Рішення № 2364486, 15.07.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 4/207

15.07.08

За позовом Комунального підприємства “Виробничо-поліграфічний комплекс

“Запоріжжя”

До Всеукраїнської громадської організації “Наша Україна”

Про стягнення 21 042,86 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

від позивача: не з’явився, предст. Шонія О.В. за дов., Константинова І.В. –за

дов. були присутні в попередн.засід.

від відповідача: не з’явився, Павленко М.А.–за дов. був присутній в попередн.засід.

В засіданні приймали участь:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14922,12 грн. основного боргу, 6120, 74 грн. штрафу, а всього 21 042,86 грн. заборгованості за договором оренди № 109 не житлового приміщення загальною площею 59,7 кв. м., що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення на позов виклав у письмовому відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 69 ГПК України за заявою сторін спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

15.07.2008р. представники позивача та відповідача в засідання суду не з’явилися. Позивач та Відповідач належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін та з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2005 року між Всеукраїнською громадською організацією “Наша Україна” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Видавничо-поліграфічний комплекс „Запоріжжя” (орендар) укладений Договір оренди не житлового приміщення № 68, згідно якого Відповідач прийняв в користування не житлове приміщення, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна 152.

25 жовтня 2006 року між Всеукраїнською громадською організацією “Наша Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Видавничо-поліграфічний комплекс „Запоріжжя" було укладено новий Договір оренди № 109 вищевказаного не житлового приміщення.

На підставі Ухвали Запорізького апеляційного суду від 31.05.2007 року № 22/256-7-2006-24/38506 між Позивачем та Відповідачем 01 липня 2007 року було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди не житлового приміщення № 109 від 25 жовтня 2006 року, якою преамбулу договору оренди №109 від 25.10.2006р. та сам договір викладено в новій редакції.

Згідно з вищевказаним було замінено попереднього орендодавця на Комунальне підприємство „Видавничо-поліграфічний комплекс „Запоріжжя”, за домовленістю сторін підвищено місячну орендну плату, яка відповідно до п. 3.1 додаткової угоди № 1 до договору оренди № 109 від 25.10.2006 року складає 2 549, 19 грн. та п. 10.1 встановлено дію договору з 01.07.2007 року по 31.12.2007 рік включно.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, що знаходиться на балансі Комунального підприємства „Видавничо-поліграфічний комплекс „Запоріжжя” від 01 липня 2007 року, додаткову угоду від 01.01.2008р., підписану сторонами про продовження строку дії договору до 31.12.2008р. та на рахунки за оренду та за комунальні послуги: № СА -0000022 від 31.01.2008 року на суму 5035,40 грн. та № СА-0000029 від 29.02.2008 року на суму 5242,74 грн., тобто рахунки на оплату за використання орендованого приміщення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині сплати основного боргу виходячи з наступного:

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

01 липня 2007 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода до договору оренди № 109 не житлового приміщення загальною площею 59,7 кв. м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України “Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору”.

Додатковою угодою №1 від 01.07.2007 року договір № 109 від 25.10.2006 року було викладено в абсолютно новій редакції із досягненням згоди між сторонами з усіх істотних умов, що є суттєвими для даного виду договорів.

Таким чином, між позивачем та відповідачем було встановлено нові правовідносини, оскільки укладення даної додаткової угоди за своїм юридичним змістом було набуттям прав та обов’язків її сторін, що відповідає суті правочину, як це передбачено ст. 202 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача, що площа приміщення яке орендується орендарем становить 45,08 кв. м. є необґрунтованим та належним чином не доведеним.

Згідно вказаного договору оренди Комунальне підприємство „Видавничо-поліграфічний комплекс “Запоріжжя” передало Всеукраїнській громадській організації “Наша Україна” об’єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі від 02.07.2007 року.

Відповідно до п. 1.2 договору та акту приймання-передачі, який підписаний сторонами загальна площа приміщення становить 59, 7 кв. м.

Дія вищевказаного договору оренди не житлового приміщення закінчилась 31 грудня 2007 року.

З метою продовження строку дії договору, позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору оренди № 109 від 25.10.2006 року, якою внесли зміни щодо строку договору та пролонгували договір до 31.12.2008 року включно, решту частини договору залишили без змін.

Отже, ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди № 109 від 25.10.2006 року та вступила в юридичну силу з моменту підписання його обома сторонами від 01.01.2008 року.

Відповідно до п. 3.3 вказаного договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно до 15 числа місяця, наступного за тим, що підлягає оплаті.

На підставі п. 5.3 договору оренди, між орендодавцем та орендарем було укладено договір № 12/1 від 01.07.2007 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, тобто позивача або організації, що обслуговує будівлю (об’єкт оренди), за санітарне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відповідної вартості приміщення. А також за комунальні послуги.

Згідно договору оренди та договору № 12/1 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг відповідач користувався наданим в оренду приміщенням та користувався комунальними послугами, але з грудня 2007 рік по березень 2008 рік орендні та комунальні платежі не здійснив, чим порушив п. 3.3 договору оренди та п. 2.2.3 договору № 12/1.

Так, рахунок-фактура № СФ-000156 від 31.12.2007 року на суму 4643, 98 грн., рахунок за оренду та комунальні послуги № СА-0000022 від 31.01.2008 року –на суму 5035,40 грн. та рахунок за оренду та комунальні послуги № СА-0000029 від 29.02.2008 року –на суму 5242,74 грн. залишені відповідачем не сплаченими.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно матеріалів справи, на момент пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні, відповідач свої зобов’язання щодо сплати суми заборгованості в розмірі 14 922,12грн. за оренду приміщення не виконав, суму боргу не сплатив.

Тобто, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо сплати орендних платежів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач належним чином обґрунтував свої позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості в сумі 14 922,12 грн., тому суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом задовольняє позовні вимоги в частині стягнення боргу у сумі 14922грн.12коп., відповідно до рахунку-фактури СФ-000156 від 31.12.2007 року на суму 4643, 98 грн., рахунку-фактури № СА-0000022 від 31.01.2008 року –на суму 5035,40 грн. та рахунку-фактури СА-0000029 від 29.02.2008 року –на суму 5242,74 грн.

Відповідач не спростував тверджень позивача, доказів сплати заборгованості за оренду та комунальні послуги суду не надав.

Вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 6120грн.74коп., відповідно до п.5.10 договору, суд залишає без розгляду, з наступних підстав.

У відповідності з частиною другою статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги в вищезазначеній частині позову посилається на п. 5.10 договору оренди, укладеного між сторонами, але належного розрахунку щодо стягнення штрафу з відповідача суду не надав. Суду не доведено суму штрафу у сумі 6120грн.74коп.

Після усунення обставин, що зумовили залишення частину позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, п.5 ст.81, ст..ст. 82-85 ГПК України,Господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації “Наша Україна” (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 11, кв. 67; Код 26438691) на користь Комунального підприємства “Виробничо-поліграфічний комплекс “Запоріжжя” (69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152; Код 05905651) 14922,12 грн. основного боргу, 149, 22грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

2.Частину позову про стягнення штрафу залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

І.І. Борисенко

Рішення підписано:22.07. 2008р.