Постанова № 23646730, 20.01.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2a-0770/3921/11

рядок статзвіту -10.1

код - 08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2012 року 09 год. 25 хв. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання - Корчинської В.А.,

за участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача -управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області -ОСОБА_1 (довіреність №30/05 від 03.01.2012 р.),

відповідач - Державне підприємство «Солотвинський солерудник»представник - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області до Державного підприємства «Солотвинський солерудник» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частина 3 статті 160 КАС України 20 січня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 24 січня 2012 року.

Позивач - управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області (далі -позивач) звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Державного підприємства "Солотвинський солерудник" (далі -відповідач), якою просить: стягнути з ДП «Солотвинський солерудник»на користь управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі заборгованість у сумі 674 103 грн. 03 коп., в тому числі 672 085,00 грн. -заборгованості по сплаті єдиного внеску, 1 848,00 грн. -фінансових санкцій, а також пені у розмірі 170,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Державне підприємство «Солотвинський Солерудник»- являється платником єдиного внеску у відповідно до ч. 3 абзацу 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464 -VІ.

Станом на 20.10.2011 року у Державного підприємства «Солотвинський солерудник»виникла заборгованість в сумі 674 103,03 грн. (за період з 21.03.2011 р. по 20.10.2011 р.) перед управлінням Пенсійного фонду України у Тячівському районі Закарпатської області.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги. У зв'язку з добровільним погашенням за період з 20.10.2011 р. по 20.01.2012 р. відповідачем суми заборгованості в розмірі 437 841,40 гривень, яка була зарахована до сплати єдиного внеску. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 51 КАС України, представник позивача заявив про зменшення позовних вимог, а тому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 236 262,03 грн. заборгованості.

В судові засідання 26 грудня 2011 року та 20 січня 2012 року представник відповідача не з'явився, хоча судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, що передбачені Главою 3 Розділу II Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечення проти позову відповідачем суду не надано. У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Відтак, оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду справи в судові засідання не з'явився, не повідомив про причини такого неприбуття, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов із наведених у ньому мотивів є обґрунтованим і такий слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Солотвинський солерудник" (Закарпатська область, Тячівський район, с. Солотвино, вул. Шахтарська, 36) являється платником єдиного внеску у відповідності до ч. 3 абзацу 1 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VІ.

За результатами акту документальної перевірки № 73 від 31.08.2011 року було донараховано 3123,77 грн. єдиного внеску, на підставі чого 01.09.11 р. було винесено Рішення № 657 від 01.09.11 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 1 758,61 грн.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків, створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам, покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу 7) ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», встановлюється у відсотках до визначеної абзацом 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 даного Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Клас професійного ризику у Державному підприємстві «Солотвинський солерудник»21 відповідно нарахування єдиного внеску проводиться за ставкою 37,18 %, утримання з громадян здійснюються в розмірі - 3,6 % відповідно до ч. 13 ст. 8 вищезазначеного Закону єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюються у розмірі 8,41 % визначеної п. 1 ч. 1 ст. 7 даного Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

У ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Оскільки, підприємство не сплатило єдиний внесок за відповідний базовий звітний період, то вони стали вважатися простроченою заборгованістю із сплати єдиного внеску.

Частиною 11 ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Відповідно до ч. З ст. 25 даного Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 2 ч. 11 ст. 25 вищезазначеного Закону передбачено за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми недоїмки нараховується пеня в розрахунку 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунку підприємства (п.9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України , № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663). яка формується за даними звітів платника, розрахованих та поданих самостійно.

За несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.03.2011р. по 31.08.2011 р. позивачем, у відповідності до п. 2 ч. 11 ст. 25 вищезазначеного Закону, до відповідача застосована фінансова санкція у суму 89,23 грн. та нараховано пеню у сумі 170,43 гри., про що винесено рішення № 689 від 14.09.2011 року, яке надіслано відповідачу з повідомленням про вручення і не оскаржено ним.

За період з 21.03.2011р. по 20.10.2011р. відповідачем самостійно сплачено 5 563,00 грн., які згідно ч. б ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»були зараховані в порядку календарної черговості виникнення боргу за єдиний внесок.

Отже, станом на 20.10.2011 року відповідно до особової картки платника відповідач мав заборгованість по сплаті єдиного внеску у сумі 672 085,00 грн., фінансових санкцій 1 848,00 грн. та пені 170,43 грн.

Згідно поданої представником заяви про зменшення позовних вимог за № 1013/05 від 20.01.2012 року, розмір позовних вимог становить 236 262,03 грн. (в тому числі 234 243,60 грн. -єдиного внеску, 1848,00 грн. -фінансових санкцій, а також 170,43 грн. -пені).

Відповідач в добровільному порядку не здійснив відшкодування управлінню Пенсійного фонду України в Тячівському районі суми заборгованості, та дана сума заявлена позивачем до стягнення з відповідача в судовому порядку.

За наведених обставин, уточнені позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення повністю.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області до Державного підприємства «Солотвинський солерудник»про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача -Державного підприємства "Солотвинський солерудник" (90575, Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Шахтарська, буд. 36, код ЄДРПОУ 00383544, р/р 2600024297001 в Тересв'янському відділенні Мукачівського КБ "Приватбанк") на користь управління Пенсійного Фонду України в Тячівському районі (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Робітнича, буд. 18, р/р 25603304697, МФО 312356 в у філії Закарпатське обласне АТ Ощадбанку м. Ужгород, код ЄДРПОУ - 20449713) заборгованість у сумі 236 262 (двісті тридцять шість тисяч двісті шістдесят дві) гривень 03 (три) копійок в тому числі 234 243 (двісті тридцять чотири тисячі двісті сорок три) гривень 60 (шістдесят) копійок -єдиного внеску, 1 848 (одну тисячу вісімсот сорок вісім) гривень 00 копійок -фінансові санкції, 170 (сто сімдесят) гривень 43 (сорок три) копійок -пені.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Іванчулинець Д.В.