Постанова № 23646984, 17.04.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 год. 15 хв.

"17" квітня 2012 р. Справа № 2a-712/12/0970

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Остап'юк С.В., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Івано-Франківського транспортного прокурора в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2012 року Івано-Франківський транспортний прокурор в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області звернувся в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень.

Позов мотивовано тим, що 18.12.2009 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено порушення вимог положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»допущені відповідачем при наданні послуг з нерегулярних перевезень пасажирів по маршруту «Яремче -Буковель»без оформлених документів, а саме: неоформленого дорожнього листа, ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документа, що засвідчує оплату транспортних послуг. Виявлені порушення зафіксовані в акті за №163748 від 18.12.2009 року. За наслідками розгляду вказаного акту, 29.12.2009 року позивачем винесено постанову за №092780 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень, за вчинене правопорушення. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень відповідачем добровільно не сплачена.

13.03.2012 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України судом винесена ухвала про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, копія якої, згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, направлена відповідачу за адресою місця проживання, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

На адресу відповідача (індекс АДРЕСА_1), внесеною до відповідного Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію ухвали суду про відкриття скороченого провадження в даній адміністративній справі, в якій містяться відомості про порядок і строк подання заперечення проти позову та наслідки неподання такого заперечення.

30.03.2012 року відповідачем отримано копію ухвали про відкриття скороченого провадження.

04.04.2012 року на адресу суду надійшло заперечення відповідача проти заявленого позову.

Відповідно пункту 4 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.

Враховуючи, що до суду було подано заперечення відповідача проти заявленого позову, поданий Івано-Франківським транспортним прокурором в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень підлягає розгляду в строк визначений пунктом 4 частини 5 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши повідомлені сторонами обставини, прийшов до висновку про підставність позовних вимог.

24.04.2007 року виконавчим комітетом Яремчанської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрів юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а. с. 7).

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Відповідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.

Стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно положень якої:

Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника -ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса -посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Судом встановлено, що 18.12.2009 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та задокументовано в акті за № 163748 від 18.12.2009 року порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", допущені відповідачем при наданні послуг з нерегулярних перевезень пасажирів по маршруту «Яремче -Буковель», без оформлених документів, а саме: неоформленого дорожнього листа, ліцензійної картки, договору із замовником транспортних послуг, документа, що засвідчує оплату транспортних послуг.

Позивачем, у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за виявлене порушення щодо відповідача, постановою про застосування фінансових санкцій за №092780 від 29.12.2009 року застосовано фінансові санкції на суму 1700 гривень.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 постанову про застосування фінансових санкцій за №092780 від 29.12.2009 року оскаржено в судовому порядку, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено. За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на вказану постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010 року залишено без змін.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 фінансові санкції в розмірі 1700 гривень не сплачено.

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає, що: замовник транспортних послуг -юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів;

ліцензійна картка транспортного засобу -документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу;

нерегулярні пасажирські перевезення -перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»є спеціальною нормою, якою встановлено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.

Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена.

Суд зазначає, що при наданні відповідачем послуг з перевезення пасажирів наявність документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»є обов'язком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Посилання відповідача на норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, як на підставу для відмови в задоволенні позову не обґрунтовують заперечення відповідача, оскільки до відповідача, як суб'єкта господарської діяльності, застосовано фінансові санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень. Тобто, застосовані до відповідача позивачем фінансові санкції в розмірі 1700 гривень є адміністративно-господарськими санкціями, є видом юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, за своїм змістом не є притягненням ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення і порядок застосування таких санкцій нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення в дохід Державного бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень за постановою про застосування фінансових санкцій за №092780 від 29.12.2009 року, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (індекс АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер) в дохід Державного бюджету на рахунок № 31110106700002, УДКСУ в місті Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО - 836014, код одержувача - 37952250 фінансові санкції в розмірі 1700 (однієї тисячі сімсот) гривень за постановою про застосування фінансових санкцій за №092780 від 29.12.2009 року.

Постанову звернути до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 та частини 8 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: Остап'юк С.В.