Постанова № 2364415, 14.10.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.10.2008

Справа №2-31/3719-2008А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Лауман Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача – Абдурахманова А.З, дов.у справі

від відповідача – Лукпанова К.В., дов.у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Джанкоя» (96102, АР Крим, м.Джанкой, вул.Советська, 15а)

до відповідача – Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (96100, АР Крим, м.Джанкой вул.Дзержинського, 30)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Джанкоя» звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Джанкойської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.07р. №0010641502/0/10841502/0 про зобов'язання сплатити штраф в розмірі 38503,01грн. за затримку на 153 календарних дня граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 77005,97грн. Також просить скасувати повідомлення про залік пені №101040014180635 від 01.08.07р., №101040014183059 від 01.08.07р., №101040014186631 від 01.08.07р., №101040014186630 від 01.08.07р., №101040014202268 від 17.08.07р., №101040014204388 від 17.08.07р., №101040014206577 від 31.12.2007р., №101040003220072 від 22.08.07р., №101040014213196 від 22.08.07р., №101040014213981 від 28.08.07р., № 101040014214594 від 28.08.07р., №101040014218516 від 03.09.07р.,№101040014220640 від 03.09.07р., №101040014223135 від 03.09.07р.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем безпідставно застосовані до нього штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання, оскільки штрафні санкції були сформовані в автоматичному режимі, шляхом спрямування коштів, які надійшли в рахунок погашення зобов’язань по податку на додану вартість, на погашення податкового боргу з того ж самого платежу в порядку календарної черговості граничних термінів їх сплати, що порушує його права. В правове обґрунтування позивач посилається на пп.3.1.1п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників подактів перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Представник відповідача проти позову заперечує за мотивами, викладеними у письмових запереченнях. Вказує, що застосовуючи штрафні санкції за несвоєчасне погашення податкових зобов’язань до позивача та удержуючи пеню податкова інспекція діяла в межах наданих пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 і абз.2 пп.16.3.3. п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” повноважень.

Згідно пункту 6 Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України» до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Судом встановлено, що Джанкойською ОДПІ 03.09.07р. проведена невиїзна документальна перевірка з питання сплати податку на додану вартість Джанкойським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства за період з 30.03.2007р. по 30.08.2007р.

Перевіркою виявлено порушення п.5.3.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасна сплата податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 30.03.2007р. по 30.08.2007р., про що складено відповідний акт.

На підставі акту №1097/15-2/03348100 від 03.09.2007р. про результати невиїзної документальної перевірки з питання сплати податку на додану вартість Джанкойським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства за період з 30.03.2007р. по 30.08.2007р. було прийнято і направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 05.09.07р. №0010641502/0/10841502/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% в сумі 38503,01грн. за затримку на 153 календарних дня граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 77005,97грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положеннями якого встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Отже, приписи даної правової норми санкціонують відповідальність платника податків за несвоєчасне виконання узгодженого податкового зобов’язання. При цьому обов’язковою умовою застосування такої відповідальності Закон визначає виконання платником податків узгодженого податкового зобов’язання.

Проте відповідачем не надано суду доказів того, що податкові зобов’язання за спірний період виконані позивачем несвоєчасно, з порушенням граничних строків їх сплати.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за спірний період згідно наданих платіжних доручень позивачем сплачено своєчасно. Однак відповідач зарахував ці платежі на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, який виник раніше.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п.1.3 ст.1 цього Закону).

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації (пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 вказаного Закону).

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як свідчать матеріали справи при розрахунку суми штрафних санкцій в розмірі 50% в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ по декларації №3017 від 20.03.2007р. в сумі 77005,97грн. відповідачем самостійно були зараховані платежі підприємства поточних зобов’язань з ПДВ за деклараціями №12768 від 19.07.07р. та №15345 від 17.08.07р., а також удержано пені в сумі 5948,63грн.

Таким чином, відповідач вважав, що узгоджені суми по деклараціям були сплачені позивачем фактично з затримкою, у зв’язку з чим застосував штрафні санкції на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з системного аналізу діючого законодавства, суд дійшов висновку, що положення діючого законодавства не надавали права податковому органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків. В даному випадку застосування відповідачем пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 вказаного закону є неправомірним.

Закон України ««Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що є спеціальним законом з питань оподаткування, визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і ніяким чином не забороняє та не робить неможливим надсилання контролюючим органом прийнятого ним податкового повідомлення-рішення про зобов’язання сплатити узгоджену суму податкового зобов’язання.

Такої ж думки додержується Вищий адміністративний суд Україні у своєї ухвалі від 23.09.08р. у справі №2-23/10428-2006А по аналогічному спору між тими ж сторонами.

Крім того, суд приходить до висновку про перевищення відповідачем наданих законом повноважень при застосуванні штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням через наступне.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» №2346 від 05.04.01р. (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок одержувача.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані (ст.22). Конституція України має вищу юридичну силу (ст.8).

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість виконання яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства України.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 20.03.1952р., ратифікованого Україною 17.07.1997р., передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Частина 2 цієї ж статті зазначає, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів.

Основні положення про власність в України встановлені Законом України «Про власність», яким передбачено, що право власності в України охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності, суб’єктами права власності в Україні визначаються народ України, громадяни, юридичні особи та держава. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Жодний державний орган не має права втручатись у здійснення власником, їх правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном або встановлювати не передбачені законодавчими актами України додаткові обов’язки чи обмеження. Захист права власності здійснюється судом.

Пункт 3 статті 47 Господарського кодексу України також передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав суб’єктів господарювання.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що власник коштів вільно володіє і на свій розсуд розпоряджається цими коштами, що є його власністю, і будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою власника або за рішенням суду.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, яким є відповідач, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов’язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватись Конституції України і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед повноважень органів податкової служби, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» такого права як самостійне, без згоди на те платника податків або без відповідного рішення суду, визначення призначення платежу і зарахування перерахованих платником – власником коштів за певним цільовим призначенням на інші платежі в погашення податкового боргу не надано. Не надає таких повноважень й положення пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на які посилається відповідач.

Отже, орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що Джанкойська ОДПІ діяла із перевищенням своїх повноважень, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки не вправі була самостійно, без згоди позивача або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі п.17.1.7 ст.7 Закону №2181 спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача неправомірно і порушує право власності позивача.

Судом не приймається до уваги довід відповідача про те, що податковий орган мав права самостійно погашати податковий борг позивача за рахунок сплати поточних зобов’язань, оскільки усі активи позивача знаходяться у податковій заставі. Наявність податкової застави активів позивача не спростовує висновку про неможливість органів державної податкової служби самостійно зараховувати сплачені платником податків платежі за поточними узгодженими податковими зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів, що предметом обтяження виступають саме грошові кошти позивача на відповідних розрахункових рахунках, акт опису активів позивача описаних у податкову заставу відповідачем не складався. При цьому суд приймає до уваги довід позивача про те, що положення ст.8 Закону №2181 не дозволяють відповідачу брати у податкову заставу усі активи платника податків при наявності податкового боргу в значно меншому розмірі ніж сукупна вартість активів платника, а тільки розмірно сумі податкового боргу, через визнання неконституційними положень пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу на підставі рішення Конституційного суду України від 24.03.2005р. N 2-рп/2005, які втратили силу з дня ухвалення цього рішення.

Позовні вимоги позивача про скасування спірних повідомлень про залік пені також підлягають задоволенню через помилкове застосування податковим органом в даному випадку положень абз.2 пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Положеннями абз.2 пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 зазначеного Закону передбачено, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Проте самостійне направлення податковим органом частини суми, зазначеної у платіжному документі платника податків, на погашення пені можливе тільки у випадку погашення платником податкового боргу. Як свідчать матеріали справи платежі за спірний період були сплачені позивачем у погашення поточних податкових зобов’язань з ПДВ, граничний строк сплати яких в момент сплати ще не наступив.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів обгрунтованості спірних податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання та повідомлень про залік пені, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку , що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч.1 ст.94 КАС України.

В судовому засіданні 14 жовтня 2008 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови підписано 20 жовтня 2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,7,8,9,11,12,70,71,86, ч.1 ст.94, ст.ст.98,158–163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0010641502/0/10841502/0 від 05.09.07р. Джанкойської ОДПІ про застосування до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Джанкоя» штрафних санкцій в сумі 38503,01грн. за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

3. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 01.08.07р. №101040014180635 про залік пені.

4. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 01.08.07р. №101040014183059 про залік пені.

5. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 01.08.07р. №101040014186631 про залік пені.

6. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 01.08.07р. №101040014186630 про залік пені.

7. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 17.08.07р. №101040014202268 про залік пені.

8. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 17.08.07р.№101040014204388 про залік пені.

9. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 31.12.2007р. №101040014206577 про залік пені.

10. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 22.08.07р. №101040003220072 про залік пені.

11. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 22.08.07р.№101040014213196 про залік пені.

12. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 28.08.07р.№101040014213981 про залік пені.

13. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 28.08.07р. № 101040014214594 про залік пені.

14. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 03.09.07р. №101040014218516 про залік пені.

15. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 03.09.07р. №101040014220640 про залік пені.

16. Скасувати повідомлення Джанкойської ОДПІ від 03.09.07р. №101040014223135 про залік пені

17. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Джанкоя» (96102, АР Крим, м.Джанкой, вул.Советська, 15а, рахунок №26008302361270 в КФ «Промінвестбанк» м.Красноперекопськ, МФО 324418, ОКПО 03348100) 03,40грн. державного мита.

Виконавчий документ видати у встановленому ст..258 Кодексу адміністративного судочинства України порядку після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст.186 КАС України.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію постанови надіслати на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Привалова А.В.