Ухвала суду № 23642947, 05.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5864/11

Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Залімського І. Г. Совгири Д. І.

при секретарі: Грищук С.Д.

за участю представників сторін:

позивача: Супруна М.І.

відповідача (апелянта): Попової О.В., Пенської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський молокозавод" звернулося до суду з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року зазначений позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000232300 від 12.09.2011 року, № 0000262300 від 26.09.2011 року та № 0000272300 від 26.09.2011 року.

Не погоджуючись із прийнятою постановою Гайсинська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Гайсинський молокозавод" з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведені взаєморозрахунків з ТОВ "Сан-Кор Трейд" за період 01.04.2011р. по 30.04.2011р., за результатами якої складено акт №1354/2300/34309918 від 26.08.2011р.

На підставі акту перевірки Гайсинською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2011р. № 0000232300 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 200 000 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення базуються на викладених у акті перевірки висновках щодо порушення позивачем п.п 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2011 р. на загальну суму 200 000 грн. у зв'язку з безпідставним формуванням податкового кредиту по господарським операціям з постачальником - ТОВ "Сан-Кор Трейд" у квітні 2011 року, укладені правочини з яким, на думку податкового органу, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок згідно ст. 228 ЦК України, тобто є нікчемними.

Крім того, судом встановлено, що 02.09.2011 року посадовою особою Гайсинської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Гайсинський молокозавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині відображення в податковому обліку фінансово-господарських операцій та взаєморозрахунків із платником податків ТОВ "Компанія Істсервіс" за період 01.06.2010р. по 31.12.2010р. та ТОВ "Комтексервіс" за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р. про що складено акт від 09.09.2011р. за №1410/2300/34309918.

На підставі висновків перевірки про порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині завищення валових витрат на загальну суму 323099,0 грн., а також п.п. 7.4.1, п. 7.4, п.п 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР " Про податок на додану вартість", п. 198.1,2,3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI про завищення податкового кредиту на загальну суму 64618,0 грн. Гайсинською МДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 26.09.2011р. №0000272300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 80775 грн. та 741,5 грн. штрафних санкцій, а також від 26.09.2011р. №0000262300 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 645618 грн. та 593,25 грн. штрафних санкцій.

Зазначені порушення згідно обставин, викладених у акті перевірки, полягають у тому, що ТОВ "Гайсинський молокозавод" безпідставно включено до податкового кредиту та валових витрат сум ПДВ та витрат за податковими накладними, іншими господарськими документами складеними ТОВ "Компанія Істсервіс" та ТОВ "Комтексервіс" з огляду на те, що зазначені постачальники не мають необхідних трудових та матеріальних ресурсів (а саме кваліфікованого персоналу, необхідного обладнання, основних фондів тощо) для виконання обумовлених договорами зобов'язань, а самі угоди є фіктивними, позаяк не спрямовані на настання реальних наслідків.

Однак, колегія суддів апеляційного суду з зазначеними висновками податкового органу не може погодитись зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А згідно з пунктом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналогічні правові приписи містяться і в ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", дії яких поширювалась на правовідносини, що виникли до 01.01.2011 року.

У відповідності до п. 5.1. ст.5 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5. цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами. А податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є єдиною та достатньою підставою для нарахування податкового кредиту останнього, за умови здійснення самої господарської операції.

Судом встановлено, що згідно договору поставки №507 від 25.01.2011р., позивач придбав у ТОВ "Сан-Кор Трейд" горіх грецький без шкарлупи (ядро горіха) врожаю 2010 року (далі- товар). Поставка дана товару здійснювалась відповідно до п.3.1 договору в м. Херсоні по вул. Нефтяніком, 10 (франко-склад), який отриманий позивачем згідно акту прийому-передачі №1 від 19.04.2011 р.

В подальшому даний товар згідно договору комісії №К-2501/3 від 25.01.2011р. з ТОВ "Ріад" (Комісіонер) та акту прийому-передачі № 1 від 19.04.2011р. був переданий Комісіонеру та експортований за кордон згідно ВМД №50800000/2011/002753 від 13.05.2011р. та №50800000/2011/02599 від 13.05.2011р.

Товарність даної операції в повній мірі підтверджується існуючими в матеріалах справи доказами та жодним чином не спростована відповідачем, надані позивачем документи є підставою для висновку про сплату ним сум податку в ціні придбання товару безпосередньому постачальнику товару, сума податкового кредиту з ПДВ підтверджена належним чином оформленою податковою накладною № 7 від 19.04.2011р. та сплачена, а тому оцінка судом першої інстанції обставин відповідає правильному застосуванню ст. 198 ПК України.

Висновок відповідача про відсутність доказів переміщення товару не заслуговує на увагу, оскільки не відповідає фактичним обставинам здійсненої операції. Згідно умов укладених договорів поставки № 507 від 25.01.2011р., комісії №К-2501/3 від 25.01.2011р. товар - грецький горіх не переміщувався безпосередньо ТОВ "Гайсинський молокозавод", а знаходився в м. Херсоні по вул. Нефтяніком, 10 (франко-склад) та до моменту вивозу за кордон зберігався за рахунок Комісіонера, який і організовував його доставку до митного посту. Таким чином відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, залізничних накладних є цілком виправданим.

Судом першої інстанції вичерпно перевірив доводи Гайсинської МДПІ про відсутність у сторін правочинів можливостей для вчинення дій, які становлять зміст спірних операцій з поставки товару та дійшов обґрунтованого висновку про їх безпідставність.

Що ж до доводів відповідача про відсутність реальних господарських операцій нікчемність правочинів з ТОВ "Компанія Істсервіс" та ТОВ "Комтексервіс" колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для зафіксованих порушень слугували зокрема акт від 09.03.2011р. №603/23-05/36988381 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Істсерві" (далі - контрагент 1), акт від 11.07.2011р. №855/2306/36925010 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Комтексервіс" та акт від 02.06.2011 р. №620/2306/36925010 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Комтексервіс" (далі - контрагент 2).

Зокрема перевіркою позивача встановлено, що господарські операції, які були проведенні ТОВ "Гайсинський молокозавод" з контрагентом 1,2 не спричиняють реальність наслідків, адже у останнього встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, крім того, дане підприємство відсутнє за юридичною адресою

Однак, дані факти спростовуються договором купівлі-продажу б/н від 05.05.2010р., укладеного між контрагентом 1 та ТОВ "Гайсинський молокозавод", видатковими накладними №КИ0/0002309 від 30.06.2010р., №КИ0/0003166 від 27.07.2010 р., №КИ0/0005061 від 20.09.2010р., №КИ0/0007683 від 22.11.2010р., № КИ0/0009076 від 21.12.2010р. Згідно договору купівлі- продажу поставка товару здійснювалась транспортом продавця і товар доставлявся безпосередньо на ТОВ "Гайсинський молокозавод.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Компанія Істсервіс" при поставці товару користувалось послугою термінової доставки вантажів "Євро Експрес" що підтверджується копіями ГТД №5-00080607 від 22.11.2010р., ГДТ №5-00088159 від 21.12.2010р., ГДТ №5-00064013 від 20.09.2010р., ГТД №5-00043634 від 30.06.2010р.

Доказами виконання укладеного між ТОВ "Комтексервіс" та ТОВ "Гайсинський молокозавод" договору купівлі-продажу №11/09/1 від 18.03.2010р. є видаткові накладні №156 від 03.02.2011р., №166 від 10.02.2011р., №178 від 23.02.2011р., що підтверджують отримання товару покупцем. За умовами даного договору поставка товару здійснюється продавцем на склад покупця.

В подальшому товари, придбані за вищезазначеними господарськими операціями використані ТОВ "Гайсинський молокозавод" у виробничому процесі, що підтверджено наданими позивачем копіями накладних на внутрішнє переміщення товару, звітами про видаток матеріалів за червень, липень, вересень, листопад, грудень 2010р., лютий, березень 2011р., рапортами про переробку та виготовлення готової продукції, тощо.

Більш того, підтвердженням передчасності та необґрунтованості висновків Гайсинської МДПІ, зроблених на підставі перевірок контрагентів позивача, слугує вирішений на користь ТОВ "Компанія Істсервіс" судовий спір про визнання протиправними дій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Істсервіс" в результаті якої був складений акт перевірки № 603/23/-05/36988381 від 09.03.2011р. та який був основою висновків посадових осіб Гайсинської МДПІ.

Колегія суддів вважає за необхідним звернути увагу, що необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції, відсутність трудових ресурсів чи належного виробничого обладнання недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору щодо поставки товару та передачі його у власність покупця. При цьому необхідно врахувати, що договір поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Певні порушення вимог закону постачальником товару при створенні підприємства чи порушення вимог податкового законодавства самі по собі не впливають на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту), ПК України не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників товару або через відсутність висновків зустрічних перевірок щодо сплати податку такими постачальниками до бюджету зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту.

Неналежне виконання стороною договору власних зобов'язань є порушенням умов договору та тягне за собою цивільно-правову відповідальність та наслідки, визначені Законом та умовами договору, а тому само по собі не може бути підставою для висновку про наявність у покупця наміру вчинити правочин договір з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Надані до справи докази, первинні бухгалтерські та податкові документи які отримані позивачем за наслідками здійснених господарських операцій відповідають вимогам, що до них ставляться Законами "Про податок на додану вартість" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а висновок податкового органу про нікчемність укладених договорів, недоведеність використання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Гайсинської МДПІ № 0000232300 від 12.09.2011 року, № 0000262300 від 26.09.2011 року та № 0000272300 від 26.09.2011 року про визначення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідачем доведено не було та матеріалами справи не підтверджено, що обґрунтовано свідчить про наявність підстав для їх скасування. Доводи апеляційної скарги відповідача фактично дублюють зміст поданих заперечень на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, а інших мотивів для скасування судового рішення не відображено.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги Гайсинської МДПІ не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 квітня 2012 року .

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді /підпис/ Залімський І. Г.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар