Ухвала суду № 23642328, 21.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р.Справа № 2а-9934/10/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

представника позивача Оковитой А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі № 2а-9934/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш Україна"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Спецмаш-Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000352302/0 від 13.02.2009 року, № 0000352302/1 від 24.04.2009 року, № 0000352302/2 від 10.06.2009 року про визначення йому податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 916620,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 753270,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року позов задоволено у повному обсязі.

Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова (надалі Відповідач), не погодившись з таким рішенням суду, подала апеляційну скаргу з вимогами про скасування постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позову. Стверджує, що постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Позивач заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду, тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування прийнятого судового рішення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Спецмаш-Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої 23.01.2009 року складено акт перевірки № 205/23-212/33120036.

Згідно висновків акту перевірки позивачем було допущено порушення :

- вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ТОВ "Спецмаш-Україна" було донараховано податок на прибуток всього у сумі 916620,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року в сумі 509575,00 грн., за 1 півріччя 2008 року в сумі 606785,00 грн., за 9 місяців 2008 року в сумі 916620,00 грн.;

- вимог ч. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 658, 215, 203 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ "Спецмаш-Україна" у частині отриманих товарів (послуг) від ТОВ "Луганський будівельний альянс", ТОВ "Лугстройіндустрія" та ТОВ "Компані Стріт", у зв'язку з чим зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого товариством було завищено суму податку на додану вартість, яка була включена до складу податкового кредиту за січень-вересень 2008 року на суму 807662,00 грн. та зайво збільшено від'ємне значення рядка 26 по деклараціях з ПДВ за січень-вересень 2008 року у розмірі 640 102 грн.;

- пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходу фізичних осіб", в результаті чого не утриманий податок з доходу фізичних осіб склав у лютому 2008 року 150 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000352302/0 від 13.02.2009 року про визначення ТОВ "Спецмаш- Україна" податкового зобов'язання за основним платежем: податок на прибуток підприємств у сумі 916 620,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 753 270,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення відповідачем скарги позивача залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000352302/1 від 24.04.2009 року та № 0000352302/2 від 10.06.2009 року на ті ж суми.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було дотримано положення податкового законодавства України при формуванні валових витрат на підставі первинних документів, отриманих від його контрагентів, з чим погоджується колегія суддів, зважаючи на наступне.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Справа розглядається в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України.

Згідно вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. 5.2. До складу валових витрат включаються:

5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 вказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суду звертає увагу, що згідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

1.32. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Судом встановлено, що 03.01.2008р. між позивачем та ТОВ « Лугбудіндустрія» укладено договір № 10/08 про придбання товару, визначеному у специфікації (штоку, шайби, валу роторного ). Поставка товара здійснюється продавцем ТОВ «Лугбудіндустрія»

03.01.2008р. між позивачем та ТОВ «Луганський будівельний Альянс» (Продавець) укладеного договір № 1/0108 поставки обладнання, за умовами якого поставка товару здійснюється силами продавця.

15.08.2008р. між позивачем та ТОВ « Компані Стрит» (постачальник) укладено договір № 15/08/01 за умовами якого постачальник зобов'язується виконати роботи по обробці діталей із матеріалів замовника.

Проведення господарських операцій ТОВ « Спецмаш-Україна», здійснення ним господарських операцій у відповідності з умовами договорів з зазначеними вище контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами та даними бухгалтерського обліку позивача.

Первинні бухгалтерські документи ТОВ « Спецмаш-Україна», які були оформлені на підставі договорів з зазначеними вище контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства України, на предмет наявності в них обов'язкових реквізитів.

Зміст акту перевірки свідчить про те, що висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат та заниження податку на додану вартість ґрунтується на висновках про нікчемність угод ТОВ « Спецмаш-Ураїна» з його контрагентами - з ТОВ "Луганський будівельний Альянс", ТОВ "Лугбудіндустрія" та ТОВ "Компані Стріт».

З цього приводу колегія суддів зазначає, що у відповідності зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди, які укладені позивачем з вищевказаними контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. До того ж, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами вказаних угод.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом. Отже суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В ході розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод, укладених та вчинених між ТОВ « Спецмаш-Україні» з його контрагентами, не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків чи одержання податкової вигоди за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених угод.

Самі по собі угоди між позивачем та його контрагентами не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства; на час їх укладення та виконання сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для висновку про нікчемність укладених угод чи порушення такими угодами публічного порядку.

І оскільки суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети, тому наявність умислу у сторін при укладанні угод означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладених угод, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави і суспільства.

Умисел юридичної особи визначається як умисел посадової (іншої фізичної особи), що підписала договір від імені юридичної особи та мала на це відповідні повноваження. За відсутністю таких повноважень, може існувати умисел конкретної фізичної особи, яка неправомірно діяла від імені юридичної особи як орган її управління, та прагнула настання відповідних наслідків. Така особа в межах вчинення договорів між позивачем та ТОВ "Луганський будівельний Альянс", ТОВ "Лугбудіндустрія" та ТОВ "Компані Стріт податковим органом у встановленому законом порядку не встановлена.

З огляду на зазначене доводи апеляційної скарги щодо підписання договору від 15.08.2008р. неповноважною особою ОСОБА_2 є необґрунтованими. Крім того з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 29.12.2007р. на загальних зборах ТОВ « Компані Стрит» був призначений виконуючим обов'язки директора товариства та йому надано право діями без доручення від імені товариства, укладати договори. Відповідальність за не внесення в Єдиний реєстр як особи, наділеної правом підпису настає лише для ТОВ « Компані Стрит».

Відповідачем не надано рішення або вироку суду, в яких було б встановлено умисел конкретних фізичних осіб, що укладали угоди від імені вказаних юридичних осіб з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції вироку Константинівського міськрайонного суду Донецька від 23.12.2008р. колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду.

Згідно з ч.4 ст.72 КАС України, лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Обвинувальний вирок по справі №1-530/2008 від 23.12.2008 року, не містить визнання винними в скоєні злочину, осіб які підписували договори та первинні документи. Крім того, в зазначеному вироці відсутні посилання на підприємство позивача.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надані первинні бухгалтерські документи в підтвердження реальності виконання угод, а саме податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, специфікації. Відповідно до бухгалтерських документів матеріали отримані позивачем від ТОВ "Компані Стріт" були використані у господарській діяльності та у вигляді готової продукції відвантажені у вересні-листопаді 2008 року (до валового доходу включено за 3 квартал та за 2008 рік); матеріали та комплектуючі отримані від ТОВ "Лугбудіндустрія" використані при виготовлені готової продукції, дохід від реалізації якої було відображено позивачем за 1 квартал 2008 року, за 6 місяців 2008 року, за 9 місяців 2008 року та за 2008 рік; матеріали та комплектуючі отримані від ТОВ "Луганський будівельний Альянс" використані ним були при виготовленні готової продукції, дохід від реалізації якої було ним відображено за 1 квартал 2008 року, за 6 місяців 2008 року, за 9 місяців 2008 року та за 2008 рік загалом.

Доводи апеляційної скарги щодо підписання договорів від 03.01.008р. з ТОВ «Лугбудіндустрія» та ТОВ « Луганський будівельний альянс», податкових, видаткових накладних до від імені керівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 іншими особами колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях відповідача та не підтверджені належними доказами, зокрема висновком почеркознавчої експертизи.

Доводи апеляційної скарги щодо не надання позивачем товарно- транспортних накладних про перевезення товару, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки за умовами договорів поставка здійснювалася контрагентом позивача.

Судом першої інстанції також обґрунтовано відхилені доводи відповідача стосовно відсутності контрагентів позивача за місцем їх реєстрації, наявності порушених кримінальних справ відносно певних посадових осіб підприємств, тощо, оскільки податковим органом не надано доказів того, що позивач був обізнаний про наявність таких обставин на час укладення та вчинення господарських договорів.

За відсутності доказів того, що укладаючи угоди, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би отримання податкової вигоди чи факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами підприємств, слід дійти до висновку про те, що твердження відповідача помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають істотного правового значення для справи.

З урахуванням наведених вище обставин, позивач не може вважатися таким, що допустив порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по господарським операціям зі своїми контрагентами.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не було доведено у встановленому законом порядку правомірності визначення позивачеві сум податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. В той же час, позивачем доведено відсутність порушень з його боку податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, скасувавши податкові повідомлення-рішення №0000352302/0 від 13.02.2009р., № 00000352302/1 від 24.04.2009р., № 0000352302/2 від 10.06.2009р.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених в оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови Харківського окружного адміністративного суду відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі № 2а-9934/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 26.03.2012 р.