Ухвала суду № 23641519, 19.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14681/10/4/0170

19.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Горошко Н.П. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Закритого акціонерного товариства "Камоцці-пневматик-Сімферополь" - ОСОБА_2, довіреність № 6 від 10.12.10 року;

представник відповідача - Кримської митниці Державної митної служби України - ОСОБА_3, довіреність № 17-07/570 від 20.01.11 року;

прокурор - Гукасян Христина Артушівна, посвідчення № 698 від 19.05.2011 року;

розглянувши апеляційні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та Кримської митниці Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 17.03.11 року у справі № 2а-14681/10/4/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства "Камоцці-пневматик-Сімферополь" (вул. Ларіонова, 38, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95018)

до Кримської митниці Державної митної служби України (вул. Мальченка, 22, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95491)

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська 21, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015 )

про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 17.03.2011 року у справі № 2а-14681/10/4/0170 адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Камоцці-пневматик-Сімферополь" до Кримської митниці Державної митної служби України за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій, задоволено.

Визнано протиправними і скасовано рішення Кримської митниці про в визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/000573/1 від 14.10.2010 року. Стягнено з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Камоцці-пневматик-Сімферополь" 3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник Прокуратури Автономної Республіки Крим подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.03.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, заперечення на апеляційні скарги представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Закрите акціонерне товариство "Камоцці-пневматик-Сімферополь" є юридичною особою, ідентифікаційний код 14290527.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою митного оформлення товарів до Кримської митниці було надано митну декларацію за формою МД-2 від 08.10.2010 року №600000009/2010/004889 та декларацію митної вартості товару (а.с. 45), згідно яких було заявлено до декларування та випуску у вільний обіг товар, митна вартість якого 39780,47 грн., що еквівалентно 3600,00 євро, виходячи з курсу валюти на момент декларування.

До вантажної митної декларації були додані документи: уніфікована митна квитанція, облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, попередня митна декларація, повідомлення про намір увезення (2 шт.), накладна (СМК.), рахунки-фактури (інвойси) (Зшт.), зовнішньоекономічний договір (контракт) та доповнення до нього від 01.03.2010 року №26-18/ЕІЖ, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, лист-роз'яснення, що до товарів не застосовуються заходи нетарифного регулювання та інші обмеження.

14.10.2010 року Кримською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №600000006/2010/000573/1, згідно із яким визначено митну вартість ящиків металевих сітчастих у розмірі 11345,40 євро, оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600000009/0/00526, згідно з якою позивачеві відмовлено у прийнятті від 08.10.2010 року №600000009/2010/004889 та запропоновано подати нову ВМД із врахуванням митної вартості, визначеної митним органом.

У зв'язку із цим позивачем подано ВМД №600000009/2010/005020 для митного оформлення ящиків металевих сітчастих, у якій визначено митну вартість товару з урахуванням рішення №600000006/2010/000573/1, що призвело до збільшення належних до сплати сум податку на додану вартість та ввізного мита на 18300,03 грн. та 5985,99 грн. відповідно (порівняно із показниками за ВМД від 08.10.2010 року №600000009/2010/0048.89).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 45 Митного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Згідно п. 2 частини 1 статті 54 Митного кодексу України, при декларуванні товарів та транспортних засобів митному органові подаються документи, необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до положень п. 14, 15 ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України, митне оформлення виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 42 Митного кодексу України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для., забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень статті 265 Митного кодексу України здійснює митний орган згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 Митного кодексу України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Згідно з ч. 2 ст. 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 1 ст. 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Частиною 2 статті 267 Митного кодексу України, встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ст. 266 МК України).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Отже, основним методом визначення митної вартості є метод товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, який визначається виходячи з ціни договору.

Згідно вимог ст. 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово проінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

Судом першої інстанції встановлено, що Кримською митницею за результатами розгляду наданих позивачем документів та цінової інформації на ідентичні та подібні товари, наявної у неї, було з'ясовано, що заявлена митна вартість ящиків металевих сітчастих значно відрізняється від рівня митної вартості таких товарів, оформлених за іншими угодами. За наявності такої інформації декларанту було запропоновано надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, про що свідчить запис на зворотному боці декларації митної вартості.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що декларант відмовився надати додаткові документи, зокрема пояснень та обґрунтувань надання скидки у 50%, порівняно із ціною, визначеною у листі комерційної пропозиції, та невідповідністю номерів транспортних засобів, які містились декларації країни відправлення та ВМД від 08.10.2010 року №600000009/2010/004889, відповідач обґрунтовує незастосування першого методу визначення митної вартості тим, що заявлена у ВМД митна вартість товару не відповідає наявній у митного органу ціновій інформації щодо вартості ідентичних товарів, у час, наближений до митного оформлення.

Відповідно до п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Крім того, конкретного переліку документів, які необхідно було надати позивачу, у декларації митної вартості не зазначено (процитовано лише норму абз. 4 п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766). Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.п вищевказаного Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися»вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2.1 контракту від 01.03.2010 року №26-18/ЕІЖ між позивачем та компанією «Саmozzi S.р.А.»вартість товару визначається в інвойсах, вказаних у п. 1.2 контракту (а.с. 10). Відповідно до інвойсу №7610001227 від 21.09,2010 року вартість 30 штук контейнерів сітчастих Fami FММ 04300001, код товару 73090090 становить 3600,00 євро.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано суду належних доказів неможливості застосування першого методу, тобто будь-які обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом не наведені, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення про визначення митної вартості товарів №600000006/2010/000573/1 від 14.10.2010 року підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки це рішення є незаконним.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та Кримської митниці Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 17.03.11 року у справі № 2а-14681/10/4/0170, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 17.03.11 року у справі № 2а-14681/10/4/0170, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 вересня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська