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо завищення валових витрат по господарських операціях позивача із ТОВ "Промоптторг-1" то суду слід зазначити наступне.

Так, згідно акту перевірки відповідачем встановлено, що у липні 2010 року ПВКФ "Фіалка" проводило взаєморозрахунки із ТОВ "Промоптторг - 1" код за ЄДРПОУ 36589133 на предмет постачання останнім вугілля різних сортів на суму 801 048,00 грн., в тому числі ПДВ - 133508,10 грн.

У акті перевірки Відповідач зазначає, що порушення пп. 5.3.9, п. 5.3, п. 5.1, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05. 1997р. № 283/97-ВР ПВКФ "Фіалка" включено в рядок 04.1 Декларацій ''витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" податкових декларацій з податку на прибуток підприємств витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в ТОВ "Промоптторг - 1" які не підтверджені документально та їх фактично не використано в господарській діяльності, в тому числі:

- за 9-ть місяців 2010 року на суму 667540 грн. (ІІІ-й квартал 2010 року - 667540 грн.), що призвело до завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларації "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" за 9-ть місяців 2010 року )" на суму 667540 грн. (ІІІ-й квартал 2010 року - 667540 грн.).

Але, дослідженими у судовому засіданні наданими Позивачем первинними документами (видаткова та податкова накладні продавця, видаткові та податкові накладні Позивача, товарно-транспортні накладні, копії платіжних доручень по оплаті, документи на транспортування залізничним транспортом) по зазначеній у Акті перевірки господарській операції по ТОВ "Промоптторг - 1", а також договорами, по яких Позивачем здійснювалась закупівля та продаж вугілля, підтверджується реальний характер зазначених операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю Позивача та участь в оподатковуваних операціях звітного періоду (а.с. 80-87, 173-200).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення лягли висновки Відповідача, зазначені в Акті перевірки Позивача, про безтоварність та фіктивність господарських операцій, здійснених між Позивачем та ТОВ "Промоптторг - 1".

Однак, доводи та висновки Відповідача, викладені в Акті перевірки щодо наявності підстав для зменшення валових витрат по господарських операціях з ТОВ "Промоптторг - 1", суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах, а на припущеннях Відповідача.

Судом встановлено, що 12.07. 2010 року між ПВКФ "Фіалка" та ТОВ "Промоптторг - 1" було укладено договір поставки вугілля, перелік якого зазначається позивачем в замовленнях на постачання (а.с. 80-82).

У липні 2010 року на підставі вищезазначеного договору було здійснено поставку вугілля на загальну суму (з ПДВ) 801043,60 грн.

На відвантажене вугілля ТОВ "Промоптторг - 1" було виписано видаткову накладну № 2419 від 30.07. 2010 року та податкову накладну № 2419 від 30.07. 2010 року (а.с. 83, 84).

Згідно платіжних доручень № 4361 від 29.09. 2010 року, № 130 від 22.10. 2010 року та № 111 від 07.10. 2010 року отримане вугілля згідно вищезазначеного договору було оплачено позивачем повністю (а.с. 85, 86, 87).

ТОВ "Промоптторг - 1" на момент здійснення господарських операцій у встановленому законом порядку було зареєстровано, як платник податку на додану вартість в ДПІ у Печерському районі м. Києва. Дана обставина підтверджується актом перевірки та не заперечувалася представником відповідача.

Обставини, щодо товарності господарських операцій, наявності у ТОВ "Промоптторг - 1" ресурсів, виробничих потужностей для виконання зазначених господарських операцій з поставки Позивачу вугілля та використання отриманого ПВКФ "Фіалка" вугілля в своїй господарській діяльності підтверджуються дослідженими судом видатковими, податковими накладними, документами на транспортування залізничним транспортом, договорами поставки, документами на транспортування автомобільним транспортом, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт (а.с. 83, 84, 173-200).

Що стосується висновків відповідача про не підтвердження факту придбання ПВКФ "Фіалка" у ТОВ "Промоптторг - 1" вугілля через ненадання до перевірки документів, що підтверджують транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних, то слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10. 1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ "Промоптторг - 1" передавало призначений для ПВКФ "Фіалка" товар будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару. Окремо слід зауважити, що за умовами договору поставки не визначено пункт постачання товару, а тому позивач взагалі не був учасником транспортного процесу.

Матеріалами справи підтверджується, а органом державної податкової служби і в акті перевірки, і в судових засіданнях не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ТОВ "Промоптторг - 1" було включене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та зареєстроване платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні (а.с. 95-96, 115-118).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Тобто, на момент виникнення та фактичної реалізації договірних відносин даний контрагент був зареєстрований, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Що ж до доводів Відповідача, про те, що правочини Позивача з ТОВ "Промоптторг - 1" порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, внаслідок формування "штучного" податкового кредиту і "штучних" валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та Акту перевірки Позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Не заслуговує на увагу покликання податкового органу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2010 року по справі №1-481/10, адже взаєморозрахунки проводились після прийняття даної постанови.

Крім того, ухвалою суду витребовувався обвинувальний вирок у вищезазначеній справі, однак представником відповідача копію вироку надано не було, а зазначено, що у акті відображено посилання на вирок із державного реєстру судових рішень.

Разом з тим, суду слід зазначити, що відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Доводи та висновки Відповідача викладені у Акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій Позивача та ТОВ "Промоптторг - 1" є такими, що ґрунтуються на припущеннях Відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що Відповідачем неправомірно не прийнято до складу валових витрат Позивача за VІ кв. 2008 року на 620000 грн., І кв. 2009 року на 62500 грн. та за ІІІ кв. 2010 рік на 667540 грн., як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю Позивача та не приймали участь в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відтак, наведений на 20-21 сторінці акта перевірки розрахунок донарахованої суми податку на прибуток підприємства у розмірі 356260 грн. є неправомірним, а збільшення суми грошового зобов'язання Позивача за платежем: податок на прибуток підприємств на суму 356260 грн. за основним платежем та 89065 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у оскаржуваному повідомленні-рішенні № 0000992351 є протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000982351 від 04.08. 2011 року, то судом встановлено наступне.

За період з жовтня по грудень 2008 року та за липень 2010 року Позивачем було подано до ДПІ у Рівненському районі декларації з податку на додану вартість у яких визначено податкові зобов'язання з відповідного виду податків (а.с. 129-148).

У акті перевірки (стор. 24) Відповідач наводить дані щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податкового кредиту та зазначає, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на суму 257508,00 грн.

У другому абзаці на стор. 26 акта перевірки, йдеться про те, що проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника за перевіряємий період з 01.07. 2008 р. по 31.03. 2011 р. в сумі 7526801 грн. на підставі документів наведених в додатку до акта встановлено завищення податкового кредиту на суму 257508 грн., в тому числі: за жовтень 2008 року - 38333 грн.; за листопад 2008 року - 32333 грн.; за грудень 2008 року - 53333 грн. та за липень 2010 року - 133508 грн. На підставі порушень наведених в підпункті 1) пункту 3.1.2 акту перевірки по взаєморозрахунках з ТОВ "ГОЛДФІН КОМПАНІ» та ТОВ "Промоптторг -1", а саме: відповідно до наданих для перевірки документів встановлено, що у липні 2011 року ПВКФ "Фіалка" проводило взаєморозрахунки із ТОВ «Промоптторг - 1» та ТОВ «ГОЛДФІН КОМПАНІ», в результаті проведених операцій останніми виписано податкові накладні на загальну суму 257508 грн. Податок на додану вартість у сумі 257508 грн. було включено до складу податкового кредиту декларацій по ПДВ відповідних податкових періодів, що відповідає даті виписки податкової накладної, про що свідчать реєстри отриманих податкових накладних.

У абзаці восьмому сторінки 26 акту перевірки Відповідач підтверджує, що підприємством, на порушення пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04. 1997 р. № 168/97-ВР до податкового кредиту декларації з ПДВ включено податковий кредит за жовтень 2008 року - 38333 грн.; за листопад 2008 року - 32333 грн.; за грудень 2008 року - 53333 грн. та за липень 2010 року - 133508 грн., які не підтверджені податковими накладними та які не використані в господарській діяльності у зв'язку з фактичним не виконанням господарських зобов'язань.

Разом з тим, зазначені висновки спростовані поданими Позивачем та дослідженими судом доказами, про що йшлося вище.

Крім того, всі суми податкового кредиту з ПДВ сформовані Позивачем на підставі отриманих податкових накладних по оподатковуваних операціях та у межах його господарської діяльності. Зазначені первинні документи недійсними або нечинними судом не визнавались, та не є недійсними в силу закону. Податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а особи, що їх видали, були зареєстровані, в установленому законодавством порядку, як платники ПДВ (а.с. 72, 73, 74, 84).

Підпунктом 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної.

Законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05. 1997 р. № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06. 1997 р. за № 233/2037 (із змінами, далі - Порядок № 165) встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 Порядку № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі i якій присвоєно iндивiдуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Тобто, єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку № 165 є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником ПДВ.

Відповідачем не надано відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагентів Позивача на момент здійснення правочинів.

Отже, доводи Відповідача про те, що Позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з ПДВ не можуть бути взяті до уваги (без інших обґрунтувань, а не простих тверджень Відповідача), оскільки на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були внесені до реєстру платників ПДВ.

Таким чином, відповідно до положень ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Позивач на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентом-постачальником податкових накладних мав право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, і виходячи з цього, визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

Відповідач не мав права виключати з податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів (робіт, послуг) на підставі податкових накладних, які за власним суб'єктивним переконанням Відповідача виписані по нікчемному правочину.

Щодо відсутності майна, трудових ресурсів у ТОВ "ГОЛДФІН КОМПАНІ» та ТОВ "Промоптторг -1", то така інформація залишилась не підтвердженою Відповідачем належними та допустимими доказами. На думку суду, такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних, без встановлення достовірної інформації у компетентних джерел таких як бюро технічної інвентаризації, земельні відділи органів місцевого самоврядування, нотаріусів тощо. При проведенні перевірок контрагентів не досліджено наявність орендованих чи переданих в лізинг основних засобів, виробничих приміщень, наявність обладнання (устаткування), техніки, матеріали таких перевірок відповідачем не надані. ДПІ у Рівненському районі не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між Позивачем та ТОВ "ГОЛДФІН КОМПАНІ», ТОВ "Промоптторг -1", та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцями (постачальником) не відповідають дійсності.

При цьому, судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених Позивачем договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з отримання інформаційних, маркетингових послуг від ТОВ "ГОЛДФІН КОМПАНІ» та придбання вугілля у ТОВ "Промоптторг -1".

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що Позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірно у жовтні-грудні 2008 р. та липні 2010 року включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в розмірі 257508 грн., сплачений у зв'язку з отриманням інформаційних, маркетингових послуг від ТОВ "Голдфін компані" та придбанням вугілля у ТОВ "Промоптторг -1".

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач не підтвердив правомірність своїх дій.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, то суд приходить до висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Рівненському районі від 04.08. 2011 року № 0000992351, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 350260 грн. та за штрафними санкціями на суму 89065 грн. та № 0000982351, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 257508,00 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 64377,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 28 грн. 23 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № 0512306776 від 30.11. 2011 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі № 0000982351 та № 0000992351 від 04.08. 2011 року.

Присудити на користь позивача Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.